Мого дідуся по татовій лінії звали Іван. І в дитинстві мені здавалося, що усі пісні, де йдеться про Івана – це саме про нього.
https://www.youtube.com/watch?v=JqgLm771GRk
00:35 Іванку, Іванку… - 01:13
Це – запис далекого 1972 року і Квітка Цісик співає саме про Іванка – з-поміж усіх чоловічих імен воно найчастіше зустрічається у фольклорі. І завжди було популярним в Україні. Про це, серед іншого, свідчить велика кількість традиційних зменшено-пестливих варіантів: Іванко, Іванець, Іваник, Іванчик, Іванцьо, Іванько, Івась, Івасько, Івасенько, Івасечко, Івасик, Івасюнь, Івашко, Ваньо, Ванько, Ванцьо тощо. Первісно чоловіче ім’я поширилося й на жінок: Іванна, Іванка, Яна.
У відомих козацьких «Реєстрах», складених після Зборівської угоди 1649 р., зафіксовано імена та прізвищеві назви понад 40 тис. козаків, і найбільше серед них Іванів: 11 % від загальної кількості.
А скільки серед видатних українців мали ім’я Іван! Іван Мазепа, Іван Виговський, Іван Сірко, Іван Котляревський, Іван Франко, Іван Нечуй-Левицький, Іван Карпенко-Карий, Іван Труш, Іван Пулюй, Іван Огієнко, Іван Піддубний, Іван Кавалерідзе, Іван Гончар, Іван Дзюба, Іван Марчук, Іван Миколайчук.
Звідки ж походить це ім’я? У давньоукраїнську мову (Іѡа́ннъ) воно запозичене через церковнослов’янську (І҆ѡа́ннъ) з давньогрецької — ІОАННІС (’Ιωάννης). Туди ж воно потрапило з давньоєврейської — ЙОХАНАН (Yôḥānān). Буквально означає «Ягве (Бог) змилувався, змилосердився, помилував». Можна перекласти і як «Божа благодать, Божий дар».
То ж не забувайте казати своїм улюбленим Іванам про те, що вони – дар вам. Любімо один одного і шануймо.