Veritas

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 51. Духовна сліпота

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Рекомендовано до прочитання: Євангеліє від Луки, розділ 4

Багато хто потрапляє у помилку, що живе очікуванням.

Лукавий постійно приходить зі своїми пропозиціями до нас.

У світлі Одкровення - кінець війни буде при Другому пришесті Ісуса Христа.

Боротьба між темрявою і світлом, між добром і злом завершиться з Другим Пришестям Ісуса Христа.

Місія - це щось більше, ніж чекання на період спокою.

Якщо йдеться про війну, яка йде всередині – ніхто інший не зробить.

Є різниця між боротьбою і війною, яка є в мені, і я над нею власний, і що я ставлю за наші межі впливу.

Мир у всьому світі це утопія

Повний мир приходить, коли є розподіл людей, які вибрали Ісуса, і які вибрали зло.

Я можу вибрати бути людиною миру.

Ми можемо бути носіями миру. Чим є мир?

Ісус говорить: «Я приніс вам свій мир…»

Якщо я стану людиною миру – вже тепер можу досягнути цей процес

Помазання Духом Святим - я наповнився Божим Світлом.

Нести Добру Новину - це не про слова, а про стан

Чому це все відбувається у Назареті? В тому місці де він виріс, де був вихований, де сімʼя, закорінення до рідних.

Локація завжди має роль.

Бачимо, що рідні потім Ісуса відкидають.

Початок - це завжди учнівство.

Добра Новина розширюється не масово, а від найближчих.

Добра новина не статична, вона є у русі.

Всюди де є Дух Святий.

Так само є і в нашому житті. Коли твоє життя стало слідуванням за Ісусом, інші не контактують - це інший світ. Інший вимір.

Благовіщення Марії у Назареті, Ісус несе благу вість у Назареті.

Частина людей бачить Ісуса, частина не бачить. І тут відбувається драмат людства.

Потрібно побачити пропозицію Ісуса.

Ті, які його не бачать живуть у темряві.

Бути сліпим - не бачити світло, дорогу. Якщо не бачу, що у мені?

Світло прийшло у світ, люди полюбили темряву, бо їх діла були злі. (Євангеліє від Йоана, розділ 1)

Багато хто прозрів і багато хто прозріває, якщо приймає світло Ісуса.

Фізична сліпота - безпорадність, самотність і повна довіра до іншої людини.

Вартимей, бідний, сидить край дороги, жебрак, і в цій сліпоті прислухається. Признатися до своєї сліпоти- важлива частина.

Коли закриваю очі - починаю приглядатися до того, що є у моєму нутрі.

Господи Ісусе Христе, з милуйся наді мною!

Просвіти мене!

Звертаюся до джерела світла, Імʼя Ісус: маю зізнатися до своєї сліпоти, щоб відкритися на світло Ісуса.

Це не Бог мешкається зі своїм світлом, а я настільки запаморочений у своїй темряві, егоїзмі, свавіллі . Якщо не досвідчую свою сліпоту - мені може здаватися що все знаю.

Для того, щоб бути авторитетом, проводирем іншого, потрібно прозріти.

Щоб прозріти, потрібно зізнатися до своєї сліпоти.

Чим більше приближаюся до Бога, тим більше є враження моєї малості.

Коли людина іншим говорить, що вони мусять робити, то це

Край дороги: зерно падає край дороги, сліпий край дороги.

Недостатньо бути близько Ісуса. Це може бути край дороги. Це не означає бути з Ним. Ісус каже: покличте його – запрошення Ісуса до прозріння

Kyrye з милуйся наді мною! Помилуй мене! Полюби мене! Просвіти мене! Обійми мене! Наповни собою!

Якщо ти хочеш мати те, що просиш, тобі потрібно прийти за Мною.

Скинути верхню одежу - якою ти прикривався, ти не тримаєшся, ідеш до Ісуса.

Чого ти хочеш, щоб я тобі зробив?

Це незмінне питання Ісуса. Без цього не відбудеться зцілення.

Щоб я прозрів!!!

Учителю мій, щоб я прозрів!

Я своєвільний, хочу на своїх умовах будувати.

Переворот відбувається тоді, коли я бачу свій гріх.

Ми не є лише грішними. Ми є світлотінню.

Ми є прекрасні. І нам потрібно побачити свій егоїзм.

Одного потрібно: прозріти!

Коли нема прозріння всі бажання можуть бути помилковими, коли не бачу їх у світлі Божому

Тоді нема паніки , страху, тоді є прийняття того, що не можу змінити. Плодом прозріння є - хто прозрів, пішов негайно за Ісусом.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 50. Визволення від страху смерті

У програмі:

Безкінечний пошук Авторитету.

Глибина призиває глибину.

Потреба знайти авторитет завжди актуальна

Хто авторитет? Хто нам дасть відповіді на питання?

Коли нема переконання, можна давити авторитетом.

Ісус відповідає на питання: як мені жити, і як мені на це реагувати

Батьки чи старші люди до дітей можуть зловживати авторитетом Ісуса.

Він не є авторитетом, який давить своїм Авторитетом. Ісус не є авторитарним. Це не є диктатура

Послання, місія Ісуса у пророцтві, яке Ісус читає.

Пʼять вимірів місії Ісуса:

Нести добру новину бідним

Звіщати полоненим визволення

Сліпим прозріння

Випустити пригноблених на волю

Звіщати рік Господній сприятливий

Як сьогодні Ісус несе добру новину бідним?

Бідність, яка заключається на тому, що є голод.

Бідність духовна, бідність у любові, бідність миру у серці. Це стан дна. Бідність- це дно. Як приходить ця добра новина сьогодні?

Багато залежить від особистого стосунку, від виходу на пустелю, уважного слухання.

Іду в тишу, щоб почути що Дух Господній говорить до мене.

Промовляє через Слово.

Чим глибше їду в стосунок з Ісусом, тим глибше буде поділ між мною і тими людьми, які не хочуть іти за Ним, які вирішили (поки що) не йти за Ним… між нами буде певна прірва, ворожість.

Як сьогодні діє Ісус, який несе Добру Новину.

1. Ісус несе мир через тишу.

2. Через Богослужіння.

3. В щирому діленні.

Бідний - це біда. Духовна бідність. Той, хто робить зло - бідна людина. Коли я роблю зло - стаю бідним.

Людина, яка робить зло - бідна людина.

Ісус приходить, щоб нести добру новину бідним. І це не про матеріальну бідність.

Бідність у Євангелії як дорога - це умова.

Людина, яка нагромадила, божеволіє у певному моменті.

Грошолюбство стає причиною бід.

Щоб досвідчити бідність потрібно потрапити на дно. Це як шанс.

Дно - це найкраща мотивація, щоб признатися до того, що я бідний. Це умова, щоб приймати Добру Новину. Потрібно упокоритися. Капітулювати.

Основне поневолення- це гординя.

Гординя у тому, що Бог мені не потрібен як авторитет. Я сам знаю, і я ще Богові можу сказати. Як багато людей є, які «краще знають» навіть що Бог має робити.

Потрібно мати момент покори: «Господи, говори, слуга Твій слухає! Що я маю тепер робити? Чи маю я це тепер робити?»

Рано чи пізно приходить дно. Останній момент дна - це смерть.

Як цивілізація ми знаходимося на дні.

Ті втрати, які ми переживаємо всі без винятку, - це можливість розвинути здібності, на які у певних часах не маємо потреби.

Посеред дна, коли Ізраїль, будучи під окупацією, чекав на Месію, вони Його відкидають. Визволення Ісуса у тому, що за Ним потрібно піти.

Пропозиція Ісуса завжди персональна: ти є Давидом, який переможеш Голіята. Голіят - це страх смерті.

Щоб його перемогти, мені потрібно особисто зʼєднатися з Ісусом.

«Звіщати полоненим визволення». Корінним страхом є страх смерті.

Кожен день у якомусь сенсі, я помираю, втрачаю здоров’я і тд.

Зустріч з темою смерті - це момент глибокого пошуку відповіді про свою смертність. Стосунок до смерті - це стосунок до життя.

Як я устосунковсь до смерті - так і живу. Живу на повноту.

Сьогодні є час спасіння, час любові, благословення, час миру. Тепер є!

Одна зі стратегічних помилок, що будемо жити потім. Коли? Потім не приходить.

Якщо це мій останній день, чи мого близького? Як я буду поводитися з цією людиною або до себе?

Чого не сьогодні, якщо є така можливість? І це дає визволення.

Полон диявола у тому, що я відділився від єдності з Богом і є поневолена територія. Ісус прийшов звісьити, що є вихід, і що він визволяє з полону. Нема масового виходу. Є особистий вихід. Він звіщає, не робить за мене! Він проголошує, а мені потрібно за ним піти.

Ніколи окупація силами темряви не відбувається без волі людини. Бог дав вільну волю. Без дозволу людини не може увійти диявол , і не може увійти Бог. Часто цей дозвіл може бути не свідомим.

Навіть якщо не свідомий - дія і акт, коли людина йде проти Божих принципів, проти 10 заповідей.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 49. Пʼять аспектів місії Ісуса. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Подкаст «У пошуках Авторитету» як духовний супровід

Ігор Козловський, релігієзнавець: у Євангелії від Луки – покрокове ведення людини у духовному рості.

Ісус рухається у силі Духа.

Основа християнства – навчання Ісуса. Не обряд.

Не обряд, хоч це важливо.

Часто є опір.

На питання: ким для вас є Бог? Той, хто допомагає коли щось потрібно?

Ми не достатньо часу пробули в учнівстві, щоб переживати спільно Євхаристію.

Таїнство Євхаристіі (віддачі Ісуса - Таїнство Тіла і Крові), відбулося на третьому році учнівства учнів, які щоденно були з Ним.

Масово учнівства немає!

Маса буде робити опір пропозиції Ісуса.

Опір – нормальний етап. Питання: що з цим робити?

Прочитати Євангеліє – ця вимога, передумова наступних етапів. Інакше – це форма культу, магії.

Пропозиція Ісуса – це завжди переворот у житті людини.

Ісус приходить додому, за звичаєм іде у синагогу.

Слово записано під впливом Духа Святого, і Дух на щось звертає увагу. Спочатку людина читає, ознайомлюється. Далі – устосунковуємось до навчання Ісуса.

Ісус завжди у стосунках з учнями давав свободу: чи хочуть вони іти за Ним.

Навчання Ісуса від батьків до дітей передається не словом, а прикладом.

Приготування до Миропомазання має полягати в тому, щоб кандидати протягом року читали Євангеліє.

Якщо людина не є під дією Духа Святого, коли читає слово – зустрічає опір.

Слово відкривається Духом.

Динаміка стосунку полягає у тому, що у мені є Дух, Дух діє через іншу людину, або через матерію, яку вона одухотворює.

5 аспектів місії Ісуса Ці аспекти – процес повернення людини до єдності з Богом. Ми відірвалися від цієї єдності, збідніли. Ісус прийшов, щоб ми повернулися до єдності. Неодноразово ми повертаємось до початку

Має бути ідеальна гармонія, повнота любові – це бажання абсолюту. Контактуючи зі своїм серцем, прагненнями – має бути щось вище , ніж я. Логос. Абсолют.

Сталося. Сьогодні це сталося, каже Ісус.

Сьогодні: коли це слово говорить Бог - у Нього є постійне сьогодні, постійне тепер. Це - не колись, не вчора. Спасіння воно тепер! Ось тепер настав час спасіння! Очікування може стати пасткою: ми втрачаємо - бо «потім» будемо жити.

Хтось перекладає на минуле: колись було

Коли людина відкрита на авторитет Ісуса, вона має інструмент, щоб вийти зі своїх втрат.

Хай мертві ховають мертвих - ті, хто ще не пізнав Ісуса. Не зациклюватися на житті земному.

Що би не відбувалося у житті: якщо слухати навчання Ісуса - Він дає світло на мій стан. На тепер.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 48. Усвідомлене життя. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Ми народжуємося у християнстві. Без ви будування стосунку з Ісусом як з наставником - Ісус не є Авторитетом.

Те що ми можемо: навʼязати стосунки з Ісусом Наставником тепер

Церква про це подбала у Таїнствах. У Таїнстві Миропомазання молодь підтверджує свою віру.

Миропомазання - печать Святого Духа, щоб свідомо обрати Христа.

Одна.

Ми маємо молодих людей вести до учнівства. Вони мають читати Євангеліє.

Дух Святий постійно приходить, нагадує. Людина, яка не відкрила своєї місії - її життя буде буксувати.

У Миропомазанні особа має свідомо вибрати Ісуса. І розуміти, які є наслідки того, що я вибрав Ісуса. Перше і основне: слідувати за ним.

Реалізація християнства - решту відкрити. Коли дивлюся на Ісуса: що мені робити? Як мені жити? У чому моя місія?

Яка моя місія?

Дехто думає, що Сиг Божий, коли втілився, мав таке ж знання, як коли був Другою Божественною Особою. Він мав тоді такі ж людські знання.

У Нього не було знання як у Другої Божественної особи до втілення. Йому потрібно було вкласти знання щоб розпізнати.

Нам потрібно багато зусиль вкладати, щоб розпізнати у чому моя місія.

Робити добро?

Ісуса розіпʼяли, ніби-то роблячи добро.

Питання місії - до неї потрібно докопатися. Ісус показує свої зусилля. А коли я в певний у своїй місії це дає силу.

Всюди Дух Святий веде Ісуса.

Чию місію я виконую?

Чий дух мене веде?

Пожадливість очей, пожадливість тіла і гординя цього світу.

Бог, творячи мене на образ і подобу, робить співучасником творіння. Щоб це відбулося- я маю Богоуподібнитись.

Пустиня - це очищення і страждання. Щоб у цій пустині отримати Богоявлення, до чого мене Дух посилає.

Свідомість - це має йти внутрішня формула. Дух, Печать Духа Святого є у мені. Є відчуття адекватності: я знаю, що це - моя місія.

Питання місії залишається дуже глибоким. Стосунок з Ісусом допомагає відкрити свою місію. Місія закладена під час створення людини.

Образ і подобу потрібно розпакувати.

В чому бути плідними? Це віддавати своє життя для того, щоб… Місію потрібно актуалізувати і розвивати.

Після хрещення Ісус повен Духа Святого. Після пустині у силі Духа Святого повертається.

Спокуси, боротьба - дають силу. Я знаю у чому моє послання.

Часом через людину може місія підтверджуватися, а часом - це не від Духа Святого.

Читаючи Євангеліє людина набирає базу.

Коли чуєш від людини, що це - Господь, то це момент синхронну від Духа Святого.

Прийміть любов Отця, служіть один одному. Все вибудовується навколо стосунку.

Щоб чути стосунки, слово Отця до мого серця, потрібна тиша.

В тиші треба йти на глибший рівень.

Дорослість виводить на пустиню.

Якщо людина не стає тим, хто навчає інших - людина застрягає.

На чому полягає місія? Що значить бути…

«Він повернувся у Назарет, де був вихований … його хотіли скинути»

Ціль - виконати місію

Часто здається, що жити як пропонує Ісус - не можливо. Mission impossible. «Все можливо», говорить Ісус. У Бога нема нічого неможливого.

Дух Господній на мені. Він мене помазав.

Піти за ним, за покликанням.

Помазання священницьке - до смерті. Реалізується у щоденному виборі.

Місія постійно очищується через кризи. Я знаю, кому я повірив. Я знаю, хто мій Господь

Христос- Месія-Помазаник.

Кожен християнин помазується на царя, священника і пророка.

Що значить мати помазання царя, священника, пророка. Це - про приналежність і про гідність.

Мене може боліти те, що мене принижують. Диявол хоче по топтати мою гідність.

Я Син Царя.

Це найвища гідність, яка є.

У всіх є гідність. Без Ісуса людина це не відкриває.

Місія постійно очищується через кризи. Я знаю, кому я повірив. Я знаю, хто мій Господь

Рекомендовано до прочитання: Євангеліє від Луки 4, 13-21

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 47. Жити з усвідомленням місії. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Спокуси - це пропозиції диявола на реалізацію життя

Ісус сам шукав відповіді, як він має виконати свою місію.

У мене є місія.

Зріла людина шукає свою місію, знає свою місію і виконує свою місію.

Якщо я не маю чіткої відповіді на те, як я маю жити - чию пропозицію тоді людина виконує?

Голод заспокоюється, коли я чую, що Господь до мене говорить.

Людина вважає, що її місія - щось зробити.

Ісус говорить, що Його місія не в тому, щоб творити хліб, але жити Словом Божим. З уст Божих.

Ми, як цивілізація, втратили аспект ініціації: впроваджування нас у чоловіче, жіноче життя.

Спокуса є наслідком того, що я не знаю хто я.

Пустиня – це простір де відходимо від щоденних обов’язків і суєти.

Якщо я не чую, то і не знаю.

Коли я не знаю, у чому моя місія, моє служіння - можу зосередитися на тому, щоб мати владу. Щоб шукати своєї слави. Володіти.

Поклонятися Богові. Знаходити у смиренні своє місце. Ти Господь!

Ісус вніс у людську природу Божественність Трійці.

Якщо увійти у глибокий стосунок з Ісусом, можна відчути, що влади, сили є служебними щодо людини, якщо бути у єдності з Ісусом.

Бог змінив свою сутність, щоб туди увійшло наше людське.

Наскільки Бог є розуміючий до людини.

Він упокорився, щоб зʼєднатися з нами в усьому, крім гріха, і щоб з тієї найвищої єдності служити.

Третя спокуса повʼязана з тим, щоб Ісус у своїй діяльності був спектакулярним, щоб робив чудеса.

Фальшива духовність: робити релігійні практики, щоб прославити себе, спокушати Бога: «ану покажи!»

Спекуляція – це форма гордині: я хочу щоб Бог робив то що я хочу, і я хочу стати на місце Бога.

Часто ми хочемо уникнути болю. Чому просимо, щоб хтось з цілився, щоб закінчилась війна - ми не хочемо страждання. Ми створені, щоб жити у щасті. Наслідок багатьох поколінь і людей - зловживання, відвернення від своєї місії, вибудувалась велика система безбожності. Люди отримали владу, щоб бути господарями на землі, і є такі наслідки.

Страждання - це дуже важкий життєвий простір.

Чи є я в стані серед страждань залишитися вірним у послуху?

Питання місії: залишитися там, де я маю виконати свою місію навіть посеред страждання.

Лукавий пропонує: уникни страждання.

Але тоді я не виконаю свою місію. Якщо ти знаєш свою місію, ти не зможеш залишитися у стражданні з тою місією, яку ти несеш.

Не контроль через владу, а послух.

Часто для світу нелогічно, коли людина йде на місію проголошувати Боже слово. Це не вигідно по людськи.

В цьому показується послушність Богові.

В різних життєвих обставинах є загальна місія. І є конкретна місія на тепер. У чому моя місія у тих обставинах, у яких я знаходжусь?

Багато звернень, чому ми в цьому часі?

Ми не вибираємо час, у якому жити. Ми вибираємо як жити.

Жити сьогоднішнім днем, виконувати свою місію.

Ти мій улюблений син, і в цьому твоя місія.

У собі відчути і знайти у чому моя місія.

Сьогодні потрібно творити добро, любити, мати контакт з реальність, послужити.

Ісус відданістю місії конфронтував фарисеїв.

Коли страждання збільшується - все виходить: лукавість, фальш, повертаємось до того, у чому моя місія.

Бути - це любити.

Молитва- це любов.

Через стан серця, духовний стан, відбувається місія - благословення цього світу.

«Я слуга негідний, зробив те, що мені належало».

Намір: чому людина робить? «Щоб люди бачили ваші добрі вчинки і славили Отця Небесного»

Пошук Авторитету - це внутрішня подорож.

Почути диявольські пропозиції, сказати: ні! Піти глибше, і почути, що Отець, що Ісус, Дух Святий говорить до мене.

Спокуси постійні.

Але потрібно віднайти контакт зі Словом Божим про мене. Це не зовнішня реальність. Це- внутрішня реальність.

Господь є поза мною і в мені. Він є зовні і всюди все наповнює.

Особистий контакт відбувається у мені.

Можна робити щось ніби для Бога, але без Бога.

Коли є смак контакту: скуштуйте і побачте, який добрий Господь!

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 46. Служити, а не володіти

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Споживацтво – це симптом внутрішньої пустоти.

Чим глибше людина у стосунках з Богом – тим більше вона споживає

Почути відповіді: хто я? Як мені жити?

Коли людина не має відповіді на питання: хто я? Як мені жити?

Скільки би людина в себе не запихала - неспокійне серце людини, поки не спочине в Бозі

Чим ближче людина до стосунків з Богом - тим менше вона споживає.

Питання ідентичності: як я себе переживаю?

Бог каже відкрий свої вуста - і я їх наповню.

Слово є їжею.

Не хлібом самим житиме людина.

Коли чую слово, яке говорить Бог до мене - моє серце заспокоюється.

Коли в молитві закриємо очі і слухаємо, що Господь говорить що нас - коли це чую, то заспокоюсь.

Чую: хто я і як мені бути.

Нас виховують навпаки.

Коли я не знаю хто я - потрібно робити.

Це зосередженість на тому, щоб мати.

Ів Павло ІІ говорив: «Поки ти не знаєш що значить бути, ти не будеш знати що значить мати»

Хто я?

В якому стані моє серце? Що говорить до мене голос? Чи він до мене говорить?

Коли я не знаю хто я - тоді до мене говорить лукавий.

Споживання як зловживання.

Спокуси.

Пропозиція на реалізацію своєї місії

Я маю потребу дати відповідь собі на питання: хто я?

Коли не маю відповіді - пропозиція від лукавого: споживати і володіти.

Речі можна лише споживати. Можна і нагромаджувати щоб цим володіти: речами, людьми.

Багато зосередженості на собі як нарцисизм.

Що я шукаю? Слави?

Коли людина не сформована, коли не розуміє своєї місії, приходить диявол і пропонує володіти: майном, людьми, і тебе будуть славити.

Ким була передана влада дияволу? Звідки у нього влада передати славу людині?

Людина може навіть не усвідомлювати, що вона поклоняється дияволу.

Що значить поклонитися?

Ти - авторитет.

Людина звертається до Творця, джерела влади і сили.

Це зрозуміння хто я. Я не є джерелом життя.

Ісус, коли втілюються, - стає у позиції людини. Народжується як мала дитина.

Впокорюється. Шукає відповіді. Максимально реалізує.

Коли приходить велике страждання - ми проходимо цю боротьбу.

Кому ми поклоняємося? Хто наш авторитет?

Коли люди Богові не поклоняються - поклоняються дияволу.

Тоді вони дають йому владу на володіння.

Якщо я не дам, щоб Бог володів над тим, над чим володію я - то передаю володіння дияволу.

Кому поклоняєшся? Хто твій авторитет ?

Кожну мить ми вибираємо.

Божественний спосіб життя - взаємне обдаровування.

Коли поклоняюся Богові - Він упокорюється.

Мене виводить на рівень єдності з Ним - партнерський стосунок.

Коли я зрозумію хто я, і яка в мене влада, яка в мене слава - не захочеться мати інше, бо воно в мене вже є.

Пропозиція диявола - володіти. Пропозиція Бога - взаємообдаровування.

Щоб взаємообдаровувати - я маю знати хто я.

Життя - це служіння, а не слава.

Я прославлений у тому сенсі, що стільки слави, скільки мені дав Бог , жодна людська спільнота чи істота не може мені дати більшого.

Ідентичність улюбленого Божого.

В хрещенні усиновлення нас відбувається повнота, яку Бог дає кожній людині, яка потім розкривається.

Зерно має потенцію - щоб принесло плід, має померти.

Кожна людина має потенцію розкрити людині: хто вона.

Одна з основних спокус диявола: обезцінює, зваблює. У моменті коли він це робить, коли людина не чує і не знає правди.

Відкрити ідентичність воїна Божого - стати на захист цінностей.

Крапка від Ісуса: будеш поклонятися Господеві , і Йому одному служитимеш. Переконання як пізнання.

Коли хтось зваблюєтеся владою - не знає своєї місії

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 45.

Споживання як симптом

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Ісус часто задає питання учням: ви розумієте?

Але вони часто боялися запитати те, чого не розуміють.

Розуміння - важливий етап.

Вихід з дитячої релігійності - у дорослий.

Стосунки з Богом: для чого це все мені?

Вихід у дорослу позицію, людина задає запитання: в для чого це мені?

Правдиве життя християнина - кожен день це дебют.

Чи ти несеш мир, правду, світло, чи ти є милосердний, чи ти розумієш слово, для чого ти пішов за Ісусом?

Чого шукаєте?

Потреба зворотного звʼязку

Коли я боюся - керуюся страхом.

Ісус є ведений у пустиню із запитанням як реалізувати місію.

В пошуках авторитету є пошук сенсу мого життя.

Ми часто ззовні чуємо ким ми є, і що маємо робити.

Що ми маємо робити - це про ролі.

Щоб відкрити ким я є, потрібно пройти через пустиню.

Людина проходить через певні кризи, щоб зрозуміти, яке моє покликання.

Що значить бути Божим чоловіком, Божим монахом?

Перша пропозиція лукавого: заспокоїти свою потребу через споживацтво. Де межа: потреба чи зловживання?

Хімічне задоволення - це споживацтво. Вихід у чому? Поки людина не вийде на рівень усвідомлення- у чому моя місія, мене як людини, і я відповідно використовую всі засоби життя.

Поки людина не вийде на рівень розуміння: що і для чого - вона на банальному рівні.

Для чого я споживаю те, що споживаю? Навіщо мені ці речі?

Становлення особистості- людина розуміє для чого вона.

Велика криза цього світу: як жити? У чому моя місія?

Соціальні мережі - теж форма споживацтва.

Є якийсь біль, екзистенційна криза, усвідомлення того, у чому моя місія.

Цивілізація споживацтва, у спокусі - мати ще більше.

Чому? Що відбувається? Коли людина шукає питання і має відповіді: що відбувається у її житті.

Моя місія, щоб почути, що говорить Господь у моє життя.

Рекомендовано для прочитання:

Євангеліє від Луки, 4

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 44. Любов без умов

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

Що таке не безумовна любов?

Люблю тебе, бо ти мені щось можеш зробити або дати.

Потреба безумовної любові - відносимо її до Бога.

Безумовна любов не ставить вимог.

Безумовна любов - Люблю тебе бо ти є.

Всередині нас є потреба у цій безумовній любові.

Чим далі людина від стосунків, у яких вона наповнена Богом, тим більше вона ставить умови: буду тебе любити тоді, коли…

Безумовна любов, це любов, тому що ти є, і я тебе люблю просто за те, що ти є. У ній нема умов корисливості.

Часто у дитини прописується: буду тебе любити, якщо ти будеш добре себе поводити, вчитися і тд.

Взірець безумовної любові- стосунок Бога до людини.

Безумовна любов- не значить вседозволеність.

Безумовна любов, це - навіть якщо ти будеш робити щось поганого, то в мене всередині є ця безумовна любов: я тебе приймаю як людину, тому що твоя сутність добра.

Ісус є втіленням безумовної любові.

Сонце світить для добрих і поганих, вітер і дощ, земля - є для добрих і поганих

Раз ти існуєш - тобі дано те, що тебе люблять

Безумовна любов є умовою дійсності подружжя.

Безумовна любов є умовою любові.

Безумовна любов говорить: я люблю тебе - ти любиш мене, і ми можемо знайтись у цій любові і щось подарувати один одному, чи щось подарувати цьому світові. Ми зустрічаємось у тому, що ти існуєщ, і я тішуся, що ти існуєш. Я дивлюся на тебе як на дар, я обдаровую тебе своєю увагою, я люблю твоє життя, і я відкритий на твою любов. І в моменті, коли я відкритий на те, щоб подарувати свою любов, а це завжди повʼязано з тим, що зустрічаються таланти, зустрічаються можливості, ми починаємо бути плідними.

Коли постає предметний підхід, якийсь плід може з нього бути, але це не буде плодом любові. Це буде плодом корисливості.

Диявол хоче нашкодити людині - помститися Богові, шкодячи мені, ненавидячи Бога

Коли ти перестаєш бути обдаровуючим, починаєш використовувати.

Диявол споживає людину.

Корисливість у стосунках лукава, вона не божественна.

Людина, яка росте у стосунку з Богом, має щораз більше любові, більше безкорисливості.

Знак того, що людина зростає духовно - вона щораз більше обдаровує тими талантами, які має. І вона придбає наступні таланти не для того, щоб мала більше, - такий закон: хто має, той отримує більше. Хто дає з любові, тому дається ще більше, щоб любов через нього діяла.

Хто дає з любові у того буде ще більше.

Для того, щоб появилася любов - має бути особистий стосунок.

Якщо дві дорослі людини відкриті у особистому стосунку на Бога, вони у своєму стосунку цю присутність посвідчують, і той, хто контактує з ними теж посвідчує цей стосунок. З людиною, яка відкрита на Бога можна безкінечно говорити про стосунок з Отцем, Сином і СВятим Духом.

В живому стосунку не може бути чогось, від чого він вичерпується. Це тоді фікція, значить нема цього стосунку, щось там не працює.

Найвищий рівень молитви це просто бути. Це тиша. Я приймаю. Я повертаю

Ісус як провідник відкриває Серця Отця

У мене є потреба у безумовній любові.

Почуття безумовної любові зміцнюється від стосунків з Богом.

Спокуса лукавого - бʼє по цьому місцю: ти не достатньо…

Фальшивий образ Бога, що йому не важливі мої потреби. Це неправда.

Бог створив мене з потребами і робить все. щоб ці потреби були задоволені.

Коли я роблю щось зле - закриваюся на собі.

Тоді лукавий підсилює це відчуття.

Наша людська слабкість у тому, якщо ми не віримо у пробачення- відкидаємо натхнення Духа Святого, Адвоката.

Основна брехня диявола, що Бог не завжди є добрим.

Бог не перестає любити і не перестає обдаровувати.

Дитячий досвід ми переносимо на стосунки з Богом. Перегляд моїх стосунків з батьками - тоді людина не може вибудувати зрілого стосунку з Богом.

Батьки нам передають стан, у якому знаходяться.

При зачатті є батько, мама і Бог.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 43. Закон свободи

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Ісус є провідником, Авторитетом

Потреба свободи. Потреба мати вибір

Ця потреба є базова.

Це дар від природи, є у людині. Свобода вибору, свобода приймати рішення.

Треба бути зрілим, щоб робити вибір.

Я Богові все довірив?

Без свободи нема стосунків рівним з рівним.

Стосунки, які повʼязані з пошаною, любовʼю, вони завжди повʼязані зі свободою.

Адам і Єва - ми не знаємо скільки часу тривало все до гріхопадіння і скільки вони користувалися свободою.

Вони зробили вибір відвернутися від того стосунку.

Я вибираю щось, у чому наші стосунки руйнуються.

Є добро і зло.

У кожну мить я вибираю: робити добро чи зло.

Без цього вибору нема стосунку.

Ніхто не може залізти у голову так, щоб замість мене зробити вибір. Я можу прийняти рішення на основі страху, але рішення приймаю я.

Вибір роблю я.

Диявол не може на рушити свободу.

Вибір робить людина сама.

Коли ми шукаємо авторитет, - як користуватися свободою?

Особа Ісуса є Авторитетом, зразком, як користатися свободою. Він не змушує людей робити те, що робить Він.

Історія Євангелія взірцева що стосується свободи.

Ісус робить вибір - бо він знає ким він є: свою місію.

Ісус знаходиться у стані свободи, у стані перебування у Дусі Святому.

Якщо людина не знає своєї місії - нею легко маніпулювати.

Людьми, як масою легко у цьому часі маніпулювати. Свобода вибору полягає на тому, щоб досягти такого рівня особистості, бо «я знаю, чому я це вибираю».

Поки людина не реалізує свою свободу

Коли є тоталітаризм - він обмежує свободу, однак не може бути обмежена свобода вибору - приймати це чи не приймати.

Деколи говорять що свобода - це вседозволеність, але це матиме наслідки.

Закон свободи говорить про те, що моя свобода завершується там , де починається свобода іншої людини.

Свобода є відповідальністю.

Цілісна концепція: свобода дана щоб любити і будувати.

Свобода пов’язана з відповідальністю: хто я?

Свобода дана, що я вибираю сам, але є закон життя. Є закон послуху Богові.

Коли людина чи суспільство не вибиратиме цінність, яку дає Бог – це матиме наслідки.

Бог обмежує себе там, де починається моя свобода.

Любов- це свобода.

Бог страждає від недоброго прояву використання свободи.

Якби ми не мали свободи вибору – ми би були запрограмованими роботами.

Ісус згідний на те страждання, яке він змінити не може. Є таке страждання, яке ми змінити не можемо. Ісус згідний з даністю і обставинами які змінити не може.

Важливо задати запитання: як би ви хотіли?

Відповідальність на кожному з нас.

Скільки я вкладаю зусиль, щоб світ був кращий?

Свобода вибору - це невідʼємний дар, даний кожній людині на цій планеті. І спільні вибори мають наслідки.

Доводиться змиритися з тим, що я не можу змінити, а використовувати те, що можу.

Лише свою свободу я можу використовувати добре.

Так твориться зріле суспільство, щоб захищати добро і свободу.

Етапи життя у свободі:

1. Свободу потрібно віднайти, колись нас могли зламати. Свободу потрібно шукати

2. Свободу потрібно досліджувати. Як я нарушаю свободу іншої людини? Потрібно вміти назвати, бути вразливим, де є ця межа. Свобода іншої людини - це святе. Чим краще я це розумію, тим краще можу вибудовувати стосунки.

Свобода людини - це святе.

Свободу потрібно відстоювати: свою, інших людей, і жити нею. Це - величезна сила.

Свобода огортає все життя людини.

Поки я не знаю, чим є свобода для мене, що значить бути вільною людиною, цінність життя, цінність вибору - важко захищатися і важко відстоювати.

Ми можемо відстоювати свободу у глобальних межах, але не вміємо шанувати свободу іншої людини.

Свобода вибирати - велика цінність.

Моя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини.

Якщо хочемо дослідити, що значить свобода - Ісус є взірцем.

Ісус є Авторитетом.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 42

Духовне пробудження

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Як розпізнати, що є добром?

Є тілесні, духовні і душевні потреби.

Нижчі потреби посвятити вищим

Досвід Ісуса: «Ти мій Улюблений Син!»

Великопісні відречення часто стають штучними.

Деколи вихід з буденного був повʼязаний з вживанням якоїсь речовини.

Всередині кожного з нас є потреба виходу з буденного досвіду.

Духовний досвід - можливість, яку дає Бог, мати інший погляд на подію, людину.

Пробую слухати Бога. У думках зʼявляться і своя, людська частина, і лукавий зі своїми нашіптуваннями.

В молитві приходить правда про людину, погляд на себе і на ту людину. за яку молюся.

Бенедикт XVI й інші духовні лідери передбачали: або християнство буде містичним, або воно перестане існувати. Християнство- це не свята, це - не традиція. Якщо це не веде до духовного пробудження - це різні форми звички.

В першу чергу християнство - це стосунок, який веде до духовного пробудження.

Дари Духа Святого - тут є багато дарів бачення.

Молитва, духовний досвід не є метою сам у собі, а є інструмент, який відкриває красу, обрії, які людина не бачить без молитви.

Рухаємося, щоб духовний досвід, досвід з Богом став центральним моментом.

Один з постійних моментів, чому іду за Ісусом - світло Істини.

Ісус говорить: Я є Істина!

Приходить Слово як Світло, або слово, у якому є Світло.

Істина завжди приходить як сила.

Бог завжди приходить як Сила.

Рання молитва назначена тим, що іду за світлом і за силою.

Духовний досвід, який зміцнює, коли бачу і досвідчую як Бог мене любить! Чим далі - відчуття Божої любові присутнє постійно.

Коли ділюся духовним досвідом - помножую духовний досвід.

В кожній людині є база: дух, душа і тіло.

Блаженний Августин: неспокійне серце людини, поки не спочинок в Бозі.

Кожна людина шукає духовного досвіду.

Живий контакт з Богом дає силу звільнитися від залежностей.

Шукати духовний досвід, де є хочу звільнитися від того, що обкрадає мене.

Коли не чуємо Слово Боже - наш відрух заповнити пустоту.

На чому полягає добра новина бідним? У чому наша бідність? У закритості! Ми не досвід чуємо себе улюбленими синами і дочками Отця Небесного

Щоби мати духовне пробудження потрібно вкладати зусилля.

Це не тільки досвід на емоціях, коли мені хочеться це робити, а й тоді, коли не хочеться.

Є всередині стара людина, яка не хоче. Є світ, яка противиться духовній дорозі. Є лукавий, який противиться.

Апостол Павло говорить, що потрібно розіпʼяти стару людину.

Дорога Преображення вона важка. Не багато людей їдуть нею.

Але людина, яка засмакувала духовного досвіду – хоче іти далі.

Воскреслий Ісус і Дух Святий запрошує.

Що мені робити, щоб досягнути життя вічне? Що мені робити, щоб досягнути духовний досвід?

Поки людина цього не відчуває, має духовну пустку. Голод.

Досвід духовного життя дає мир, якого світ не може дати.