Про цей підрозділ ми багато чули від армійців з інших бригад: артилеристів, танкістів, роботу яких аеророзвідники коригують. Тож ми зацікавилися та напросилися подивитись, як працюють «пташки» та ті, хто їх запускає. 

Сьогоднішня програма начебто про війну, але ми поспілкуємося з хлопцями і про те, що вони робитимуть після Перемоги. Поговоримо про відбудову міст із будівельником, із сушефом — про піцу з «Буфету». Цей харківський підрозділ об'єднав людей різноманітних професій: кухарів, інженерів, будівельників, цивільних пілотів.  

Отже, ми рушаємо до добровольчого формування «Хартія».

Сьогодні ми їхатимемо близько 5 годин в один бік. Їхатимемо по хліб.

Але він був вартий такої далекої дороги. Бо це були українські паляниці, з тризубами на рум’яних верхівках – спечені з томського борошна, оренбурзької солі, на воронезьких дріжджах та у саратовських печах.

Ми їдемо до унікальної пекарні в унікальному українському селі на кордоні з росією.

Вільчу заснували переселенці з Чорнобильської зони. 30 років потому людям знову довелося полишати домівки.

Прикордоння повертається під контроль української влади після контрнаступу ЗСУ. Але пів року окупації залишили сліди: катівні, понівечені будинки та автомобілі, «автографи» російських загарбників на стінах, отвори від куль і вирви від снарядів. Що залишили після себе окупанти  — у новому подкасті на радіо Накипіло.

Бої за це місто на Харківщині увідуть у підручники історії. Ейфорія після звільнення Ізюма змінюється жахом і розпачем: кількість жертв російської агресії неможливо осягнути. І щодня правоохоронці знаходять нові і нові свідчення злочинів проти людства.

Сьогоднішній випуск Станції Держпром – про ізюмську трагедію та тих, кому вдалося вціліти, допомагати й навіть рятувати інших. Ви почуєте інтерв»ю із медиками швидкої, які працювали на зрешечених обстрілами автівках, голос ритуальника, який писав ті самі страшні цифри на хрестах в ізюмському лісі, розгублений голос колишньої директорки 11-тої школи, яка залишалася єдиною мешканкою розтятого навпіл авіабомбою будинку.

Всі ці свідчення – це важко і те, що називають чутливим контентом. Але водночас – це те, що згодом напишуть в підручниках, а хтось із вас, ймовірно, переповідатиме своїм онукам.

Сьогоднішній випуск буде сповнений ейфорією. Ці слова, сльози, гасла «Слава Україні» і знову сльози – лунали цими останніми днями у багатьох населених пунктах Харківської області.

Але буде і багато болю та звірств. Бо так виглядає звільнення українських земель.

Сьогоднішня програма з воєнного Харкова буде про тих, хто його захищає. А радше – відбиває ворога подалі. Населених пунктів, де ми записували інтерв’ю з артилеристами, ми не називатимемо. Ворог іде у наступ на всіх напрямках на Харківщині – кажуть сьогодні в ХОВА. Намагається прорвати оборону – але з втратами відходить. Бо є ось такі підрозділи. Їхня робота — це красиво, ефективно, гучно і дуже цікаво.

Станція «Держпром». Подкаст про воєнний Харків. Перша історія — про те, як уже півроку живуть і працюють у підвалі працівники Харківського центру служби крові.

Автори — Марія Малєвська, Олександр Бринза