When I was recording this episode about Huliaipole in the time of Batko Makhno, the words “Всі хлопці загинули” (“All the boys were killed”), “Які хлопці були, як в ідею вірили” (“What fine young men they were, how deeply they believed in the idea”), “Ця війна - ось тут” (“This war is right here”), and “Знову влада перемінилася” (“The власти changed once again”) suddenly stopped sounding like voices from the past. For a brief moment, I lost my sense of time, and it felt as though this podcast was about us- about our own time.

I am often criticized for the density of my writing. But today, when Huliaipole lies in ruins, and when almost all of eastern Ukraine has been reduced to ruins, I find myself wishing this text were even denser. Because every word that preserves memory has meaning.

***

Коли я записувала цей епізод про Гуляйполе часів батька Махна, слова «Всі хлопці загинули», «Які хлопці були, як в ідею вірили», «Ця війна - ось тут», «Знову влада перемінилася» раптом перестали бути голосами з минулого. На якусь мить я загубилася в часі, і мені здалося, що цей подкаст - про нас, про наш час.

Мене часто критикують за щільність тексту. Але сьогодні, коли від Гуляйполя залишилися руїни, коли майже весь схід України лежить у руїнах, я, навпаки, шкодую, що цей текст не став іще щільнішим. Бо кожне слово, що зберегло пам'ять, має сенс.

***

Когда я записывала этот эпизод о Гуляйполе времен батьки Махно, слова «Всі хлопці загинули», «Які хлопці були, як в ідею вірили», «Ця війна - ось тут», «Знову влада перемінилася» вдруг перестали быть голосами из прошлого. На какое-то мгновение я потерялась во времени, и мне показалось, что этот подкаст - о нас, о нашем времени.Меня часто критикуют за плотность текста. Но сегодня, когда от Гуляйполя остались руины, когда в руинах лежит почти весь восток Украины, я, наоборот, жалею, что этот текст не стал еще плотнее.Потому что каждое слово, сохранившее память, имеет смысл.

Huliaipole is one of my favorite episodes in this book, and Nestor Makhno is one of my favorite figures in Ukrainian history. After 2022, the Makhno Museum was destroyed. On October 1, 2025, Huliaipole was awarded the honorary title "Hero City of Ukraine."

***

Гуляйполе - один із моїх найулюбленіших епізодів цієї книги. А Нестор Махно - один із моїх найулюбленіших героїв нашої історії. Після 2022 року музей Махна було зруйновано. 1 жовтня 2025 року Гуляйполю було присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України».

***

Гуляйполе -это один из моих самых любимых эпизодов книги. А Махно - один из моих любимых героев нашей истории. После 2022 музей Махно был разрушен. А самому городу 1 октября 2025 года Президент Украины присвоил звание «Місто-герой України».

And on the Sich a wise German
Plants little potatoes,
And you buy them,
Eat them to your health,
And praise Zaporizhzhia.
But by whose blood
That land has been soaked,
So that the potatoes grow,
You do not care.
As long as it is good
For your vegetable garden!
And you boast
That once we brought down Poland!..
True enough: Poland fell,
But she crushed you too!

(An excerpt from Taras Shevchenko's epistle "To the Dead, the Living, and the Unborn, My Countrymen in Ukraine and Not in Ukraine...")

This episode is about Khortytsia and the Mennonites, the ones of whom Shevchenko wrote: "On the Sich a wise German plants potatoes."

his episode includes an excerpt from the Ukrainian folk song "Oi Huk, Maty, Huk", performed by PEREHOOK (Maysternia ChHS).

***

І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, Їсте на здоров'я Та славите Запоріжжя. А чиєю кров'ю Ота земля напоєна, Що картопля родить, Вам байдуже. Аби добра Була для городу! А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила!

(уривок з Шевченкового послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні…» )

Цей епізод про Хортицю та менонитів, що "на Січі Картопельку садять"

У випуску використано фрагмент української народної пісні «Ой гук, мати, гук» у виконанні ПЕРЕГУК (Майстерня ЧГС / PEREHOOK).

***

І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, Їсте на здоров'я Та славите Запоріжжя. А чиєю кров'ю Ота земля напоєна, Що картопля родить, Вам байдуже. Аби добра Була для городу! А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила!

(отрывок из Шевченкового послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні…» )

Этот эпизод о Хортице и меннонитах, что "на Січі Картопельку садять"

В эпизоде использован фрагмент украинской народной песни «Ой гук, мати, гук» в исполнении ПЕРЕГУК (Майстерня ЧГС / PEREHOOK).

Kamianka–Bilmak. The forestry reserve “Kamianska Dacha” - these steppes and forests lie on the borderland between the Donetsk and Zaporizhzhia regions. For centuries, Ukrainians, Germans, Jews, and Poles lived side by side here. A frontier between war and peace. These territories are now under occupation. My conversation with the forester of Kamianska Dacha is, in my view, one of the most important episodes in my book.

***

Українською

Кам'янка - Більмак. Лісництво «Кам'янська дача» — ці степи й ліси лежать на пограниччі Донецької та Запорізької областей. Протягом століть тут пліч-о-пліч жили українці, німці, євреї та поляки. Пограниччя війни й миру. Нині ці території перебувають під окупацією. Розмова з лісничим Кам'янської дачі — на мій погляд, один із найважливіших епізодів моєї книги.

***

Каменка - Бильмак. Лесничество «Каменская дача» — эти степи и леса расположены на пограничье Донецкой и Запорожской областей. Здесь на протяжении столетий бок о бок жили украинцы, немцы, евреи и поляки. Пограничье войны и мира. Сейчас эти территории оккупированы. Разговор с лесничим Каменской дачи — на мой взгляд, один из самых важных эпизодов моей книги.

Kamianka-Bilmak. The forestry reserve “Kamianska Dacha” - these steppes and forests lie on the borderland between the Donetsk and Zaporizhzhia regions. For centuries, Ukrainians, Germans, Jews, and Poles lived side by side here. A frontier between war and peace. These territories are now under occupation.

This podcast features the Ukrainian folk song “Oi Ishly Chumachenky z Ukrainy” (“The Chumaks Were Walking from Ukraine”), performed by the Honored National Song and Dance Ensemble of Ukraine “Darnychanka.”

***

Кам’янка - Більмак. Лісництво «Кам’янська дача» - ці степи й ліси лежать на пограниччі Донецької та Запорізької областей. Протягом століть тут пліч-о-пліч жили українці, німці, євреї та поляки. Пограниччя війни й миру. Нині ці території перебувають під окупацією.

У подкасті використано українську народну пісню «Ой ішли чумаченьки з України» у виконанні Заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України «Дарничанка».

***

Каменка - Бильмак. Лесничество «Каменская дача» — эти степи и леса расположены на пограничье Донецкой и Запорожской областей. Здесь на протяжении столетий бок о бок жили украинцы, немцы, евреи и поляки. Пограничье войны и мира. Сейчас эти территории оккупированы.

В подкасте использована украинская народная песня «Ой ішли чумаченьки з України» в исполнении Заслуженного народного ансамбля песни и танца Украины «Дарничанка».

The difficult episodes of our shared history - Petliurists and Jews, Makhnovists and Germans. During a conversation on a bench in a park in Melitopol, after my visit to the Staroberdyansk forestry, I began to understand that civilizational ruptures are directly connected to the history of my own family as well. The photograph shows the old synagogue building in Melitopol. In 2022, Melitopol and the Staroberdyansk forestry were occupied.

***

Складні епізоди нашої спільної історії — петлюрівці й євреї, махновці й німці. Під час розмови на лавці в мелітопольському парку, вже після відвідин Старобердянського лісництва, я починаю розуміти, що цивілізаційні розломи мають прямий стосунок і до історії моєї родини. На фото — стара будівля синагоги в Мелітополі. У 2022 році Мелітополь і Старобердянське лісництво були окуповані.

***

Сложные эпизоды нашей общей истории - петлюровцы и евреи, махновцы и немцы. Во время разговора на лавочке в мелитопольском парке, уже после посещения Старобердянского лесничества, я начинаю понимать, что цивилизационные разломы имеют прямое отношение и к истории моей семьи. На фото - старое здание синагоги в Мелитополе. В 2022 году Мелитополь и Старобердянское лесничество были оккупированы.

This is the story of my journey to the Staroberdyansk Forestry, founded by the Mennonite Johann Cornies. At the end of the episode, there is a Mennonite legend about the Enchanted Kingdom.

These territories of the Zaporizhzhia region are now occupied. And the kingdom has remained enchanted.

The Staroberdyansk Forestry is a forestry area located 18 kilometers northeast of Melitopol, on the banks of the Molochna River, near the village of Sosnivka. Since 1974, it has held the status of a national nature reserve. The forestry covers an area of 1,132 hectares.

Sosnivka is a village in the Novopylypivka rural community of the Melitopol district in the Zaporizhzhia region of Ukraine.

***

Це історія про мою подорож до Старобердянського лісництва, заснованого менонітом Іоганном Корнісом. Наприкінці епізоду звучить менонітська легенда про Зачароване королівство.

Ці території Запорізької області зараз окуповані. І королівство так і залишилося зачарованим.

Старобердянське лісництво - лісництво, розташоване за 18 км на північний схід від Мелітополя на березі річки Молочної, біля селища Соснівка. З 1974 року має статус заказника загальнодержавного значення. Площа лісництва складає 1132 га.

Соснівка - селище в Новопилипівській сільській раді Мелітопольського району Запорізької області України.

***

Это история о моей поездке в Старобердянское лесничество, основанно меннонитом Иоаном Корнисом. В конце эпизода есть легенда меннонитов о Заколдованном королевствеЭти территории Запорожской области сейчас оккупированы. Королевство так и осталось заколдованным

Старобердянское лесничество - лесничество, расположенное в 18 км к северо-востоку от Мелитополя на берегу реки Молочной, возле посёлка Сосновка. С 1974 года имеет статус заказника общегосударственного значения. Площадь лесничества составляет 1132 га.

Сосновка - посёлок в Новопилиповском сельском совете Мелитопольского района Запорожской области Украины.

This episode is one of the most important in my book.
It is based on a conversation with Nadiia Petrivna Doroha, the keeper of the Kalmius Palanka rushnyk (ritual cloth), recorded in the settlement of Blahodatne in the Donetsk region.

After February 24, 2022, Blahodatne found itself in a combat zone and was heavily damaged. Today, the settlement is under occupation. The fate of the museum and the rushnyk remains unknown to me.

At the end of the episode, I return to a personal memory: to a time of peace, when we would walk from our dacha in Novomykhailivka in the Donetsk region to the neighboring village of Andriivka in the Donetsk region to visit friends. Those few kilometers were once part of everyday life.

After 2022, both Novomykhailivka and Andriivka in the Donetsk region were almost completely destroyed.

***

Цей епізод - один із найважливіших у моїй книзі.
В його основі - розмова з Надією Петрівною Дорогою, хранителькою рушника Кальміуської паланки, записана в селищі Благодатне Донецької області.

Після 24 лютого 2022 року Благодатне опинилося в зоні бойових дій і було значно зруйноване. Сьогодні селище перебуває в окупації. Доля музею та самого рушника залишається мені невідомою.

У фіналі епізоду я повертаюся до особистої пам’яті: до мирного часу, коли ми пішки ходили з нашої дачі в Новомихайлівці Донецької області до сусіднього села Андріївка Донецької області - в гості до знайомих. Ці кілька кілометрів тоді були частиною звичайного життя.

Після 2022 року і Новомихайлівка, і Андріївка Донецької області були майже повністю знищені.

***

Этот эпизод - один из самых важных в моей книге.
В его основе - разговор с Надеждой Петровной Дорогой, хранительницей рушника Кальмиусской паланки, записанный в селище Благодатное.

После 24 февраля 2022 года Благодатное оказалось в зоне боевых действий и было значительно разрушено. Сегодня селище находится в оккупации. Судьба музея и самого рушника остаётся мне неизвестной.

В финале эпизода я возвращаюсь к личной памяти: к мирному времени, когда мы пешком ходили с нашей дачи в Новомихайловке в соседнее село Андреевка - в гости к знакомым. Эти несколько километров тогда были частью обычной жизни.

После 2022 года и Новомихайловка, и Андреевка были практически полностью уничтожены.

My story is not just a journey into the past. It is a journey into the past through the lens of the present age already turning into the past. It is a road movie where every stop is a new journey: both through time and within the present.

This episode is my road through the Velykoanadol Forest. A road I will most likely never walk again.

The Velykoanadol Forest is under occupation.

***

Моя історія - це не просто подорож у минуле. Це подорож у минуле крізь призму сучасного, що вже стає минулим. Це road movie, де кожна зупинка - нова подорож: і в часі, і в сучасному.

Цей епізод - моя дорога через Великоанадольський ліс. Дорога, якою я, швидше за все, вже ніколи не пройду.

Великоанадольський ліс - в окупації.

***

Моя история - это не просто путешествие в прошлое. Это путешествие в прошлое через призму настоящего, которое уже прошлое. Это роуд-муви, где каждая остановка - новое путешествие: и во времени, и в настоящем.Этот эпизод - моя дорога через Великоанадольский лес. Дорога, по которой я, скорее всего, уже никогда не пройду.Великоанадольский лес - в оккупации.

This book is structured like a road movie: each story is a new road, a new journey. This episode marks the beginning of the journey to the Velykoanadol Forest: the Volnovakha station, a suburban bus to Vuhledar. All the settlements mentioned in this episode were destroyed after February 24, 2022. That is why it is so important for me to preserve the memory of these places.

The train sound is the actual sound of the Kyiv-Donetsk train from 2005. The cover photo is a photograph of Volnovakha taken by me in 2017.

Ця книга побудована за принципом road movie: кожна історія - це нова дорога, нова подорож. Цей епізод — початок шляху до Великоанадольського лісу: станція Волноваха, приміський автобус на Вугледар. Усі населені пункти, згадані в цьому епізоді, були зруйновані після 24 лютого 2022 року. Саме тому для мене так важливо зберегти пам’ять про ці місця.

Звук поїзда – це реальний звук поїзда Київ-Донецьк 2005 року. Фото на обкладинці - фотографія Волновахи, зроблена мною у 2017 році

Эта книга построена по принципу road movie: каждая история — это новая дорога, новое путешествие. Этот эпизод — начало пути в Великоанадольский лес: станция Волноваха, пригородный автобус на Угледар. Все населённые пункты, упоминаемые в этом эпизоде, были разрушены после 24 февраля 2022 года. Вот почему для меня так важно сохранить память об этих местах.

Звук поезда - это реальный звук поезда Киев-Донецк 2005 года. Фото на обложке - фотография Волновахи, сделанная мной в 2017 году