Жити Далі

Сьогодні у мене в гостях неймовірна пара – Руслан та Мальвіна Семенець. Коли Руслану було 4 роки, загинув його батько. Коли йому було 20 років, йому ампутували пальці на кистях. Після 8 місяців внутрішньої боротьби стається ще одна трагедія. Руслан роздробив стегно від коліна до тазу. Лікарі не давали втішних прогнозів щодо того, що він зможе ходити. Але в цих стражданнях Бог показав, що Він поряд. Руслан Семенець став директором комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області "Міський футбольний клуб "Бровари" та президентом футбольного клубу «Юніон». 
Як подолати труднощі, коли в тебе немає фінансів, щоб жити? Як перенести страждання, коли твоєму чотиримісячному первістку потрібна операція на серці? Як не зламатись, а рухатись уперед, розкажуть Руслан і Мальвіна, які вже мають трьох дітей, хоча колись Руслан думав, що це нездійсненна мрія….

Support the show

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/transsvitove_radio
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

З початку повномасштабної війни багато родин вимушені були роз’єднатись. Жінки з дітьми поїхали, а чоловіки залишись. Біль розлуки та туга за Батьківщиною засмучує. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців станом зазначило, що 83% вимушених переселенців - жінки. 
 Інна Кеда з Броварів, Київської області – одна з тих, хто через війну виїхала з України і майже 5 місяців не бачила свого чоловіка та сина. Ми поговоримо про те, як це бути на відстані від коханої людини. Як це бути біженцем, коли серце рветься до України, а жителі європейських країн говорять, що Україні потрібно здатись Росії. Також Інна розповість чому вирішила повернутись до свого рідного міста та чоловіка, незважаючи на ракетні обстріли в Україні. 

Support the show

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/transsvitove_radio
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Джун Крістін Джонсон зі штату Орігона, США жила в Україні понад 20 років, бо мала покликання бути медичним місіонером в Україні. Перші 15 років - у Криму, останні 8 років - у Києві. Бог дав їй глибоку любов до України. Але місіонерство щодня їй чогось вартувало. Їй уже давно за 50 і все життя сповнене щоденними фізичними стражданнями, які вона називає «нюансами». Вона перенесла 18 операцій, але точно знає, що її покликання – бути в Україні. На жаль, після вторгнення Росії до України все змінилось. В цей час Джун Крістін Джонсон була в США, де мала скласти іспит зі спеціальності медсестра. Вона здає такі іспити кожні 5 років, щоб зберегти свою кваліфікацію. Вона хотіла повернутися до України. Проте посольство вже забороняло. Тоді вона знайшла спосіб, як може допомогти українському народу. І про це ми поговоримо з Крістіною, так її тут називають.

Якщо Ви хочете більше почути про життя Крістіни, то можете зайти за посиланням https://soundcloud.app.goo.gl/2MwBpz9MoCiYpjNd8 
 

Support the show

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/transsvitove_radio
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Після нападу росіян на острів Зміїний, капелани Леонід Болгаров та Олександр Чоков, настоятель Свято-Троїцького храму Василь Верозуб та лікар Іван Тарасенко вирушили з Одеси на рятувальному судні «Сапфір» аби забрати тіла загиблих українських воїнів. Але 27 лютого росіяни захопили весь екіпаж та насильно вивезли з острова до Росії. 43 дні вони провели у російському полоні. 
 Я запросила до інтерв’ю пастора та капелана Леоніда Володимировича Болгарова, який розповість чому він поїхав на острів Зміїний з такою місією, якими ці дні були особисто для нього. Також він поділиться, де знаходив сили, щоб не зламатись у найважчі періоди полону. А ще дізнаємось цікавий факт, чому Леонід Володимирович в полоні почав говорити українською мовою та що спонукало його з дружиною взяти під опіку хлопчика Василя.

Support the show

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/transsvitove_radio
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Думаю, я не помилюсь, якщо скажу, що у кожного із нас були періоди в житті, коли ми були сміливими і мужніми, робили те, на що, здавалося, не здатні. Сьогоднішня моя гостя – Зоя Ільницька. Коли розпочалась війна, вона не побоялась долучитись до допомоги в церкві. Під обстрілами 4 тижні готувала їжу для людей, які прийшли знайти прихисток у будівлі церкви. Навіть коли залишилась одна на кухні, вона продовжувала робити свою роботу попри стрілянину. Адже була впевнена, Господь поряд.
 Я дуже коротко представлю Зою Ільницьку, тому що вона сама розповість про себе. Це християнка, дружина, в шлюбі вже 25 років. Також вона мама трьох дітей, співачка, професійний ріелтор, є членом Національної Асоціації Ріелторів США. Зоя має вдячне серце. Навіть незважаючи на те, що її дім та офіс дуже постраждали.

Support the show

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/transsvitove_radio
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

З Наталею ми знайомі вже 15 років. Вона стала мені однією з хороших подруг, коли я приїхала до Києва. Крім дружби і однакових імен нас іще об’єднує те, що ми в один рік вийшли заміж за хороших братів та разом стояли на молитві посвячення наших чоловіків на дияконське служіння. Сьогодні ми поговоримо з Наталею про прийняття Божої волі, коли Бог вирішує не так, як ми мріємо. А також про привілей бути за чоловіком, а не бігти попереду про посвячення себе Богові на 100 відсотків. Звичайно, поговоримо і про те, як в часи війни обрати не страх, а показати на практиці своє християнство та довіру Богові. 

Support the show

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/transsvitove_radio
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Коли 24 лютого пролунали вибухи в Києві, то багато хто залишив місто вже через пару годин, рятуючи своє життя та дітей. Але є категорія людей, яких називають безхатченками чи бездомними. Що було з ними? Хто про них турбувався? Хто розділив з ними біду? Саме про це ми поговоримо з Дмитром Дейкуном. Коротко про Дмитра. Він народився у сім'ї, де про Бога не знали і не говорили. Але він бачив, що бабуся мала Євангеліє, яке вона старанно ховала. Бабуся займала особливе місце у його серці. З нею він почувався коханим та потрібним. Понад 10 років тому Дмитро також опинився на вулиці, хоча це був його особистий вибір. В результаті побиття він потрапив до лікарні на півроку, з яких понад два місяці був непритомний. В результаті рука перестала діяти, а також постраждав увесь організм. Але Бог стукав у серце Дмитра. Він опинився в реабілітаційному центрі, де прийняв Ісуса у своє серце. Наразі Дмитро є членом команди людей, які служать особам без певного місця проживання. Їхній проєкт називається «Рідний дім». Хтось сказав: «Якщо вам на очі потрапила людина, яка потребує допомоги та підтримки, а всередині щось затремтіло, вітаю, у вас є серце, а сьогодні це великий дар, велика рідкість». Саме з таким серцем Дмитро Дейкун вибрав бути слухняним Ісусу, бути вірним Божому покликанню – служіння бездомним.


Якщо Ви хочете більше почути про життя Дмитра, то можете зайти за посиланням https://soundcloud.com/twr-ua/sets/moy?utm_source=clipboard&utm_medium=text&utm_campaign=social_sharing

Support the show

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/transsvitove_radio
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Мені здається, що історії життя людей, які проживають війну в Україні, можна буде складати у томи, де буде розповідатися, як вони долали труднощі та рухались уперед, особливо в безнадійних та небезпечних ситуаціях. І кожен з нас, хто опинився за межами своєї країни, колись зможуть відповісти на запитання а ви куди - а ми додому. 
Сьогоднішня гостя Тетяна Гиріна - з міста Броварів Київської області. Вона християнка, заміжня та мама трьох дітей. Її історія - це історія довіри Богові, послуху чоловікові та чуда виїзду із селища Рудня Київської області, коли воно було заблоковано російськими військами. Як краще пізнавати Бога? Як навчитись розрізняти Його голос? Як вибрати послух чоловікові попри все? Про це розкаже наша гостя Тетяна Гирина. А також про відчуття, коли ти вирішив виїхати з під обстрілів, і отримав чудо - тишу дорогою, ще й шоколадку на блокпості.

***
Привіт всім. Я - Наталя Хижняк,  автор та ведуча подкаста «Ти – Мій». 
Назву взято з Біблії.  Книга пророка Ісаї 43:1 «Ось що говорить Господь, Який створив тебе:…«Не бійся, бо Я врятував тебе. Я назвав тебе цим іменем, ти — Мій».

Про що в цьому подкасті. Ми будемо говорити з різними людьми про те, як вони долають труднощі та страждання в своєму житті, де знаходить сили, щоб не зламатись та рухатись уперед. Моя ціль - показати кожному, що Бог ніколи його не залишить, Господь знає кожного на ім'я і в будь-яких обставинах каже – не бійся!

Support the show

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/transsvitove_radio
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

За два тижні до того, як в нашій країні розпочалась війна, я запитувала свого чоловіка, що ми будемо робити, якщо дійсно буде війна? В новинах тоді часто звучали фрази про можливість такої загрози. Ми вирішили трохи більше ніж зазвичай купити продуктів та зібрати в одну папку всі наші важливі документи. Але в серці десь була надія, що все минеться, не може бути, що всю Україну будуть бомбити. Ми навіть не розуміли що насправді чекало всю нашу країну і нашу сім’ю. 
 Зараз до інтерв’ю я запросила Романа Козодоя, керівника молоді в Лисичанську Луганської області. Під його керівництвом команда волонтерів із помісної церкви “Благодать” з початку повномасштабного вторгнення служить тим, хто потерпає від бомбардувань та гуманітарної кризи: вивозять біженців, доставляють ліки та продукти, відвідують підвали, де переховуються люди. Родина Романа напередодні війни врахувала всі моменти, що вони робитимуть якщо буде війна. Як Бог зберігав їх від обстрілів та з якими труднощами зіткнулась команда волонтерів, розкаже Роман.

***
Привіт всім. Я - Наталя Хижняк,  автор та ведуча подкаста «Ти – Мій». 
Назву взято з Біблії.  Книга пророка Ісаї 43:1 «Ось що говорить Господь, Який створив тебе:…«Не бійся, бо Я врятував тебе. Я назвав тебе цим іменем, ти — Мій».

Про що в цьому подкасті. Ми будемо говорити з різними людьми про те, як вони долають труднощі та страждання в своєму житті, де знаходить сили, щоб не зламатись та рухатись уперед. Моя ціль - показати кожному, що Бог ніколи його не залишить, Господь знає кожного на ім'я і в будь-яких обставинах каже – не бійся!

Support the show

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/transsvitove_radio
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Привіт всім. Я - Наталя Хижняк,  автор подкаста «Ти – Мій». 
Назву взято з Біблії.  Книга пророка Ісаї 43:1 «Ось що говорить Господь, Який створив тебе:…«Не бійся, бо Я врятував тебе. Я назвав тебе цим іменем, ти — Мій».
Про що в цьому подкасті. Я буду говорити з різними людьми, а також розповідати про те, як вони долають труднощі та страждання в своєму житті, де знаходять сили, щоб не зламатись та рухатись уперед. Моя ціль - показати кожному, що Бог ніколи його не залишить, Господь знає ім'я кожного  і в будь-яких обставинах каже – не бійся!

Бог через війну в Україні навчив мене побачити що настільки я слабка людина, що іноді паніка може заволодіти мною більше ніж належить. Тільки Бог Всемогутній, Милуючий та Добрий. Він показав та навчив мене, через інших людей, що в Бозі завжди можна залишатись сміливою, вірною та людяною. Що війна ніколи не в силі зруйнувати любов, добро та повагу. Війна навчила мене цінувати Боже милосердя до мене та моєї сім’ї. 
Хочу розповісти про Альону Загребу. Два тижні дівчина з батьками провела в Маріуполі під постійними обстрілами. Своє життя знімала на відео, ведучи своєрідний щоденник. 

Support the show

-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/transsvitove_radio
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr