Радість щодня (Solid Joys)

Я бачив ті його дороги, проте Я його зцілю, і Я попроваджу його далі, – Я потішу його і тих, котрі разом з ним сумують. Я дотримаюсь Свого слова: Мир, мир далеким і близьким, – сказав Господь, – Я зцілю всіх! (Ісаї 57:18-19)

Незважаючи на тяжкість людської хвороби бунту і свавілля, Бог зцілить. Як Він зцілить? В Ісаї 57:15 сказано, що Бог живе "зі смиренними і скрушними духом". Але люди з Ісаї 57:17 не є смиренними. Вони зухвало йдуть шляхом власного гордого серця. Отже, яким буде зцілення?

Може бути тільки одне. Бог дарує зцілення, упокоривши їх. Він вилікує хворого, розтрощивши його гордість. Якщо тільки скрушені та смиренні насолоджуються Божим спілкуванням (Ісаї 57:15), і якщо хвороба Ізраїлю – це гордий і свавільний бунт (Ісаї 57:17), і якщо Бог обіцяє зцілити їх (Ісаї 57:18), то Його зцілення повинно бути смиренням, а Його ліки – це скрушений дух.

Чи не в такий спосіб Ісая пророкує те, що Єремія називав Новим Заповітом і даром нового серця? Той сказав: "Надходить час, коли Я укладу з родом Ізраїля і поколінням Юди Новий Заповіт... Я вкладу Мій Закон у їхню душу і на їхніх серцях напишу його, і таким чином, буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом" (Єремії 31:31, 33).

Ісая та Єремія обидва бачать, що настане час, коли хворий, непокірний, жорстокосердий народ надприродним чином зміниться. Ісая говорить про зцілення. Єремія говорить про написання закону на їхніх серцях. А Єзекіїль говорить про це так: "Я дам вам нове серце і нового духа вкладу в вас, – і видалю з вашого тіла кам’яне серце і дам вам серце тілесне" (Єзекіїля 36:26).

Отже, зцілення в Ісаї 57:18 – це велика пересадка серця: старе затверділе, горде, свавільне серце з каменю видаляється, а замість нього вкладається нове м’яке, ніжне серце, яке легко смиряється і стає скрушеним пам’яттю про переступи та гріх, який ще залишається.

Це серце, в якому Той, Чиє Ім’я Святе, оселиться навічно.

Читати й слухати на сайті Книги365 →

Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

..щоб у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті. (Ефесян 2:7)

Для мене найдивовижніший біблійний образ другого пришестя Христа міститься в Луки 12:35-37, де змальовано повернення господаря з весільного бенкету:

Хай будуть підперезані ваші стегна і хай горять ваші світильники. Тож будьте подібні до людей, які очікують свого пана, коли той повернеться з весілля; як прийде він і постукає, то відразу ж відчинять йому. Блаженні ті раби, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі; запевняю вас, що підпережеться, посадить їх і, підійшовши, буде служити їм.

Звичайно, ми називаємося слугами – і це, без сумніву, означає, що нам слід робити саме те, що кажуть. Але дивовижність цієї картини полягає в тому, що "пан" наполягає на тому, щоб самому служити. Ми могли б очікувати цього під час земного служіння Ісуса, адже Він сказав: "Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох" (Марка 10:45). Але Луки 12:35-37 – це картина другого пришестя, коли Син Людський приходить у сліпучій славі Свого Отця "з ангелами Своєї сили, в полум’яному вогні", як сказано в 2 Солунян 1:7-8. Чому Ісус під час другого пришестя зображений у вигляді офіціанта?

Тому що саме серце Його слави – це повнота благодаті, яка виливається в доброті до нужденних людей. Ось чому в Ефесян 2:7 сказано, що Він прагне "у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті".

У чому полягає велич нашого Бога? У чому Його унікальність у світі? Ісая відповідає: "З давніх-давен не було чути й не доходило до наших вух, і жодне око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Котрий стільки учинив би для тих, котрі на Нього покладаються" (Ісаї 64:4). Немає іншого такого Бога. Він ніколи не відмовляється від ролі невичерпного благодійника Свого вічно залежного, щасливого народу.

Читати й слухати на сайті Книги365 →

Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

Бог, Який створив світ і все, що в ньому, будучи Господом неба і землі, не живе в рукотворних храмах. Він не приймає служіння людських рук, – тому що не потребує нічого, оскільки Сам дає всім життя, дихання й усе. (Дії 17:24-25)

Ми прославляємо Бога не тим, що задовольняємо Його потреби, а тим, що молимося, щоб Він задовольнив наші потреби, і віримо, що Він відповість, і живемо в радості цієї всеосяжної турботи, коли покладаємо своє життя в любові до інших людей.

Це і є суть доброї новини християнського гедонізму. Бог наполягає на тому, щоб ми просили Його про допомогу, щоб Він отримав славу. "Покличеш до Мене в день скорботи, – Я тебе визволю, і ти Мене прославиш" (Псалом 50:15). Це змушує усвідомити вражаючий факт: ми повинні остерігатися думати, що Він потребує нас. Ми повинні остерігатися служити Богові, і особливо дбати про те, щоб Він служив нам, щоб ми не крали Його слави. "Він не приймає служіння людських рук, – тому що не потребує нічого" (Дії 17:25).

Це звучить дуже дивно. Більшість з нас вважає, що служіння Богу – це виключно добра справа. Ми не замислюємося над тим, що служіння Богові може бути для Нього образою. Але роздуми над самим значенням молитви роблять це очевидним.

У романі "Робінзон Крузо" головний герой обрав Псалом 50:12-15 своїм улюбленим текстом у своєму сподіванні на Бога, коли опинився на острові. У ньому Бог говорить: "Якби Я зголоднів, то не говорив би тобі, оскільки Всесвіт і все, що в ньому, – Мої… Покличеш до Мене в день скорботи, – Я тебе визволю, і ти Мене прославиш".

Це означає: можна служити Богові так, що це принижуватиме Його, ніби Він потребує нашого служіння. О, якими обережними ми повинні бути, щоб не випередити могутню Божу благодать у Христі. Ісус сказав: "Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох!" (Марка 10:45). Він прагне бути Слугою. Він прагне отримати славу як Той, Хто дає.

Читати й слухати на сайті Книги365 →

Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

Я є Виноградна Лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого. (Івана 15:5)

Уявіть, що ви повністю паралізовані і не можете нічого зробити для себе, окрім як говорити. І припустимо, що сильний і надійний друг пообіцяв жити з вами і робити все, що вам потрібно. Як би ви вшановували цього друга, якби до вас зайшов незнайомець?

Ви би вшанували його щедрість і силу, намагаючись самостійно  встати з ліжка і понести його на руках? Ні! Ви б сказали: "Друже, підніми мене, будь ласка, і підклади мені подушку, щоб я міг дивитися на свого гостя. І не міг би ти, будь ласка, одягнути мені окуляри?"

І таким чином ваш гість дізнається з ваших прохань, що ви безпорадні, а ваш друг сильний і добрий. Ви прославляєте свого друга тим, що потребуєте його, просите його про допомогу і розраховуєте на нього.

В Івана 15:5 Ісус каже: "Без Мене не можете робити нічого". Тож ми справді паралізовані. Без Христа ми не здатні на жодне добро, що підносить Христа. Як каже Павло в Римлян 7:18: "знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро".

Але в Івана 15:5 також сказано, що Бог має намір, щоб ми робили багато добра, що підносить Христа, а саме приносили плід: "Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай". Отже, як наш сильний і надійний друг – "вас же назвав Я друзями" (Івана 15:15) – Він обіцяє зробити для нас і через нас те, чого ми не можемо зробити для себе самі.

Як же нам прославляти Його? Ісус дає відповідь в Івана 15:7: "Якщо ж будете перебувати в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть – і станеться вам". Ми молимося! Ми просимо Бога зробити для нас через Христа те, що ми не можемо зробити самі – принести плід.

Івана 15:8 дає результат: "У цьому прославлений Мій Отець, щоб ви приносили багатий урожай".

Тож як Бог прославляється через молитву? Молитва – це відкрите визнання того, що без Христа ми нічого не можемо робити. І молитва – це відвернення від себе до Бога з упевненістю, що Він надасть нам необхідну допомогу.

Читати й слухати на сайті Книги365 →

Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

Бог дав [Ісуса] як жертву примирення в Його крові через віру, щоби показати Свою справедливість у прощенні раніше вчинених гріхів, – у Божому довготерпінні; щоби показати Свою справедливість нинішнього часу, – що Він справедливий і оправдує того, хто вірить в Ісуса. (Римлян 3:25-26)

Римлян 3:25-26, можливо, найважливіші вірші в Біблії.

Бог цілком справедливий! І при цьому Він виправдовує нечестивих! Справді?! Справедливий суддя, який виправдовує винних!

Не або-або! І те, і друге! Він виправдовує винного, але Сам при цьому не винен. Це найвеличніша новина в світі!

Якщо найжахливішою новиною у світі є те, що ми потрапили під осуд нашого Творця і що Він у силу власного праведного характеру зобов’язаний зберегти цінність Своєї слави, виливши Свій гнів на наші гріхи...

…Тоді найкраща новина в усьому світі (Євангеліє!) полягає в тому, що Бог визначив і запровадив шлях спасіння, який також підтримує цінність Його слави, честь Його Сина і вічне спасіння Його обраних. Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників.

Читати й слухати на сайті Книги365 →

Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв – це спокуса, а для греків – безумство. А саме для покликаних – і юдеїв, і греків – Христа, Божу силу й Божу премудрість. (1 Коринтян 1:23-24)

Противагою жахливій звістці про те, що ми потрапили під осуд нашого Творця і що Він, згідно зі Своїм праведним характером, зобов’язаний зберегти цінність Своєї слави, виливши вічний гнів на наш гріх, виступає чудова новина Євангелія.

Цю істину ніхто ніколи не зможе дізнатися від природи. Істина Євангелія має бути розказана сусідам, проповідуватися в церквах і нестися місіонерами.

Добра новина полягає в тому, що Бог Сам визначив спосіб задовольнити вимоги власної справедливості, не засуджуючи весь людський рід.

Пекло – це один із способів звести рахунки з грішниками і відстояти Його справедливість. Але є й інший шлях, який запропонував Бог. Це – Євангеліє.

Божа мудрість визначила спосіб, як Божа любов може звільнити нас від Божого гніву, не поступаючись при цьому Божою справедливістю. Ось він. Євангеліє. Дозвольте мені повторити це ще раз повільно: Божа мудрість визначила спосіб, як Божа любов може звільнити нас від Божого гніву, не поступаючись при цьому Божою справедливістю.

І в чому полягає ця мудрість? У смерті Сина Божого за грішників! "Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа... Божу силу й Божу премудрість" (1 Коринтян 1:23-24).

Смерть Христа – це Божа мудрість, через яку Божа любов спасає грішників від Божого гніву, водночас обстоюючи і демонструючи Божу праведність у Христі.

Читати й слухати на сайті Книги365 →

Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»

Я укладу з ними вічний Заповіт у тому, що вже не відвернуся від них й не перестану чинити їм добро. Я вкладу страх переді Мною у їхнє серце, щоб уже не відступали від Мене. Я тішитимусь ними від усього Свого серця і всієї Моєї душі, роблячи їм добро; Я посаджу їх на цій землі у вірності. (Єремії 32:40-41)

Прагнення Бога отримувати хвалу від нас і наше прагнення насолоджуватися Ним – це одне і те ж прагнення. Бог хоче бути прославленим, а ми хочемо бути задоволеними. Ці два бажання досягають своєї мети в єдиному досвіді – нашому захопленні Богом, яке виливається в прославленні.

Для Бога хвала – це солодкий відгомін Його власної досконалості в серцях Його народу.

Для нас хвала – це вершина задоволення, яке приходить від життя у спілкуванні з Богом.

Приголомшливим наслідком цього відкриття є те, що вся всемогутня енергія, яка спонукає серце Бога шукати власної слави, також спонукає Його задовольняти серця тих, хто шукає своєї радості в Ньому.

Добра новина Біблії полягає в тому, що Бог зовсім не проти задовольняти серця тих, хто сподівається на Нього. Якраз навпаки: Бог радіє всім серцем і всією душею саме від того, що може зробити нас найщасливішими. Це дивовижні слова: "Я тішитимусь... від усього Свого серця і всієї Моєї душі, роблячи їм добро" (Єремії 32:41).

Всім серцем і всією душею Бог приєднується до нас у прагненні до нашої вічної радості, тому що здійснення цієї радості в Ньому становить славу Його власної нескінченної цінності.

Читати й слухати на сайті Книги365 →

Більше від Джона Пайпера: «Радикальний обов’язок радості»

З давніх-давен не було чути й не доходило до наших вух, і жодне око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Котрий стільки учинив би для тих, котрі на Нього покладаються. (Ісаї 64:3)

Мало від чого мене охоплює більша радість, ніж від усвідомлення  істини про Боже вподобання виявляти свою Божественність, працюючи для мене. Те, що Він чинить для мене, завжди передує всьому, що роблю для Нього я, уможливлює та складає його підґрунтя.

Спочатку це може здатися зарозумілим з нашого боку і приниженням для Бога, коли ми говоримо, що Він працює для нас. Але так здається лише тому, що в цьому твердженні ми ніби виступаємо як работодавці, а Бог наче потребує роботи. Коли ж Біблія говорить про те, що Бог щось чинить для нас, там немає такого підтексту. Зовсім інше було на думці в Ісаї, коли він говорив, що Бог "стільки учинив для тих, котрі на Нього покладаються" (Ісаї 64:3).

Правильний сенс слів "Бог працює для мене" полягає в тому, що я збанкрутів і потребую підтримки. Я слабкий і потребую когось сильного. Я в небезпеці і потребую захисника. Я нерозумний і потребую когось мудрого. Я загублений і потребую Спасителя.

"Бог працює для мене" означає, що я сам не можу виконати роботу. Я вкрай потребую допомоги.

І це прославляє Бога, не мене. Славу отримує Той, Хто дає. Похвалу отримує Сильний.

Послухайте, як Біблія говорить про те, що Бог працює для вас, і звільніться від клопоту нести свій власний тягар. Дозвольте Йому виконати цю роботу.

Читати й слухати на сайті Книги365 →

Більше від Джона Пайпера: «Зерно, що приносить рясний плід»

...здоровому вченню, за Євангелією слави блаженного Бога. (1 Тимофія 1:10-11)

Велика частина Божої слави – це Його блаженство, тобто щастя.

Для апостола Павла було немислимо, що Бог може бути позбавлений нескінченної радості і при цьому залишатися всеславним. Перебувати в безмежній славі й означає бути безмежно щасливим. Він використовував вислів "слава щасливого Бога", тому що для Бога є проявом слави бути настільки щасливим, наскільки Він є – безмежно щасливим.

Божа слава значною мірою полягає в тому, що Він щасливий понад нашу найсміливішу уяву.

Це і є Євангеліє: "Євангеліє слави щасливого Бога". Це цитата з Біблії! Це добра новина, що Бог безмежно щасливий.

Ніхто не хотів би провести вічність з нещасним Богом. Якщо Бог не щасливий, то метою Євангелія не є радісна звістка, а тоді це вже зовсім і не Євангеліє.

Але насправді Ісус запрошує нас провести вічність зі щасливим Богом, коли каже: "Увійди в радість свого пана!" (Матвія 25:23). Ісус жив і помер, щоби Його радість – Божа радість! – перебувала в нас, і наша радість була повною (Івана 15:11; 17:13). Тому Євангеліє – це "Євангеліє слави щасливого Бога".

Щастя Бога – це, перш за все, щастя в Його Сині. Таким чином, коли ми поділяємо щастя Бога, ми поділяємо ту саму радість, яку Отець має в Сині.

Ось чому Ісус явив нам Отця. Наприкінці Своєї величної молитви в Івана 17, Він сказав Своєму Отцеві: "Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них" (Івана 17:26). Він явив нам Бога, щоби Боже задоволення в Його Сині було в нас і стало й нашим задоволенням у Ньому.

Читати й слухати на сайті Книги365 →

Більше від Джона Пайпера: «Мистецтво бути разом»

Не мстіть за себе, любі, але дайте місце гніву Божому, як написано: В Моїй владі є помста, і Я віддам, – каже Господь. (Римлян 12:19)

Усіх вас колись кривдили. Більшість з вас, напевно, були серйозно ображені кимось, хто так ніколи не вибачився і не зробив нічого достатнього, щоб це виправити.

І однією з перешкод, що не дає вам відпустити цей біль і гіркоту, є переконання – обґрунтоване переконання! – що справедливість має восторжествувати, що моральна тканина всесвіту розпадеться, якщо людям сходитимуть з рук жахливі кривди та обман,  які вони чинять.

Це одна з перешкод на шляху до прощення і відпускання образ. Але не єдина. У нас є свій власний гріх, з яким треба боротися. І це справжній гріх.

Ми відчуваємо, що ось так узяти і все відпустити означало б просто визнати правосуддя нездійсненним. І ми не можемо цього дозволити.

Тому ми тримаємося за злість і знову і знову програємо події чи слова у своїй голові, повторюючи: "Цього не повинно було статися; цього не повинно було статися; це було неправильно; це було неправильно... Як він (або вона) може бути таким задоволеним, коли я такий нещасний? Це ж так неправильно. Це так неправильно!" Ми не можемо відпустити це. І наша гіркота починає отруювати все навколо.

Слово в Римлян 12:19 дане нам Богом, щоб зняти з нас цей тягар: "Ніколи не мстіть за себе, але залиште це гніву Божому". Що це означає для вас?

Скинути з себе тягар гніву, відмовитися від практики плекання болю та відчуття образи. Скинути усе це не означає, що вас не було сильно скривджено. Ще й як було.

Але це також не означає, що справедливості не існує. Це не означає, що за вас не поквитаються. Це не означає, що кривдникам все зійде з рук. Ні, не зійде.

Це означає, що коли ви скидаєте з себе тягар помсти, його піднімає Бог.

Це не витончений спосіб помсти. Це спосіб віддати помсту Тому, Кому вона належить. Помста Моя, каже Господь. Ти облиш її. А Я її підніму. Справедливість восторжествує.

Яке славне полегшення! Я не мушу нести цей тягар. Це як зробити глибокий вдих, – можливо, вперше за багато десятиліть, – і відчути, що тепер нарешті ти можеш бути вільним, щоби любити.

Читати й слухати на сайті Книги365 →

Більше від Джона Пайпера: «Зло тріумфує та програє»