Радість щодня (Solid Joys)

Радість щодня (Solid Joys)

By Джон ПайперReligion & SpiritualityChristianity
Download on the App Store

Радість щодня (Solid Joys) episodes

  • Премудрість Божа

    Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв – це спокуса, а для греків – безумство. А саме для покликаних – і юдеїв, і греків – Христа, Божу силу й Божу премудрість. (1 Коринтян 1:23-24)

    Противагою жахливій звістці про те, що ми потрапили під осуд нашого Творця і що Він, згідно зі Своїм праведним характером, зобов’язаний зберегти цінність Своєї слави, виливши вічний гнів на наш гріх, виступає чудова новина Євангелія.

    Цю істину ніхто ніколи не зможе дізнатися від природи. Істина Євангелія має бути розказана сусідам, проповідуватися в церквах і нестися місіонерами.

    Добра новина полягає в тому, що Бог Сам визначив спосіб задовольнити вимоги власної справедливості, не засуджуючи весь людський рід.

    Пекло – це один із способів звести рахунки з грішниками і відстояти Його справедливість. Але є й інший шлях, який запропонував Бог. Це – Євангеліє.

    Божа мудрість визначила спосіб, як Божа любов може звільнити нас від Божого гніву, не поступаючись при цьому Божою справедливістю. Ось він. Євангеліє. Дозвольте мені повторити це ще раз повільно: Божа мудрість визначила спосіб, як Божа любов може звільнити нас від Божого гніву, не поступаючись при цьому Божою справедливістю.

    І в чому полягає ця мудрість? У смерті Сина Божого за грішників! "Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа... Божу силу й Божу премудрість" (1 Коринтян 1:23-24).

    Смерть Христа – це Божа мудрість, через яку Божа любов спасає грішників від Божого гніву, водночас обстоюючи і демонструючи Божу праведність у Христі.

    Читати й слухати на сайті Книги365 →

    Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

    3 min
  • Наше благо Богу в радість

    Я укладу з ними вічний Заповіт у тому, що вже не відвернуся від них й не перестану чинити їм добро. Я вкладу страх переді Мною у їхнє серце, щоб уже не відступали від Мене. Я тішитимусь ними від усього Свого серця і всієї Моєї душі, роблячи їм добро; Я посаджу їх на цій землі у вірності. (Єремії 32:40-41)

    Прагнення Бога отримувати хвалу від нас і наше прагнення насолоджуватися Ним – це одне і те ж прагнення. Бог хоче бути прославленим, а ми хочемо бути задоволеними. Ці два бажання досягають своєї мети в єдиному досвіді – нашому захопленні Богом, яке виливається в прославленні.

    Для Бога хвала – це солодкий відгомін Його власної досконалості в серцях Його народу.

    Для нас хвала – це вершина задоволення, яке приходить від життя у спілкуванні з Богом.

    Приголомшливим наслідком цього відкриття є те, що вся всемогутня енергія, яка спонукає серце Бога шукати власної слави, також спонукає Його задовольняти серця тих, хто шукає своєї радості в Ньому.

    Добра новина Біблії полягає в тому, що Бог зовсім не проти задовольняти серця тих, хто сподівається на Нього. Якраз навпаки: Бог радіє всім серцем і всією душею саме від того, що може зробити нас найщасливішими. Це дивовижні слова: "Я тішитимусь... від усього Свого серця і всієї Моєї душі, роблячи їм добро" (Єремії 32:41).

    Всім серцем і всією душею Бог приєднується до нас у прагненні до нашої вічної радості, тому що здійснення цієї радості в Ньому становить славу Його власної нескінченної цінності.

    Читати й слухати на сайті Книги365 →

    Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

    3 min
  • Ми покладаємося, а Він діє

    З давніх-давен не було чути й не доходило до наших вух, і жодне око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Котрий стільки учинив би для тих, котрі на Нього покладаються. (Ісаї 64:3)

    Мало від чого мене охоплює більша радість, ніж від усвідомлення  істини про Боже вподобання виявляти свою Божественність, працюючи для мене. Те, що Він чинить для мене, завжди передує всьому, що роблю для Нього я, уможливлює та складає його підґрунтя.

    Спочатку це може здатися зарозумілим з нашого боку і приниженням для Бога, коли ми говоримо, що Він працює для нас. Але так здається лише тому, що в цьому твердженні ми ніби виступаємо як работодавці, а Бог наче потребує роботи. Коли ж Біблія говорить про те, що Бог щось чинить для нас, там немає такого підтексту. Зовсім інше було на думці в Ісаї, коли він говорив, що Бог "стільки учинив для тих, котрі на Нього покладаються" (Ісаї 64:3).

    Правильний сенс слів "Бог працює для мене" полягає в тому, що я збанкрутів і потребую підтримки. Я слабкий і потребую когось сильного. Я в небезпеці і потребую захисника. Я нерозумний і потребую когось мудрого. Я загублений і потребую Спасителя.

    "Бог працює для мене" означає, що я сам не можу виконати роботу. Я вкрай потребую допомоги.

    І це прославляє Бога, не мене. Славу отримує Той, Хто дає. Похвалу отримує Сильний.

    Послухайте, як Біблія говорить про те, що Бог працює для вас, і звільніться від клопоту нести свій власний тягар. Дозвольте Йому виконати цю роботу.

    1. "Жодне око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Котрий стільки учинив би для тих, котрі на Нього покладаються" (Ісаї 64:4).
    2. "Він не приймає служіння людських рук, – тому що не потребує нічого, оскільки Сам дає всім життя, дихання й усе" (Дії 17:25).
    3. "Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох!" (Марка 10:45).
    4. "Очі Господні оглядають усю землю, аби підтримувати тих людей, чиє серце цілковито віддане Йому" (2 Хронік 16:9).
    5. "Якби Я зголоднів, то не говорив би тобі... покличеш до Мене в день скорботи, – Я тебе визволю, і ти Мене прославиш" (Псалом 50:12, 15).
    6. "До вашого похилого віку, – й до сивини носитиму вас. Я створив і носитиму далі, буду підтримувати і рятувати" (Ісаї 46:4).
    7. "Я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною" (1 Коринтян 15:10).
    8. "Якщо Господь не будує дому, даремно над ним трудяться будівничі" (Псалом 127:1).
    9. "Коли хто служить, – нехай служить, наче з сили, яку дає йому Бог, щоб у всьому прославлявся Бог" (1 Петра 4:11).
    10. "Звершуйте своє спасіння. Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію" (Филип’ян 2:12-13).
    11. "Я посадив, Аполлос поливав, та зростив Бог" (1 Коринтян 3:6).
    12. Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

      5 min
    13. Щасливий Бог

      ...здоровому вченню, за Євангелією слави блаженного Бога. (1 Тимофія 1:10-11)

      Велика частина Божої слави – це Його блаженство, тобто щастя.

      Для апостола Павла було немислимо, що Бог може бути позбавлений нескінченної радості і при цьому залишатися всеславним. Перебувати в безмежній славі й означає бути безмежно щасливим. Він використовував вислів "слава щасливого Бога", тому що для Бога є проявом слави бути настільки щасливим, наскільки Він є – безмежно щасливим.

      Божа слава значною мірою полягає в тому, що Він щасливий понад нашу найсміливішу уяву.

      Це і є Євангеліє: "Євангеліє слави щасливого Бога". Це цитата з Біблії! Це добра новина, що Бог безмежно щасливий.

      Ніхто не хотів би провести вічність з нещасним Богом. Якщо Бог не щасливий, то метою Євангелія не є радісна звістка, а тоді це вже зовсім і не Євангеліє.

      Але насправді Ісус запрошує нас провести вічність зі щасливим Богом, коли каже: "Увійди в радість свого пана!" (Матвія 25:23). Ісус жив і помер, щоби Його радість – Божа радість! – перебувала в нас, і наша радість була повною (Івана 15:11; 17:13). Тому Євангеліє – це "Євангеліє слави щасливого Бога".

      Щастя Бога – це, перш за все, щастя в Його Сині. Таким чином, коли ми поділяємо щастя Бога, ми поділяємо ту саму радість, яку Отець має в Сині.

      Ось чому Ісус явив нам Отця. Наприкінці Своєї величної молитви в Івана 17, Він сказав Своєму Отцеві: "Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них" (Івана 17:26). Він явив нам Бога, щоби Боже задоволення в Його Сині було в нас і стало й нашим задоволенням у Ньому.

      Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

      3 min
    14. Справедливість восторжествує

      Не мстіть за себе, любі, але дайте місце гніву Божому, як написано: В Моїй владі є помста, і Я віддам, – каже Господь. (Римлян 12:19)

      Усіх вас колись кривдили. Більшість з вас, напевно, були серйозно ображені кимось, хто так ніколи не вибачився і не зробив нічого достатнього, щоб це виправити.

      І однією з перешкод, що не дає вам відпустити цей біль і гіркоту, є переконання – обґрунтоване переконання! – що справедливість має восторжествувати, що моральна тканина всесвіту розпадеться, якщо людям сходитимуть з рук жахливі кривди та обман,  які вони чинять.

      Це одна з перешкод на шляху до прощення і відпускання образ. Але не єдина. У нас є свій власний гріх, з яким треба боротися. І це справжній гріх.

      Ми відчуваємо, що ось так узяти і все відпустити означало б просто визнати правосуддя нездійсненним. І ми не можемо цього дозволити.

      Тому ми тримаємося за злість і знову і знову програємо події чи слова у своїй голові, повторюючи: "Цього не повинно було статися; цього не повинно було статися; це було неправильно; це було неправильно... Як він (або вона) може бути таким задоволеним, коли я такий нещасний? Це ж так неправильно. Це так неправильно!" Ми не можемо відпустити це. І наша гіркота починає отруювати все навколо.

      Слово в Римлян 12:19 дане нам Богом, щоб зняти з нас цей тягар: "Ніколи не мстіть за себе, але залиште це гніву Божому". Що це означає для вас?

      Скинути з себе тягар гніву, відмовитися від практики плекання болю та відчуття образи. Скинути усе це не означає, що вас не було сильно скривджено. Ще й як було.

      Але це також не означає, що справедливості не існує. Це не означає, що за вас не поквитаються. Це не означає, що кривдникам все зійде з рук. Ні, не зійде.

      Це означає, що коли ви скидаєте з себе тягар помсти, його піднімає Бог.

      Це не витончений спосіб помсти. Це спосіб віддати помсту Тому, Кому вона належить. Помста Моя, каже Господь. Ти облиш її. А Я її підніму. Справедливість восторжествує.

      Яке славне полегшення! Я не мушу нести цей тягар. Це як зробити глибокий вдих, – можливо, вперше за багато десятиліть, – і відчути, що тепер нарешті ти можеш бути вільним, щоби любити.

      Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

      4 min
    15. Безмежна радість

      Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них. (Івана 17:26)

      Ось про що Ісус молився в ніч перед смертю. Уявіть собі можливість вічно насолоджуватися тим, що вам найбільше подобається, і робити це з нестримною енергією і пристрастю. Зараз ми не маємо такого досвіду. Три речі стоять на шляху до нашого повного задоволення в цьому світі.

      Перша полягає в тому, що ніщо в цьому сотвореному світі не має достатньої особистої цінності, щоб задовольнити найглибші прагнення наших сердець.

      Друга – нам бракує сил, щоб насолодитися найкращими скарбами на повну їхню вартість.

      І третя перешкода, яка стоїть на шляху до повного задоволення, полягає в тому, що наші радощі тут закінчуються. Ніщо не вічне. Але якщо мета і молитва Ісуса в Івана 17:26 здійсняться, все це зміниться. Він молився, "щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них". Божа безмежна любов до Свого Сина – в нас!

      Якщо Божа насолода в Сині стане нашою насолодою в Сині, тоді об’єкт нашої насолоди, Ісус, буде невичерпним у власній цінності. Він ніколи не стане нудним, не розчарує і не засмутить.

      Неможливо уявити собі більшого скарбу, ніж Син Божий.

      Ба більше, наша здатність насолоджуватися цим невичерпним скарбом не буде обмежена людськими слабкостями. Ми будемо насолоджуватися Сином Божим так само, як насолоджується Його Отець. Саме про це молився Ісус!

      Захоплення Бога Своїм Сином буде в нас, і воно буде нашим – нашим захопленням Сином. І це ніколи не закінчиться, тому що ні Отець, ні Син ніколи не закінчуються.

      Їхня любов Один до Одного буде нашою любов’ю до них, і тому наша любов до них ніколи не помре і не ослабне.

      Читати й слухати на сайті Книги365 →

      Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

      3 min
    16. Абсолютна, суверенна і всемогутня Любов

      Господь! Господь Бог співчутливий і милосердний, не скорий на гнів, багатомилостивий і правдивий. (Вихід 34:6)

      Бог багатомилостивий, сповнений любові та правдивий, тобто вірний.

      Мені спадають на думку два образи:

      1. Серце Бога подібне до невичерпного джерела води на вершині гори, з якого витікає любов і вірність. Століття за століттям це джерело продовжує бити.
      2. Або Боже серце подібне до вулкану, який палає любов’ю так сильно, що зриває вершину гори і рік за роком виливає лаву любові та вірності.
      3. Коли Бог вживає слово "багатомилостивий", Він хоче, щоб ми зрозуміли і відчули, що ресурси Його любові не обмежені. Ви можете пити з цього гірського джерела цілий день, рік за роком, покоління за поколінням, і воно ніколи не пересохне.

        Можна навіть ризикнути сказати, що Бог подібний до уряду, який просто друкує більше грошей, коли є потреба. Невичерпний, чи не так? Що ж, є різниця. Бог має нескінченну скарбницю золотої любові, яка забезпечує всю валюту, яку Він друкує. Уряд перебуває у світі мрій. Бог дуже реалістично покладається на безмежні ресурси Своєї божественності.

        Абсолютне існування, суверенна свобода і всемогутність Бога – це вулканічна повнота, яка вибухає, переповнена любов’ю та милістю. Безмежна велич Бога означає, що Він не потребує нас, щоб заповнити будь-яку нестачу в Собі. Натомість Його нескінченна самодостатність виливається в любові та милості до нас – грішників, які потребують Його і дару Самого Себе, явленого в Ісусі.

        Ми можемо розраховувати на Його любов і милість саме тому, що віримо в абсолютність Його існування, суверенність Його свободи і безмежність Його могутності.

        Читати й слухати на сайті Книги365 →

        Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

        3 min
      4. Бог не похмурий

        Господь руйнує плани людей, зупиняє задуми народів. А задуми Господа залишаться повіки; наміри Його серця – на вічні віки. (Псалом 33:10-11)

        "Наш Бог на небесах! Він чинить усе, що забажає" (Псалом 115:3). Цей текст натякає, що Бог має право і владу робити все, що Йому до вподоби. Саме це й означає суверенність Бога.

        Замисліться над цим на хвилинку: Якщо Бог суверенний і може робити все, що забажає, то жоден з Його намірів не може бути порушений. "Господь руйнує плани людей, зупиняє задуми народів. А задуми Господа залишаться повіки; наміри Його серця – на вічні віки" (Псалом 33:10-11).

        І якщо жоден з Його намірів не може бути порушений, то Бог повинен бути найщасливішим з усіх істот.

        Це нескінченне, божественне щастя є джерелом, з якого християнин (християнський гедоніст) п’є і прагне пити ще більше.

        Можете собі уявити, що було б, якби Бог, Який править світом, не був щасливим? Що, якби Бог був схильний до бурчання та депресії – такий собі надутий велетень на небі? Що, якби Бог був розчарованим, зневіреним, похмурим, сумним, незадоволеним і пригніченим?

        Чи могли б ми приєднатися до Давида і сказати: "Боже, Ти мій Бог, Тебе я пильно шукаю. Тебе прагне моя душа, за Тобою нудьгує тіло моє в землі пустинній, спраглій і безводній" (Псалом 63:2)? Не думаю.

        Ми всі ставилися б до Бога, як маленькі діти, які мають розчарованого, похмурого, пригніченого, незадоволеного батька. Вони не можуть насолоджуватися, проводячи час із ним. Вони можуть лише намагатися не турбувати його, або, можливо, намагатися працювати на нього, щоб заслужити якусь маленьку прихильність.

        Але Бог не такий. Він ніколи не розчаровується і не знеохочується. І, як сказано в Псалмі 147:11, Він "любить тих, котрі... покладаються на Його милосердя". Отже, мета християнського гедоніста – не уникати цього Бога, не тікати від Нього, не ходити навшпиньки по вітальні, щоб Його похмурість не перетворилася на гнів. Ні, наша мета – покладатися на Його милосердя. Бігти до Нього. Бути щасливими в Бозі, радіти в Господі, плекати Його присутність і насолоджуватися Його спілкуванням і прихильністю.

        Читати й слухати на сайті Книги365 →

        Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

        4 min
      5. Об’єкт найповнішого задоволення

        Веселися в Господі й Він задовольнить бажання твого серця. (Псалом 37:4)

        Прагнення до задоволення навіть не є питанням вибору; воно чітко заповідане у Псалмах: "Веселися в Господі й Він задовольнить бажання твого серця" (Псалом 37:4).

        Псалмоспівці намагалися робити саме це: "Як олень прагне до джерела води, так душа моя прагне до Тебе, Боже. Моя душа прагне Бога, – Живого Бога!" (Псалом 42:2-3). "Тебе прагне моя душа, за Тобою нудьгує тіло моє в землі пустинній, спраглій і безводній" (Псалом 63:2).

        Зворотний бік мотиву спраги ми бачимо, коли псалмоспівець говорить, що люди "насичуються щедротами Твого дому, – з потоку Твоїх солодощів Ти їх напуваєш" (Псалом 36:9).

        Я зрозумів, що Божа благість, яка лежить в основі поклоніння, –  це не щось таке, чому ми віддаємо шану з якогось відстороненого благоговіння. Ні, це те, що приносить насолоду: "Скуштуйте й побачите, Який добрий Господь" (Псалом 34:8). Скуштуйте. Скуштуйте! І побачите.

        "Які ж солодкі для мене Твої слова! Вони для мене солодші за мед!" (Псалом 119:103).

        Як каже Клайв Люїс, Бог виступає у Псалмах як "Об’єкт найповнішого задоволення". Його народ без сорому обожнює Його за "розраду і потіху", яку знаходить у Ньому (Псалом 43:4). Він є джерелом цілковитого і нескінченного задоволення: "У присутності Твоїй повнота радості; у Твоїй правиці розкошування повіки" (Псалом 16:11).

        Читати й слухати на сайті Книги365 →

        Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

        3 min
      6. Найбільш визвольне відкриття

        Зрештою, брати мої, радійте в Господі! (Филип’ян 3:1)

        Ніхто ніколи не вчив мене, що Бог прославляється нашою втіхою в Ньому – що саме радість у Бозі робить нашу хвалу справжнім вшануванням Бога, а не лицемірством.

        Але Джонатан Едвардс сказав це так ясно і сильно:

        Бог являє Свою славу власним створінням зокрема двома способами: (1) відкриваючись... їхньому розумінню; і (2) промовляючи до їхніх сердець, в їхній радості, захопленні та насолоді від проявів Себе, які Він їм дає... Бог прославляється не тільки тим, що Його славу бачать, але й тим, що нею тішаться...

        Коли ті, що бачать славу, також тішаться нею, Бог прославляється більше, ніж якби вони лише бачили її... Той, хто свідчить про своє розуміння Божої слави, не настільки звеличує Бога, як той, хто також свідчить про своє прийняття Його слави та насолоду від неї.

        Для мене це було приголомшливим відкриттям. Я повинен шукати радості в Бозі, якщо хочу прославляти Його як найціннішу Реальність у всесвіті. Радість – це не просто додатковий елемент поряд з поклонінням. Вона є невід’ємною складовою поклоніння. Справді, сама суть поклоніння – це радіти у славі Божій.

        У нас є означення для тих, хто вихваляє Бога, хоча не має задоволення від того, що вихваляє. Ми називаємо таких людей лицемірами. Ісус сказав: "Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи: Цей народ губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене" (Матвія 15:7-8). Цей факт – що справжнє прославлення означає цілковиту насолоду, і що найвища мета людини полягає в тому, щоби сповна напитися цією насолодою Божої слави – був, мабуть, найбільш визвольним відкриттям, яке я коли-небудь робив для себе.

        Читати й слухати на сайті Книги365 →

        Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

        3 min

      About Радість щодня (Solid Joys)

      From the publisher's feed

      «Радість щодня» – щоденне читання від Джона Пайпера. Читати та слухати.