🍎 Отруйні плоди, приховані допити, Верховний Суд та недопустимі докази за пів ціни: слухайте звіт восьмої професійної дискусії JustTalk на тему «Отруйні докази: чи є антидот для ро зслідування?».

Цього разу спікерами були Денис Гюльмагомедов, детектив НАБУ, Тарас Семків з Офісу Генерального прокурора, та суддя #ВАКС Віра Михайленко. Також до дискусії залучились Володимир Сущенко, Yuriy Byelousov,  Аркадій Бущенко, Станіслав Петренко та інші представники професіональної спільноти. Серед піднятих питань були: 

• Хто на стадії досудового розслідування має займатися лише збором доказів, а хто — їхньою оцінкою?
•  Хто може оцінювати докази на предмет допустимості на стадії досудового розслідування?
•  Чи можна приймати певні процесуальні рішення про допустимість чи недопустимість доказу під час досудового розслідування?
•  Як питання оцінки доказу на допустимість на стадії досудового розслідування врегульовано Кримінальним процесуальним кодексом України?
•  Як вирішувати ці питання, якщо КПК України не дає однозначної відповіді на них?

Чинний КПК України запровадив у 2012 році нову фігуру в українському кримінальному процесі — слідчого суддю. Проте дискусії щодо його ролі у досудовому провадженні тривають й досі.
 
❓ Чи має слідчий суддя досліджувати докази під час розгляду клопотань сторін? 
❓Яка відповідальність за невиконання рішень слідчого судді? 
❓Хто він, врешті — рівновіддалений рефері між сторонами провадження чи процесуальна фігура, яка може вчиняти активні дії на забезпечення прав і свобод людини?
 
📍 Саме навколо цих і дотичних питань точилась сьома професійна дискусія JustTalk, звіт з якої пропонуємо до вашої уваги.

Шоста професійна дискусія JustTalk точилася навколо ролей учасників кримінального провадження:

• хто керує? 
• хто розслідує? хто наглядає? 
• хто, зрештою, головний в цьому процесі?

До вашої уваги — традиційний аудіозвіт із заходу.

Презумпція невинуватості є однією з засад демократичного суспільства. Як, до речі, і незалежні медіа, і право громадян на поінформованість.

Але саме повідомлення в незалежних ЗМІ у відповідь на запит громадськості часто завдають болючих ударів по презумпції невинуватості. Органи правопорядку та прокурори нерідко дозволяють собі називати особу злочинцем у публічних висловлюваннях, а це формує упереджене ставлення як громадян, так і суддів.

Як виправляти ситуацію, що склалася, обговорювали в колі фахівців. До вашої уваги аудіозвіт із п’ятої професійної дискусії JustTalk.

Вікторія Рогальська: «Механізми фіксації сьогодні — це протокол про затримання особи і чисельна кількість журналів реєстрації. Практики заповнення протоколу дуже різняться, майже в усіх протоколах не зазначається реальне фактичне місце затримання, особа, яка здійснює затримання, час, коли відбулось затримання».

Андрій Ткачов: «Навіщо поліції фіксація? По-перше, це гарантія захисту поліцейських від необґрунтованих звинувачень. По-друге — можливість швидко переглянути особову справу, оперативно дізнатися місцезнаходження затриманої особи. Зараз ми витрачаємо на ці питання дуже багато часу».

Роман Романов: «Ми дуже часто починаємо діяльність з модернізації законодавства і вважаємо, що це мега-важливо, воно наближається до європейських стандартів, чим ближче тим краще. Але потім не відбувається модернізації інструментів тих практичних працівників, які це законодавство застосовують. У нас є модерне законодавство, яке відповідає стандартам, але інструменти роботи — це 11 журналів і протокол. І ми бігаємо, шукаємо, а хто його буде заповнювати».

Сергій Деркач: «Я нещодавно наткнувся на американське дослідження, що доводить: відеофіксація всіх поліцейських дій дуже сильно підіймає рівень довіри населення до поліції. Тому що фактично мотивує поліцейських працювати більш професійно, дотримуватись прав людини. Адже громадськість в будь-який момент може запросити інформацію і побачити не тільки записи у журналах, а відео конкретної ситуації»
 
У записі — ще більше тез, що були озвучені у межах четвертої професійної дискусії JustTalk.

Ідея створення стандартів кримінального процесу виникла внаслідок досліджень, з яких стало зрозуміло, що на етапі досудового розслідування відбувається певний хаос, коли кожен з учасників процесу по-своєму трактує норми КПК в залежності від обставин, власного досвіду чи традиції в конкретному регіоні. Це перешкоджає ефективності розслідування, до того ж часто призводить до порушень прав людини.

Досудове розслідування — складний, багатоетапний процес, до якого залучена велика кількість учасників. Цей процес має бути упорядкований, уніфікований і має здійснюватись за єдиними правилами.

Отже, стандарти — це спільні, чітко зрозумілі правила гри. КПК задає напрямки руху в межах досудового розслідування і також містить певні стандарти і правила. Але далеко не завжди регулює конкретні ситуації взаємодій між різними його учасниками, не задає їм чіткі правила, які зі свого боку призвели б до розумних однакових очікувань, щодо дій кожної сторони.

Слухайте аудіозвіт з третього зутсрічі JustTalk, у межах якої експерти та гості обговорювали ідеї стандартизації кримінального процесу.

Затримання — простий термін та зрозумілий для всіх процес зі щоденної практики правоохоронних органів. Але наявні недоліки в тексті КПК України вкупі з розбіжностями у його трактуванні учасниками процесу значно ускладнюють пошук балансу між дієвим полем повноважень правоохоронця та дотриманням прав затриманої особи.

У записі з другої зустрічі JustTalk: думки експертів та гостей, роздуми на прикладі реальних кейсів та пропозиції потенційних шляхів вирішення заявлених проблем.

Експерти, судді, слідчі, прокурори та науковці, які взяли участь у заході 5 квітня 2019 року, намагались з’ясувати:

• який сенс закладено законом у термін «підозра», 
• як він розуміється на практиці,
•  яким чином інститут підозри мав би працювати, щоб відповідати його первинному призначенню