На вухах: Навіщо "Персонаж"

- про втому та вигорання;

- про російську мову у війську;

- про боягузів та ухилянтів

Як боротись із доброякісними новоутвореннями на тілі, розповіла косметологиня by https://radiopershe.com

Чим небезпечний препарат "Оземпік"? Розповіла дієтологиня by https://radiopershe.com

Сьогодні ми продовжимо розмову про картоплю і те, як її називають у різних частинах України.

Вважають, що до нас картоплю завезли на початку XVIII ст. Парадоксально, але факт: до того українці про неї майже нічого не знали. А через високу врожайність і неабиякі смакові якості картопля швидко набула популярності, ставши в народі мало не щоденною стравою, фактично овочем номер один. Кажуть: «Картопля — другий хліб»). Але чому в різних куточках українці вживають для неї різні назви? Звідки взялися ці синоніми?

На Поділлі, Наддністрянщині, Буковині поширена назва БАРАБОЛЯ (також: БАРАБУЛЯ, БУЛЯ, БОЛЯ, БАРАБІЙ, БАРАБІЛЬ, БАРАБІН, БАРАБОЛЄ, БАРБОЛЬКА, БАРАБОНА). У народі кажуть: «Їмо бараболі й не клянемо долі». За походженням це звукозмінена назва німецької землі Бранденбург. У середині XVI ст. король Пруссії Фрідріх Великий змушував бранденбурзьких селян саджати непопулярний на той час плід. Саме з Бранденбурга картопля розповсюдилася на Центральну, а тоді й на Східну Європу. На Закарпатті побутує назва БАНДУРА (БАНДУРКА) того ж походження («Бандурки печені — ми на те навчені»). А на Покутті (Івано-Франківщина) картоплю називають МАНДЕБУРКОЮ (скорочено — БУРКА, БУРЕШКА) — слово зводиться до назви німецького міста Магдебург, звідки поширився цей сорт картоплі.

На Закарпатті відома й питома назва картоплі — РІПА. Очевидно, що виникла вона за аналогією: картопля замінила давніший овоч — ріпу, на яку вона схожа зовні й тим, що росте в землі. На Покутті зрідка вживають ще одну питому назву картоплі — БІБ.

А проте єдина назва, що закріпилася в літературній мові як загальнонародна, нормативна й стилістично нейтральна, — КАРТОПЛЯ. Вона ж стала ботанічним терміном. Ще дві назви (БАРАБОЛЯ, БУЛЬБА) увійшли в літературну мову, проте з яскравим діалектним забарвленням. Усі інші (КРУМПЛІ, МАНДАБУРКА тощо) мають чітку регіональну прив’язаність.

А як називають картоплю у ваших родинах? Я – родом із Рівненщини і в нас кажуть тільки картопля.

Сьогодні пропоную вам продовжити тему походження українських прізвищ. Інститут мовознавства імені O.O. Потебні НАН України підготував добірку прізвищ, які своїм походженням пов’язані з військом.

Ось, наприклад, традиції козацької України зберігаються в прізвищах ГЕТЬМАН (з патронімічними похідними ГЕТЬМАНЧУК, ГЕТЬМАНЩУК, ГЕТЬМАНЮК), КОЗАК (КОЗАЧОК, КОЗАЧЕНКО, КОЗАЧУК, КОЗАКЕВИЧ, КОЗАЧИШИН, КОЗАЧИНСЬКИЙ, КОЗАЧКОВСЬКИЙ), ЗАПОРОЖЕЦЬ (ЗАПОРОЖЧЕНКО, ЗАПОРОЖАН), ДОНЧИК (від зменшеної назви донського козака).

На окремі види козацької зброї, організації війська, військового побуту указують прізвища ГАРМАТІЙ, ГАРМАШ, ПУШКАР (ПУШКАРЕНКО, ПУШКАРСЬКИЙ, ПУШКАРОВИЧ), ПЛАСТУН, КОМПАНІЄЦЬ, СЕРДЮК, ДОВБИШ, ДОВБУШ (ДОВБУЩАК, ДОВБИШОВ), БУБНІЙ, СУРМАЧ, СУРМІЙ, ТРУБІЙ (у польській звуковій формі — ТРЕМБАЧ, ТРИМБАЧ), БУНЧУК, ГАЛЯБАРДА (від АЛЯБАРДА «бойова сокира»).

Назви козацької військової старшини збереглися в таких прізвищах: КОШОВИЙ, АТАМАН (АТАМАНЕНКО, АТАМАНЧУК, АТАМАНЮК, ВАТАМАНЮК, АТАМАНЕЦЬ, ОТАМАШКО), ПОЛКОВНИК, (ПОЛКОВЕНКО, ПОЛКОВНИЧЕНКО) АСАУЛ (АСАУЛЮК, ОСАУЛЕНКО, ОСАУЛКО, ОСАВУЛЯК), СОТНИК (СОТНИЧЕНКО), ХОРУНЖИЙ, ХОРУЖИЙ.

Від назви козацького слуги-товариша, зброєносця, що разом з козаком ходив у походи та бої ДЖУРА виводять прізвища ЧУРА і ЦЮРА.

Усім відомий звичай козаків давати прізвиська новоприбулим побратимам. Це були переважно експресивні, емоційно-оцінні назви (ВЕРНИДУБ, ЗАТУЛИВІТЕР, УБИЙВОВК, НЕЇЖБОРЩ, ПАЛИВОДА, НЕПИЙВОДА та ін.). З часом ці козацькі прізвиська перетворилися на повноцінні прізвища.

Сьогодні ми говоритимемо про…картоплю! А саме про те, як її називають у різних частинах України.

Дійсно, наша діалектна мова рясніє назвами картоплі. Так, у праці Юрія Кобова «Словник українських наукових і народних назв судинних рослин» зафіксовано близько сотні (!) назв цього овоча (хоч серед них багато спільнокореневих варіантів).

Картопля, нагадаю, — культура в наших краях порівняно молода. У Європу вона потрапила з Південної Америки лише наприкінці XVI ст. У Східній Європі почала ширитися в XVII ст. Вважають, що в Україну картоплю завезли на початку XVIII ст. Зокрема, її культивували німецькі колоністи (пам’ятаєте Шевченкове «І на Січі мудрий німець картопельку садить»?). У різні регіони України картопля потрапляла різними шляхами, звідси й розмаїття назв.

Чи не все Лівобережжя та значну частину Правобережжя займає КАРТОПЛЯ (варіантні назви — КАРТОХА, КАРТОПА, КАРТОХИ, КАРТОХЛІ, КАРТОШКА). Через польську та російську мови слово запозичене з німецької (Kartoffel, давніше — Tartuffel). У німецьку мову воно примандрувало з італійської — tartufo (першозначення «трюфель»). Назву трюфелів італійці перенесли на картоплю через подібність, адже трюфель — це круглий гриб, що росте під землею без кореня та ніжки.

На Чернігівщині, правобережному Поліссі, Волині, частині Галичини крохмалистий овоч називають БУЛЬБОЮ (варіанти: БОЛЬБА, БУЛЬВА, БУЛЬКА, БУЛЬБАК, БУЛЬБАН, БУЛЬБАХ, БУЛЬБЕҐА, БУЛЬБИЦЯ). Слово походить від запозиченої поляками латинської назви цибулі (bulbus), що розширила значення й почала позначати й інші круглясті предмети.

Закарпатці картоплю називають КРУМПЛЯМИ (також: КРОМПЛІ, ГРУМПЛІ, ҐРУЛЯ, КУМПІТЕРА, КОМПІТЕРИ, КОМПЕРЯ). Одну частину цих слів запозичено з угорської мови, іншу — зі словацької. Усі варіанти врешті зводяться до австро-німецького Grundbirne «картопля», буквально «земляна груша».

А як картоплю називають у вашій родині? Діліться своїми варіантами ...

Сьогодні з’ясуємо, як українською передати образний зміст кальки «вішати лапшу на вуха».

Ця фраза асоціюється з обманом, наївністю слухача чи спробою прикрасити правду. Один із найпростіших варіантів — сказати «вішати локшину на вуха». Такий дослівний переклад зберігає загальний зміст і знайомий гумористичний підтекст. Однак українська мова багата на свої самобутні фразеологізми, які краще передають цю ідею. То ж не намагайтеся дослівно перекласти, а беріть на озброєння питомі вислови!

Чудовим відповідником є вираз «замилювати очі». Це добре знайоме з народної творчості порівняння, яке описує спроби ввести когось в оману, приховуючи справжній стан речей.

Ще один варіант — «годувати байками». Цей вислів звучить дещо іронічно й підкреслює несерйозність або перебільшення в розповіді.

Для більш народного звучання можна використати фразу «напустити туману». Вона надає відчуття спроби створити невизначеність чи відвернути увагу від правди.

Якщо потрібно зберегти оригінальний гумористичний стиль, можна сказати:

• «Водити за ніс» — цікавий вираз, який говорить про обман або маніпуляцію.

• «Брехати на кожному кроці» — розповсюджений спосіб описати перебільшення або обман.

То ж ось доказ того, що використання правильно підібраних фразеологізмів не лише зберігає сенс, але й робить мову виразнішою. Розмовляйте українською, використовуйте питомі вирази і до зустрічі у Мовному патрулі на Радіо ПЕРШЕ.

Сьогодні ми продовжимо розмову про ім’я Іван. Ми вже з’ясували, що у давньоукраїнську мову воно запозичене через церковнослов’янську (І҆ѡа́ннъ) з давньогрецької — ІОАННІС (’Ιωάννης). Туди ж воно потрапило з давньоєврейської — ЙОХАНАН (Yôḥānān). Буквально означає «Ягве (Бог) змилувався, змилосердився, помилував». Можна перекласти і як «Божа благодать, Божий дар». То ж зрозуміло, що це ім’я має багату історію. І його уподобали не лише в Україні, а практично в усіх куточках Європи. Щоправда, у багатьох народів воно набуло інакшої подоби. Іноді настільки відмінної, що не відразу й упізнаєш. Ось як звучить наш ІВАН у європейських мовах:

🔹 албанська — ГЙОН (Gjon) 🔹 англійська — ДЖОН, ДЖЕК (John, Jack)

🔹 білоруська — ІВАН, ЯН, ЯНКА 🔹 болгарська — ІВАН (Иван, Йоан)

🔹 данська — ГАНС (Hans) 🔹 фінська — ЮССІ, ЮККА (Jussi, Jukka)

🔹 ірландська — ШОН (Seán) 🔹 іспанська — ХУАН (Juan)

🔹 італійська — ДЖОВАННІ (Giovanni) 🔹 каталонська — ЖУАН (Joan)

🔹 латиська — ЯНІС (Jānis) 🔹 литовська — ЙОНАС (Jonas)

🔹 німецька — ЙОГАНН, ЙОГАННЕС, ГАНС (Johann, Johannes, Hans)

🔹 новогрецька — ЯНІС (Ιαννης) 🔹 португальська — ЖУАН (João)

🔹 норвезька — ЮГАН, ЙОГАННЕС (Johan, Johannes)

🔹 польська — ЯН, ЯНУШ (Jan, Janusz) 🔹 румунська — ЙОН (Ion)

🔹 сербська — ІВАН, ЙОВАН (Иван, Јован) 🔹 угорська — ЯНОШ (János)

🔹 словацька — ІВАН, ЯН (Ivan, Ján) 🔹 естонська — ЯАН (Jaan)

🔹 французька — ЖАН (Jean) 🔹 шведська — ЯН, ЮГАН (Jan, Johan)

🔹 хорватська — ІВАН, ІВО, ІВІЦА (Ivan, Ivo)🔹 шотландська — ШОН (Sean).

🔹 чеська — ЯН, ЯНІЧЕК, ГОНЗА (Jan, Janiček, Honza)

Отже, Джованні Боккаччо, Йоганн Вольфганг фон Гете, Ганс Крістіан Андерсен, Іван Франко, Ян Бодуен де Куртене, Жан Маре, Шон Коннері, Джон Леннон — не хто інші, як тезки. То ж знайте тепер і це.

Кому підходять вправи з пілатесу? by https://radiopershe.com