Veritas

Подкаст. У пошуках Авторитету. Частина 16.

«Серце захищене. Чим є справедливість?» Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Ми говоримо про боротьбу зі злом, з демонами

У боротьбі, у якій знаходимось - потрібно шукати правду.

Що хоче ворог? Щоб ми відвернули увагу від Бога.

У світі багато маніпуляцій - якщо не розпізнаємо брехню, зосередимо увагу на ворогу.

Поки нема зосередженості на стосунку з Богом - людина не підперезана правдою

В процесі зростання у правді проводимо багато битв.

Одним з основних місць боротьби є витримати у стосунках з Ісусом, щоб пізнати, який Він.

Земля - достатньо грішне місце, де є страждання і хвороби.

У світ ввійшов гріх: відвернувшись від Бога любові ми впустили у світ гріх. Момент відходу від Бога дає нам розуміння природи зла.

Є вихід: Ісус Христос є Правда, Дорога і Життя. Ісус нам дав усі засоби.

Чим більша любов, - тим більша рана, коли робимо вибір відвернутися від Бога.

Що таке справедливість?

Часто людина зосереджується на рані, болі, і каже: це - не справедливо.

Тактика сатани: осуджувати, засуджувати, оскаржувати.

Сатана говорить: Бог заборонив вам, говорить, що Бог несправедливий. Коли людина когось осуджує, говорить, що Бог несправедливий.

Або ж лукавий зосереджує увагу на іншій особі, щоб засуджувати

Коли говоримо про несправедливість - там є якась кривда.

Що є добром?

Можна і так званим добром скривдити людину.

Віддати Богові справедливість - у Ньому шукати справедливість.

Коли я пробую людськими зусиллями шукати справедливість, не будучи просвітленим Правдою - Бог є справедливим суддею. Лише Він є серцевидцем. Він бачить усе.

Що я слухаю? Чий голос?

Якщо ми відкриті на Бога - Він у наше страждання вливає багато світла

Коли я зациклююсь на стражданні - закритий на Боже благословення

Якщо не одягнути броню справедливості- битви програються

Стань учнем! Живи по заповідям!

Бога постав на перше місце.

Це - спосіб життя, у який потрібно підпорядкувати себе.

Тоді буду зростати у справедливості.

Якщо Бог не стоїть на першому місці - це не справедливо.

Духи темряви хочуть, щоб ми вбачали ворога у людях.

Молитись за ворогів: щоб ми під впливом насилля, страху, не попали у місце поневолення. Щоб нами не заволодів дух ненависті і дух помсти.

Ми не бачимо в який момент розбійник навернеться.

Ми не є справедливими.

Наскільки я хочу, щоб Бог керував моїм життям? Усім життям?

Одкровення - це даність, у якому Бог і досі відкриває Себе.

Багатьма керує страх перед стражданням

Не можливо знайти справедливість поза Богом.

Рекомендовано до прочитання:

Послання св. Апостола Павла до Ефесян, розділ 6

Євангеліє від Матея, розділ 6

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 15. Серце як поле битви. Підперезані правдою.

Співрозмовники: єпископ Микола Петро Лучок ОР та священник о. Євген Фізер

У подкасті:

Від самого початку, коли зʼявляється лиходій - він бреше.

Що таке правда?

Людська правда завжди субʼєктивна

Потрібно одягнутися у повну зброю Божу.

Хто мені скаже, що відбувається у моєму житті?

Хто мені скаже, що відбувається з моїм життям?

Одягнутися у Христа - це про зрілість. Це - про дорослість.

Наші дорослі, наші батьки - не вчать нас про духовну боротьбу, і часто самі не розуміють, що відбувається.

Не завжди є напад духовний : є періоди ніби все добре, а потім приходить пригнічення, обезцінення. Це основний інструмент ворога - обезцінити тебе, обезцінити Бога, обезцінити іншого, налякати: «бійся!»

Він повʼязаний з тим, щоб перекрити доступ до Бога, заморозить жертву, і тоді вже хоче пожерти. Забирає людину в темряву. Але людину можна врятувати. І рятує Ісус.

В чому наша відповідальність? Щоб ми готувалися, щоб ми росли.

Якщо ми не розуміємо, не робимо акценти, що йде війна, то думаємо, що Бог нас залишив. Може бути темрява, яка проникає піднебесний простір, що навіть ангелам важко прорватися до нас.

Коли Ісус прийде у славі другий раз, і розділить тих, які були Йому вірні, і тих, які стали до темної сторони - буде остаточний момент: що ти вибрав.

Пекло - це стан, де нема Бога.

Однак тут, на землі, людина може навернутися.

Не так просто ворогові заманити людину на свій бік. Лише правда може його виявити.

Стійте, отже, підререзавши правдою бедра ваші: стійкість, мужність, уважність! Чувайте, бо не знаєте ні дня, ні години.

Так-так! Ні-ні! Іде війна!

Якщо християнство літепле - сам Бог гнівається: ми покликані, щоб у всій зброї захищати себе і наших дітей.

Перше , що ми пізнаємо - Правда.

І ця правда - Ісус Христос. Щоб підререзатися правдою потрібно знати навчання Ісуса.

пізнайте Правду (Ісуса) й Правда (Ісус) вас визволить

Є 4 основні правди:

1. Бог є Любов. Бог є Добро.

2. Людина зранена, людина згрішила. Людина повірила у брехню. Захворіла. Попала під вплив брехні - людина поневолена, тому нам потрібен Ісус Відкупитель.

3. Є вихід , і цим виходом є Ісус Христос: Правда і Дорога, яка веде до життя. Ісус - відкупитель, Він відкупив мене з увʼязнення

4. Ми отримали повноту Таїнств у Церкві - Ісус залишився посеред нас через Духа Святого і Він діє у церкві.

Той, хто засвоїв ці 4 істини - це воїн.

Ми не просто каємося, що ми образили Бога, а тому, що ми попали на територію темряви

Рекомендовано до прочитання:

Послання св. Апостола Павла до Ефесян, 6 розділ

Книга Пророка Даниїла

6 розділ Євангелія від Йоана

1 послання Апостола Йоана

Послання Апостола Павла до Филип’ян

Життя триває: опори у часи потрясінь. Піти на глибину. Частина 33.

Микола Петро Лучок ОР, єпископ Мукачівський

У програмі:

На нас, людей величезні потрясіння, на нашу психіку.

Люди втомлені, пригнічені, більшість з нас усвідомлює важкий стан.

Запитання: хто як з цим справляється?

2023 рік закінчили з великою напругою, втомою, і знак запитання: що чекає нас у 2024-му.

Перша опора: РИТУАЛИ

Ритуали – це такі практики, які, незалежно від того, що відбувається, я їх виконую.

Є щоденні, щотижневі, щорічні ритуали.

Важливі щоденні ритуали – молитва, читання і розважання Святого Писання.

Людина, яка має щоденні ритуали має опору.

Щоденні фізичні ритуали: фізичні вправи – потрібна щоденна зарядка і щоденний рух.

Ми живемо у цивілізації, де наше тіло страждає, особливо у цьому часі потрібна турбота про тіло.

Щотижневі, недільні ритуали, які дають опору: Богослужіння, Причастя.

Щорічні ритуали – Різдво, Великдень. Людина, яка має щорічні ритуали – має опору.

Людині потрібно подивитися, наскільки ритуали вибудувані, наскільки вона вірна ритуалам – важливо вибудувати їх і дотримуватися.

Через ритуал ми порядкуємо хаос: мені важливо бути сильнішим ніж те, що впливає на мене.

Коли приходить диктаторський режим, закривають храми.

Другий рівень опори: ПЕРЕКОНАННЯ

Потрібно працювати зі своїми переконаннями. Вони дають відповіді на питання: чого я живу, для чого я живу і як мені жити у цьому світі.

Зі своїми переконаннями потрібно працювати постійно.

Одна з таких опор: Десять Заповідей.

Переконання дають щораз більшу опору.

Кожна криза веде до потрясіння, це і нагода відповісти собі: що мені дає це переконання, чому я їх тримаюсь, чому вони для мене важливі.

Наскільки сильними є ці переконання?

Переконання наближає Ісус зі Своїм навчання. Це – чотири Євангелія.

Як у ситуації, коли є враження, що світ розсипається, стосунок з Ісусом дає опору.

У щоденних ритуалах у людини має бути час на вивчання життя: у чому сенс життя?

Зглиблення у сенсах, у чому сенс – на це потрібно давати відповіді.

Коли вибудувані ритуали, йде усвідомлення, ми можемо назвати, що відбувається. Ми знаходимось більше у режимі виживання, ніж проживання. Коли ми це називаємо – можемо усвідомити, є можливості випускати це. До прикладу – практика читання Святого Писання – це практика виживання. Молитва має бути. Це дає опору у житті.

Переконання: «Я знаю кому повірив. У Тебе є слова життя вічного»

Чому тоталітарні держави переслідують інші переконання?

Чому забороняється свобода? Свобода – це переконання.

Тоталітарна система буде боротися зі Святим Писанням, цензурувати інші книги.

Переконання важливо зміцнювати у собі.

Ми шукаємо опори як діти, як підлітки, у авторитетах. Однак важливо самим зміцнюватися: «Я знаю, чому я повірив Ісусові!»

Проблемою сучасної цивілізації є швидка інформація та втрата здібності аналізувати.

Зміцнюй, молися, досліджуй, аналізуй! Шукай однодумців, які мають подібні цінності.

Третій аспект опори: ДРУЗІ

Важливо інвестувати у реальних друзів. Людина багато часу перебуває у віртуальних стосунках, і це вибиває почуття опори і закоріненості у житті у тут і тепер. Потрібно повернутися у реальні стосунки з друзями, з якими на регулярній основі проводжу час.

Друзі – це ті, хто має подібні цінності і говорить про ці цінності. Потрібно шукати зустрічі у реальному часі.

Через перебування у віртуальному просторі у нас деформується вміння говорити.

Стосунки з друзями двосторонні: я даю і мені дають. Є баланс давати і брати.

Важливий дружній стосунок, де я спілкуюся.

Четвертий аспект опори: уважність до потребуючих.

Потрібно помітити людину, яка є біля тебе

Книга: Віктор Франкл. Людина у пошуках справжнього сенсу життя.

Євангеліє від Матея, розділ 7

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 14.

Серце як поле битви. Одягніться у зброю Божу

Співрозмовники: Микола Петро Лучок ОР, єпископ Мукачівський

та о.Євген Фізер, парафіяльний вікарій

У подкасті:

Як це можливо, що Бог живе у мені?

Центральне питання: чи є у мені Бог?

Без розуміння присутності Бога у людині розмивається все.

Що таке святість?

У християнському розумінні: я приймаю Святого Бога. Слово - це сам Бог.

Не може людина жити без Бога.

Нема існування поза Богом.

Буття з Богом - це входження з Ним у особистий стосунок.

Бог як Особа. Не просто як Особа, Яка далеко. Ісус, Друга Божа Особа стає людиною.

Приймаючи Ісуса доходимо до моменту, що Він живе у нас.

Диявол постійно спокушає до гордині.

Слово Боже - це меч.

Слово Боже як смирення. Слово Боже відроджує присутність

Боротьба і війна , щоб утримати Божу присутність відбувається у мені.

Кріпіться у Господі

Духовне життя, як рух на ескалаторі, який рухається вниз: затримаєшся - підеш вниз

Духовне тренування - те ж, що і постійне тренування спортом: без тренувань тіло ослаблене

Це духовна практика, без якої не можна далі рухатися.

Ми є воїнами.

Духовну зброю ми повинні одягати кожен день.

Іде війна на рівні духа.

Щоб бути воїном - потрібно бути натренованим.

Боротьба відбувається у серці.

Слово Боже - це меч, щит, Бог нам цю зброю дає.

Євангеліє - ти чуєш Слово Боже.

Щоб далі встояти - треба мати силу: кріпіться у Господі.

Ісус, коли посилає учнів, дає їм владу проти нечистих духів, проти лицемірства, проти лукавого.

Ісус - авторитет Істини.

У чому криза у сьогоднішньому світі? Хто є остаточною істиною?

Якщо нема вищої інстанції, яка говорить, що таке істина, є багато підміни понять.

У західній цивілізації є величезна підміна понять, бо люди не проникнуті стосунком з Ісусом, і хитрощі диявольські проникають у життя людей.

Щоб бути милосердними - треба бути правдивими.

Істина як скальпель, що відділяє від зла. Це - милосердя сказати правду, сказати істину.

Ми ніби цивізаційно розвиваємось, але деградуємо. Відбулася підміна понять. Бог перестав бути цінністю

Темрява хоче поглинути. Одна з проблем сучасної цивілізації - поневолення держав, місцевостей, де відчувається присутність темряви.

Брехня диявола: багато людей повірили, що його нема. Одна з його хитрощів - ховати свою присутність у діях людей, робити вид, що його нема.

Його можна розпізнати лиш тоді, коли людина входить у світло Боже.

Поки людина не прийняла силу Господню - вона боїться цього.

Є потреба, щоб ми християни, щораз були більшими воїнами і усвідомили, що йде війна проти світу темряви.

Цивілізація християнська, яка втратила міць присутності Слова, почала розсипатися.

Зникло розуміння де відбувається війна: війна у світі духовному, проти правителів світу темряви, проти духів злоби.

Темрява не огортає світло.

Світло прийшло у світ, і темрява його не огорнула..

Плід Воскресіння Христового - Він знищив плід діл диявола.

Ісус у нашому серці вже переміг.

Боротьба відбувається у моєму серці і в серці кожної людини.

Поки людина не розуміє, що є духовна війна, тому і не до кінця розуміє сенс християнства. Іде війна і ми є або по одній, або по іншій стороні. Нема середини.

ІСУС ВЖЕ ПЕРЕМІГ!

Сопричастя як Богопізнання Сопричастя як прагнення глибини серця. Піти на глибину. Частина 32. Єпископ Микола Петро Лучок ОР.

Цитати:

Християнська спільнота полягає на тому, що це люди – які збираються в Ім’я Ісуса, навколо Ісуса.

Якщо йдеться про християнство, то це – зустріч з Ісусом у стосунках з іншою людиною.

Це – спільнота.

Християнства без сопричастя не існує.

Християнства без Ісуса не існує.

Якщо посеред нас нема Ісуса – то це вже не християнство.

Чи є Ісус Христос у певному дійстві? Чи переживають люди, з якими спілкуюся Його присутність?

Сопричастя – дорога, до якої веде нас Ісус.

Якщо Ісус посеред нас – то буде вести нас до щораз глибших стосунків. Вони вписано як і в стосунку в Бозі: вони дуже прості, глибокі, відвертрі, наповнені любов’ю.

Якщо ми маємо стосунок з Ісусом, то Він, і Його Дух Святий веде нас до щораз глибшого стосунку - до сопричастя.

Божий задум який? Наповнити мене любов’ю, і щою я любив, дарував себе, служив іншим.

Сопричастя до якого веде нас Ісус: сопричастя з Особами – це містерум. Ісус веде нас до Отця.

Прагнення людини у глибині свого серця – пізнати Отця. У Його очах, Його лику бачу свою цінність.

Синод говорить: повернутися до своїх коренів, почати слухати що говорить Дух до Церкви, що говорить Дух до нас. А це вимагає часу, уважності, посвяти.

Природа Церкви – слухати.

Кого слухаю?

Якщо Церква не повернеться до своїх духовних коренів, до містичного життя, вона розпадеться як структура, яка будує на правилах моральних, яка прагне ввігнати в рамки, де нема духа сопричастя, духа спільноти.

Що сьогодні Ісус говорить до нас?

Невід’ємна частина духовної зрілості – людина відкриває себе цінна особистість: настільки цінна, що вона не боїться бути відкинутою, не боїться бути незрозумілою рештою суспільства, як це було у житті Ісуса.

Інший важливий аспект у сопричасті: досвідчую себе частиною організму. Ми, втілені через хрещення в Ісуса, стаємо Його Тілом. А це значить, що ми – один організм.

Ми і служимо один одному, і вимагаємо один від одного– маємо право один на одного. Ми стаємо частиною один одного

Що далі, коли ми є спільнотою?

Починаємо досвідчувати, що нас з’єднує один Дух і ми стаємо одним тілом, і нам залежить один на одному.

Сопричастя спільноти, як одного будинку.

Коли приймаємо Ісуса – там розпізнається місія.

Однак якщо нема спільноти і сопричастя – до чого кличемо інших?

Бути частиною організму – це теж відповідальність.

Етапи стосунків з Ісусом

Спільнота з Ісусом базується на учнівстві.

Стосунок з Ісусом, як з Наставником

Спільне служіння: Ісус мене кличе служити, має бути аспект спільного служіння.

Ми перестали бути вимогливими – Ісус вимогливий!

Після спільного служіння – дружба.

Коли ми стаємо друзями, як одне тіло, як один організм, нам хочеться віддавати життя один за одного.

Дружба може переродитися у родину: родинність з Ісусом та християнській спільноті. Щоб всі були одно: містична єдність

Хто для вас Ісус?

Пропозиція від єпископа: віднайти себе – який рівень сопричастя досвідчуєте у організмі, яким є Тіло Ісуса Христа. Запрошуємо до коментування!

Ти хочеш піти за Ісусом і віддати життя за цей стосунок?

Рекомендовано до прочитання

15 розділ Євангелія від Йоана

7 розділ Євангелія від Матея

6 розділ Євангелія від Йоана

Подкаст. У пошуках Авторитету. Частина 13

Захист серця.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Слово Боже є живе.

Слово Боже є життям.

Коли я приймаю Боже Слово - приймаю Бога

Коли ми приймаємо ці слова - приходить сам Ісус. Приходить Особа. Приходить Живе Слово

Позиція Церкви щодо Божого Слова: іде усвідомлення цінності Божого Слова

Після ІІ Ватиканського Собору ми пішли в усвідомлення цінності напрямку читання Божого Слова

Через стосунок з Ісусом, через Його навчання краще розуміється, що таке Таїнства

Через Слово Боже ми можемо бути в присутності Ісуса постійно

Ми є Богоносцями - як є присутній у мені Бог, Пресвята Трійця, Дух Святий

Слово Боже - це сам Бог, - «І Слово стало Тілом»

Це не Бог обмежений Своєю присутністю, Бог обмежується станом мого серця.

Стосунок з Богом є обдаровування, любов. Ми принесемо плід, коли Слово Боже приймемо у добре серце.

Відбувається зачаття, присутність Бога у нас, але її треба виносити - оберігати, берегти це серце.

Як ти оберігаєш Слово?

Коли не зберігаю Боже Слово - це «викидень», це - втрата.

«Слово Боже береже мене, а я бережу Слово Боже»

Марія зберігала ці всі слова у своєму серці, і розважала над ними

Протягом дня розважаю над Словом Божим і співставляю з тим, що є: я є кивотом.

Коли ми зраджуємо Бога - це є диявольською пропозицією, і в цьому завжди є «бійся!»

Берегти Слово - це витривати у єдності, і не піддатися спокусі, не піддатися брехні.

Що значить для тебе, що серце потребує захисту?

Ісус говорить: «Я - Той, хто прийшов сказати тобі, що Отець Небесний тебе любить». Це є Добра Новина

Людині потрібен авторитет - авторитетне слово: коли людина особисто досвідчує, - Бог у своїй всюдисущності промовляє до кожного.

Не бійся слухати! Шукай Ісуса!

Він хоче до тебе промовляти!

Запрошуємо коментувати, ділитися досвідом та задавати питання у коментарях

Рекомендовано до прочитання:

Євангеліє від Луки 8 розділ

6 розділ Послання Апостола Павла до Ефесян

Стосунок як місце росту. "Піти на глибину", частина 31. Микола Петро Лучок ОР, єпископ Мукачівської дієцезії

У програмі:

Де двоє – там спільнота

Ісус каже: «Де двоє або троє збираються у моє Ім’я – Я посеред них!»

Бог запрошує до стосунку. Бог запрошує до спільноти.

Ми творимо спільноту навколо цінності.

Без спільноти немає любові

У християнському розумінні: ми покликані до стосунку, ми покликані до любові.

На початку була спільнота: не вибух

Є дуже багато таємниць: кожен є таємницею.

Таємниця Бога у Пресвятій Трійці: Його природою є стосунок Любові.

Коли ми занурюємося у стосунок з Богом, і поряд є люди, які теж занурюються у цей стосунок, ми будемо досвідчувати щораз більше любові, щораз більше Божественних рис, Божественної присутності.

Християнство – це не є дорогою самодосконалості. Основою, процесом і кінцем християнства є стосунок.

Чи переживаємо своє християнство як стосунок з Христом?

На початку є спільнота: не продукція.

Спільнота у стосунку рухається до глибини.

Стосунок чоловіка і жінки у подружжі – як можливість зглибляти себе у довготривалому стосунку

Христос веде до сопричастя – ми стаємо частиною глибокої божественної любові.

Людина, яка не живе у спільноті – для чого вона живе? Яка її місія?

Чим вона наповнена?

Цивілізаційна проблема: коли дивимось один на одного, як на предмет. Де це бере свій початок?

Спокуса диявола: «ти не достатньо добрий!» - відповідь Бога: «Любов є першою!»

Цінністю є стосунок, цінністю є Любов.

Ісус був моделлю стосунку

Господь безсилий там, де людина не хоче прийняти

Висота і гідність, яку ми отримали від Бога: велич мотивує розвивати цей стосунок

Без спільноти, яка є навколо Ісуса Христа, не можливо проживати християнство, життя, автором, якого є Бог.

Спільнота має на меті не продукування, а перебування: прийняти дар і подарувати себе

Піти на глибину.Частина 30. Місійність як плід зрілості

Розмова: Микола Петро Лучок ОР, єпископ Мукачівської дієцезії та

о. Михайло Станчишин SJ

У програмі:

Що таке місійність? Чому вона важлива?

До місійності потрібно дозріти

Тема місійності – це тема зрілості

Місійність – плід зустрічі з Христом Воскреслим

Учень, який пізнав Христа – проповідує

У зустрічі з Воскреслим все починається.

Чи достаньо місійності у сенсі глибини і зустрічі з Христом?

Місійність – іти і віддавати своє життя.

«Вони» і «ми» у Церкві – прірва між мирянами та духовенством?

Головна проблема місійності: не виховуємо місіонерів

Щоб нести Христа комусь – треба Його зустріти.

Перше завдання ієрархії – виховувати.

Місіонер має народитися.

Не можливо масово продукувати місіонерів.

Якщо не вибудувати стосунок з Ісусом, як найвищим Авторитетом – нема зрілого християнства.

Місійність у контексті Синоду: слухати один одного

Повернутися до коренів: спільнота, сопричастя, місія

Будувати спільноти.

Ісус – це прийняття. Прийняття – це любов

Місія не можлива, якщо нема слухання

Покликання людини – бути вухом. Місіонер – про слухання.

наставники, котрі є втіленням Ісуса

У особистих зустрічах народжується місійний дух.

Часто люди не помічають те, що мають...

Місіонер народжується у Божій присутності.

БЕЗ ІСУСА МОЄ СЛУЖІННЯ МОЖЕ ПЕРЕТВОРИТИСЬ НА ЄРЕСЬ АКТИВІЗМУ

ЛЮДИНІ ПОТРІБНО МАТИ ПОКОРУ, ЩОБ ДОЗВОЛИТИ БОГОВІ ПРОМОВЛЯТИ ДО НЕЇ

Християнство – це персоналізм. Нема масового християнства. Людина дозріває через особистий провід.

Місія: ідіть і поділіться!

Запрошуємо писати відгуки та запитання, щоб ми могли вам послужити у наступних зустрічах

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 12. Серце щире: це як?

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Про ігнатіанські реколекції: засмакувати зустріч з Ісусом

Запитання: чи був там Господь? Чи я шукав Бога? Чи я усвідомлював, що Бог є зі мною і любив?

Чи я розумів, що Господь зі мною у цій ситуації?

чи реально шукаю Царства Божого?

Якщо всі твої служіння є такими важливими, що не маєш часу бути на самоті з Найголовнішим - то це комплекс Марти, - втрачаєш найважливіше

Пріоритет: Бог є на першому місці. Коли він є - на все дивлюся з перспективи єдності з Ним.

Без щирості нема росту

Почути Слово, почути Ісуса, почути Бога Отця - від цього залежить наше життя.

Почути - прийняти благодать

Чути - не просто про слово. Це- подія

Що говорить Бог? Його дія складається з трьох слів: Я - Бог, Творець, тебе люблю!

Щоб прийняти Божу любов наше серце може бути у котромусь з цих станів (притча про сіяча, лінк на подкасти)

Що таке зерно на землі добрій? Коли Добрий Бог на першому місці.

Щоб дійти, що Бог є найважливішим, - проходимо попередні етапи.

Важливо почути, що я є цінний для Бога.

У нас є внутрішній пошук.

Все що є злим - нестача Бога.

Розвивати Добро, славити Бога

Християнство - це не боротьба зі злом, це - відкривання Доброго Бога.

Навчання Ісуса - плід зустрічі.

Яке це: серце щире?

Яким є серце щире? Стережіться лицемірства. Стережіться нещирості.

Щирість - ключ до того, щоб чути Слово Боже.

Четвертий стан - первісний стан, до гріхопадіння.

Без щирості нема можливості почути Слово. Стосунок з Ісусом вимагає процесу щирості.

Нещирість і лицемірство - це брехня, це - маска.

Людина нещира завжди звинувачує когось іншого.

Коли звинувачую іншого потрібно задати собі запитання: «а за що я відповідаю у цій ситуації?»

Пошук винного без відповіді на запитання: а що я роблю?

Людина, яка звинувачує- в чомусь не щира. Не бере відповідальність за те, що носить у своєму житті.

Щоб піти на глибину з Ісусом треба мати багато відваги, багато щирості.

Тайна Сповіді - місце щирості, де є приходжу зі своїми гріхами, за які несу відповідальність.

Дитина є прикладом щирості.

Людина починає брехати, коли не знає що робити з тим болем, який досвідчила.

Коли дитина починає брехати у неї включається режим виживання

Що відбулося у моєму житті: базовий досвід любові-нелюбові, довіри- недовіри.

Рекомендовано до прочитання:

Євангеліє від Луки, розділ 8

Про пріоритет серця і його наслідки. Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 11. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Притча про сіяча. Ця притча говорить про дорогу, про стани серця.

Ця притча, щоб проаналізувати яким є моє серце?

Зустріч зі словом - це дзеркало. Це - питання, у якому стані знаходжусь, це - виклик.

Слово конфронтує.

Коли я хочу добро, догнати і ще зробити добро, а Бога нема на першому місці - воно не працює.

Важливим є витривало читати Новий Завіт

Притча про сіяча: Щоб людина розуміла, чому вона в такому стані знаходиться?

«Учителю, що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?»

Добрий лише Бог!

Все лицемірство, лукавство, загубленість людини, що вона не хоче признатися в цьому

Вся наша проблема у релігійному житті, що як Ісус говорить до фарисеїв: ви б мали вести людей до Ісуса.

Коли людина себе продукує Іменем Божим, а там нема Духа Святого, і це - небезпечно.

А що тобі говорить Бог у контексті того , що ти чуєш?

Зустріч зі словом - це дзеркало, це - виклик.

Пріоритет - слухання Бога. Це або є, або нема. Коли є - ти маєш досвід, що Бог - найцінніший у твоєму житті. Його навчання найцінніше. Те, чого Він вчить - поставити на перше місце

Моє серце є доброю землею, коли там живе Добрий Бог

Серце - це рай. Очищення, навернення серця відбувається у зверненні до Бога. Повернення до принципу, який був на початку: Бог створив небо і землю, і все було дуже добрим.

Це стається, коли роблю вибір.

Що значить: продай все, роздай убогим і йди за мною?

Продай, що маєш - відпусти! Ти маєш лише Бога. Живи так як Ісус: стосунок з Отцем на першому місці.

Це є лукавство, що я залишуся ні з чим. А де Бог?

Людям це не можливо, але Богові все можливо!

Людина робить вибір не робити, не продати все, не робить зусилля, щоб Бога поставити на перше місце.

Тільки людина може це зробити - поставити Бога на перше місце.

Наблизилося Царство Небесне, покайтеся і вірте у Євангеліє! Поверніться до Бога!

Учні ішли за Ісусом, вони не були досконалими. Але вони зробили вибір.

Ісус - Вчитель! Це - християнство!

Навчання Ісуса є природнім для нас.

Його навчання, як Втіленого Бога. Він - Творець. Це - те, яким людина по природі мала би бути.

Манна давалася ізраїльському народові на 1 день. Манна - слово Боже. На один день. Зранку.

Це - твоє серце. З твоїм серцем потрібно працювати. Твоє серце має повернутися до стану, як було в раю

Слухай, Ізраїлю! Господь Бог твій єдиний Бог

Стосунок з Богом і любов до Нього на першому місці.

Люди, які не готові піти за Ісусом - відходять.

Відречись від себе! Відречись від життя по своїй волі - постав Ісуса на перше місце - читай Євангеліє!

Рекомендація до прочитання:

Євангеліє від Луки, розлід 8

Євангеліє від Матея, розділ 19

Євангеліє від Марка, розділ 10