European-Security.com

We understand poor Donald Duck. Sharing his first name with the 47th president of the United States is a constant ordeal that would justify therapy or, at the very least, a change of name. Because while one is a grumpy but ultimately lovable duck, the other is a walking paradox who has redefined the contours of the American presidency. "Sheriff of the apocalypse or madman of the tsar? “ His entire approach, from his personal brand to his governance and foreign policy, is a coherent expression of a strategy focused on perception, repetition, and a disregard for conventional norms. The world, preparing for war after decades of relative peace, is left to wonder how America will eventually "wake up" from this "deconstruction" and what the future holds. Not to forget a skillful exploitation of perception rather than facts, all in the service of a quest for personal power, ”unable to distinguish his personal interests from those of the nation," as his former National Security Advisor John Bolton so aptly put it...

On comprend ce pauvre Donald Duck. Partager son prénom avec le 47ème président des États-Unis est une épreuve permanente qui justifierait bien une thérapie ou, à tout le moins, un changement d'état civil. Car si l'un est un canard colérique mais au fond attachant, l'autre est un paradoxe sur pattes qui a redéfini les contours de la présidence américaine. « Shérif de l'apocalypse ou fou du tzar ? » Pour ceux qui le suivent, Donald Trump est un leader dont l'efficacité repose sur une stratégie de déconstruction des normes, une communication simpliste et répétitive, et une exploitation habile de la perception plutôt que des faits, le tout au service d'une quête de pouvoir personnelle, « incapable de distinguer ses intérêts personnels de ceux de la nation » comme l'a si bien dit John Bolton, son ancien Conseiller à la sécurité natioonale...

In this explosive article, French historian Françoise Thom [1] highlights the close relationship between the late financier Jeffrey Epstein and the father of his accomplice Ghislaine, Robert Maxwell, the late British press magnate, on the one hand, and the upper echelons of Soviet and then Russian power on the other. This raises a troubling question: what if it was the FSB that held the infamous “list” of Epstein’s clients? What better way to compromise the American elite than to possess evidence of participation in orgies with minors?

Dans ce papier au contenu explosif, Françoise Thom met en lumière les relations étroites qu’entretenaient le financier Jeffrey Epstein et le père de sa complice Ghislaine, Robert Maxwell, magnat de la presse écrite britannique, avec les hautes sphères du pouvoir soviétique, puis russe. Ce constat pose une question troublante : et si c’était le FSB qui détenait la fameuse « liste » des clients d’Epstein ? Quel meilleur moyen pour compromettre l’élite américaine que de posséder des preuves de participation à des orgies avec des mineures ? 
Les révolutions dévorent leurs enfants. Le conspirationnisme sur lequel Trump avait fait reposer sa campagne se retourne contre lui. Mais loin de tirer les leçons de ce fiasco, Trump croit pouvoir se sauver en dénonçant de nouveaux complots, alimentant encore plus la dynamique révolutionnaire qui est en train de le submerger. Au lieu de se demander pourquoi cette affaire Epstein lui explose à la figure au moment où il s’est décidé à armer l’Ukraine, pourquoi c’est justement le parti russe au sein du mouvement trumpiste, Elon Musk, Tucker Carlson, Marjorie Taylor Green, qui réclame le plus bruyamment la déclassification des listes Epstein, il ne fait que s’enfoncer par des initiatives maladroites. Trump, le grand manipulateur des complots contre ses ennemis, est tétanisé quand d’autres utilisent la même arme contre lui. La morale a peut-être déserté la politique, mais elle a toujours sa place dans l’histoire.

У статті з вибуховим змістом Франсуаза Том висвітлює тісні стосунки, які підтримували фінансист Джеффрі Епштейн і батько його спільниці Гіслайн, Роберт Максвелл, магнат британської преси, з вищими колами радянської, а потім і російської влади. Цей факт викликає тривожне питання: а що, якщо саме ФСБ володіла знаменитим «списком» клієнтів Епштейна? Який кращий спосіб скомпрометувати американську еліту, ніж володіти списком її найгірших таємниць? Це спостереження викликає тривожне питання: а що, якщо саме ФСБ володіла знаменитим «списком» клієнтів Епштейна? Який кращий спосіб скомпрометувати американську еліту, ніж мати докази участі в оргіях з неповнолітніми?
Революції пожирають своїх дітей. Конспірологія, на якій Трамп побудував свою кампанію, обертається проти нього. Але замість того, щоб винести уроки з цього фіаско, Трамп вірить, що може врятуватися, викриваючи нові змови, ще більше підживлюючи революційну динаміку, яка зараз затоплює його. Замість того, щоб запитати себе, чому справа Епштейна вибухнула йому в обличчя саме в той момент, коли він вирішив озброїти Україну, чому саме російська партія в русі Трампа, Ілон Маск, Такер Карлсон, Марджорі Тейлор Грін, найгучніше вимагають розсекречення списків Епштейна, він лише заглиблюється в незграбні ініціативи. Трамп, великий маніпулятор змови проти своїх ворогів, паралізований, коли інші використовують ту саму зброю проти нього. Можливо, мораль покинула політику, але вона завжди має своє місце в історії. А що, якби саме ФСБ мала в своєму розпорядженні знаменитий «список» клієнтів Епштейна? Який кращий спосіб скомпрометувати американську еліту, ніж мати докази участі в оргіях з неповнолітніми?
Революції пожирають своїх дітей. Конспірологія, на якій Трамп побудував свою кампанію, обертається проти нього. Але замість того, щоб винести уроки з цього фіаско, Трамп вірить, що може врятуватися, викриваючи нові змови, ще більше підживлюючи революційну динаміку, яка зараз затоплює його. Замість того, щоб запитати себе, чому справа Епштейна вибухнула йому в обличчя саме в той момент, коли він вирішив озброїти Україну, чому саме російська партія в русі Трампа, Ілон Маск, Такер Карлсон, Марджорі Тейлор Грін, найголосніше вимагає розсекречення списків Епштейна, він лише заглиблюється в незграбні ініціативи. Трамп, великий маніпулятор змови проти своїх ворогів, паралізований, коли інші використовують ту саму зброю проти нього. Можливо, мораль покинула політику, але вона завжди має своє місце в історії.

In einem brisanten Artikel beleuchtet Françoise Thom die engen Beziehungen zwischen dem Finanzier Jeffrey Epstein und dem Vater seiner Komplizin Ghislaine, Robert Maxwell, einem britischen Pressemagnaten, zu den höchsten Kreisen der sowjetischen und später der russischen Macht. Diese Feststellung wirft eine beunruhigende Frage auf: Was wäre, wenn der FSB die berühmte „Liste” von Epsteins Kunden in seinem Besitz hätte? Gibt es ein besseres Mittel, um die amerikanische Elite zu kompromittieren, als Beweise für die Teilnahme an Orgien mit Minderjährigen zu besitzen?
Revolutionen verschlingen ihre Kinder. Die Verschwörungstheorien, auf die Trump seine Kampagne aufgebaut hatte, wenden sich nun gegen ihn. Aber anstatt aus diesem Fiasko Lehren zu ziehen, glaubt Trump, sich retten zu können, indem er neue Verschwörungen anprangert und damit die revolutionäre Dynamik, die ihn gerade überwältigt, noch weiter anheizt. Anstatt sich zu fragen, warum ihm die Epstein-Affäre gerade jetzt, wo er beschlossen hat, die Ukraine zu bewaffnen, um die Ohren fliegt, warum gerade die russische Partei innerhalb der Trump-Bewegung, Elon Musk, Tucker Carlson, Marjorie Taylor Green, am lautesten die Freigabe der Epstein-Listen fordert, versinkt er nur noch tiefer in ungeschickten Initiativen. Trump, der große Manipulator von Verschwörungen gegen seine Feinde, ist wie gelähmt, wenn andere dieselbe Waffe gegen ihn einsetzen. Die Moral mag aus der Politik verschwunden sein, aber sie hat immer noch ihren Platz in der Geschichte.

У своїй останній хроніці віце-адмірал Крістіан Жирар представляє глибокий аналіз Національного стратегічного огляду Франції до 2025 року. Він ставить реальні питання, зокрема таке важливе: чи достатньо цього оновлення, щоб адаптувати французьку оборону до нового геополітичного середовища, зокрема до сприйманої російської загрози? Крім того, він ставить під сумнів політичну волю та можливості Франції подолати роки недофінансування та переглянути свою оборонну стратегію. Адмірал також торкається питання місця оборони серед суверенних функцій держави, оборони Європи та ролі НАТО, а також ядерного стримування Франції та підтримки України. Стратегія – це не лише перелік цілей, яких потрібно досягти, а й шлях, яким потрібно пройти, щоб їх досягти. У цій сфері ще багато чого потрібно зробити.

In seiner letzten Chronik präsentiert Vizeadmiral Christian Girard eine eingehende Analyse der nationalen Strategie 2025 Frankreichs. Er stellt wichtige Fragen, darunter insbesondere diese: Reicht diese Aktualisierung aus, um die französische Verteidigung an das neue geopolitische Umfeld anzupassen, insbesondere angesichts der wahrgenommenen Bedrohung durch Russland? Er hinterfragt aber auch die Mittel und den politischen Willen Frankreichs, die jahrelange Unterfinanzierung zu überwinden und seine Verteidigungsstrategie zu überdenken. Der Admiral geht auch auf den Stellenwert der Verteidigung innerhalb der hoheitlichen Aufgaben des Staates, die Verteidigung Europas und die Rolle der NATO sowie die nukleare Abschreckung Frankreichs und die Unterstützung der Ukraine ein. Eine Strategie ist nicht nur ein Katalog von Zielen, die es zu erreichen gilt, sondern ebenso der Weg, der dazu vorgeschlagen wird. In diesem Bereich bleibt noch viel zu tun.

In his latest column, Vice Admiral Christian Girard presents an in-depth analysis of France's 2025 National Strategic Review. He asks some tough questions, including this crucial one: is this update enough to adapt French defence to the new geopolitical environment, particularly in light of the perceived Russian threat? He also questions France's political will and ability to overcome years of underinvestment and rethink its defence strategy. The admiral also addresses the place of defence within the sovereign functions of the state, the defence of Europe and the role of NATO, as well as French nuclear deterrence and support for Ukraine. A strategy is not just a list of goals to be achieved, but also the proposed path to achieve them. Everything remains to be done in this area.