“Ізраїль по суті реалізував більшість завдань цієї війни і зміг взяти під контроль південь Лівану, відтіснив Хезболлу, хоча бойові дії там спорадично продовжуються, так само продовжується війна в Газі. З цієї точки зору історія не завершується. Але разом тим вони ввійшли до Сирії, взяли під контроль колишню зону безпеки, порушивши тим самим угоду 1974 року і мотивуючи це міркуваннями безпеки.

Нова ізраїльська гра в Сирії може в майбутньому мати проблеми для Тель-Авіву. І багато що буде залежати від того, як будуть поводитися інші гравці, наприклад, та ж сама Туреччина. Вже була заява про те, що Ізраїль має поважати територіальну цілісність, а територіальна цілісність це також і Голанські висоти, які були захоплені в 1967 році на четвертий день Шестиденної війни. Це також створює певні проблеми та розбіжності між Ізраїлем та Туреччиною. Цих розбіжностей вже багато і до них ще додається”, – таку думку в новому епізоді подкасту (не)Безпечна країна висловив Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень.

Водночас Євгенія Габер, старша дослідниця Atlantic Council зауважила, що вплив Туреччини в Сирії найближчим часом буде максимальним.

Наскільки Туреччина надалі може проявляти вплив на Сирію на відносини з Ізраїлем та на регіон в цілому?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Євгенією Габер, старшою дослідницею Atlantic Council та Ігорем Семиволосом, директором Центру близькосхідних досліджень. Розмова про поточну ситуацію в Сирії, про послаблення Росії на фоні зростаючої ролі Туреччини в Сирії та регіоні, про кризу, що насувається на Іран, його імовірне зближення з Китаєм, про Ізраїль, що посилив свої позиції в Сирії та намагається скористатись слабкістю Ірану, чи вплине зміна президента США на динаміку подій в Сирії та про прогнози для Близького Сходу на наступний рік.