Радість щодня (Solid Joys)

Радість щодня (Solid Joys)

By Джон ПайперReligion & SpiritualityChristianity
Download on the App Store

Радість щодня (Solid Joys) episodes

  • Зростання церкви Божим шляхом

    Не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство. (Римлян 9:8)

    Уявіть собі старозавітного Авраама в ролі пастора. Господь каже: "Я благословлю тебе і сприятиму процвітанню твого служіння". Але церква безплідна і не приносить дітей.

    Що робить Авраам? Він починає зневірятися у надприродному втручанні. Він старіє. Його дружина залишається безплідною. Тоді він вирішує народити обіцяного Богом сина без надприродного втручання. Він вступає у зв’язок з Агар, рабинею своєї дружини (Буття 16:4). Однак в результаті народжується не "дитина обітниці", а "дитина плоті", Ізмаїл.

    Бог приголомшує Авраама словами: "Я благословлю її [Сарру] і дам тобі від неї сина" (Буття 17:16). Тоді Авраам вигукує до Бога: "Нехай хоч Ізмаїл живе перед Тобою" (Буття 17:18). Він хоче, щоби результат його власних природних, людських зусиль став виконанням Божої обітниці. Але Бог заперечує: "Саме твоя дружина Сарра народить тобі сина" (Буття 17:19).

    Але Саррі 90 років. Вона була безплідною все своє життя, і вже давно пройшла через менопаузу (Буття 18:11). Самому Авраамові сто років. Єдина надія на обітовану дитину – це приголомшливе, надприродне втручання.

    Ось що означає бути "дитям обітниці" – народитися "ні від крові, ні через тілесне бажання, ні через бажання чоловіка, але від Бога" (Івана 1:13). Єдині діти, які вважаються дітьми Божими в цьому світі, – це народжені надприродним шляхом діти обітниці. У Галатів 4:28 Павло говорить: "Ви ж, брати, є дітьми обітниці – як Ісаак". Ви "народжені за духом", а не "за тілом" (Галатів 4:29).

    Знову подумайте про Авраама в ролі пастора. Його церква не зростає так, як він вірить, що Бог обіцяв. Він втомився чекати на надприродне втручання. Він звертається до "Агарі" простих людських прийомів і вирішує, що може "залучити людей" без надприродної роботи Святого Духа.

    Однак це буде церква не Ісааків, а ізмаїльтян – дітей плоті, а не дітей Божих. Борони нас Боже від такого фатального успіху. Звісно, працюйте з усім сумлінням. Але завжди сподівайтеся на Господа, що Він зробить вирішальну, надприродну роботу. "Коня готують на день битви, але перемога від Господа" (Притчі 21:31).

    Читати й слухати на сайті Книги365 →

    Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

    4 min
  • Шість речей, які означають бути у Христі Ісусі

    Бог спас нас і покликав святим покликанням, – не за наші діла, але згідно зі Своєю постановою і благодаттю, яка дана нам в Ісусі Христі ще перед вічними часами. (2 Тимофія 1:9)

    Бути "в Ісусі Христі" – це приголомшлива реальність. Від того, що ми з’єднані з Христом, пов’язані з Ним, перехоплює подих.

    Якщо ви "у Христі", то послухайте, що це означає для вас:

    1. У Христі Ісусі ви отримали благодать ще до створення світу. 2 Тимофія 1:9: "Благодаттю, яка дана нам в Ісусі Христі ще перед вічними часами".
    2. У Христі Ісусі ви були обрані Богом ще до створення світу. Ефесян 1:4: "Він вибрав нас у Христі раніше від створення світу".
    3. У Христі Ісусі ви люблені Богом та пов’язані з Ним нерозривними взаєминами любові. Римлян 8:38-39: "Я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні будь‑яке інше творіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі!"
    4. У Христі Ісусі ви були викуплені і прощені за всі ваші гріхи. Ефесян 1:7: "В Ньому маємо викуплення Його кров’ю, прощення переступів".
    5. У Христі Ісусі ви виправдані перед Богом, і вам зарахована праведність Христова. 2 Коринтян 5:21: "Того, Хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю".
    6. У Христі Ісусі Ви стали новим творінням і дитям Божим. 2 Коринтян 5:17: "Хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, – ось постало все нове!" Галатів 3:26: "Через віру в Ісуса Христа ви всі – сини Божі".
    7. Я молюся, щоб ви ніколи не втомлювалися досліджувати і святкувати невичерпний привілей бути "у Христі Ісусі".

      Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

      3 min
    8. Прощені заради Ісуса

      Задля Твого Імені, Господи, прости мій гріх, бо він великий. (Псалом 25:11)

      Щоби знати, що є правильним, Бог не звертається до жодного авторитету, вищого за Себе. Його власна значущість є найвищою цінністю у всесвіті. Тому для Бога чинити правильно означає діяти у спосіб, який відповідає цій найвищій цінності.

      Праведність Бога – це безмежна ревність, радість і насолода, яку Він має від того, що є найвищою цінністю, а саме – від власної досконалості та значущості. І якби Він коли-небудь діяв всупереч цій вічній пристрасті до власної досконалості, то опинився би неправедним та ідолопоклонником.

      Як такий праведний Бог може коли-небудь виявити Свою прихильність до таких грішників, як ми, що зневажили Його досконалість? Але диво Євангелія полягає в тому, що саме в Його божественній праведності закладено фундамент нашого спасіння.

      Безмежна прихильність Отця до Сина робить можливим для мене, нечестивого грішника, бути любленим і прийнятим у Сині, бо Він власною смертю відстояв значущість і славу Свого Отця.

      Завдяки Христу ми можемо молитися з новим розумінням слів псалмоспівця: "Задля Твого Імені, Господи, прости мій гріх, бо він великий" (Псалом 25:11). Нове розуміння полягає в тому, що завдяки Христу, замість того, щоб молитися тільки "Задля Твого Імені прости мій гріх", ми тепер молимося "Заради імені Ісуса, Господи, прости мій гріх".

      Апостол Іван у своєму  Першому посланні 2:12 говорить: "Пишу вам, дітоньки, бо Його Ім’ям прощено вам гріхи", маючи на увазі Ісуса. Ісус спокутав гріх і відстояв честь Отця, тому "Його Ім’ям прощено вам гріхи".

      Бог праведний. Він не замітає гріх під килим. Якщо грішник виходить на волю, хтось помирає, щоб підтвердити безмежну цінність Божої слави, яку зганьбив грішник. Саме це зробив Христос. Тому "Заради Твого Імені, Господи" і "Заради Імені Ісуса" – це одне й те саме. І тому ми з упевненістю молимося про прощення.

      Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

      4 min
    9. Ісус подолає всіх наших ворогів

      Потім – кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяку владу, всяке панування та силу. (1 Коринтян 15:24)

      Як далеко простягається царювання Христа?

      У наступному вірші, 1 Коринтян 15:25, сказано: "Йому належить царювати, доки не покладе всіх Своїх ворогів Собі під ноги". Слово "всіх" вказує нам на межі.

      Так само, як і слово "всяке" у вірші 24: "Потім – кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяку владу, всяке панування та силу".

      Немає жодної хвороби, жодної залежності, жодного демона, жодної поганої звички, жодної провини, жодної вади, жодної слабкості, жодного норову, жодного настрою, жодної гордості, жодного жалю до себе, жодного розбрату, жодної заздрості, жодного збочення, жодної пожадливості, жодної ліні, які Христос не подолав би як ворогів Своєї пошани.

      І підбадьоренням у цій обітниці є те, що коли ви налаштовані на боротьбу з ворогами вашої віри і вашої святості, ви не будете битися наодинці.

      Ісус Христос зараз, у цьому віці, кладе всіх Своїх ворогів Собі під ноги. Всяке панування, всяка влада і сила будуть переможені.

      Тож пам’ятайте, що межі Христового царювання сягають найменшого і найбільшого ворога Його слави у вашому житті та у цьому всесвіті. Він буде переможений.

      Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

      3 min
    10. Тіні й потоки

      Нехай же Господня слава перебуває навіки, – хай Господь радіє ділами Своїми! Від одного Твого погляду земля тремтить, а доторкнешся до гір, і вони почнуть диміти. Тож співатиму Господеві протягом усього свого життя, – прославлятиму мого Бога, доки живу. Нехай будуть приємними Йому і мої роздуми; я радітиму в Господі! (Псалом 104:31-34)

      Бог радіє ділам творіння, бо вони вказують на те, що виходить за їхні межі, на Самого Бога.

      Бог хоче, щоби ми були приголомшені і вражені Його творінням. Але не заради самого творіння. Він хоче, щоби ми подивилися і сказали: якщо лише діла Його пальців (лише пальців! – Псалом 8:3) сповнені такої мудрості, сили, величі і краси, то Яким же має бути Сам цей Бог!

      Це лише зворотний бік Його слави, ніби тьмяне дзеркало, в якому бачимо неясно. Що ж це буде, коли ми побачимо славу Самого Творця, а не лише Його творіння! Мільярд галактик не задовольнить людську душу. Бог і тільки Бог – ось кінцева мета душі.

      Джонатан Едвардс висловив це так:

      Насолода Богом – це єдине щастя, яке може задовольнити нашу душу. Потрапити на небо, щоби повною мірою насолоджуватися Богом, – це безмежно краще, ніж найприємнішим чином облаштуватися тут... Це лише тіні, які Бог відкидає. Це лише розсіяні промені сяйва Його сонця. Це лише потоки, а Бог – океан.

      Ось чому Псалом 104 завершується у віршах 31-34, зосереджуючись на Самому Богові. "Тож співатиму Господеві протягом усього свого життя... я радітиму в Господі". Зрештою, не моря, не гори, не каньйони, не водоспади, не хмари і не великі галактики наповнять наші серця до межі здивування, а наші уста – вічною хвалою. Це буде Сам Бог.

      Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

      3 min
    11. Коли Божа любов є найсолодшою

      Чоловіки, любіть своїх дружин, як Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води в слові. (Ефесян 5:25-26)

      Якщо ви сподіваєтеся лише на безумовну любов Бога, ваша надія чудова, але занадто мала.

      Безумовна Божа любов ще не є найсолодшим досвідом Його любові. Найсолодший досвід – це коли Він промовляє: "Я зробив тебе настільки подібним до Свого Сина, що для Мене велика втіха бачити тебе і бути з тобою. Ти – радість для Мене, бо ти так сяєш Моєю славою".

      Цей найсолодший досвід залежить від нашого перетворення на людей, чиї емоції, вибір і вчинки догоджають Богові.

      Безумовна любов є джерелом і підґрунтям людського преображення, що уможливлює солодкість любові умовної. Якби Бог не любив нас безумовно, Він не увійшов би в наше непривабливе життя, не привів нас до віри, не поєднав із Христом, не дав нам Свого Духа і не робив би нас поступово схожими на Ісуса.

      Але коли Він безумовно обирає нас, посилає Христа вмерти за нас і відроджує нас, Бог запускає нестримний процес перетворення, який робить нас спадкоємцями слави. Він дарує нам велич, щоби ми відповідали Його найулюбленішому образу Божого люду.

      Ми бачимо це в Ефесян 5:25-27. "Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї [безумовна любов], щоб її освятити... щоби поставити її Собі славною Церквою" – умова, яка приносить Йому насолоду.

      Це невимовно чудово, що Бог беззастережно виявив Свою прихильність до нас, коли ми ще були невіруючими грішниками. Це чудово головним чином тому, що така безумовна любов веде нас до вічної насолоди Його славною присутністю.

      Але вершиною цієї насолоди є те, що ми не лише бачимо Його славу, але й віддзеркалюємо її. "Щоб у вас прославилося Ім’я Господа нашого Ісуса, а ви – в Ньому" (2 Солунян 1:12).

      Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

      3 min
    12. Послання про творіння

      Називаючи себе мудрими, вони стали нерозумними, і славу нетлінного Бога вони замінили подобою тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів. (Римлян 1:22-23)

      Було б великою дурістю і великою трагедією, якби чоловік любив обручку на своєму пальці більше за наречену. Але саме це, як сказано в цьому уривку, і сталося.

      Люди закохалися у відлуння Божої досконалості у творінні і втратили здатність чути незрівнянний, первісний поклик любові, сили і слави.

      Послання про творіння таке:

      За всім цим дивовижним всесвітом стоїть великий Бог слави, сили і щедрості. Ти належиш Йому, бо Він тебе створив. Він довготерпеливий до тебе, підтримуючи твоє бунтівне життя. Навернись і поклади свою надію на Нього, і радій у Ньому, а не лише захоплюйся творивом Його рук.

      Згідно з Псалмом 19:2-3, день "переказує вістку" цього послання для всіх, хто слухає вдень, промовляючи до сліпуче яскравого сонця, блакитного неба і хмар; до незліченних форм, кольорів і прекрасних візерунків усього видимого. Ніч "сповіщає пізнання" того самого послання всім, хто слухатиме вночі, промовляючи до великих темних порожнеч, місяця і незліченних зірок; до дивних звуків, прохолодних подихів вітерця й північного сяйва.

      День і ніч говорять про одне: Бог величний! Бог величний! Бог величний! Відверніться від творіння як найвищої насолоди і втішайтеся Господом слави.

      Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

      3 min
    13. Бог не ідолопоклонник

      Того дня, коли Він прийде прославитися між Своїми святими на подив усім віруючим, бо ви повірили нашому свідченню між вами. (2 Солунян 1:10)

      Павло каже, що Христос прийде саме для того, щоб Його прославили і щоб Йому дивувалися. Ось чому Він прийде.

      Люди спотикаються об учення про те, що Бог підносить власну славу і прагне бути прославленим Своїм народом, тому що Біблія вчить нас не бути такими. Наприклад, Біблія говорить, що любов "не шукає свого власного" (1 Коринтян 13:5).

      Як може Бог бути люблячим і водночас цілком відданим "пошуку своєї власної" слави, похвали і радості? Як Бог може бути за нас, якщо Він настільки відданий Собі?

      Я пропоную таку відповідь: оскільки Бог унікальний як всеславна, абсолютно самодостатня Істота, Він повинен бути за Себе, якщо Він хоче бути за нас. Правила смирення, які стосуються створіння, не можуть так само поширюватися на його Творця.

      Якщо Бог відвернеться від Себе як Джерела нескінченної радості, то перестане бути Богом. Він заперечить безмежну цінність власної слави. Він свідчитиме цим, що поза Ним є щось цінніше. І тим самим чинитиме ідолопоклонство.

      Це не принесло би нам ніякої користі. Бо куди ми можемо піти, коли наш Бог став неправедним? Де ми знайдемо Скелю доброчесності у всесвіті, коли серце Бога перестало цінувати найцінніше? Куди ми спрямуємо наше захоплення та поклоніння, коли Сам Бог відмовився від претензій на безмежну цінність та красу?

      Ні, ми не перетворимо Боже самозвеличення на любов, вимагаючи, щоби Він перестав бути Богом.

      Натомість ми повинні зрозуміти, що Бог є любов’ю саме тому, що Він невпинно прагне прославлення Свого Імені в серцях Свого народу. Наша хвала Його величі є наріжним каменем нашої радості у Його величі.

      Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

      3 min
    14. З радістю прославляємо

      Нехай прославляють Тебе народи, Боже; нехай величають Тебе всі племена! (Псалом 67:4)

      Чому Бог вимагає, щоби ми прославляли Бога? Ось що пише Клайв Люїс:

      Подібно до того, як люди спонтанно вихваляють те, що вони цінують, так само вони спонтанно закликають нас приєднатися до них у вихвалянні цього: "Хіба вона не прекрасна? Хіба вона не чарівна? Хіба це не чудово?"

      Псалмоспівці, закликаючи кожного прославляти Бога, роблять те, що роблять усі люди, коли говорять про те, що їм не байдуже. Уся моя більш загальна складність щодо прославлення Бога ґрунтувалася на абсурдному запереченні для нас того, що, коли йдеться про найвищу цінність, ми це із задоволенням робимо, і не можемо без цього обійтися. І так ми чинимо з усім, що насправді цінуємо.

      Гадаю, ми із задоволенням хвалимо те, чим насолоджуємося, бо похвала не просто виражає, але й доповнює насолоду; вона є її призначеним завершенням. Закохані не заради компліментів продовжують говорити одне одному, які вони прекрасні; насолода не буде повною, поки не буде висловлена.

      Ось відповідь – розгадка позірної егоманії Бога, Який вимагає від нас хвалити Його! Це вимога для нашого найбільшого щастя. Ми хвалимо те, чим насолоджуємося, бо насолода не є повною, поки не висловлена в хвалі. Якби нам не було дозволено говорити про те, що ми цінуємо, вшановувати те, що любимо, і хвалити те, чим захоплюємося, наша радість не була б повною.

      Отже, якщо Бог любить нас настільки, щоб зробити нашу радість повною, Він має не лише віддати нам Себе, але й отримати від нас хвалу наших сердець. Не тому, що Йому потрібно зміцнити якусь власну слабкість або компенсувати певний недолік, але тому, що Він любить нас і прагне повноти нашої радості, яка може бути знайдена тільки в пізнанні і прославленні Його, найвеличнішого над усіма створіннями.

      Якщо Він справді за нас, то повинен бути за Себе! Бог – єдина Істота у всьому всесвіті, для якої прагнення хвали Себе є найвищим актом любові. Для Нього самозвеличення є найвищою чеснотою. Коли Він робить усе "для прославлення Його величі" (Ефесян 1:12, 14), то зберігає для нас і пропонує нам єдине в усьому світі, що може задовольнити наші прагнення.

      Бог за нас! І основою цієї любові є те, що Бог був, є і завжди буде за Себе.

      Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

      4 min
    15. Непохитно щасливий Бог

      Це Я сказав вам, щоб Моя радість перебувала у вас і щоб ваша радість була повною. (Івана 15:11)

      Бог абсолютно суверенний.

      "Наш Бог на небесах! Він чинить усе, що забажає" (Псалом 115:3).

      Тому він не розчаровується. Він радіє всім Своїм справам, коли споглядає їх, як кольори чудової мозаїки історії відкуплення. Він є непохитно щасливим Богом.

      Його щастя в основі своїй є захопленням, яке Він отримує від Самого Себе. Ще до створення світу Він радів образу Своєї слави в Особі Свого Сина – Свого улюбленого Сина, Якого Він вподобав (Матвія 3:17). Потім радість Божа "вийшла назовні" в ділах творіння і відкуплення.

      Ці діла радують Боже серце, тому що вони відображають Його славу. "Небеса розповідають про Божу славу" (Псалом 19:1). "Нехай же Господня слава перебуває навіки, – хай Господь радіє ділами Своїми!" (Псалом 104:31). Бог робить усе, щоби зберегти і явити Свою славу, бо в цьому радіє Його душа.

      Всі діла Божі супроводжуються славослів’ям Його відкупленого народу. "Хваліте Його за великі Його діяння, хваліте Його в безмежній Його величі!" (Псалом 150:2). Вершиною Його щастя є насолода, яку Він отримує від відлуння Його досконалості в прославленні святих. "Він не любується силою коня, – не ногами людини захоплюється; Господь любить тих, котрі бояться Його, котрі покладаються на Його милосердя" (Псалом 147:10-11).

      Але наша хвала – це не лише захоплення Бога відлунням Його досконалості; це також вершина нашої радості. Хвала є повнотою радості, яку ми маємо від того, що бачимо і насолоджуємося величчю Божою.

      Тому прагнення Бога до нашої хвали і наше прагнення до насолоди в Ньому – це одне й те саме прагнення. Це великий результат Євангелія слави Божої благодаті у Христі!

      Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

      3 min

    About Радість щодня (Solid Joys)

    From the publisher's feed

    «Радість щодня» – щоденне читання від Джона Пайпера. Читати та слухати.