Сьогодні у нас у рамках Мовного патруля на Радіо ПЕРШЕ стартує рубрика «Скажи це українською!»

Ми будемо виправляти різні російські покручі, які вперто засіли в нашій мові. Отож…

Угрызения совести — дóкори сумлíння Куролесить — колобродити.

Значимьій — значущий. Корявьій — корячкувáтий, кострубáтий.

Канителиться — баритися, воловодити, дляти.

Хромать — кульгати, шкандибати. Крайне необходимый — конче потрібний.

На ощупь — навпóмацки, напóмацки, пóмацки.

Не получається — а виходить. Настоювати на чомусь — наполягати на чомусь.

Вправі — має право і тільки так. Скажімо, він не має права нами командувати.

Грош ціна — «ламаного шеляга не вартий», «не вартий і дірки від бублика».

Іменно — а саме, власне, як-от. Снаружи — український відповідник зовні.

Не по собі — українською буде ніяково. Наприклад: «Мені стало так ніяково».

Поняв — натомість маємо цілий букет слів: втямив, второпав, вкумекав, збагнув, зрозумів.

Карочє — можна замінити на менше з тим, одним словом. Імєнно — а саме.

Фігушки — дзуськи тобі. Наглядно — наочно. Будто — наче, мов, немов.

Вродє — наче, ніби, буцімто, начебто. Тіпа — на кшталт, на зразок.

Натощак — правильно: натщесерце або розмовний варіант — натще.

Мельком — побіжно. Я побіжно ознайомився з роботою.

І гадаю, що на сьогодні досить. Вживайте правильні українські відповідники і женіть геть зі своєї мови нав’язливі росіянізми і кальки.

Сьогодні будемо вирішувати дилему: "гадати" чи "ворожити"? То як правильно?

Перед усім скажу, що дієслово "гадати" має значення думати, мати свою позицію. Синонім до слова "гадати" в нашій мові - слово "вважати". Відтак, правильно сказати: "я вважаю" або "я гадаю".

А от вживати слово "гадати" у значенні виконувати містичні дії для того, щоб нібито дізнатися майбутнє, - неправильно.

"…"гадають", до того ж не тільки на картах, а й на кавовій гущі, але російською мовою! Українською правильно казати: Ворожити на кавовій гущі. Вона – ворожка, а не гадалка.

Адже саме слово "ворожити", згідно з тлумачним словником української мови, означає вгадувати майбутнє чи минуле на картах тощо чи пророкувати що-небудь. Наша неперевершена Оксана Муха співає саме про це…

А Мовний патруль уже добігає до кінця - тут і до ворожки не треба ходити.

Час урешті-решт остаточно з’ясувати: марафон чи маратон, Афіни чи Атени? Так, тепер правила дозволяють буквосполучення th у словах грецького походження передавати не тільки літерою "ф".

Кілька років тому в українському правописі відбулися зміни, і саме відтоді деякі слова пишуться по-іншому. То я сьогодні в ефірі чи в етері?

Згідно з нормами чинного правопису, обидва варіанти правильні, адже тепер правила дозволяють буквосполучення th у словах грецького походження передавати не тільки літерою "ф", як ми звикли (марафон, ефір, Афіни), а й за допомогою "т" (маратон, етер, Атени).

То ж правильно сказати: і "Марафон з Афін у прямому ефірі", і "Маратон з Атен у прямому етері".

До речі, це стосується і таких слів: кафедра і катедра, міф і міт, міфологія і мітологія, Марфа і Марта, дифірамб і дитирамб. Тому вживайте той варіант, який саме вам до вподоби.

А я знаю слово, яке ніхто і нізащо не захоче промовляти інакше, ніж воно звучить у наших Карпатах. До речі, воно теж, подейкують, прийшло до нас через румунську мову з грецької.

То ж їжмо афини і бережімо смак літа на своїх губах. А ще - дбаймо про свою мову і свою Україну, і нехай саме вона буде нашим раєм на землі.

Сьогодні у нас тема складна і трохи невдячна. Ми будемо правильно наголошувати повсякденні слова. Себто ті, які зазвичай і чуємо, і самі промовляємо неправильно. То ж спробуйте-но, понаголошуйте, як у словнику, і порахуйте здивовані погляди.

Складна — бо рухомий наголос узагалі непроста мовна особливість. Ті мови, яким пощастило його мати, ставлять перед усіма новонаверненими по додатковому бар’єру: хай як добре ти вимовляєш звуки й розумієш контекст, а спробуй-но не там поставити наголос у звичному слові – й тебе миттю розкусять. Тому полякам і чехам ніколи не зрозуміти наших бід: у них наголос фіксований, однаковий і незмінний.

Ну, а невдячна, зрештою, бо правильні наголоси дуже часто відрізняються від звичних: "фахового" чи "металургію" зі словниковими наголосами ви точно ніде не почуєте. І з одного боку хочеться говорити за словником, а з іншого, той, хто так говорить, часом нагадує як не іноземця, то принаймні діяспорянина, в якого є українська прабабця, а сам він береже мову десь у Канаді.

Отож. Де правильно ставити наголоси?

На першому складі: • не начИнка, а нАчинка • не спинА, а спИна

• не фольгА, а фОльга • не грошЕй, а грОшей • не донькА, а дОнька

• не загАдка, а зАгадка • не курЯтина, а кУрятина

На другому складі: • не Адже, а аджЕ • не вІтчим, а вітчИм

• не грАблі, а граблІ • не зАсуха, а засУха• не пОдушка, а подУшка

• не зубожІння, а зубОжіння • не пізнаннЯ, а пізнАння

На третьому складі: • не берЕмо, а беремО • не кропИва, а кропивА

• не ідЕте, а ідетЕ • не металургІя, а металУргія• не фАховий, а фаховИй

• не рукОписний, а рукопИсний

А взагалі — розмовляйте українською, а правила ми поволі підтягнемо. От побачите.

Сьогодні у нас тема – складна, цікава… і невдячна

Наголоси, звісно! І далі йтиметься про слова, які зазвичай вимовляють неправильно.

Отож, комусь зносять дах почуття… а комусь – неправильні наголоси! Ну, як же так, яка кропИва? Навіть Поплавський знає, що вона – кропивА!

Та я б ще потерпіла, але й і себе, і вас шкода. Одне в цьому пісенному опусі добре – наголос правильний у слові кропивА! Інакше б я вас не змушувала це слухати.

Отож, наголоси. Скільки тут сюрпризів! Із "кропивою", звісно, не надто складно, бо вона у правильній подобі засіла в пам’яті ще з часів невмирущих шлягерів співочого ректора. А от славнозвісне "зубОжіння", усі, як один, кажуть неправильно – зубожІння, хоча наголос має бути на другому складі, а не на третьому!

Що ж на сьогодні, гадаю, досить, але наступного разу обіцяю цілу добірку слів із наголосами, які вас здивують!

Маємо гарну новину: кримськотатарську мову відтепер можна вивчати у Києво-Могилянській академії.

Цьогоріч із нею підписав меморандум про співпрацю Кримськотатарський Ресурсний, а з вересня власне стартувало викладання кримськотатарської мови як вибіркової дисципліни.

Викладачка дисципліни, філологиня Айше Арнаутова, зазначає: «Так само, як і будь-яка інша мова, кримськотатарська є не лише засобом спілкування, а й основою унікальної культури — з її літературою, фольклором, традиціями та музикою. Вона належить до тюркської мовної групи, що робить її особливо цікавою для порівняльних лінгвістичних досліджень. Вивчаючи цю мову, студенти мають змогу зануритися в історію, літературу та мистецтво кримських татар, що збагачує культурний простір України».

Вона підкреслила, що викладання кримськотатарської мови є актом визнання територіальної цілісності України та поваги до корінного кримськотатарського народу. А також демонстрація особливого ставлення не лише до Криму як географічної території, а й як до рідної землі кримських татар — корінного народу України. Вона також засвідчує повагу до історичної спадщини та ідентичності народу, який протягом століть формував історію і культуру не лише Криму, а й України загалом.

Насправді подібні ініціативи відкривають нові можливості для розвитку міжкультурного діалогу, глибшого розуміння багатонаціональної природи українського суспільства та інтеграції кримськотатарської спадщини в гуманітарний простір України. І дуже хочеться, щоб й інші освітні заклади долучалися до цього процесу і робили все можливе для збереження, розвитку та популяризації кримськотатарської мови як мови корінного народу України.

А на цьому сьогодні все. Будьмо мудрими і сміливими.

Сьогодні поговорімо на дуже суперечливу тему – суржик. І для початку – мем, який власне і наштовхнув мене на думку ще раз подискутувати про суржик. Почалася школа, почалися твори. А наші діти – наше дзеркало. Отож. Домашня робота. Твір на тему: «Побутові звичаї»

Було сонце. Був Андрій. Хлопчик стояв і мріяв, що він – мілліонєр, але прийшов батя і сказав, шо вообщє-то – ми копаєм картоху, а не дивимся в небо. Андрій потріпав баті нєрви, Шарік потріпав Андрію красовок, а Андрія потріпала жизнь.

Якщо відверто, то всі ми – трохи Андрій. Жизнь тріпає нас, як той Шарік красовок. І не хочу вмикати повчальний тон, бо ж ми домовлялися, що ця програма – без повчань… Але вживання суржику — досі актуальна та суперечлива тема, бо це змішування елементів двох або кількох мов, об'єднаних штучно; нечиста мова.

І в нашому випадку він є наслідком репресій з боку російської. Це не про іншу мову, це про відповідь на тогочасні реалії. То ж, коли ми говоримо про офіційно-ділове мовлення, наукові роботи або публічні виступи, суржик тут недоречний, адже в нас є мовна культура, літературна мова — мова, яка репрезентує нас на міжнародній арені.

Чи варто повністю відмовитися від суржику? В ідеальному світі — так, його потрібно помічати й не допускати в офіційних сферах. Проте наскільки реально викорінити сотню років його існування на нашій території? Те, що існує так довго — це ще не норма? Тут мовознавці та мовознавиці мають різні думки: хтось хоче його абсолютно знищити, як штучне поєднання, а хтось вбачає в ньому природний розвиток мови та не розуміє, навіщо його забороняти.

А як ви думаєте: він має право на існування чи варто таки суржик викорінювати? І поки ви роздумуєте, я ненадовго прощаюся.

Сьогодні пропоную вам поповнити словниковий запас термінами, якими можна сміливо користуватися у повсякденному мовленні і навіть хизуватися!

І розпочнемо з того, що стосується нас усіх. Фільтрум – це вертикальне заглиблення між перегородкою носа і верхньою губою. Є в усіх) Глабель або ж глабела – це відстань між бровами. А колумелла – це хрящова структура, яка розділяє наші ніздрі. І ще… Розкета – це складка на внутрішній стороні зап’ястя, зона, де вимірюють пульс і носять браслети. А от парестезія – відчуття поколювання, оніміння і мурашок в кінцівках. Отой стан, коли руки-ноги затерпають. Таблиця Снеллена – це та, яку застосовують для перевірки гостроти зору. Ми всі її бачили в кабінеті офтальмолога. Що ж… Ці терміни тепер відомі не лише медикам, то ж користуйтеся на здоров’я. І, до речі, заходьте у наші соцмережі, щоб підгледіти ці слова, якщо раптом не запам’ятали. Шукайте програми за #мовнийпатруль.

І йдемо далі. Знак ділення має назву обелус. А флоема – ось так називаються довгі волокна на шкірці від банана. Хоча, як на мене, звучить це слово якось надто поетично для такої бананово-банальної речі.

І тепер ми дійшли до того, що особисто в мене викликає усмішку. Увага! Mamihlapinatapai! Ні, це не просто набір звуків! Так називається погляд між двома людьми, в якому висловлюється бажання кожного, що інший стане ініціатором того, чого хочуть обидва, але жоден з них не хоче бути першим. Тепер ви знаєте, як це називається. Проте, якщо забудете – ласкаво прошу на сторінку Радіо ПЕРШЕ у ФБ!

І насамкінець про дуже важливе. Я завжди наголошую, що Мовний патруль – це програма без повчань і з почуттям гумору. І перед усім це, звісно, стосується і мене. То ж останній термін на сьогодні - семантичне насичення – ситуація, коли людина говорить щось настільки довго, що слухач починає сприймати мову як повторювані безглузді звуки. То ж зичу нам усім закінчувати вчасно. У будь-якій ситуації. Сама так роблю і вас закликаю.

Сихів. Вулиця Гната Хоткевича, між будинками №40, 42, 54 та ліцеями «Оріяна» і «Сихівський». Там облаштовують сквер пам’яті розвідника, полковника Олега Бабія.

Він народився у Чехії. Вже у Львові вчився у школі та Академії сухопутних військ.

Брав участь у російсько-українській війні з 2014 року. З перших днів повномасштабного вторгнення організовував і здійснював спецоперації на тимчасово окупованих територіях України й на території Росії.

На рахунку Олега Бабія - дев'ять успішних розвідвиходів у тил противника, 12 спецзаходів з організації руху опору на тимчасово окупованих територіях України та в тилу противника.

В останньому бою його підрозділ знешкодив три ворожі літаки ТУ-22, які бомбили Україну. У серпні 2023 року розвідники подолали пішки понад 600 кілометрів територією ворога, отримавши завдання зупинити численні авіаудари по мирних містах України. Завдання виконали. Однак, для Олега Бабія – командира, який прикривав відхід своїх, воно виявилося останнім. Йому було 33 роки.

За свій подвиг нагороджений званням Героя України з присвоєнням ордену «Золота зірка». Посмертно.

Як кажуть у головному управління розвідки, його спецоперації насправді змінили хід війни.

Декомунізована влітку 2023 року вулиця Засядька, російського військового інженера, тепер називається на честь новітнього героя - полеглого Павла Сбитова.

Уродженець села Березець, Комарнівської громади. Його військова кар’єра стартувала у п’ятнадцять - з Військового ліцеї імені Героїв Крут. Згодом, попри волю батьків, була Академія сухопутних військ у Львові.

У складі 503-го окремого батальйону морської піхоти ВМС брав участь в АТО та ООС, зокрема, утримував Маріупольський напрямок. Ставши командиром роти, вивів свій підрозділ у найкращі.

На початку повномасштабного вторгнення вже командував батальйоном морської піхоти. Прикриваючи територію між Маріуполем та Волновахою, прийняв на себе основний удар 3-х ворожих батальйонних тактичних груп. Зі своїми морпіхами не допустив оточення та розгрому інших підрозділів. Завдав окупантам значних втрат, але в бою був смертельно поранений. Це було 12 березня 2022 року. До останнього залишався разом зі своїм підрозділом і керував відбиттям атаки. Павлу Сбитову назавжди 27 років.

Указом президента йому посмертно присвоєно звання Героя України.