Радість щодня (Solid Joys)

Радість щодня (Solid Joys)

By Джон ПайперReligion & SpiritualityChristianity
Download on the App Store

Радість щодня (Solid Joys) episodes

  • Наш невимовний привілей

    І відповів Бог Мойсеєві: Я є Той, Хто Є. (Вихід 3:14)

    Один з наслідків цього величного імені "Я Є ТОЙ, ХТО Є" полягає в тому, що цей нескінченний, абсолютний, самовизначальний Бог наблизився до нас в Ісусі Христі.

    В Івана 8:56-58 Ісус відповідає на критику юдейських лідерів. Він каже: "Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день – і побачив, і зрадів! На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама? Та Ісус їм сказав: Істинно, істинно кажу вам: Перш ніж був Авраам, – Я є!"

    Чи міг Ісус вимовити ще більш піднесені слова? Сказавши: "Перш ніж був Авраам, – Я є!", Він увібрав у Себе всю величну істину Божого імені, огорнув її смиренням служіння, приніс Себе в жертву для спокутування всього нашого бунту і проклав нам шлях, щоби ми без страху побачили славу цього безмежного, абсолютного, вседостатнього Бога.

    В Ісусі Христі ми, народжені від Бога, маємо невимовний привілей знати Ягве як нашого Отця – ТОГО, ХТО Є – Бога

    • Який існує
    • чия Особистість і сила завдячують виключно Йому Самому
    • Який ніколи не змінюється
    • з Якого витікає вся сила й енергія у Всесвіті
    • і Якому все творіння повинно підпорядковувати своє життя.
    • Нехай ті, що знають ім’я Боже, покладають на Нього свою надію (Псалом 9:10).

      Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

      3 min
    • Єдина справжня свобода

      Хто хоче життя любити й бачити добрі дні... нехай ухиляється від зла і чинить добро. (1 Петра 3:10-11)

      Що таке справжня свобода? Чи ви справді вільні?

      Ось чотири речі, які повинні справдитися, якщо ми хочемо бути повністю вільними.

      1. Якщо у вас немає бажання щось робити, ви не є повністю вільними. Так, ви можете зібрати силу волі, щоб зробити те, чого не хочете, але ніхто не назве це повною свободою. Ми не хочемо так жити. Існує обмеження і тиск на нас, яких ми не бажаємо.
      2. І якщо у вас є бажання щось зробити, але ви не здатні до цього, ви не вільні це зробити.
      3. І якщо у вас є бажання і здатність щось зробити, але немає можливості, ви не вільні це зробити.
      4. І навіть якщо ви маєте і бажання, і здатність, і можливість щось зробити, але це врешті-решт руйнує вас, ви не є повністю вільними – не насправді, – коли ви це робите.
      5. Щоби бути повністю вільними, ми повинні мати бажання, здатність і можливість робити те, що зробить нас щасливими назавжди. Без жалю. І тільки Ісус, Син Божий, Який помер і воскрес за нас, може здійснити це.

        "Якщо Син визволить вас, то справді будете вільні" (Івана 8:36).

        Читати й слухати на сайті Книги365 →

        Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

        2 min
      6. Поклоніння під час грози

        Адже як блискавка, блиснувши, світить від краю до краю неба, – так буде і Людський Син Свого дня. (Луки 17:24)

        Я летів вночі з Чикаго в Міннеаполіс, майже один в літаку. Пілот оголосив, що над озером Мічиган до самого штату Вісконсін насувається гроза. Літак оминав її на захід, щоби уникнути турбулентності.

        Поки я сидів і вдивлявся в повну темряву зі східного боку літака, раптом все небо осяяло світло. За п’ять кілометрів нижче літака з’явилася печера білих хмар, яка за мить зникла.

        Секундою пізніше з півночі на південь крізь весь небосхил вибухнув величезний білий тунель світла і знову зник у темряві. Незабаром блискавки стали майже безперервними, і спалахи світла, наче виверження вулкану, виривалися з білих ярів між хмарами і з-за далеких хмарних гір.

        Я сидів і хитав головою, ледь здатний повірити в те, що відбувається. Господи, якщо це лише іскри від гостріння Твого меча, то яким же буде день Твого явлення! І я згадав слова Христа: "Як блискавка, блиснувши, світить від краю до краю неба, – так буде і Людський Син Свого дня" (Луки 17:24).

        Навіть зараз, коли я згадую це видовище, слово "слава" наповнюється для мене неймовірними відчуттями. Я дякую Богові за те, що Він знову і знову пробуджує в моєму серці жагу до Нього, бажання побачити Його, сісти за стіл на святі християнського гедонізму і поклонятися Цареві Слави. Бенкетна зала дуже велика. Ходімо.

        Читати й слухати на сайті Книги365 →

        Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

        3 min
      7. Найбільший бенкет душі

        Одного прошу я в Господа, й одного прагну, аби протягом усього мого життя я міг перебувати у Господньому Домі, – оглядати Господню красу і віддаватись роздумам у Його Храмі. (Псалом 27:4)

        Бог не залишається байдужим до прагнень впокореної душі. Він приходить і знімає тягар гріха, наповнює наше серце радістю та вдячністю. "Ти обернув мій плач на радість, Ти зняв з мене веретище, і підперезав мене радістю, щоби я славив Тебе й не замовкав. Господи, Боже мій, я прославлятиму Тебе повіки!" (Псалом 30:12-13).

        Але наша радість виникає не лише з вдячного погляду назад. Вона також піднімається з погляду вперед у надії: "Чому впадаєш у відчай, душе моя, чому тривожишся в мені? Поклади надію на Бога, адже я прославлятиму Його й далі за Його спасіння" (Псалом 42:6).

        "Я чекаю Господа, – всією душею сподіваюсь, покладаючись на Його слово" (Псалом 130:5).

        Зрештою, серце прагне не якихось благих Божих дарів, а Самого Бога. Бачити Його, пізнавати Його і перебувати в Його присутності – ось найбільший бенкет для душі. Поза цим немає ніяких пошуків. Слова втрачають сенс. Ми називаємо це задоволенням, радістю, захопленням. Але усе це – слабкі означення невимовного досвіду:

        "Одного прошу я в Господа, й одного прагну, аби протягом усього мого життя я міг перебувати у Господньому Домі, – оглядати Господню красу і віддаватись роздумам у Його Храмі" (Псалом 27:4).

        "У присутності Твоїй повнота радості; у Твоїй правиці розкошування повіки" (Псалом 16:11).

        "Веселися в Господі" (Псалом 37:4).

        Читати й слухати на сайті Книги365 →

        Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

        3 min
      8. Єдине тривале щастя

        Тож і ви нині маєте смуток, та Я знову побачу вас, і зрадіє ваше серце, і вашої радості вже ніхто не забере від вас. (Івана 16:22)

        "Вашої радості вже ніхто не забере від вас", тому що ваша радість походить від перебування з Ісусом, а воскресіння Ісуса означає, що ви вже ніколи не помрете; ніколи не будете відрізані від Нього.

        Отже, істина про те, що ваша радість ніколи не буде забрана у вас, ґрунтується на двох речах. Одна з них полягає в тому, що джерело вашої радості є вічним, а інша – те, що ви й самі житимете вічно. Якщо або ви, або джерело вашої радості смертні, ваша радість буде забрана у вас.

        І як же багато людей пристали саме на це! Їжте, пийте і веселіться, кажуть вони, бо завтра ми помремо, і все (Луки 12:19). Їжа не вічна, і ми не вічні. Тож давайте насолоджуватися усім цим, поки можемо. Яка трагедія!

        Якщо у вас є спокуса так думати, будь ласка, поміркуйте якомога серйозніше про те, що якщо ваша радість походить від перебування з Ісусом, то "вашої радості вже ніхто не забере від вас" – ні в цьому житті, ні в житті прийдешньому.

        Ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні будь‑яке інше творіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі! (Римлян 8:38-39).

        Радість від перебування з Ісусом – це безперервна лінія, що тягнеться від тепер до вічності. Її не перерве ані Його смерть, ані наша.

        Читати й слухати на сайті Книги365 →

        Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

        3 min
      9. Бог задовольнить усі ваші потреби

        Мій Бог, згідно зі Своїм багатством, нехай задовольнить усяку вашу потребу – у славі, в Ісусі Христі. (Филип’ян 4:19)

        У Посланні до Филип’ян 4:6 Павло каже: "Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові". А далі, всього через 13 віршів, він дає визвольну обітницю майбутньої благодаті: "Мій Бог, згідно зі Своїм багатством, нехай задовольнить усяку вашу потребу – у славі, в Ісусі Христі".

        Якщо ми живемо вірою в цю обітницю майбутньої благодаті, то нашим тривогам буде дуже важко вижити. Боже "багатство у славі" невичерпне. Він дійсно хоче, щоб ми не турбувалися про своє майбутнє.

        Ми повинні слідувати цьому запропонованому Павлом зразку: треба боротися з невір’ям тривоги обітницями майбутньої благодаті.

        Коли я хвилююся на початку якоїсь ризикованої справи або перед зустріччю, я регулярно борюся з невір’ям за допомогою однієї з моїх найуживаніших обітниць – Ісаї 41:10.

        Того дня, коли я поїхав з Америки на три роки до Німеччини, мій батько подзвонив по міжнародному зв’язку і прочитав мені по телефону цю обітницю. За три роки я, мабуть, повторював її собі разів п’ятсот, щоби пережити періоди величезного стресу:  "Не бійся, бо Я з тобою! Не лякайся, бо Я – твій Бог! Я додам тобі сили і допоможу тобі! Я підтримаю тебе правицею правди Своєї!".

        Я стільки разів боровся з тривогами за допомогою цієї обітниці, що, коли двигун мого розуму працює на нейтральній передачі, то, наче шум його шестерень, звучить Ісаї 41:10.

        Читати й слухати на сайті Книги365 →

        Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

        3 min
      10. 7 причин не турбуватися, частина 3

        Тож не журіться і не говоріть: Що будемо їсти? Або: Що будемо пити? Чи: В що зодягнемося? Адже цього всього язичники шукають. Бо ж знає ваш Отець Небесний, що цього всього потребуєте. Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності, а це все вам додасться. Отже, не журіться про завтрашній день, бо завтрашній день і сам про себе поклопочеться; вистачає дневі власних турбот. (Матвія 6:31-34)

        За останні два дні ми побачили, що Матвія 6:25-34 містить щонайменше сім обітниць, які Ісус дав, щоби допомогти нам вести добру боротьбу з невір’ям і звільнитися від тривог. Сьогодні ми розглянемо три останні обітниці.

        Обітниця №5: "Тож не журіться і не говоріть: Що будемо їсти? Або: Що будемо пити? Чи: В що зодягнемося? Адже цього всього язичники шукають. Бо ж знає ваш Отець Небесний, що цього всього потребуєте". (Матвія 6:31-32)

        Не думайте, що Бог не в курсі ваших потреб. Він знає їх усі. І Він – "ваш Отець Небесний". Він не дивиться на нас байдуже, здалеку. Він піклується. Він діятиме, щоб задовольнити ваші потреби, коли настане найкращий для цього час.

        Обітниця №6: "Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності, а це все вам додасться". (Матвія 6:33)

        Якщо ви віддасте себе Його справі у світі, замість того, щоб турбуватися про власні матеріальні потреби, Він подбає про те, щоб у вас було все необхідне для виконання Його волі і примноження Його слави. Саме так я розумію слова "все це вам додасться". Вся їжа, питво, одяг – і все інше, що вам потрібно, щоби чинити Божу волю і прославляти Його. Може так статися, що Його метою для вас є померти за Нього, але Господь  забезпечить вас усім необхідним, щоби ви зробили це для Його слави.

        Це схоже на обітницю в Римлян 8:32: "Той, Хто Свого Сина не пощадив, а видав Його за нас усіх, то хіба разом з Ним не подарує нам і всього?" І далі: "Хто нас відлучить від любові Христа? Чи страждання, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Так, як написано: За Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз. Але в цьому всьому перемагаємо" (Римлян 8:35-37). Може настати голод і нагота. Але ми матимемо все необхідне, щоб бути  переможцями.

        Обітниця №7: "Отже, не журіться про завтрашній день, бо завтрашній день і сам про себе поклопочеться; вистачає дневі власних турбот". (Матвія 6:34)

        Бог подбає про те, щоби в будь-який день вас не спіткало випробування  більше, ніж ви можете знести (1 Коринтян 10:13). Він працюватиме над тим, щоби "твоя сила тривала, як твої дні" (Второзаконня 33:25).

        Кожен день має свої клопоти. Але їх ніколи не більше, ніж ви зможете витримати по Його благодаті. Кожен день приноситиме милості, які оновлюються щоранку – милості, достатні для того, щоби витримати труднощі цього дня (Плач 3:22-23). Бог не чекатиме від вас жодного доброго вчинку, на який не дасть усієї потрібної вам благодаті (2 Коринтян 9:8).

        Читати й слухати на сайті Книги365 →

        Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

        5 min
      11. 7 причин не турбуватися, частина 2

        Хто ж із вас, турбуючись, може додати до свого росту хоч один лікоть? І чого про одяг клопочетеся? Погляньте на польові лілеї, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; та кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не одягався так, як одна з них. Якщо ж польову траву, яка сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так одягає, то чи не краще одягне вас, маловіри? (Матвія 6:27-30)

        Матвія 6:25-34 містить щонайменше сім обітниць, які Ісус сформулював, щоби допомогти нам боротися за віру і бути вільними від тривог. Вчора ми ознайомилися з першими двома обітницями; сьогодні ми розглянемо 3-ю і 4-ту.

        Обітниця №3: "Хто ж із вас, турбуючись, може додати до свого росту хоч один лікоть?" (Матвія 6:27).

        Це свого роду проста обіцянка реальності, яку ви можете відкрити для себе на власному досвіді: тривога просто не принесе вам ніякої користі. Це обіцянка. Це не головний аргумент, але іноді ми просто повинні бути реалістами і сказати: "Душе, ця тривога абсолютно марна. Вона нічого не обіцяє. Ти псуєш не тільки свій день, але й день багатьох інших людей. Відмовся від цього. Залиш це Богові. І продовжуй свою роботу".

        Тривога не приносить нічого вартісного. Це обіцянка. Повірте в неї. І дійте відповідно.

        Обітниця №4: "Погляньте на польові лілеї, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; та кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не одягався так, як одна з них. Якщо ж польову траву, яка сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так одягає, то чи не краще одягне вас, маловіри?" (Матвія 6:28-30)

        У порівнянні з польовими квітами ви для Бога набагато важливіші, адже ви будете жити вічно, а отже, зможете приносити Йому вічну хвалу, як Його улюблені діти.

        Тим не менше, Бог має такий запас творчої енергії і турботи, що Він щедро обдаровує нею квіти, які живуть лише якихось кілька днів. Отже, Він неодмінно застосує цю ж енергію і творчу майстерність, щоби піклуватися про Своїх дітей, які житимуть вічно. Питання в тому, чи повіримо ми цій обіцянці і відкинемо тривоги?

        Читати й слухати на сайті Книги365 →

        Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

        4 min
      12. 7 причин не турбуватися, частина 1

        Задля цього кажу вам: не журіться про своє життя, що будете їсти або що будете пити, ні про своє тіло, у що одягнетеся. Хіба душа не більша за їжу, а тіло – за одяг? Погляньте на птахів небесних, які не сіють, не жнуть і в клуні не збирають, та ваш Небесний Отець годує їх; хіба ви не цінніші від них? (Матвія 6:25-26)

        Ми проведемо три дні над цією частиною Нагірної проповіді Ісуса. У Матвія 6:25-34 Ісус говорить саме про турботу про їжу та одяг. Але, насправді, це стосується будь-якої тривоги.

        Навіть в Америці, з її розгалуженою системою соціального забезпечення, тривога про фінанси, житло, їжу та одяг може бути сильною. Не кажучи вже про християн, які живуть в умовах, коли набагато більша бідність загрожує життю. Але Ісус говорить у 30-му вірші, що наша тривога походить від слабкої віри в обітницю нашого Отця про майбутню благодать. "Маловіри" – підсумовує Він.

        Ці вірші (25-34) містять щонайменше сім обітниць, запропонованих Ісусом, щоб допомогти нам боротися з невір’ям і звільнитися від тривоги. Сьогодні ми розглянемо перші дві обітниці, а протягом наступних двох днів – решту.

        Обітниця №1: "Кажу вам: не журіться про своє життя, що будете їсти або що будете пити, ні про своє тіло, у що одягнетеся. Хіба душа не більша за їжу, а тіло – за одяг?" (Матвія 6:25)

        Оскільки ваші тіло і душа набагато складніші в облаштуванні та важчі в забезпеченні, ніж їжа та одяг, і все ж Бог, по суті, створив і надав вам і те, і інше, то, безсумнівно, Він зможе і захоче забезпечити вас їжею та одягом.

        Більше того, що б не сталося, Бог колись воскресить ваше тіло і збереже ваші душу і тіло для вічного спілкування з Ним.

        Обітниця №2: "Погляньте на птахів небесних, які не сіють, не жнуть і в клуні не збирають, та ваш Небесний Отець годує їх; хіба ви не цінніші від них?" (Матвія 6:26)

        Якщо Бог хоче і може годувати таких нікчемних створінь, як птахи, які не можуть самі забезпечити собі їжу – як ви, займаючись сільським господарством, – то Він неодмінно забезпечить вас усім необхідним, тому що ви набагато цінніші, ніж птахи. Ви, на відміну від птахів, маєте дивовижну здатність прославляти Бога, в послусі довіряючи та дякуючи Йому.

        Читати й слухати на сайті Книги365 →

        Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

        4 min
      13. Як боротися з тривогою

        Покладіть на Нього всі ваші турботи, бо Він дбає про вас. (1 Петра 5:7)

        У Псалмі 56:4 сказано: "Як огортає мене страх, я на Тебе покладаюсь".

        Зверніть увагу: тут не сказано: "Я ніколи не борюся зі страхом". Страх завдає удару, і починається битва. Отже, Біблія не припускає, що справжні віруючі не матимуть жодних тривог. Замість цього, Писання говорить нам, як боротися, коли вони нападають.

        Наприклад, 1 Петра 5:7 говорить: "Покладіть на Нього всі ваші турботи, бо Він дбає про вас". Це не означає, що ви ніколи не відчуватимете жодних тривог. Але апостол каже, що коли вони у вас є, покладіть їх на Бога. Коли бруд забризкує лобове скло вашого авто, ви тимчасово втрачаєте видимість і починаєте від тривоги вихляти по дорозі. Треба просто увімкнути двірники і побризкати омивачем скла.

        Тому моя відповідь людині, яка має справу з почуттям тривоги майже щодня, буде такою: це більш-менш нормально. Принаймні для мене, ще з підліткового віку. Питання в іншому: Як ми з цим боремося?

        Відповідь на це питання така: ми б’ємося з тривогами, долаючи невіру і борючись за віру в майбутню благодать. І спосіб боротися цим "добрим подвигом" (1 Тимофія 6:12; 2 Тимофія 4:7) – це розважати над Божими запевненнями про майбутню благодать і просити про допомогу Його Духа.

        Двірники автомобіля – це Божі обітниці, які очищають від бруду невір’я, а рідина склоомивача – це допомога Святого Духа. Боротьба за звільнення від гріха – зокрема від гріха тривоги – ведеться "в освяченні Духа та вірою в істину" (2 Солунян 2:13).

        Дія Духа і слово істини. Це великі будівничі віри. Без пом’якшувальної роботи Святого Духа "двірники" Слова просто шкребуть по засліплюючих згустках невір’я на лобовому склі вашого життя.

        Обидва є необхідними – і Дух, і Слово. Ми читаємо Божі обітниці і молимося про допомогу Його Духа. І в міру того, як лобове скло очищається, щоб ми могли бачити добробут, який Бог планує для нас (Єремії 29:11), наша віра стає сильнішою, а викликані тривогою вихляння зникають.

        Читати й слухати на сайті Книги365 →

        Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

        4 min

      About Радість щодня (Solid Joys)

      From the publisher's feed

      «Радість щодня» – щоденне читання від Джона Пайпера. Читати та слухати.