Кіносвіт: комедія "Сердечно вас запрошуємо"

Кіносвіт: серіал "Ціль номер 1"

- Чому кандидатів на посаду ректора Львівської політехніки запросили у департамент освіти і науки обладміністрації для представлення їхніх програм, хоча обирати керівника університету будуть лише працівники вищу?

- Про стратегію розвитку МАН: як зробити доступною науку для кожної дитини в селі і у містечках

- Про сертифікацію вчителів, що стартувала 8 лютого

- І чи підуть на дистанційне навчання діти Львівщини через стрімке зростання кількість хворих на грип та ГРВІ

В програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше говорили з Олегом Паскою - директором Департаменту освіти на науки ЛОВА

Сьогодні поговоримо про те, чи престижно розмовляти українською мовою в Україні. Як гадаєте?

Отож, 75,5% жителів нашої країни вважають, що говорити українською – престижно. 16% байдуже, яка мова це буде, а 6% назвали російську.

Такі результати опитування, проведеного Центром Разумкова.

У людей запитували, якою мовою більш престижно розмовляти серед їхніх друзів і колег із роботи чи навчання. Для порівняння: у 2015-у розмовляти українською вважали престижним 43% громадян. 21,5% опитаних обрали російську, а 29% було байдуже.

На сьогодні українську мову назвали рідною 78% респондентів. У 2017 році таких громадян було 68%, у 2015-у – 60%, у 2006-у – лише 52%. Ще 13% опитаних відповіли, що і українська, і російська є рівною мірою для них рідними. У себе вдома українською або переважно нею розмовляють 70,5% учасників опитування. У 2015 році таких було 50%, у 2006-у – 46%.

І досі, навіть у часі війни, тільки чи переважно російською розмовляють удома 11% (у 2015 році таких було 24%, у 2006-у – 38%). Приблизно однаково українську й російську використовують 18% жителів України.

Також недавнє опитування показало, що близько 70% мешканців хочуть залишитися в Україні, навіть якщо кордони відкриють для всіх категорій населення. Виїхати хотів би 21%, ще 9% завагалися з відповіддю.

Я не агітую, де жити, але щиро закликаю розмовляти українською і дбати про свою землю та державу. Бо тільки разом – ми сила!

Сьогодні пропоную вам короткий словник паронімів – слів, які схожі за звучанням, але мають зовсім різні значення. Отож….

Анотація – коротка, стисла характеристика змісту статті, книжки.

Нотація – система умовних позначень; догана, повчання людині, що припустилася якоїсь помилки.

Вимисел – те, що вигадане.

Домисел – здогад, заснований на припущенні, міркуваннях.

Гірницький – який стосується гірника, пов’язаний з ним (гірницький колектив).

Гірничий – пов’язаний з вивченням, видобутком і використанням корисних копалин (гірнича промисловість).

Знаменитий – який має славу, популярність (знаменитий композитор).

Знаменний – дуже важливий, видатний (знаменний день).

Публіцистичний – який стосується публіцистики як роду літературної творчості (публіцистичний жанр).

Публічний – прилюдний (публічний виступ).

Факт — дійсна, невигадана подія, явище, приклад; те, що служить підтвердженням певного положення, висновку (неспростовний факт, історичний факт, аналізувати факти).

Фактаж — сукупність фактів.

Фактор — умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, явища; чинник (важливий фактор, моральний фактор, фактор стабілізації).

Сподіваюся, що це було для вас корисно.

Сьогодні поговоримо про походження лексики української мови. А саме – про запозичені слова. Маю намір вас здивувати, адже не всі знають, з якої мови до нас прийшли ті чи інші терміни.

Отож, до запозиченої лексики належать слова іншомовного походження, а це - приблизно 10% слів, які є в нашій мові. Ось звідки вони походять:

- З давньогрецької — миска, ангел, кедр, граматика, філософія, хор тощо.

- Із латинської — республіка, конституція, формула, префікс, юрист, адвокат; лекція, студент, екзамен, інститут, факультет, університет; гумор, комедія.

- Із тюркських мов — отаман, богатир, чумак, козак; кавун, гарбуз, шашлик, казан, диван, тулуб, базар, ярлик; чабан, тара, баран, сарай, бахча.

- З німецької мови — майстер, кран, кнопка, клейстер; фартух, бутерброд, апельсин, касир, штрудель; штраф, штаб, фланг, бинт, курорт; флейта, жанр, гастроном.

- З французької мови — парламент, політика; костюм, блуза; кабінет, пудра, одеколон; атака, команда, парфум.

- З англійської мови — піжама, светр, пудинг, мітинг, клуб, лідер, трамвай, тролейбус, танк, комбайн, футбол, бокс, спорт, чемпіон, катер, яхта.

- З голландської (боцман, гавань, матрос), італійської (арія, дует, соло, концерт, фортепіано), іспанської (ананас, корида), румунської (бринза, банош), угорської (гуляш, чардаш, бограч), арабської (алгебра, атлас), китайської (чай, мандарин), польської (пироги, пані, шляхетний) та інших мов.

Поповнюймо скарбничку власних знань щодня.

А за вікном усе ще зима, хоча погодні умови і не завжди на це вказують. А зима – це сезон снігу, ожеледиці, відлиги і "сосульок". Смакували їх в дитинстві як льодяники? Нещодавно бачила, як школярі довжелезними крижими билися як шпагами. І на жаль, так і називали їх – сусульки. Але в цього явища природи є українська назва. І гадаю, ви її знаєте. Принаймі одну точно!

Слово "сосулька", звісно, росіянізм. В українській мові є чудовий відповідник – бурулька. Слово "бурулька" тюркського походження – бору (boru), що означає "труба". Споріднене зі словами "буран" і "бурав".

То що таке бурулька? Це крижаний сталактит, який утворюється на краях нависних предметів, на скельних виступах, берегових обривах, проводах, галузках дерев тощо, а також у підземних порожнинах гірських порід при пошаровому наморожуванні води, коли вона повільно стікає або крапає. Бурульки зазвичай мають конусоподібну форму з вершиною, діаметром кілька міліметрів унизу.

А ще до слова бурулька маємо низку діалектичних назв: буруля, боруля, мерзляк, висуля, висулька, копень.

І як же без прикладів з літератури:

"Бурульки, що знай кругом бряжчали, Уже зовсім пообпадали" (Євген Гребінка).

"На вусиках у Чупринівського танули дрібненькі льодові бурульки" (Ярослав Гримайло).

"А в садку, на тому розі будинку, де починалася ринва, з'явилася бурулька. Вона переливалася на сонці всіма кольорами райдуги" (Оксана Іваненко)".

То ж пам’ятайте: українською - бурулька! І бурульки є джерелом небезпеки, коли звисають з дахів, тому – будьте обережними!

Сьогодні поговоримо про вихідні. Ні, я не питатиму вас, як ви їх проводите, і про себе не розповідатиму. Але зауважу, що моя донька на запитання “який твій улюблений день тижня”, завжди відповідає – “вихідний”.

То ж сьогодні ми з’ясуємо: як правильно говорити українською – вихідний день чи просто вихідний?

Розпочну з того, що в українській мові є таке поняття "плеоназм" – це надмірне вживання слів, що дублюють одне одного за змістом. Плеоназми не додають нової інформації, а лише роблять вирази громіздкими та зайвими. Наприклад, про суботу і неділю ми кажемо, що це вихідні дні.

Словосполучення "вихідний день" якраз є прикладом плеоназму, зайвого уточнення, тому вважається мовною помилкою.

Вихідний" вже власне й означає день, вільний від роботи. Тому додавати до нього слово "день" не потрібно. Слово "вихідний" самодостатнє, воно вже несе в собі повне значення дня відпочинку. Крім того, вираз "вихідний день" є калькою з російської мови. За аналогією, не варто вживати словосполучення "будні дні", правильно – просто "будні".

Отже, плеоназм – це стилістична помилка, що полягає в надмірному використанні слів, які дублюють одне одного за змістом. Наприклад, фрази "кругла сфера", "чорна сажа або "долоні рук" також передають один і той самий зміст. Плеоназми додають непотрібні слова, що не змінюють значення висловлювання.

То ж вдалих вам буднів і приємних вихідних!

На вухах: SANTORIN "Магнолія"

На вухах: Максим Бородін "Не варто"