Сьогодні поговоримо про особливості, за якими можна «упізнати» іншомовні слова. Я повсякчас наголошую на використанні питомої лексики, тобто дійсно українських слів. Але ми маємо в мові величезний пласт запозичень, які не псують її, а доповнюють. І за їхнім звучанням та написанням можна одразу зрозуміти, що вони до нас потрапили здалека. Отож…
у словах тюркського походження наявні кілька літер а: хабар, базар, чалма, саман, чабан;
слова грецького походження містять буковсполучення пс, кс: ксерокс, епсилон, екліпс, психіка;
тільки іншомовні слова мають на початку слова літеру а: алюзія, альтанка, алегорія, алергія;
у словах французького походження наголос на останньому складі: жалюзі, пюре, мадам, резюме;
слова німецького походження містять сполучення кількох приголосних, у тому числі, і на початку слова: масштаб, штрудель, рейхстаг;
звук [ф] не характерний для української мови, тому всі слова, які починаються з цього звука, є іншомовними: формат, форум, фурункул.
І при нагоді згадаю про іншомовне слово, довкола якого виникають труднощі. Тріатлон — саме так треба писати і вимовляти назву спортивного троєборства. Написання триатлон, хоч і трапляється в назві відповідної федерації спорту України, слід вважати ненормативним.
Іменник тріатлон — запозичення, яке походить із давньогрецької. Згідно з Українським правописом (§ 129), після приголосного перед голосним та літерами є, ї, й у словах іншомовного походження пишемо «і» (а не «и»): тріада, тріедр, тріод, тріасовий (період), тріумф тощо.