На вухах: BRYKULETS "Ліза"

- про ПТСР, стрес та втому

- як рідним підтримати воїнів, що вертаються з війни;

- про фахівців та шарлатанів у психології

Світова статистика сексуального насильства в інтернеті вражає: кожна 8 дитина у світі постраждала від такого злочину. Злочинцям достатньо в середньому 19 секунд, аби встановити довірливі стосунки з дитиною онлайн, а за 45 хвилин вони можуть отримати від дитини інтимні фото чи відео. У сучасному цифровому середовищі діти стають вразливими до таких загроз, як секстинг, грумінг, кібербулінг та онлайн-експлуатація.

ГО «Докудейз» спільно з ВГО «Магнолія» розпочали інформаційну кампанію «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей», метою якої є розширити можливості запобігання і захисту дітей від сексуального насильства шляхом інформування про ризики та механізми захисту від сексуального насильства онлайн.

- Що таке сексуальне насильство, і що таке сексуальне насильство в інтернеті

- Чому діти/підлітки купуються на добре ставлення, і як цим користується зловмисник

- Яка роль батьків: як працювати на випередження, і як визначити ознаки, що з дитиною щось не так

- Як сексуальне насильство в інтернеті може бути використане з метою вербування дітей/підлітків російськими спецслужбами

- Як працює законодавство в питанні сексуального насильства в інтернеті

В межах кампанії Мережа кіноклубів DOCU/CLUB ГО «Докудейз» поповнила свою колекцію новим документальним фільмом «У сітях» чеських режисерів Барбори Халупової та Віта Клусака. У ньому три дорослі акторки вдають із себе дванадцятирічних дівчат, які спілкуються в інтернеті з незнайомцями. Цей експеримент наочно показує, як злочинці можуть використовувати інтернет-платформи для спілкування з підлітками. Фільм можна подивитись тут: https://docuspace.org/project/u-sityakh

В програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше Марʼяна Гевко - психологиня, експертка інформаційної кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей», проєктна менеджерка Мережі DOCU/CLUB ГО "Докудейз"

- Які бренди любить Андрій Садовий,

- Де паркує службовий автомобіль та чому ходить пішки;

- Яку остагнню книгу прочитав?;

- Яку музику слухає та чому, а ще як з'явився кіт Левчик в міській раді Львова!

Про це і набагато більше, слухайте в розмові з Каріною Дмитраш.

Сьогодні ми з вами з’ясуємо, як правильно сказати: пам’ятник кому чи кого? Наприклад, пам’ятник Бандері чи пам’ятник Бандери? Отож…

У сучасній українській мові іменник пам’ятник (як і його синонім меморіал) треба узгоджувати з наступним словом у давальному відмінку (кому? чому?), а не в родовому (кого? чого?), як це часто роблять.

То ж, неправильно: пам’ятник Степана Бандери і меморіал загиблих воїнів.

Правильно: пам’ятник Степанові Бандері і меморіал загиблим воїнам.

А ще заодно дамо відповідь на питання: хід чи хода? Як тут сказати правильно?

Отож. Українською – і хід, і хода. Однак ці іменники застосовують здебільшого в різних контекстах, дарма що часом їхні значення збігаються.

І хід, і хода можуть означати процес ходіння, манеру ходити, ступати, відстань, яку можна пройти за певний час, а також швидкість або спосіб руху, переміщення чого-небудь.

Тільки хід вживають у значеннях «похід, процесія», «коридор, тунель, прохід», «перебіг, напрям, характер чого-небудь», «етап розв’язання задачі», «маневр», «черговий виступ гравця у грі», «дія механізму, машини», а також переважно у значенні «швидкість руху, переміщення чого-небудь»: хресний хід, хід конем, стратегічний хід. Наприклад:

Тепер ваш хід, гросмейстере!

Спочатку вони намагалися домовитися, але коли терпець увірвався — у хід пішли звинувачення.

А от іменником хода найчастіше окреслюють манеру ходити, ступати, спосіб руху, переміщення чого-небудь: легка хода, впевнена хода, змінити ходу. Наприклад:

Його впевнена хода свідчила про прийняте рішення поговорити з керівником.

Її хода була легкою і граційною, ніби вона танцювала.

Мене звати Лілія Криницька і сьогодні ми продовжимо тему топоніміки України. Мова піде про назву і її походження, одного з міст, яке упродовж багатьох років дуже потерпає від війни. А сьогодні воно у всіх новинах, і це – український Покровськ.

Історія Покровська — міста на заході Донецької області — починається у ХІХ столітті, коли під час розбудови залізниці виникло поселення Гришине — як і розташоване поблизу село.

Село, зі свого боку, виникло ще в XVI столітті, коли запорізькі козаки заснували зимівник для охорони східних кордонів. Назва Гришине походить від імені козака Григорія, що загинув неподалік у збройній сутичці.

У 1934 році місто перейменували на честь московита Павла Постишева — організатора Голодомору та репресій. Проте вже за кілька років Постишева розстріляли, а місто назвали Красноармійське — напередодні ювілею РСЧА – тобто Робітничо-селянської Червоної Армії.

І аж у 2016 році місто нарешті здобуло сучасну українську назву Покровськ — як символ захисту та благословення Богородиці. За легендою, поселення первісно було засновано саме в день Покрови.

А ми на цьому сьогодні зупинимося. Подякуймо щиро тим, хто стоїть за незламністю Покровська і сотнями інших населених пунктів України. Всіма силами допомагаймо їм наближати перемогу.

Звідки беруться слова? Їх вигадують люди! А потім інші люди використовують їх у своєму мовленні, а ще інші – укладають із ними словники, і з часом ми навіть не уявляємо, з чиїх уст те чи інше слово злетіло вперше. То ж сьогодні пропоную вам Шевченкові неологізми. Ви здивуєтеся, адже саме він запровадив у широкий вжиток слова, які сьогодні є невіддільною частиною української літературної спадщини і нашої живої мови.

Отож, ось вони: високочолий; вогняний; мордуватися; почимчикувати; фортеця; передмова; післямова; крутоберегий; ясноокий; хитрошитий.

То як, знали, що це – вигадані Кобзарем слова? Що цікаво, окремі слова, які придумав він же, не прижилися у мові. Наприклад:

недвига – інертна людина; одина – самотність; зрище – публічний огляд, сором.

А ще у поезії Шевченка можна знайти чимало цікавих слів, які донедавна вважалися застарілими або ж є діалектними, а в останні роки почали активно з’являтися у живому мовленні.

Ось окремі з них: ненька – мати; шкандибати – кульгати; либонь – мабуть; вештатися – блукати, бродити; зараннє – рано-вранці; вичуняти – одужати;

лиштва – вишивка у вигляді прямої гладі; ледащо – ледар; цуратися – уникати.

Тож не цурайтеся давніх та цікавих українських слів, а вживайте їх частіше та популяризуйте!

Сьогодні у нас – кулінарна тема. Поговоримо про смачне.

Чому варто говорити й писати не ЧЄБУРЕК, а ЧІБЕРЕК?

Отож… Чіберек давно став візитівкою кримськотатарської кухні. Його готують вдома, ним пригощають гостей, саме чіберек - перша страва у ресторанах та кафе кримськотатарської кухні.

Можна знайти чимало згадок цієї страви у різних джерелах ще початку ХІХ століття. Щоправда, тоді й вимовляли її по-різному - "чіберек", «чуберек», «чiборек».

Чіберек є частиною і обрядової культури у кримських татар. За традицію молоде подружжя після весілля запрошувало родичів на першу сімейну страву, приготовлену дружиною. Зазвичай наречена мала приготувати чібереки: зробити фарш, замісити тісто й засмажити ту всю смакоту.

Казали, що як чібереки весело шкварчать в олії, так і новостворена сім’я буде веселою та багатодітною. За іншою традицією, чібереки готували після народження дитини й пригощали ними усіх найближчих родичок, що приходили відвідати породіллю з немовлям.

Тож якщо ви любите чібереки і поважаєте традиції, то не потрібно писати чи казати "чебурєк" - це калька з російської мови, а правильне написання назв страв, так само важливо як і Кyiv not Kiev.

Ну, а рецепт правильних чібереків найкраще питати таки у правдивих кримських татар. Знаєте таких? Якщо знайдете перепис – діліться у коментарях до цієї програми в наших соцмережах.

Сьогодні поговоримо про слова і словосполучення, які вживають помилково, недоречно, та ще й калькуючи з російської. Отож…

🔸Знаходиться чи перебуває?

Коли говоримо про місце перебування, то варто вживати не "знаходиться", а перебуває чи розташований. Наприклад, Радіо ПЕРШЕ розташоване за такою адресою…. Або ж: Я зараз перебуваю у студії.

Ще…🔹Ти правий чи ти маєш рацію?

Правильно говорити українською – ти маєш рацію. Хоча прикметник правий також є в українській мові, але його вживають, наприклад, на позначення антоніму до слова "лівий". То ж може бути правий чобіт, але про когось кажемо, що він має рацію або ж думає чи говорить слушно. Не забувайте і про цей варіант! Він дуже доречний у щоденному вжитку.

Далі… 🔸У більшості випадків чи здебільшого?

В українській мові на позначення позитивної тенденції будь-чого слід вживати слово "здебільшого". Наприклад: У Мовному патрулі ми здебільшого говоримо про українську мову, але іноді йдеться й про інші. Або ж: Цього тижня на Львівщині буде здебільшого сонячно, проте можливі короткочасні дощі.

І насамкінець…🔹Ясно чи зрозуміло?

Якщо ми хочемо сказати, що зрозуміли і прийняли якусь інформацію, то треба говорити "зрозуміло". "Ясно" в українській мові вживається як прислівник до прикметника ясний. Наприклад: Ясно сяє квітневе сонце. Проте пам’ятаймо, що синоптики попереджали і про дощі.

Кіносвіт: міні-серіал "Вузька стежка на Далеку Північ"