Veritas

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 81. Любов — сутність Бога. Ненависть — пропозиція диявола

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Як розділити любов до ближнього і ненависть до ворога?

Ворог - хтось, хто «інший», хто не є з кола твоїх ближніх.

Ворог - той, хто тебе ненавидів.

Ненависть - я тебе не хочу бачити.

Ненавиджу - це спосіб справитися з конфліктом.

Як можна любити людину, яка мене скривдила?

Ісус дає Одкровення.

Ми маємо погляд Божий.

Ненависть як спосіб стосунку?

Ми хочемо подивитися через Христа.

Ключем погляду на ворога мого є Христос.

Через Христа. З Христом. І в Христі.

Вся любов, яка є у людині - походить від Бога. Ненависть - сутність диявола.

Ненависть починається через брехню диявола. Через цю брехню він ранить людину. Людина починає або ненавидіти прямо людину, яка її зранила, або про когось іншого.

Диявол діє через кривду. Людина починає жити законом ненависті.

Якщо людина не бачить закону любові, вона не знає як інакше реагувати.

Іноді плутають злість і ненависть. Злість - це емоції і порушені межі. Як мені цьому зарадити?

Злість - добра енергія, яку потрібно згадати у доброму напрямку.

«Кріпіться у Господі та могутності Його сили» (З послання до Ефесян)

Боротьба відбувається у моєму серці.

Бог робить все, щоб повернути кожну людину у Царство добра і Царство любові. Однак Він не втручається насилу у той простір, де темрява вирішила створити свій світ.

Щоб спасіння відбулося - людині потрібно захотіти.

В контексті ненависті людина голодна справедливості. В молитві я впроваджую туди контекст Божий.

Гріх проти Святого Духа - не бажання прийняти спасіння.

Ненавидячи людину я виключаю Бога. Я беру на себе владу бути суддею. Бути Богом.

Молитва є духовним ланцюжком між мною і людиною.

Любов до ворогів - це погляд. Я не бажаю ворогові зла і пекла. Я бажаю ворогові навернення.

У кривді людина може реагувати по різному під впливом емоцій.

Коли людина може включити розум, робити висновки.

Ісус на Хресті: «Отче, прости їм, бо не знають, що творять», - я хочу, щоб у цю ситуацію увійшов Бог.

Багато молимося про мир, але просимо про навернення ворога, явлення у Фатімі. Богородиці: Моліться за навернення росії. Це війна на духовному рівні.

Ненависть помножує ненависть. Насилля помножу насилля. Тішиться цьому невидий ворог, який за цим стоїть.

Злий дух шукає місце, де нема благодаті. Злий не має відпочинку, але коли він паразитує на добрі.

Людина задається причиною зла, і чому Бог «не наведе порядок»: ми є на війні, яка є війною духовною.

Бог дав безкінечне буття людині і ангелам. Бог не може забрати буття.

Демони не є творцями буття.

Мало повстати пекло - місце де вони створили, де перебувають.

Є лише два Царства: Боже і темряви.

Як можемо молитися?

Це може бути Отче наш.

У кожному стражданні Бог дасть мені відповідну силу.

Ми в молитві ставимо між собою і ворогом, між собою і дияволом - Божу силу і благодать.

Стосунок до ворога - це хрест людини. Нести свій хрест- є ворог, є людина, яка мене кривдить. Я можу молитися за ту людину, але я можу молитися і бути в благодаті.

Ісус приніс мир мені. Ми можемо будувати простір миру. Але є багато людей, які не прийняли Ісуса. Мир - це стан серця.

Реальність - згодитися з достатньо великою кількістю зла, якої не можна уникнути.

Чим ми більше зʼєднані з Отцем - тим більший хрест ми можемо взяти на себе. Знайтись у цьому можна, коли я зміцнюю свій стосунок з Ісусом.

Прийняти даність. Змінити можу лиш те, що можу змінити.

Є глобальний і локальний стан. Є моя відповідальність. Ти повернись до свого. Бери відповідальність за своє серце. Більше - це не твоя відповідальність. Ми не знаємо, куди рухається світ.

Блаженні миротворці - творити клаптик миру.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 80. Логіка помсти і логіка справедливості Божої

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Вбога людина — це проста людина.

Усе, що написано в Євангелії, — наслідок стосунку з Ісусом.

Логіка Євангелія відкривається, коли людина занурюється у стосунок.

«Око за око, зуб за зуб». «Не противтеся злому!»

Закон «око за око» — це вже був високий рівень розвитку.

Важливо дивитися на Одкровення як на розвиток. Бог — як педагог.

Тема помсти дуже глибока, особливо під час війни. Це складна тема.

Помста — це спосіб жити далі: родова vendetta.

Тема помсти як тема відплати сильно нас торкається.

Жити помстою — це світогляд.

Чи я сконфронтував Євангеліє з досвідом зустрічі з кривдником?

Логікою неможливо зрозуміти, як це — не мститися, любити ворогів.

Людина, чинячи зло, вже сама накликає на себе помсту. Людина відчуває наслідки гріха. Кривдник — це скривджена людина.

«Не противтеся злому» — не ведіть боротьби зі злими.

Коли я починаю думати про це, мене опановує почуття кривди й логіка помсти: я опускаюся до його рівня бачення світу. Ісус показує, що Він інакше реагує на кривдника.

Він не входить у цю логіку, не використовує інструментів зла. Він відходить.

Не входь у це! Не дай, щоб зло тебе захопило!

З іншого боку, це не знімає з мене обов’язку й права захищатися.

Бачення Божої справедливості. Нам потрібно усвідомлювати, що існує людська справедливість без світла Божественного Одкровення.

Помста ніколи не приносить задоволення й почуття завершеності.

Логіка помсти отруює людину.

Коли я мщуся, то сам стаю кривдником.

Важливо, щоб людина понесла покуту за наслідки своїх вчинків.

Потрібно дивитися на мотивацію.

Якщо немає до кого звернутися по справедливість, дух жалю й помсти може нас зруйнувати.

Ми не можемо жити в дусі жертви. Нам потрібно звертатися до відповідних інстанцій, коли нас скривдили.

Єдиною справедливою інстанцією є Бог. Люди несправедливі.

Я дивлюся на кривдника як на бідну людину.

Молитва хворого друга, молитва кривдника.

«Господи, прости їм, бо не знають, що чинять». Це може побачити лише людина, яка увійшла в логіку блаженств.

Відпустити клаптик несправедливості — отримати натомість у сто разів більше, якщо дивитимуся Божим поглядом. Це приходить як наслідок метаної — зміни мислення. Мені відкривається інший світ. Це непросто.

Більшість людей живе логікою помсти й несправедливості.

Чи є образа помстою?

Якщо я залишаю образу й не впускаю туди Ісуса, вона залишається формою помсти.

Одна з форм помсти: «Ти не заслуговуєш на мою увагу!»

Це логіка пошуку покарання: я караю людину своєю образою!

У 12-кроковій програмі: побачити, як працює кривда.

Що я роблю, коли мене кривдять? Які в мене є інструменти?

Бог у Своїй турботі про іншу людину хоче, щоб у момент, коли я досвідчую кривду, я був Його знаряддям для навернення цієї людини.

Ісус на хресті втратив усі гарантії безпеки, але не втратив Царства Божого. Істина полягає в тому, щоб пізнати Отця й Ісуса.

Логіка така: людина, проникнута Ісусом, дивиться на кожну ситуацію з погляду того, як донести Добру Новину кожній людині.

Війна — це поле для лукавого, щоб втягнути людей у логіку помсти. З іншого боку, це можливість для людини переосмислити, у чому полягає сенс життя.

Помста — як окрема війна. Це внутрішня війна.

Диявол хоче втягнути нас у війну не лише через зброю, а й у війну як спосіб життя.

Логіка помсти не є Христовим виміром.

Боротьба відбувається на рівні питання: чи поглине мене логіка помсти?

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 79. Правдивість і чесність у стосунках

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

Чим є християнство? Це - стосунок.

Любов, ненависть, щастя, нещастя - життя крутиться навколо того ж.

Про стосунок до Бога. До себе. До інших.

Людина змінюється: сьогодні я вже не такий, як був вчора інакша через рік.

Серце динамічне.

Пізнавання себе самого ніколи не знуджується.

Є триангулярність - три кути.

Ісус невидимий, але появляється видимо.

Якщо я не зациклююсь на минулому: ти вчорашній - це не ти сьогоднішній. Тут є динаміка, глибина стосунку.

Те, що торкається вічності - не може знудитися.

Коли це живий стосунок- будь що має перспективу безкінечності.

Змінюється вік - розширюється досвід - змінюється динаміка.

Якщо працювати на стосунки - вони не можуть бути не цікавими. Якщо цього нема - там є лицемірство. Там нема чесності.

Християнство - це не віртуальний спосіб життя.

Зріле християнство тоді, коли людина бере відповідальність за присутність у організмі.

Правдивість і чесність у стосунках

Ісус говорить: не клянись не правдиво! Говори правду! Будь чесним!

Чому людина би мала клястись? Вона хоче підтвердити: моє слово має вагу.

Правду не потрібно захищати. Достатньо, що ти говориш правду. Якщо тобі не вірять - то правду не треба захищати

Нехай буде ваше слово: «так – так» - «ні-ні»! Що понад це - це від лукавого.

Це - питання вірності, а не лицемірства.

Ісус є авторитетом Правди.

Коли у стосунках нема довіри, чесності, щирості - стосунки помирають.

Щоб відійти від залежності - потрібно піти у чесність. Принцип 12-ти крокової програми: признатися перед собою про свою залежність. Я визнаю, беру відповідальність, і мені потрібна допомога. Без правди людина не визволяється. Стосунок не розвивається, якщо у ньому нема правдивості.

Для правдивого стосунку потрібна правдивість.

Ми шукаємо любові, шукаємо щастя. А що таке Правда?

Щоб знати, що таке правда - нам потрібно пізнавати Ісуса.

Ісус у Євангеліях описаним щирим, чесним і правдивим. Ісус - ікона правдивого, відвертого, щирого, який мудро, відповідно до ситуації- мовчить, говорить.

Правдивість притягує до Ісуса.

Людина може навіть мовчати. Коли людина бреше, комбінує - там є страх, вигода.

Де є страх - нема любові. Де є страх - нема довіри

Мовчання - це не брехня.

Диявол так і функціонує - напівправдами.

Стосунок в корисливості не розвивається!

Не може працювати стосунок, у якому люди не відважиться бути у щирості.

Нам складно навіть перед собою бути щирими.

Потрібна інша особа, яка ініціює правдивість!

Принцип правдивості - універсальний принцип.

Без рішення - бути правдивому , принцип правдивості не буде працювати.

Чесність з іншими - плід правдивості.

Нести відповідальність за наслідки у правдивості.

За правдою є любов. Правди без любові не існує

Правду потрібно засмакувати.

Ісус віддав своє життя за Правду.

Практикувати правдивість і щирість - це форма життя.

Хай буде ваше слово: «так-так!» - «ні -ні!»

У пошуках Авторитету. Ч. 78 Пожадливість противник любові. о.Євген Фізер та єп. Микола Лучок ОР

У програмі:

Навчання Ісуса завжди повʼязане з досвідом.

Євангеліє не можливо зрозуміти. Навчання Ісуса не можливо зрозуміти сухим інтелектом.

Блаженні чисті серцем. Контемпляція.

«Є» - це я маю досвід: як добре коли живу з чистим серцем.

Якщо когось доторкає - це дар Духа Святого.

Гріх проти любові може зрозуміти лише людина, яка знає, що таке любов.

Якщо це помилка - дія проти любові, то якщо людина чесна, вона побачить, що це її руйнує.

Я не маю права говорити про щось, якщо це не переживаю з любові.

Любов завжди первинна.

Людина шукає любов не там де вона є. Ми всі шукаємо любові.

Навчання Ісуса не було мораль. Це - дивіться і слідуйте за Мною!

Про що йдеться: «кожен хто дивиться на жінку з пожаданням?»

Пожадання - знецінює іншу особу. Це має наслідок на інші стосунки.

Людина, яка живе в перелюбі - у неї проблеми в реалізації себе. Що з тобою відбувається?

Статеві стосунки задумані, щоб людина розкрилась. Щоб людина розкрилась - на стосунки потрібно працювати.

Одна з проблем у нашому житті - стосунок не є первинним. Часто на першому місці праця, робота, задоволення - стосунок посуваються.

Ідеал потрібно шукати. Ми носимо у серці ідеал.

Розмови, ділення - втрачені. Найбільше у стосунках потрібно інвестувати у стосунок.

Не можна себе обдурити, Бога, чоловіка, жінку, дітей: якщо ти мені важливий – я знайду на тебе час!

Може бути: ти важлива частина, але не є в пріоритеті.

Проблема в пріоритетах: те, що найважливіше не є на першому місці.

Конструювання життя з згідно з принципами буття.

Пожадливість, перелюб - це брак стосунку.

Нам довший час потрібно зцілюватися. Де взяти метод? Це читання чотирьох Євангелій.

Слово - Logos, потрібно ставити на початок.

Проблема сучасності на духовній дорозі - багато фрагментаричності.

Перше, кого ми маємо супроводжувати - один одного. Найближче коло.

Ісус запрошує не на якийсь час. Це на постійно.

Чи я залишуся вірним любові Христовій?

Любов розвивається. Має різні фази.

Любов не є в стагнації. Це - постійний стосунок.

Не мати часу на іншого - це теж спосіб перелюбу. Враження - це теж пожадливість.

За найближчі стосунки я відповідальний у першу чергу. І це - труд.

"У пошуках Авторитету". Пожадливість проти якісної любові. Частина 77. Співрозмовники: о.Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Ісус реаліст.

Якщо нема стосунку з Богом – випливають інші гріхи.

Не гріх є в центрі, а стосунок.

Навчання Ісуса – зашифроване. Це – мова образів, щоб докладати зусилля.

Тема вбивства і перелюбу – центральні.

Куди ти направиш своє серце?

Як створена сексуальність?

Користання жінки через погляд – це вже є дія проти любові.

Що Бог зʼєднав – людина нехай не розʼєднує!

Коли ти дивишся з пожаданням…

Є порядок Божий. Св. Августин його називає Ordo Amoris – порядок любові. Коли ми його порушуємо – у життя входить смерть.

Якщо ми не знаємо порядку: Заповідей, блаженств - тоді ми не розуміємо у чому проблема. Без слухання у сучасному світі ми не зрозуміємо чому щось не можна.

Гріх – не гріх: це не християнство. Християнство - це дорога до цілісності, до повноти, до любові.

Якщо я не впорядкую – я не цілісний.

Глибший рівень кривди: якщо нема Євангелія – ніби говоримо, але не розуміємо, що ми говоримо. Це – не питання світу.

Моє тіло – це святиня. Це - храм Духа Святого. Коли хтось користається мо=їм тілом – сумління має говорити: це – не те. Це – не добре.

Про гріх Давида. Око – це прямий контакт із серцем. Вміти відчути і назвати пожадливий погляд. Потрібно вміти назвати. Це – не око спокушає. Мені чогось бракує.

В чому наша трудність? У нас нема пауз!

Є велика потреба у реколекціях, у молитві.

У більшій мірі ми вибираємо як провести день. Пауза – це конфронтація. Ми. – споживачі.

Про гріх самозадоволення. Сексуальність – Божий дар. Зловживання – руйнйє людину.

Пророк – наше внутрішнє сумління.

Зріла людина: вибір цілісності і свободи.

Серце чисте створи в мені.

Зусилля мають бути накеровані не на боротьбу з гріхом.

Рекомендовано до прочитання: ІІ Книга Самуїла, 11-15 розділ

Псалом 50 (51)

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 76. Перелюб — дія проти любові.Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Що означає: «Не чини перелюбу»?Перелюб — дія проти любові.

Вісім блаженств — простір Божественного порядку.Потрібно мати перед собою чіткий орієнтир: куди нас веде Ісус як Авторитет?Святість — це бажання зреалізувати своє життя.

Ісус говорить про вбивство і перелюб, особливо акцентуючи на цих темах.Чимало труднощів і конфліктів у стосунках пов’язані з кривдою, темою вбивства та сексуальністю.

Людина має в собі здатність до гніву і сферу сексуальності.

Ісус іде глибше: кожен, хто дивиться на жінку з пожаданням, уже вчинив з нею перелюб.

Ми маємо природний потяг одне до одного.Сексуальність вписана в людину, інтегрована в неї. Я є людиною, а людина має стать.

Що означає: «Не чини перелюбу»?Що означає чинити перелюб?

Чужоложство — бути в чужому ліжку.Перелюб — це дія, яка руйнує любов.Чи ці стосунки руйнують, чи будують?

Кожен чоловік і кожна жінка в дорослому віці можуть створити союз одне з одним.Коли є цілісність, чоловік і жінка обдаровують одне одного духовно й тілесно.

У контексті перелюбу я користуюся іншою людиною лише для того, щоб задовольнити своє сексуальне пожадання. Я дію проти любові. Я маю дотримуватися меж.

Один чоловік єднається з однією жінкою. Вони обіцяють одне одному вірність до смерті.

З яким пожаданням я дивлюся?Коли я дивлюся на іншу людину як на предмет для задоволення своєї сексуальної пожадливості.

Бог завжди вірний.

Ісус говорить: перелюб є злом проти любові. Людині, яка не має вибудуваних стосунків з Ісусом, важко це зрозуміти.

А де тут Христос?Християнство ставить високу планку.

Чистота і любов можливі, якщо, входячи у стосунки з Ісусом, я переживаю досвід того, що мене люблять.Коли я використовую іншу людину або дозволяю використовувати себе — це завдає болю.

Навчання Ісуса стосується також і жінок.Дивитися з пожаданням — означає користуватися іншою людиною, а це руйнує і мене самого.

Людина, яка пізнала смак свободи та чистих стосунків, цінує стосунки, в яких інша людина не сприймається як предмет. Чоловік і жінка мають працювати над своїми стосунками та єдністю.

Як дивитися без пожадання?Прославити Бога за красу цієї жінки — і це змінює мислення: не використати її для себе, а прославити Бога.

Чим глибше входиш у стосунки з Ісусом, тим чистішим стає погляд.Усі наші слабкості можуть вести нас до глибших і ближчих стосунків з Богом.Над близькими стосунками потрібно працювати.

Якщо дивитися на стосунки чоловіка і жінки в ширшому контексті, то целібат — це дорога іншої форми цілісності.

Цілісна сексуальність у сім’ї можлива тоді, коли обоє занурюються у близькі стосунки з Богом.Інстинкт самозбереження і розмноження дані нам для того, щоб ми захищали життя і творили.

На перелюб потрібно дивитися в контексті любові.Чоловікові й жінці потрібно постійно рухатися вперед і багато працювати над своїми стосунками.

Важливо дивитися на статус людини, з якою я будую стосунки.

Часто люди не бачать глибини ран, які призводять до того, що вони починають використовувати одне одного в сексуальній сфері.

Що означає, що чоловік є зрілим?Який союз є безпечним?

Коли відбувається блокування зачаття?

Молоді люди залишають батька й матір і починають співжити.

Кожна історія унікальна.Водночас існують і цивілізаційні тенденції.

Хто показує приклад?Чому ні?

Кожен має сам собі відповісти: чому пожадливий погляд на жінку чи чоловіка є перелюбом? Чому це діє проти любові?Де я можу насититися любов’ю?

Уникати гріха — це лише перший рівень. Глибший підхід — іти дорогою звільнення.Мені це шкодить. Що відбувається всередині мене?Якщо є близькість з Богом, я буду уникати того, що руйнує мене.

Наша проблема — нестача любові. Ми недолюблені. Ми поранені. Ми зловживаємо іншими.

Коли ми грішимо, то стаємо перелюбниками щодо Бога, бо відвертаємося від Нього.

Подкаст "У пошуках Авторитету". Частина 75. Кривда: відповіді на запитання. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Правда, коли ти її чуєш, вона відгукується. Правда є всюди.

Коли людина слухає - відповідає на правду. Це - містична духовність.

Тематика прощення важка.

Отримувати звільнення: непробачення руйнує нас.

Суть в пробаченні: коли я досвідчую кривду - закриваюся, або мені хочеться, щоб кривдник був покараний. Що відбувається у моєму серці?

Кривда - це рана, яка починає людину руйнувати, якщо її не зцілити.

Що краще: наслідки кривди у собі зцілити, чи самому стати кривдником?

Стратегія життя вибудувана на кривді? На захисті від кривди?

Чи доречне питання прощення кривди? Яка відповідна дія? Що я маю робити?

Коли людина не може молитися за кривдника: ми не можемо, нам хочеться закритися, помститися.

Чи хочу я молитися за кривдника? І тут є вибір.

В молитві важливо зрозуміти: це дія, у якій я впускаю Божу благодать.

Якщо рана не зцілюються - стан погіршується: людина не справилася з кривдою.

Можуть бути кривди, які ми не розуміємо.

Є принцип циклічності: все повторюється, поки не відбувається розірване коло - зміна поведінки. Коли людина хоче вийти з цього кола - Провидіння пропонує варіанти .

Кривда - це стосунок з людиною, яка мене скривдила. Ми кривдимось у стосунках і лікуємось у стосунках.

Зцілення від кривди, коли я вже зможу про неї говорити і не втікати.

Важливе питання ресурсу, зовнішніх умов, отримати відповідні інструменти.

Чи ти готовий/готова попрощатися з чимось?

Готовність: я роблю дії.

«А куди нам іти? Ми вже там були!»

Є таке мислення: якщо я молюся за іншу людину, то це може накликати на мене щось погане. Якщо людина говорить про «чорну» смугу, там нема Світлого Бога.

Я закрився у своїй темряві. Чорна смуга як навіювання.

Людина приймає, на яку смугу вона стає.

Мати труднощі чи страждати - не є наслідком того, що я молюся за кривдника. Темні сили таким чином можуть знеохотити, щоб молитися.

Коли людина говорить про кривду - говорить з болем. Якщо людина не шукає виходу, то вона її перекреслює. Це суд.

Перекреслити людину - це не дати людині право на життя: коли я хочу, щоб людина щезла. Але я не є подателем життя.

Коли ми захищаємо свою державу - ми в захисті віднімаємо життя. Женевська конвенція говорить про людяність. Захист гідності людини має у нас бути. Якщо ми це втратимо - почнемо жити ідеєю помсти , і це може допровадити, що ми як суспільство так змінимося, що будемо карати і кривдити один одного.

Навіть якщо вона до кінця життя буде жити за ґратами, бо вона небезпечна. Це те, що приніс Христос. Це - переворот

Чи може людина собі заздрити? У нас є стара і нова людина.

Дорога, яку пропонує Ісус - це дорога цілісності.

Заздрість як звинувачення

Цінність гідності.

Боже, нехай буде з ними по твоїй волі - це і є молитва: «Нехай буде Твоя воля»

Рекомендовано до прочитання:

Євангеліє: Мт 5, 25-26

Подкаст "У пошуках Авторитету". Частина 74. Суд. Темниця. Вихід. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Де тут мій особистий стосунок з Богом?

Ісус задає питання: «Чого ти шукаєш?»

Християнство - це не історичний акт, це - особистий стосунок

Християнство у сучасному розумінні ті - хто виконує традиційні дії.

Скільки з тих людей, які ходять у храмом ідуть дорогою, яку вчить Ісус? Це одиниці!

А як ти розумієш: гніватися-не гніватися? Як воно впливає на твоє життя?

Благословляй свого противника - впускай туди Бога.

Гнівайтесь правильно - скеровуйте гнів у потрібному напрямку.

Помста і брання на себе роль того, хто карає кривдників у фільмах, - ніколи нема як почувається людина яка помстилася.

Справедливий лише Бог. Люди не справедливі. Люди, в певному сенсі, злі.

Забудьте про ідеальних людей. Люди чорно-білі. У них є добро і зло. Ми наситимось, коли наші стосунки зануримо у Бога.

Деколи люди мають бажання образитися, щоб мати «законну» підставу ображатися.

Як впустити Бога у кривду?

Через повторювання фрази: «Отче, прости їм, бо не знають що роблять», можна впустити Бога.

Кривдник це людина, яка закрита на Боже благословення.

Потрібно вміти назвати противника.

Мирися з противником, поки ти ще з ним у дорозі. Нехай твоя думка буде наповнена добром.

Бути доброї думки - я вирішую, яку силу впускаю у своє життя.

Не просто мирися - будь доброї думки. Не дозволяй, щоб зле мислення опановувало тебе.

Відбулося подія, є реакція. Коли починаю фантазувати, передумовувати, «розмовляти» у голові зі своїм кривдником - я вже потрапляю у вʼязницю.

Важливий момент: вміння усвідомити - я закриваюся у образі на людину, яка мене скривдила.

Людям потрібно задавати пряме питання: чи ти носиш образу, чи ти молишся за кривду? Молитися за кривдника - я не оправдаю його злодіяння. Це - захист мого серця.

Нехай Бог діє у твоєму думанні і цій ситуації.

Ісус на хресті розриває ланцюг.

Зупинити зло, зупинити війну?

Ми маємо захиститись і захищатись. (Fulgur), але захищаючись не стати ненавидячими.

Не поводитися так само як кривдник. Не стань таким самим як кривдник.

Подкаст "У пошуках Авторитету". Частина 73. Гнів. Кривда. Відшкодування.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Ісус говорить про стосунок до іншої людини.

Коли ти назвав когось дурнем, осудив - і йдеш на молитву?

Гнів на брата є перешкодою у молитві.

Дух Святий є Тим, Який пригадує.

Хіба можна забути, що людина когось скривдила?

Коли осуджую інших - думаю, що я правий.

Молитву серця важко практикувати людині, яка назбирала образи.

Що значить, що я скривдив брата?

Якщо з кимось поговорив про третю особу: скривдив подвійно.

У сповіді є один з важливих аспектів: винагородити кривду.

Примирення - провадити таку дію, щоб вирівняти борг, який я вчинив.

Аспект примирення - це лік.

Багато людей не вміє сповідатися.

Сповідь - де Дух Святий чітко мені говорить, де я зробив зло.

Я жалію, і готовий компенсувати кривду.

Якщо нема перепрошення людини, яку я скривдив - нема виконання процесу.

Щоб це запрацювало, потрібно розуміти у чому я скривдив людину.

Якщо маємо борг у стосунку до когось, то наша молитва і Свята Меса не матиме такого глибокого стосунку.

Щоб працювали вертикальні стосунки, лакмусовим папірцем мають бути горизонтальні.

Коли маємо докори сумління: піди і зроби дії.

Непростий момент: вчити говорити прямо, вміти сказати.

Коли я не примирюся - то в якому стані моє серце на молитві?

Дуже багато людей не розуміє, чому не працює молитва.

Прийти перед Лице Боже зі своїми ранами і своїми кривдниками. Бо інакше не можливо рухатися далі!

Ми у році Серця Ісуса.

Внести серце - це бачити своє серце.

Задати собі запитання: якою є твоя молитва, якщо носиш кривду на інших?

Як можеш стати перед Лицем Божим.

У сповіді є ця процедура: я молюся, називаю, що зробив не так, маю відшкодувати.

Питання: чи ми розмовляємо щоб розпізнати як поводитися відповідно до людини, чи як я можу допомогти.

Коли я ділюся з іншою особою, що мені болісно: шукаю підтримки.

Розрізняти звинувачення і докори сумління.

Потрібно конкретно назвати: що не так.

Людина, яка не має стосунку з Богом, не розуміє цього рівня.

Чому так прискіпливий Ісус?

Якщо ти ненавидиш людину - ти живеш у смертельному гріху.

Бог помсти не є богом Ісуса.

Неможливо помиритися, якщо я не назву свою помилку.

Це - медицина. Вміння назвати, у чому моя помилка і за що мені потрібно перепросити: прискіплива праця щоб направити збитки.

Є внутрішнє примирення: якщо я лише ношу на когось зло і ненависть. Коли почну впускати Господа - може прийти мир у моє серце.

Повне примирення приходить, коли я говорю: «Я тебе пробачаю.»

Подкаст "У пошуках Авторитету". Частина 72. Кривда. Образа. Наслідки.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Хто гнівається на брата?

Я можу на когось гніватися і закритися у цьому гніві.

Євангеліє від Матея 5, 21-26

Кожний хто гнівається на брата свого підпадає під суд.

Ісус концентрується на заповіді: «Не вбивай!» і «Не чини перелюбу!»

5 заповідь: про стосунок до людини.

«Не вбивай!» - практична вказівка. Перша заповідь: «Люби!» Єдина заповідь Ісуса: «Любіть один одного як Я полюбив вас!»

Життя - це любов. Все, що не життя - не любов!

Що є мірилом?

Християнство не працює як щось що я не розумію.

Ми дивимося на Ісуса Який є взірцем.

ЄвМт 5,21: це настільки висока планка, що людині важко зрозуміти.

Людині притаманно ненавидіти, злитися, відкидувати.

Без благодаті ми не можемо зрозуміти навчання Ісуса Христа.

Коли я починаю кривдити злістю?

Resentment: гнів як образа на когось, яка триває роками.

Коли людьми керує страх вони можуть маніпулювати.

Гніваюсь на брата - я не справився! Справитися - це мистецтво.

Що це за суд? Починаю жити, засуджуючи іншу особу. Я стаю суддею.

Подивитися на гнів у контексті своєї історії.

Кожен кривдник є скривдженим, який не справився з кривдою. Починає закриватися у собі. Починає кривдити інших.

Тримання образи отруює саму людину.

Ця отрута дуже болить.

«Нікчема» - той, який вже не зміниться.

Гнів потрібно скерувати на те, щоб почати займатися собою. Своїми болячками.

Якщо мене хтось скривдив - то це кривдник. Гнів має бути скерований, щоб захистити себе від кривдника.

Ідеалізація і очікування.

Важливо прийняти світ у його реальності.

Людина, коли опрацює кривду, стає на вищий рівень.

Коли навчимося справлятися з кривдою - перестанемо ідеалізувати світ.

Ідеальний лише Бог.

Важливо зізнатися, що я маю дно. Не справляюсь.

«Нікчема» ставлю хрест на людині. Це - ув’язнення.

Бог ніколи не перекреслює людину.

Бог вірить у мене, що я змінюся, але я не вірю, що інший зміниться.

Списати людину - величезна гординя і величезна безбожність.

Наскільки я уважний до того, що вчить Ісус?

Я не є зобовʼязаний жити у стосунках з кривдником. Де Ісуса кривдили - Він звідти йшов.

Важливо як справлятися з болем, який наніс кривдник.

Наскільки я готовий вкладати зусилля і боротися за когось. За когось близького?

Людина, яка перекреслює себе й інших - вона руйнує.

Спочатку тримаю гнів у собі, потім починаю говорити: це нікчема, третій рівень- відмова від права існування людини (ти - дурень «краще б тебе не було»). Чому людина попадає у геєнну вогненну? Бо це місце вже безбожне.

Хто тобі дав право забирати життя?

Ісус витримує слабкості учнів.

Коли людина перекреслює іншу - вона стає у позиції безбожностію

Не перекреслюй людини. Перекреслюючи людину- перекреслюєш Бога.

Рекомендації до прочитання:

18 розділ Євангелія від Матея.

Книга «Вільний», автор Ніл Лозано.