Сьогодні поговоримо про варнякання, патякання і інше марнословство. А ще – про куцого. Знаєте, хто це? Що ж, усьому свій час. А поки… Моя бабця Женя казала на це «галдіти», я кажу «пащекувати», а от нещодавно почула - «галди́кати». Отож, галди́кати — це вести пусті розмови; говорити про що-небудь незначне, несерйозне.
Він, цей Саків Галдун із кутка Галдунівка, справді галдикав більше, ніж треба, але зараз мовчав, зараз йому більше важили вуха, аніж язик. (Василь Шкляр)
А ще: базі́кати, балагу́рити, баляндра́сити, варня́кати, гала́кати, лепета́ти, лопота́ти, марносло́вити, пастала́кати, патя́кати, пащекува́ти, перебе́ндювати, розбазі́кувати, розпатя́кувати, слебезува́ти, слебізува́ти, тереве́нити.
Добірка, як на мене, - знатна. То ж обирайте собі слова до душі. А я поки спитаю у вас, чи знаєте, хто такий «куций»? Класична українська література це слово знає добре, до речі, у якості іменника, а не прикметника, хоча це й опис за певною особливою ознакою.
То хто ж такий, отой куций? Окрім того, що це - «хтось чи щось недостатньої довжини», • ку́ций — це уявна надприродна істота, яка втілює в собі зло.
Очевидно, експресивний варіант форми ку́сий виведення від новогрецького «кульгавий».
А ще: а́рідник, а́спид, анти́пко, гаспидя́ка, ге́мон, де́мон, дия́вол, ді́дько, куца́к, куцько́, лихи́й, лука́вий, луци́пер, люци́фер, мольфа́р (хмм…то не я, а словник так подає), нечи́стий, пеке́льник, прокля́тий, сатана́, чорт, чортя́ка.
Я ж вам зичу тільки змістовних розмов і поруч тих, хто несе добро і наповнює серце вдячністю та любов’ю.