світ не sweet. подкаст про міжнародку

Примітка. Подкаст був записаний до замаху на експрезидента США Дональда Трампа.

Останніми тижнями президент США Джо Байден, його заяви, дії та здоровʼя — під особливо пильною увагою. Його й так неодноразово закликали не балотуватися знову через побоювання, що він занадто старий для цієї посади. А після невдалих дебатів дебатів ці заклики лишень стали голоснішими — зокрема всередині його ж партії. Сам Байден каже, що хіба "Господь всемогутній" може спонукати його вийти з перегонів.

Хтось каже, що 81-річному Байдену справді важливо завершити розпочаті на посаді справи, хтось — що це така собі месіанська ідея, що крім нього, перемогти Трампа не зможе ніхто. А ще — що в Байдена немає гідного наступника серед демократів. Серед тих, хто в теорії міг би його замінити, чи не найчастіше згадують віцепрезидентку Камалу Гарріс — хоча її рейтинг схвалення доволі низький.

Уся ця ситуація, та й сам факт повторного зіткнення тих самих — і далеко не юних — кандидатів у президенти, які тримаються за владу, свідчить про кризу американської демократії. І, схоже, її наслідком може стати низька явка, зокрема серед молоді, на виборах у США через чотири місяці.

Що може змінитися за цей час і які шанси, що Байден таки вибуде з президентських перегорів? У новому випуску подкасту “світ не sweet” пояснює Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова.

На саміті НАТО у Вільнюсі в липні 2023-го Київ отримав додаткові пакети зброї, програму тренування пілотів на винищувачах F-16, Раду Україна-НАТО і скасування плану дій щодо членства для вступу в Альянс. Однак запрошення вступити до НАТО, на яке так сподівалася Україна, безпосередньо так і не пролунало. Тепер, напередодні ювілейного саміту у Вашингтоні, таких надій в України уже немає, каже президент Зеленський. Натомість він очікує додаткових систем ППО для України, нових безпекових угод і "потужних кроків від США".

Загалом же цей саміт символічний не лише тому, що ювілейний: він останній для чинного генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, який поступається своїм місцем премʼєр-міністру Нідерландів Марку Рютте. Столтенберг заявив, що "це буде чудовий саміт, на якому відзначать найуспішніший і найсильніший альянс в історії — НАТО". Він пообіцяв, що запрошені країни (а це не лише держави-члени НАТО) будуть не лише святкувати, але й "ухвалювати важливі рішення про те, як посилити нашу колективну оборону і стримування, і члени НАТО справді активізуються щодо оборонних видатків".

Україна на полях саміту з-поміж іншого очікує підписання нової безпекової угоди безпосередньо з Альянсом. А ще має почути про створення нової структури для координації всіх видів допомоги Україні в довгостроковій перспективі. Наскільки це важлива зміна, і чому все-таки реально відтягується головне рішення із запрошенням України стати членом Північноатлантичного Альянсу, а також які "білі лебеді" можуть допомогти Україні швидше подолати шлях до членства? Про це у новому випуску подкасту "світ не sweet" говоримо з Головою Громадської ліги "Україна - НАТО", старшим лейтенантом ЗСУ Сергієм Джерджем.

Вибори до Європарламенту виявили в угорській політиці нову зірку. Петер Мадяр – донедавна майже нікому не відомий представник влади, який перетворився на головного критика режиму Віктора Орбана. Партія "Тиса", яку він де-факто очолює, з’явилася на політичній мапі Угорщини трохи більше, як за місяць до виборів до ЄП. І вже спромоглася отримати гарний результат - вона на другому місці за кількістю здобутих мандатів після партії Обрана "Фідес".

43-річний Петер Мадяр роками був "гвинтиком" влади Віктора Орбана, а ще – екс-чоловіком Юдіт Варги – міністерки юстиції у двох урядах Орбана. На думку експертів, саме те, що він так добре розуміється на специфіці угорської державної системи, і зіграло на його користь: його критика Орбана та його кола виявилась настільки влучною, що етери з його виступами набирали мільйонні перегляди. А ще Мадяр дистанціювався від геть усіх наявних політичних сил і зробив ставку на "Тису". Дивовижно й те, що які лиш ресурси не кидала дійсна влада на дискредитацію нового кандидата, з цього нічого не вийшло.

Наступні вибори до угорського парламенту - у 2026 році, і інтрига полягає в тім, чи втримає Мадяр свою популярність і чи наростить вірний йому електорат до того часу. А ще – цікаво, якою буде його риторика щодо України: адже на відміну від проросійського Орбана Мадяр чітко називає Росію агресором і вимагає гарантій безпеки для України - та при цьому виступає проти надання Україні зброї для цього. Тож як варто ставитися до феномену Мадяра - у новому випуску подкасту "світ не sweet" говоримо з з директором Інституту центральноєвропейської стратегії Дмитром Тужанським.

Минулих вихідних увага світу була прикута до невеликого курорту Бюргеншток у Швейцарії, де десятки лідерів зібрались для участі в Глобальному саміті миру. Ця подія стала квінтесенцією зусиль української дипломатії, яка прагнула залучити якнайбільше країн до підтримки “формули миру” президента Зеленського.

Саміт залишив неоднозначні враження в Україні. З одного боку, майже вісім десятків держав підтримали досить-таки проукраїнську декларацію, де чітко вказано, що Росія веде війну проти України, Запорізька АЕС має перебувати під українським контролем, а цивільні полонені – бути звільнені.

З іншого ж, участь у Глобальному саміті миру стала аж далеко не такою глобальною, як на це розраховував Київ; президент США віддав перевагу партійному заходу перед швейцарським курортом; Китай, якого так активно прагнула залучити Україна, саміт проігнорував – ще й просуває власний “мирний план”.

Не менше питань викликає і Росія (через відсутність якої шкодували Туреччина й Саудівська Аравія), правитель якої Путін “прикрасив” саміт ультимативними вимогами – які фактично передбачають капітуляцію України для “мирних переговорів”.

Про передумови й результати Глобального саміту миру говорять ведучі “світ не sweet” Олег Павлюк і Оленка Куренкова, яка висвітлювала захід безпосередньо з Бюргенштока.

Вибори до Європейського парламенту, які тривали 6-9 червня, спонукали європейські ЗМІ заговорити про “тріумф ультраправих”. І справді, крайні праві партії покращили здобутки в багатьох країнах ЄС, в Бельгії спричинили відставку уряду, а у Франції – навіть розпуск парламенту.

До того ж, оновлення представницького органу ЄС запустило машину оновлення керівництва європейських інституцій. І це вже безпосередньо впливає на нас: адже від того, хто очолює Європейську комісію чи Європейську раду, залежить і ухвалення рішень про підтримку України та її євроінтеграцію.

Про наслідки євровиборів, а також найбільш імовірних претендентів на топпосади в ЄС подкаст “світ не sweet” говорить із редактором “Європейської правди” Сергієм Сидоренком – і не лише в аудіо, а й у відеоформаті.

2 червня в Мексиці відбулися вибори до парламенту й місцевих органів влади, а також голосування за нового президента. І саме останнє ще до оголошення результатів стало сенсацією: вперше за найвищу посаду в Мексиці змагались дві жінки, й уперше на чолі країни буде саме президентка.

Переможниця президентських виборів – Клаудія Шейнбаум – була науковицею, має значний управлінський досвід та обіцяє продовжувати популярні соціальні заходи свого наставника, чинного президента Андреса Мануеля Лопеса Обрадора (знаного як АМЛО).

З іншого ж боку, Шейнбаум стане на чолі Мексики, де досі орудують наркокартелі, смертельні перестрілки є сумною буденністю для багатьох мешканців, а міграційна криза на кордоні зі США лише посилюється. До того ж, за президентства АМЛО Мексика не надто дбала про зовнішню політику й фактично навернулась в ізоляціонізм.

Як сталось, що в країні з укоріненою культурою “мачизму” жінка обійняла найвищу посаду; як вона обіцяє впоратись із викликами для другої найбільшої економіки Південної Америки; і, звісно ж, на що можна сподіватись у плані мексикансько-українських відносин?

Про це у подкасті “світ не sweet” нам розповів Іван Фечко — експерт Програми дослідження Латинської Америки та Карибського басейну Ради зовнішньої політики "Українська призма".

22 травня Норвегія, Іспанія та Ірландія заявили, що визнають Палестинську державу. Формально це поки що не змінює статусу території. Водночас їхні заяви можуть означати тиск і на інші країни Європи, щоби вони наслідували їх у підтримці самовизначення Палестини. З 1988-го існування Палестини як держави визнали понад 140 країн з-поміж 193 держав-членів ООН. США та ЄС тим часом наголошують: питання про визнання безпосередньо повʼязане з питанням переговорів, які наблизять довгостроковий мир у регіоні. Але чи можливо це?

Мир через діалог у контексті багаторічного протистояння Ізраїлю й Палестини захід усвоїх заявах часто вкладає у формулу "дві держави для двох націй". У межах цієї ідеї і ізраїльтяни, і палестинці погодилися б мати окремі держави з власними кордонами й без будь-яких спірних територій. Але нині неочевидно, як можна утілити це рішення в життя, коли триває ізраїльська операція з повного знищення ХАМАС в Газі, законність методів якої ставлять під питання міжнародні суди, а палестинську адміністрацію Махмуда Аббаса на Західному березі річки Йордан вважають не надто ефективною.

Яке майбутнє близькосхідного конфлікту - і які точки дотику можна знайти для мирних переговорів, коли, здавалося б, жодна сторона до них не готова? Чи використає Палестина нині історичний шанс на утвердження своєї державності, і що може чекати на Ізраїль, якщо заяви міжнародного кримінального суду перетворяться на ордери на арешт проти ізраїльської верхівки? Про все це у новому випуску подкасту “світ не sweet” говоримо з Ігорем Семиволосом, директором центру Близькосхідних досліджень.

Після невдалої спроби минулого року керівна партія “Грузинська мрія” вирішила таки добитись ухвалення закону "Про прозорість іноземного впливу" - аналогу російського закону про “іноагентів”, як його охрестили критики. На офіційне Тбілісі тиснуть чи не всі західні партнери й вулиця – таких масових протестів у грузинській столиці не було давно. Але “Грузинська мрія”, схоже, таки добилась свого, і вже в найближчі дні закон набуде чинності.

Для багатьох коментаторів – серед яких і гість нашого сьогоднішнього подкасту, редактор “Європейської правди” Юрій Панченко – події у Тбілісі нагадали українську Революцію Гідності, яка призвела до повалення влади Януковича. Але чи справді на це ж варто очікувати у Грузії? Яка в нинішніх подіях роль Росії та чи здатні США та Європейський Союз зупинити антизахідний розворот Тбілісі? Про все це – в нинішньому випуску подкасту “світ не sweet”.

Ви точно чули про суд над Дональдом Трампом у Нью-Йорку. У Сполучених Штатах, де цього року обиратимуть президента, це одна з головних тем у ЗМІ. Не в останню чергу – через скандальні подробиці справи. Адже не в кожному суді свідок описує нібито секс із експрезидентом у найпікантніших подробицях.

Поза тим, суд у Нью-Йорку – насправді не про секс. І вже влітку ми, схоже, станемо свідками першого в історії США вироку колишньому президенту в кримінальній справі. Та чи вплине це якось на виборчу кампанію і шанси Трампа перемогти в листопаді 2024 року? І що там із іншими кримінальними справами, про які, здається, вже всі призабули?

Про суди над Трампом; те, наскільки вони нагадують оте саме “полювання на відьом”; і очікування від президентських виборів 2024 року говоримо в подкасті “світ не sweet” із експертом Ради зовнішньої політики “Українська призма” Олександром Краєвим.

Найбільша демократія світу — так небезпідставно називають Індію. У цій країні, лиш поміркуйте, мешкає кожен сьомий виборець на планеті! Тому й вибори, як не дивно, в Індії особливі: тривають майже два місяці кількома хвилями, а для того, щоб забезпечити виборче право кожного, бюлетені мандрують у найбільш важкодоступні куточки цієї країни.

Нинішні парламентські вибори в Індії — в самому розпалі. І хоча результати офіційно оголосять тільки 4 червня, все йде до того, що владу в нижній палаті парламенту утримає націоналістична Бхаратія Джаната — партія чинного прем’єра Нарендри Моді. Тим не менш, опозиція не опускає рук і перед виборчим циклом пішла на безпрецедентний крок та об’єдналась в єдиний блок, аби "скинути" Моді. До слова, називається цей блок INDIA.

Про те, як працюють вибори в найбільшій демократії світу і чому дзвінок зірки Боллівуду здатен вирішити долю голосування — в дуже цікавому епізоді "світ не sweet" розповідає Олена Борділовська, завідувачка відділу нових викликів Національного інституту стратегічних досліджень, докторка політичних наук.