Veritas

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 41. Питання про смерть і життя.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Відповіді на питання

«Ми всі прямуємо із кожним днем до смерті. Мені це якусь депресію навіяло.... Якось дуже сумно, що життя проходить, кожна неповторна мить більше ніколи неповернеться. Як давати собі раду із такими думками, адже Бог встановив ці обмеження для нас. Мені поки складно прийняти факт смерті моєї і рідних в перспективі. Допоможіть!»

Куди ми прямуємо?

У нас вписаний страх перед стражданнями. Він повʼязаний зі страхом смерті.

Куди людина прямує?

Куди я рухаюсь?

Ми не знаємо, коли настане час смерті. Кожен день, кожна мить набирає своєї цінності.

В тут і тепер можу свідомо прийняти присутність Божу у своє життя.

Те, що потрібно нам досягти- відкритися з своєю безсмертною душею на Бога.

Депресія від того, наскільки життя людини наповнене злом, стражданнями, болем.

Всі ми йдемо до смерті, але через цю смерть ідемо до Небесного Царства

Єдність з Ісусом виводить з депресії.

Логотерапія - зцілення через сенс.

Зранку - зробити вибір. Для чого я живу сьогодні, для чого я живу тепер.

Кожен день, коли йдемо спати - як завершення життя.

«Ніч спокійну і смерть щасливу нехай нам дасть Всемогутній Бог Отець, Син і Дух Святий»

У страху смерті - дія лукавого.

Єдність з Ісусом - той вихід, який допомагає.

Бог не є «інстанцією», яка нас обмежує. Це - лукава думка!

Бог дає повноту життя. Він не може обмежувати!

Свобода має свої умови.

Щоб була повнота - повинен бути постійний стосунок. Стосунок постійної любові.

Бог ніколи не перериває стосунок любові!

У Євангелії є фраза: «всі гріхи простяться, крім гріха проти Духа Святого», - коли людина не навертається.

Багато зла яке є у житті людини є через звинувачення, заздрість, обезцінення, поки людина не зрозуміє: Бог любить!

Основний закон стосунків з Богом, основний закон любові - закон свободи! 

Людина завжди має шанс навернення. До останнього подиху.

Воля залишається постійно.

Бог не може ненавидіти! Призначання Бога є любов! Бог справедливий!

Бог не засуджує. Люди потрапляють у пекло, бо вони це вибирають- жити у злі.

Нема таких гріхів, яких би Бог не пробачив!

Про любов до ворогів Ісус навчає з огляду на мене. У простих прикладах.

Захист дає нам право захищатися від кривдника і від і ворога.

Щоб усвідомити це, отримати відповіді на екзистенційні питання, потрібен Наставник. Потрібен Авторитет.

Питання: «Добре пережита втрата дає можливість перейти на новий рівень стосунків із живими людьми, водночас дає можливість по-новому пережити кожну наступну втрату. Думка про блокування почуттів фразою "та він вже у вічності" є зараз дуже актуальною у зв'язку з тисячамиполеглих наших Воїнів»

«Він уже у вічності»

Не можна легковажити факт страждання. Потрібно бути дуже делікатним.

Книга Йова (2, 11): коли він втратив майно, дітей, до нього приходять друзі і мовчать біля нього 7 днів. Біль і страждання має вийти. Ми втратили культуру вміти називати, що у когось втрата. Є різні етапи переживання втрати

Стояти під хрестом. Марія стоїть під хрестом. Вона безсила. Співпереживання важче, ніж переживання страждання.

Деколи людина потребує слова: як я можу тобі допомогти? А деколи не потрібно…

Ми маємо право, щоб сумувати, плакати. Нам потрібен вихід.

Як справитися з темою смерті, як знаходити відповіді на екзистенційні питання? Шукати Авторитет!

Подкаст «У пошуках Авторитету». Умови для переживання втрати

• У пошуках Авторитету. Ч. 37. Умови дл...

Подкаст «У пошуках Авторитету». Потреба підтримки

• «У пошуках Авторитету» ч. 38. Потреб...

Рекомендовано до прочитання

Євангеліє від Йоана, розділ 1

Євангеліє від Йоана, розділ 13-17

Книга Йова, розділ 2

Книга Буття, розділ 3

Макс Лукадо, «Історія, яку розповів Ангел»

Віктор Франкл. «Людина у пошуках сенсу. Логотерапія»

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 40.

Потреба досягнень

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Бог постійно шукає людину, людина шукає Бога

Бог є постійним у цьому прагненні

Бог постійно прагне, Бог постійно хоче контакту з людиною

Пошук це процес, який почався, і не закінчиться на землі

Стосунок з Богом динамічний, постійний

Потреби вірності і відданості.

Бути вірним - це потреба, щоб хтось був вірним до мене і хтось був відповідальним до мене.

Наша людська відповідальність: знати свої потреби, знати себе, знати хто і для чого я?

Ісус є тим Авторитетом, через якого я пізнаю самого себе

Людина не може пізнати самого себе без Ісуса Христа. Св Йоан Павло ІІ:

«Суть християнства: дивлюся на себе крізь призму Ісуса»

Потреба досягнень - у світі: успіх, реалізація, бути успішним

Бути успішним, мати досягнння - це потреба

Потрібно розділити від короткотривалих до великих досягнень. Досягнення залежатимуть від цілей, від мети.

Зустрічаємось з питанням цілі: чого я хочу?

Кожний день можна поміряти досягненнями.

Які я собі ставлю цілі? Звідки у мене ці цілі?

Яка моя місія? У чому заключається? Який сенс мого життя?

Яка місія в Ісуса? Ми Його називаємо Месія. Його досягнення, місія, щоб виконати волю Отця.

У моменті навернення змінилися цілі. Змінилися усвідомлення того, що значить досягати.

Коли є ціль, мета, цілеспрямованість- вибудовується те, що значить досягати.

Ціль – Царство Небесне.

Ціль – вінчання, момент свячень: а що робити далі?

Чого ти хочеш досягнути?

Якщо Царство Небесне посеред вас: досягнути зустрічі, у якій я почую, відчую його дотик, щоб почути як рухатися разом. Досягнення- не втрачати контакту

Я вірю у безсмертну душу не тому, що так вчать, в тому, що це, імовірно , правда. Добре прожитий день - чи я би прожив так день, якби справи, погляди, які беру на віру виявилися ілюзією.

Ісус єднає в собі вічність у часопросторі. В чому найбільше прагнення людини - досягнути безсмертя.

Є ієрархія: дух, душа і тіло. Тіло підпорядковуються духові і душі. Божественна присутність контактує з живим. В чому підпорядкована моя сутність?

Це єдність.

Звідки війни між вами? Від пожадливості, - бажаєте заповнити свою пустоту.

Короткотривалі досягнення можуть стати богом, бо тримаєш у руках.

Ігри - досягнути новий рівень у віртуальному світі, підвищує самооцінку.

Від відповідних цілей залежить те, що приноситимуть досягнення.

Чого шукаєш? Чого хочеш досягнути? Яка ціль твого життя?

Ми мало часу посвячуємо, щоб задавати один одному питання: а для чого це тобі?

А що далі?

Знайти сенс.

Яка ціль життя? Єдність з Богом !

Найважливіше, що лише може бути зустріч з Живим Богом.

Найбільша цінність - особистий стосунок з Христом

Воно заражає, помножується радість.

Чого ти хочеш досягнути?

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 39.

Вірність і відданість

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Потреба бути вірним і відданим

Ісус вірний і відданий - Він не дав себе спокусити на щось, інакше Він би зрадив.

Шукаємо все більше: що значить бути людиною?

Ісус чітко показує вертикаль вірності.

Люцифер зрадив стосунку - він захотів володіти, потім спокусив людину, щоб його слухати.

Вся суть мене як людини: вибудовую до чогось стосунок, принципи.

Хто є моїм Aвторитетом? Ким я є?

Зруйнувати: це добре чи не добре?

Забери Бога - «Бог помер» і нема авторитету.

Від самого початку історії все розігрується у вірності і невірності.

Спокуси так зроблені, щоб запропонувати щось такого, що не є однозначно злом, і щоб людина щось навіть не взяла, але відвернулася від Бога. У ворога, у диявола є план на моє життя. Який це план? «Робіть що я кажу, поклоніться мені, вас будуть обожнювати, і будемо всі в кінці у пеклі»

Вірність і відданість.

Вірність - спосіб прояву любові до особи, спосіб стосунків.

Вірність - це чесність, це - правдивість, прямота.

Коли людина лукавить - порушує принцип правдивості.

Вірність базується на правдивості.

У невірності є корисливість, нечесність , лукавство.

Вірність: мені важливий наш стосунок, бо базує на правді. Невірність - корисливість: я у стосунку з тобою, поки мені це вигідно.

Людина не витримує у вірності, якщо до когось підходить корисливо.

Через вірність людина протистоїть дияволу.

Кожен гріх - невірність. Що я хотів здобути через цей гріх? Через невірність?

Бог підписує союзи з людьми, що буде вірний людині. В Ісусі Бог показує свою вірність.

Бог не може бути не вірним.

Гріх – це невірність.

В чому один з плюсів богопосвяченого життя? Зʼєднуюся з Ісусом. На взір Ісуса підпорядковує свою Богом дану енергію - бути звʼязком, посередником.

Такий звʼязок з Богом завжди є вірність.

Бог ніколи не зраджує. Зрадити можу тільки я.

У стосунках людина-людина зрада у малих речах завжди присутня.

У стосунку Бога до нас - вірність постійна.

Богові залежить на людях!

Серце священства - віддати своє життя. Зʼєднатися з Ісусом вірністю, відданість.

Вірність дає плоди.

Вірність повʼязана зі стосунком: Бог - людина, людина - Бог

Якщо незрілий, незрозумілий вибір - сім’ї розпадаються.

Вірність - має плід. Вірність дітям, вірність онукам.

Присяга вірності працює тоді, коли чоловік і жінка вірні стосунку з Богом.

Якщо нема стосунку - нема дії таїнства у повноті.

Таїнство шлюбу закінчується смертю.

Ми створені не тільки для того, щоб прийняти, а й бути відданими.

Віддавати один одному.

Вірність - це стосунок. Відданість - це вклад.

Щоб щось працювало потрібно віддавати

Вірність без відданості мертва, суха.

Відданість - це щось віддавати, це включеність, заангажоваіність. Я даю себе.

На чому ціль? На плідності чи на стосунку?

Відданість - це жертовність.

Бог залишив Небо, щоб увійти у темряву світу, у бруд людського життя.

Найвища - стосунок з Богом.

Ісус завжди вірний Отцеві, і вибудовує стосунок з людьми. Він завжди вірний до людей. Показує, який Він вірний, навіть коли люди Його відкидають.

Вірність нас уподібнює до Бога. Коли ми вірні Йому - це моменти, коли ми максимально наближені до Бога. Він є джерелом.

Людина, яка не вибудовує стосунку з Богом, не має у житті сил, щоб бути вірним і відданим.

Коли ми входимо у вірність Христа, входимо у силу і джерело, щоб бути вірними і відданими.

Як бути вірним?

Вірний – апостол Петро, який дивиться на Ісуса і йде по воді. Дивитися на Ісуса – це реально.

Дивитися на Ісуса і слухати Його.

Подкаст «У пошуках Авторитету» частина 38.

Потреба підтримки. Співрозмовники: о.Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Рекомендовано до прочитання: Євангеліє від Луки 4, 1-14

У цих трьох - є всі спокуси.

Звідки війни між вами - з пожадливості.

Що впливає на мене? Чому я приймаю такі рішення?

Я маю право, щоб мої потреби були задоволені.

Дитина має право на потребу, щоб батьки її любили.

Пожадання - взяти чуже.

Для чого гроші? Задовольнити потребу чи знеболити болячку.

Влада - є потреба бути прийнятим, бути любленим, мати межі. Диявол пропонує: я дам тобі владу, будеш панувати над людьми.

Панувати - концепція світу. Концепція Ісуса - служити.

Часто несвідома участь людини призводить до трагедії.

Важливим завданням є навчати про це.

Ісус в традиції вчителя, наставника постійно вчить.

Аспект, щоб наші родини були вчителями духовного життя для своїх дітей.

Є почуття вини потурбуватися про себе

Якщо людина дивиться на служіння як задоволення потреб нездорово - задовільнити потребу щоб бути потрібним, - це відчувається.

Коли людина використовує християнську позицію невідповідно - це лякає.

Етапи проходження втрати - все відбувається тоді, коли людина готова

Заперечення, гнів, торги (гойдалки - треба воно мені чи не треба, інші живуть прекрасно без цього), сумування-оплакування- прощання, переосмислення)…Бачу як це зранення принесло позитив у моє життя, я ціную, це принесло вразливість, я вмію співчувати. На етапі сумування відкривається ресурс, я можу відкрити покликання допомагати іншим, які це пережили. Енергія накеровується не на руйнування себе чи інших, а допомогу. Прийняття, переосмислення- жити далі.

Ми спілкуємося з іншими людьми через наші непережиті втрати.

Добре зрозуміти, що у кожного є відчуття готовності переживати втрати.

Потреба підтримки. У нас є потреба товаришування когось і потреба духовного товаришування.

Ресурсом є наші спільноти, Свята Меса.

В моменті заперечення є багато внутрішніх голосів і зовнішніх, що даш собі ради.

Коли людина говорить: мені потрібно розібратися у собі - це не готовність просити про допомогу.

Є страх не справитися, страх відкинення, страх повторного страждання.

Безпечні умови - те, чого людина шукає. Групи взаємодопомоги - безпечне місце.

Ми потребуємо багато груп взаємодопомоги.

Товаришування: людина має звернутися по допомогу.

Таїнство Сповіді, духовні розмови, спільноти є сильною підтримкою для людей. Це - місця де люди отримують підтримку один у одного.

Є такі втрати, які потребують спеціалізованої допомоги.

Одне з наших завдань: творити простір для підтримки людей

Рекомендація:

с Павла, Лекції про 5 етапів прощення, авторитарна і не авторитарна духовність.

Євангеліє Лк 4, 1-11

«У пошуках Авторитету» Частина 37.

Умови для переживання втрати. Співрозмовники: єпископ Микола Петро Лучок ОР та священник о. Євген Фізер

У програмі:

Ми очікуємо на Спасителя, на світло.

Колядування зароджувалося у часах болі, часах страждань.

Люди у стражданнях очікують на порятунок.

Потреба мати можливість переживати втрати. Це потреба, у якій зараз знаходимося.

Що таке втрати? Якими можуть бути втрати?

Є потреба втрату пережити.

У нас є трудність, щоб дозволити собі переживати втрати.

Не плач, забудь…

Втрата - болісна подія, з минулого або теперішнього, яка впливає на мене. Щоб добре через неї пройти, потрібно пройти певні етапи переживання втрати.

Можливість переживати втрати. Ми багато відкладаємо на потім.

Я потім, бо тепер не можу.

Щоб пережити втрату - потрібно її назвати.

Ми нагромаджуємо втрати.

«Все буде добре!», - через незнання, як переживається процес втрати. Це так не працює.

Є 5 етапів переживання втрати

⁃ заперечення- людина дає собі ради, коли не має умов як переживати втрату. Заперечення може бути через дії, «знеболення», - вихід з болю, який ношу у собі. Потрібно вміти назвати - це втрата. Дозволити собі, щоб цю втрату переживати. Пережити втрату - це потреба. Якщо людина пройде етапи сумування - дасть собі ради з наступним.

⁃ Потурбуватися про себе - пережити втрату. Втрата - це переживання процесу.

Які є втрати? Це не тільки втрати іншу людину

Усе, що повʼязано з болем - це втрата.

Гріх - втрата близького контакту з Богом.

Війна - втрата миру.

Заперечення- важлива частина у проживанні втрати. Це потрібний механізм щоб вижити.

Щоб пережити втрату- потрібно накерувати зусилля, щоб пережити умови.

Гнів - відчуття, скерована на переживання умов.

Гнів потрібно виражати. Гнів - створювання відповідних умов, щоб створювати порядок.

Торгівля - а що би можна було зробити, як можна було зробити. Торгівля є дуже виснажлива.

Це - виснажливий етап.

Сумування: як є, так є…

Людина може свою агресію і гнів спрямувати на допомогу. Це - добре накерований гнів. Гнів - це енергія, щоб захистити або скерувати.

Що людина знеболює алкоголем?

Не справляється з болем. Алкоголь стає речовиною яка допоможе заперечити.

У цивілізації ми вклали багато зусиль, щоб заперечити.

Ми всі знаходимося у стані переживання втрат.

Коли Ісусу сповістили про втрату Йоана Хрестителя - Він плакав, послужив і пішов на молитву.

Ісус сумує у Гетсиманському саду

Має відбутися стільки оплакування, скільки людина потребує.

Втрату близької людини оплакуємо рік.

Коли нема візуального контакту незавершений процес

Під час сумування людина менше повертається до попередніх періодів, і там осмислює, як далі жити.

Якщо добре пережита втрата - з новим досвідом входжу у майбутнє. І ця втрата вже не руйнує мене, а щоб допомогти іншим, і мати це як досвід.

У нас є віра і надія на вічне життя.

Це сенси.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 36. Бути прийнятим, бути причасним, бути реальним. Співрозмовники: єпископ Микола Петро Лучок ОР та о. Євген Фізер

У подкасті:

Доросла людина знає, за що вона відповідальна.

Бог задовільняє наші потреби.

Коли людина боїться Бога, і вважає, що Він щось забирає - то людина у неправді.

Є моя відповідальність за мої потреби.

Як Бог може забирати?

Своїми стражданнями ми можемо допомагати страждання Ісуса.

Жертва - це молитва: моє страждання має сенс.

Бог не давав гріха - це моє. Все інше ми отримали від Бога.

Бог забирає лише наш гріх, а те, що дав - залишає.

Є потреба бути частиною чогось.

Бог створив нас до спільноти. Один з найбільших страхів - бути покинутим, відкинутим. Страх смерті - страх самотності.

Багато болю повʼязано з тим, чи мене приймають, чи ні. Багато страхів повʼязують з цим.

Бути прийнятим таким, яким я є.

Якщо дитина не прийнята- то ціле лише частково приймає цю дитину.

Ми дружимо з тими, які приймають нас такими, якими ми є.

Коли я не відчуваю, що мене приймають, починаю грати, починаю виживати.

Ісус приймає таких, якими ми є.

Ми багато часу порівнюємо себе з іншими. Багато часу пробуємо, порівнюючи себе, контролювати інших.

«Що тобі до того?» Ти іди, і роби свою частину.

Порівнювання себе з іншими про те, що не можу прийняти себе яким є.

Симптоми, коли людина не приймає себе

А який я є?

Ядро: я є добрим, бо Богом створеним, улюбленим, обдарованим. Я є. І в мене є певні недоліки, труднощі, проблеми, конфлікти. Але я є у ядрі. Божественний центр у мені є.

Якщо не приймаєш те, що маєш, і не помножуєш, втрачаєш і те, що маєш.

Якщо людина не бачить свого ядра, світлого ядра?

В певному моменті я відкрив ким я є. Маю багато недоліків. Але ядро - це Божественна присутність, дає силу, щоб прийняти себе з недоліками.

Недоліки змінні - я можу щось зробити з цим.

В реальності більше бачимо недоліки, які накладені на ядро.

Неприйняття себе яким ти є - це диявольське.

Як бути прийнятим таким, яким я є? Це відбувається, коли зустрічаю людину яка мене приймає, і яка себе прийняла.

Якщо хтось не приймає себе, не може прийняти іншу людину з її недоліками.

Потреба бути реальним, бути самим собою.

Деколи інші хочуть щоб я жив так, як вони хочуть.

Бути реальним - потреба не грати в ролі, бути чесним з іншими.

Бути собою - відкрити хто я є, і чесно реалізувати своє покликання.

Бути реальним - повна відповідальність за себе. Вона можлива лише у тому просторі, де мене приймають.

Реальність Ісуса: Я - улюблений Син Отця.

Реалізувати місію те, що почув від Отця.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 35. Бути почутим.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Потреби добрі, я маю пізнати свої потреби.

Коли потреби не заспокоєні - відбувається рана у житті людини.

Я маю відповідальність за потреби іншої людини.

Де переходимо межі? Де не потреба, а пожадливість?

Знання потреби повʼязана з любовʼю до себе й інших людей.

Пізнавання людини, гуманізм відбувається у мирних часах

Обовʼязок дорослої людини пізнати саму себе! Ми пізнаємо себе!

Пожадливість повʼязана зі знеболюванням.

Умови народження Ісуса

Спочатку потрібно пізнати свої потреби.

Потім - оплакуаання потреб, які були не заспокоєні.

Взяти за них відповідальність- це наступний етап.

«Хто був вірний у малому» - малий - це я!

Через не заспокоєні потреби можна побачити де є рана.

Гріх - зловживання, промах. Невідповідне використання. Нема зла в предметах, речах. Все, що Бог створив це добре.

Зловживання- першопричина.

Голод - це пожадливість.

Менше насиченості живих стосунків, більший голод потребує більшого знеболювача.

Потрібно планувати періоди пильної уваги. Має бути регулярність. Через дефіцит уваги багато людей потребують психотерапії.

Коли батьки неуважні - дітям важко вибудувати стосунок з Богом.

Жертовність жінок у сімʼях, як наслідок брак відпочинку - проблема неуважності до себе.

Співзалежність - коли одна особа бере на себе не свою відповідальність.

Тому тут є потреба відображення та відгуку.

ВІДОБРАЖЕННЯ І ВІДГУК: чесність і зворотній звʼязок

Що за цим? Щось інше

Потреба 6: потреба керівництва

Нам потрібно іти за кимось. Нам потрібно мати наставника.

Ісус вибрав 12 людей і три роки чітко наставляв їх. Наставник- це той, з ким маєш контакт у реальному житті.

Святий Дух так керує, що і через віртуальне навчання чи читання книг може провадити. Наставництво – необхідність.

Наставник це має бути особа, яку чую, відчуваю, життя якої мені подобається. Наставник – це хтось, за ким мені хочеться піти.

Ісус висилає учнів: ідіть і навчіть.

Для Ісуса навчання важливіше, ніж зцілення.

Християни вибудовують стосунок з Ісусом як з ким? Господь говорить: слухайте!

7 потреба – бути почутим

В мені є ця потреба. В Бозі є ця потреба.

Через слухання атиц ей контакт.

«Ти мене чуєш? Ти мене не чуєш!», - і це болить

Слухання- це подвійна увага. Я є, але може я тебе не чую. Чому я тебе не чую?

Слухання - питання серця.

Серце як осередок життя.

Вибудовуючи стосунок сердечний потрібно бути сердечним.

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 34. Дефіцит уваги.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Пізнавання себе, пізнавання Бога, пізнання нашої реальності

Хто вчить про ці потреби?

Одне з завдань мами - навчити дитину контактувати зі своїми почуттями.

У суспільстві мало говорять про потреби. Про потреби соромно говорити.

Чого ти хочеш від стосунків ? Чого ти хочеш від мене? Часто це виглядає як претензія. А вміння називати?

Щоб відбувся зрілий стосунок потрібно знати про своі потреби, називати їх.

А що ти потребуєш?

Чого шукаєш?

Шукаємо наставника. Шукаємо авторитету.

Людина перестає говорити про свої потреби, коли її не слухають. Тоді включаються системи виживання.

Бажання незалежності жінок повʼязане з тим, що чоловік зловживає своєю владою.

Потреба уваги. Потреба пильної уваги протягом тривалого часу.

В чому одна з ран, яку носимо в собі? Тоталітарні системи забирали дітей у віці немовлят, щоб не завʼязався стосунок з батьками. Людина стає холодною емоційно. Нею легше керувати.

У нас величезне покоління людей, які не отримати пильної уваги.

Періоди пильної уваги: я є лише для тебе - ти є лише для мене.

Щоб розвивався стосунок. - потрібні періоди пильної уваги.

Коли потреба незадоволена - не можна жити без неї.

В радянському часі було багато посилу: ти - ніхто! А те, що у тебе є бажання, потреби? Нема потреб! Є вимоги! Людина тоді дуже зламана.

Щоб контактувати - потрібно, щоб була безпека.

Я є для тебе - ти є для мене. Це - пильна увага.

Увага дуже важлива у стосунках з Ісусом. Ісус говорить: «Увійди у свою кімнату; зачини свої двері…»

Чому Ісус покликав 12? Бо дл великої кількості груп не можна побудувати пильний стосунок.

Щоб вибудувати увагу, потрібні відповідні умови. Стосунок з Богом - потрібні умови.

Ісус з учнями багато часу проводили наодинці.

Коли нам бракує стосунків з друзями - періодів пильної уваги, то чи важливий для нас цей стосунок?

У стосунках важливо мати період пильної уваги.

Перша спокуса: зроби з каміння хліб. Перший, найважливіший аспект - потреба у стосунку: «не хлібом єдиним житиме людина, в кожним словом, що виходить з уст Божих»

Усвідомлення: пандемія неуважності настільки велика, і залежності від віртуальних збудників настільки великі, що важко добитися уважності.

Періоди пильної уваги - дефіцит у сімʼях.

Церква вчить уважності: Адорація, сповідь, ділення, групи.

Неможна нагодувати людину, яка була голодна в минулому. Можна зараз назвати цю біль, і взяти відповідальність за цю потребу у сьогоднішньому житті і практикувати цю потребу.

Потреба відображення та відгуку.

Це - величезна потреба. Ми маємо потребу відобразити.

Незріла система: керівника треба боятися, до нього не можна іти. Ісус постійно відображав.

Бог постійно до нас звертається - це про чесність. Відображення може бути гостре. Може бути і приємно.

Потрібні двоє зрілих людей, які готові чути правду про себе.

Ми потребуємо наставника.

Я потребую уважності. Потребую зворотнього звʼязку. потребую керівництво. Мати наставника.

Бог наш наставник

Уважність. Відображення. Керівництво. Ці потреби надзвичайно відображені в Ісусі.

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 33. Відповідальність за потреби

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Одна з потреб – бути веденим.

Потреби – це частина мене, або ж і цілий я.

Потреби показують Бога, Який у своїй мудрості створив мене з такими потребами, і дав інструменти і можливості, щоб бути щасливим, задовольняючи ці потреби.

Бог мене створив з цими потребами.

Я маю право, щоб ці потреби були задоволені

Я, як дитина, отримую права. Як дорослий – маю і обовʼязки.

Розуміння, яка з моїх потреб була порушена у дитинстві, дає розуміння, чому я так сьогодні поводжусь, і чому у мене є труднощі у певній сфері.

Мій обовʼязок потурбуватися про свої потреби.

Достатньо здорова людина вміє потурбуватися про свої потреби.

Бути прийнятим таким, яким ти є.

Розуміння потреб є обов’язком.

Де є моя відповідальність, щоб потреби людей, з якими я повʼязаний, були задоволені.

Як розрізняти, де є потреба, а де є бажання, пожадливість?

Де межа розрізнення?

Яка мета мого життя? Яка ціль? Для чого мені те, що тепер роблю? Це – потреба чи пожадливість?

Зловживаю – ЗЛО використовую.

Одна з потреб – мати наставника, наприклад.

Є потреба, щоб бути у стосунку з кимось, хто мене наставлятиме. Ісус є моїм авторитетом.

Гармонізація потреб дає можливість побачити де зловживаю.

Зловживання повʼязане з тим, що у людини щось порушено.

Друга спокуса, яка пропонує диявол – зловживання владою. Щоб утримати зловживання владою потрібно вибудувати цілу систему.

Щоб розрізнити між потребою і пожадивістю потрібна правда. Ця правда має відбутися у мені.

Щоразу як говорю про потребу – доторкаю її у собі. Правда у мені є як реальність.

Незадоволена потреба може перерости у пожадливість.

Заспокоєння моїх потреб закінчується там, де починаються потреби іншої людини.

Є потреба бути уважним до іншої людини.

Вміти назвати свої потреби важливо.

Ісус звертає увагу: потреба почути і керуватися Словом Божим вона важливіша, ніж насичення голоду

Процес розуміння і пізнавання – дуже важливий.

Яка є ієрархія цінностей, потреб, моєї відповідальності?

За що я відповідаю у стосунку до інших людей?

Гетсиманський сад: яка потреба важливіша – безпека дорослої людини чи вірність?

Нижчі свої потреби посвятити для вищих цінностей.

Диявол має лише те, що ми йому дали

Кому я передам владу над моїм життям, і територію, яка належить до мене?

Мої потреби – це територія, моя душа, моє тіло, мої стосунки – це територія.

Духовну війну можна виграти, якщо віддати своє життя під владу і авторитет Ісуса.

Вірність Богові.

Заздрість

Подкаст: Без фільтрів. В гостях душпастир молоді Мукачівcької дієцезії о.Юрій Голотюк

Молоді люди часто порівнюють себе з кимось іншим..

Бажання бути кимось іншим, взяти на себе чиєсь інше життя.

Заздрість - це емоція?

Бажання чогось більшого.

Жити у фантазіях.

Не вміти радіти, не вміти втішатися.

Проблема заздрості торкається бажання ідеалізувати чиєсь життя.

Заздрість засліплює

Заздрісна людина - невдячна людина.

Чому насправді заздримо?

Чого насправді хочемо?

В кожного є свої особливі здібності та особливі таланти.

Важливо вміти черпати з життя святих, але важливо також і самому бути святим.

Вміти приймати в собі мінуси і плюси.

Не ліпити з дітей когось іншого

Відчуття меншовартості завжди притаманно

заздрості.

Жити життя чи вдавати

Поради, щоб почати жити в реальності, тут і тепер

Список своїх завдань на день, почате собі цілі.

Список вдячності: за людину, подію, матеріальну річ.

зауважувати дрібниці