Радіо Перше

Радіо Перше

By https://radiopershe.comNews
Download on the App Store

Радіо Перше episodes

  • Мовний патруль :: кабак чи гарбуз?
    Сьогодні з’ясуємо, як же правильно казати: гарбуз чи… кабак?
    До цих роздумів мене підштовхнула сусідка, яка хвалилася, що цьогоріч у неї дуже добре вродили кабаки. Я ж глянула на них і сказала: «І дійсно, нівроку такі гарбузи»! То хто з нас сказав правильно? І розпочнемо з походження слова кабак. Отож…
    • «Кабак» старе слово, відоме в українській мові.
    • Його пов’язують із праслов’янським kabakъ — «товстий, круглий предмет», «головка капусти», «каблучок». Звідси й назва великого плоду – гарбуза.
    • У давні часи «кабак» широко вживалося саме як народна назва гарбуза, особливо в центральних та східних областях України.
    🔹 Чому ж тепер кажуть більше «гарбуз», а не «кабак»?
    1. Літературна норма. Українська літературна мова (закріплена в словниках і підручниках у XIX–XX ст.) прийняла саме форму «гарбуз».
    2. Вплив освітніх і наукових джерел. У ботаніці закріпилася назва «гарбуз звичайний». «Кабак» у словниках лишився як діалектне або розмовне слово.
    3. Регіональні відмінності. На Полтавщині, Слобожанщині, Поділлі та ще в багатьох місцях старші люди й далі кажуть «кабак». У літературі ж — «гарбуз».
    То ж що маємо у підсумку?
    • Обидві назви правильні з історичного й народного погляду.
    • «Кабак» — давня народна назва, яка йде ще від праслов’янських коренів.
    • «Гарбуз» — слово іншого походження (тюркського), яке з часом стало літературною нормою і офіційною назвою в українській мові.
    Тобто сперечатися нема сенсу. Можна сказати так: у народі здавна був кабак, але літературна мова закріпила за ним назву гарбуз. Обидва слова мають право на існування, тільки «гарбуз» офіційне, а «кабак» — більш діалектне, розмовне.
    3 min
  • Мовний патруль: повертаємо шаг - повертаємо своє!
    Сьогодні поговоримо про гроші, а саме – про копійки.
    Певно, ви вже чули про ініціативу позбутися радянської назви копійка і повернути українську – шаг. Але чому саме шаг? І чи на часі ці зміни?
    Шаг — це історично обґрунтована, але забута назва української розмінної монети. Вона сформувалась у XVII ст. за часів Гетьманщини та була відроджена в добу Української Революції 1917–1921 рр. Тоді шаг був у обігу як реальний грошовий знак. Спроба повернути монетам їхню історичну назву відбулася вже після здобуття Україною незалежності. У 1992-му були викарбувані перші пробні екземпляри шагів, але монети так і не увійшли в обіг, бо місце українського шага за підтримки комуністичного лобі несправедливо зайняла копійка.
    Слово «копійка» походить від назви московської монети «копєйная дєньга». Сьогодні копійки залишилися в обігу лише у ворожих до України держав: росії, білорусі та невизнаній так званій Придністровській Молдавській Республіці. А отже, кожен із нас несвідомо продовжує носити шматок росії в кишені.
    Слово ж «шаг» походить від дієслова «сягати» («простягатися»), яке було поширеним у мові давнього Києва. Тож, попри поширену хибну думку, український «шаг» ніяк не пов'язаний із російським «крок». Наші предки з XVII ст. використовували монетно-лічильне найменування «шаг» у діловій документації. Ця назва увійшла в український фольклор, а також твори Тараса Шевченка та Лесі Українки.
    І сьогодні як ніколи важливо повертати собі все, що було вкрадене або понівечене кремлівськими наративами. На жаль, навколо цього питання існує багато спекуляцій, зокрема про дороговизну процесу заміни. А проте введення в обіг шагів відбуватиметься в межах планової заміни старих копійок, які підлягають вилученню. Жодних додаткових коштів на карбування монет ні Нацбанк, ні держава не витратить. То ж немає більш слушного часу, ніж зараз, щоб повертати своє. А ви як гадаєте? І поки ви міркуєте, я ненадовго прощаюся.
    3 min
  • Поезія Ілони Ельтек: "Не забудь, що дні тепер коротші..."
    Не забудь, що дні тепер коротші
    І все довші, довші вечори...
    Тож усе, чого ти "сильно хочеш"
    Є важливим тільки до пори.
    Далі осінь... і не так важливо,
    Скільки днів залишиться в житті,
    А, чи є насправді ти щасливим?
    Ось, що треба мати на меті.
    Бо тебе є створено для щастя,
    Для любові, світла і добра.
    Кожен день приймай своє причастя
    І побачиш - зрушиться гора,
    Розійдуться хмари над тобою,
    Непорушним стане фронт і тил.
    Бережи свій дух - найвищу зброю
    І ще пару запасних вітрил.
    Бо виходять в море кораблями,
    Повертаються далеко не усі...
    Але ті, що стануть маяками -
    Будуть світлом спільної осі.
    Тож, коли ти здатися захочеш -
    Із руїн фортецю сотвори!
    Пам'ятай, що дні стають коротші,
    Але є ще довгі вечори...
    2 min
  • Поезія Ілони Ельтек: "Так легко ранити людину з добрим серцем..."
    Так легко ранити людину з добрим серцем,
    Так легко вбити словом випадковим...
    Вона ж ніколи не приправить перцем,
    Вона ніколи не поранить словом.
    Не буде сцен, ганьби тобі не буде,
    Вона свій біль носитиме тихіше.
    І тільки щось болітиме у грудях,
    Аби тримати спину, як раніше...
    Аби всміхатись й тихо віддалятись
    Від того, хто давно уже не любить,
    Хто навіть не помітить, як він втратив
    Найважчу й найціннішу в світі згубу...
    З тобою вже не чується в безпеці,
    З тобою не торкається до суті...
    Так легко втратити людину з добрим серцем,
    Так важко... й неможливо... повернути.
    2 min
  • Поезія Ілони Ельтек: "Не відкладай життя у тисячу шухляд..."
    Не відкладай життя у тисячу шухляд,
    До кращих днів, чи до якоїсь дати.
    Збудуй свій дім. І посади свій сад.
    Та пам'ятай: життя не варто відкладати.
    Ти маєш мрії? Так прямуй до мрій.
    Ти маєш віру? Так навчись літати.
    Бо, що життя? Зерно. Бери і сій.
    Не маєш часу вічно відкладати.
    Ні часу, ані права й інших днів,
    Не маєш навіть миті на вагання -
    Живи життя, як мріяв і хотів,
    Бо кожна ніч приходить, як остання.
    Люби цей світ, яким би він не був.
    Знайди свій захід сонця над землею.
    Ти маєш щонайменше цю добу.
    Ти маєш щонайменше цю ідею.
    Бо кожен ранок - ще один аванс,
    І, може, дощ. А, може, знову нежить.
    Якщо живий - у тебе є ще шанс,
    Хоча би день прожити як належить.
    І, може, дощ. І, може, навіть град...
    На міцність випробовує знов долю -
    Не відкладай життя у тисячу шухляд.
    Живи . Та пам'ятай про парасолю...
    2 min
  • Поезія Ілони Ельтек: "Відпусти не своїх людей..."
    Відпусти не своїх людей...
    Відпусти, як своє минуле.
    Пригадай, як не раз з грудей
    Витягала їх дружні кулі,
    Витягала з душі слова,
    Дивні наміри, дивні вчинки,
    Та, як тільки пройдуть жнива -
    Відсвяткуєш свої обжинки...
    Відсвяткуєш, що ти - жива
    І, що знову минула злива.
    Неважливо, чи ти права,
    Головне, що ти є щаслива.
    Головне, щоб серед руїн
    Ти стояла міцна як вежа,
    Де ніхто не порушив стін,
    Де ніхто не порушив межі.
    І тоді ти зустрінеш день,
    Щоби дихати знову й жити...
    Відпусти не своїх людей.
    А своїх... бережи щомиті .
    2 min
  • Поезія Ілони Ельтек: "Коханій жінці можна все..."
    Коханій жінці можна все,
    А некоханій - все не можна...
    Хоч біль свій гордо пронесе,
    Але зізнається не кожна.
    Не кожна скаже, що болить
    І, часом, жити їй не сила.
    Насправді, ж треба тільки мить,
    Щоб відростити знову крила...
    Щоби відчути в жилах фарт,
    І знов повірити у себе,
    Який потрібен, часом, гарт,
    Щоб їй піднятися у небо,
    Навчати інших, йти вперед
    І вже навік не оглядатись...
    Вона тепер - пріоритет
    І все, що хтось назавжди втратив.
    У ній ще стільки є вогню,
    Азарту, драйву і надії...
    Де час налічує пеню
    За ці невиправдані мрії,
    За ці скалічені роки,
    Яким повернення немає...
    А хтось напише два рядки
    Й кохана жінка оживає...
    Сміється тепло, п'є глясе,
    І поруч з нею - день світліший...
    Кохана жінка може все,
    А, часом, навіть - трохи більше!
    2 min

About Радіо Перше

From the publisher's feed

Podcast by https://radiopershe.com