Деякі з президентів США успадковують від попередників лаври переможців у війнах, як це сталося з Гаррі Труменом після смерті Франкліна Рузвельта в квітні 1945-го.

Інші у спадок отримують війни, які наче валіза без ручки – тягнути важко, кинути без збереження обличчя – ще важче. В’єтнамська війна стала жахом аж для чотирьох президентів США: Дуайта Ейзенхауера, Джона Кеннеді, Ліндона Джонсона і Річарда Ніксона.

Дональд Трамп саме із другої групи президентів-"везунчиків". В січні 2017-го він вперше склав президентську присягу, успадкувавши від Джорджа Буша-молодшого і Барака Обама найдовшу війну в історії Сполучених Штатів – війну в Афганістані.

29 квітня 13 видань з усього світу вийшли з публікаціями в рамках Viktoriia Project, що був присвячений загибелі журналістки Вікторії Рощиної.

Страшна доля нашої колеги спонукала багато міжнародних організацій відреагувати на нелюдські умови, в яких утримують тисячі українців у Росії та на тимчасово окупованих територіях України.

Втім, масштаб катувань, що організувала РФ, настільки великий, що в одному тексті не можна було вмістити весь обсяг інформації, яку змогли відшукати журналісти.

У другій частині матеріалу читайте про те, як Росія створювала систему тюрем для катування полонених, які з в'язниць вважаються найстрашнішими, та хто саме задіяний у тортурах над українцями.

Цей матеріал – частина міжнародного проєкту Viktoriia Project, ініційованого Forbidden Stories за участі провідних медіа світу.

Forbidden Stories – паризька редакція, що продовжує справу журналістів, які загинули, опинилися за ґратами чи зазнали переслідувань через професійну діяльність.

Після того, як 10 жовтня 2024 року стало відомо про загибель Вікторії Рощиної, редакція одразу ініціювала "Проєкт Вікторія", щоб довести до кінця її надзвичайно важливе розслідування.

Forbidden Stories взялася дослідити обставини перебування журналістки в російському полоні. А також продовжила її роботу над історіями українських "потойбічних в'язнів". За приблизними оцінками, йдеться про понад 16 000 цивільних осіб, яких утримують на тимчасово окупованих територіях України та в Російській Федерації.

Протягом шести місяців тривав глибокий аналіз документів, свідчень і судових матеріалів. До розслідування долучилися 13 міжнародних медіа, зокрема Forbidden Stories, The Guardian, The Washington Post, Le Monde, Die Zeit, Der Spiegel, ZDF, Paper Trail Media, IStories, France 24, "Українська правда", DerStandart.

Після появи військових ПВК "Вагнер" у Центральноафриканській республіці в 2018 році місцеві мешканки перестали виходити на роботу в поля. Через страх бути зґвалтованими росіянами.

Також з 2018 по другу половину 2022 року найманці вбили сотні робітників золотих та діамантових шахт. Створивши безперешкодний доступ до копалин, вагнерівці контролюють видобуток коштовностей у країні.

В 2023 році Росія також відкрила інформаційну державну агенцію "Африканська ініціатива". У країнах Західно-Центральної Африки з 2024 року починають офіційно діяти російські доми та православні храми. У місцевих школах запроваджують уроки російської мови та культури, а також "уроки дружби".

Як працює російський неоколоніалізм в Африці, розбиралася "Українська правда".

Його справжнє ім'я – Андрій Онуфрійович Гумницький. Народився 1832 року, нащадок роду Богунів. Канцелярист митрополита Філарета в Києві. Таємний опозиціонер при посольській церкві в Афінах.

На сторінках американських медіа Агапій був ким завгодно. Київським козаком. Шанувальником Герцена й послідовником Толстого. Контрабандистом і пропагандистом. Шахраєм і державним діячем. Тим, хто пояснював американцям важливість купівлі Аляски. Відлюдником. Апостолом свободи. Людиною, за голову якої давали п'ять тисяч рублів.

У ЗМІ Агапія представляли як "росіянина", але свої візитівки та листи він підписував "Ukraina, Hayward, California, U.S.А.". 1894 року в Коломиї видали "Споминки українського козака-священника", що закінчувалися словами:

Звернувшись до відкритих архівів Бібліотеки Конгресу та ЦРУ, "Українська правда" публікує історію людини, яку 1965 року в Сенаті США назвали "найбільш видатним політичним емігрантом, що коли-небудь приїжджав в Америку з України".

За 30 років до Хмельниччини римський дипломат, письменник і музикант П'єтро Делла Валле під час перебування в Персії зіткнувся з якимось козаком Степаном. То була зустріч, що могла змінити розклад сил в Європі, на Сході та розвернути подальшу історію України в неочікуваний бік.

Беручи за основу його праці та листи П'єтро, УП розповідає, як за посередництвом римського аристократа козаки шукали союзу з володарем Персії, могли отримати власний анклав у Туреччині, взяти під контроль Чорне море та очолити надшвидкі поставки шовку в Європу в обхід османів.

Та чому зрештою все склалося зовсім не так.

Подкаст містить аудіо, виготовлене за допомогою інструментів генеративного ШІ.

Більшість судів щодо воєнних злочинів росіян – заочні. Тобто без присутності обвинувачених. Випадок Ніколая Карташева – ледь не унікальний. Він один з небагатьох окупантів, які опинилися на лаві підсудних і яких можна на власні очі побачити під час судових засідань. Його звинувачують, зокрема, в причетності до вбивства охоронця магазину Валерія Колтунова в складі групи військовослужбовців армії РФ.

Але під час одного з останніх засідань суд на вимогу адвоката Карташева, пославшись на Женевські конвенції, пішов у закритий режим роботи. В чому суть справи Карташева та якими були обставини його присутності в Київській області на початку повномасштабного вторгнення?

Переговори, припинення вогню, мирна угода, обмін військовополоненими. На початку 1970-х ці слова звучали в США так само часто, як сьогодні в Україні.

Падіння Сайгону, а разом з ним і Південного В'єтнаму відбулося 50 років тому. Шукати будь-які прямі історичні паралелі із сьогоденням так само спокусливо, як і безглуздо. Але про деякі засадничі закономірності в налаштуваннях заокеанських союзників можна говорити.

Принаймні ці події сьогодні нагадують, що "вікна можливостей" часом стають "граблями можливостей", війни не завжди закінчуються за столом переговорів, а мирні угоди без гарантій безпеки не призводять до миру.

Подкаст містить аудіо, виготовлене за допомогою інструментів генеративного ШІ.

Події, що розгортаються довкола указу про депортацію, свідчать про потенційно вкрай небезпечний тренд в американській політиці. Виконавча влада підійшла впритул до межі ігнорування судової – тим самим ставлячи під загрозу чи не всю систему стримувань і противаг, закріплену в Конституції США.

Наслідки цього протистояння досі важко спрогнозувати. З одного боку, Дональд Трамп лиш нещодавно обіцяв "не йти проти" рішень американських судів, з іншого ж – і він сам, і його соратники нещадно критикують – а останнім часом буквально ігнорують – ці суди, коли ті ухвалюють невигідні республіканській адміністрації рішення.

Подкаст містить аудіо, виготовлене за допомогою інструментів генеративного ШІ.

В лютому 2025-го, за пів року після початку Курської операції, за даними українських OSINT-ерів DeepState, Сили оборони контролюють трохи менше ніж 400 квадратних кілометрів Курщини. Це третина від захопленої на початку Курської операції території.

Ключовою проблемою українського угруповання за ці пів року в Курській області стала логістика.

З цього матеріалу "Української правди" ви зможете дізнатися, чим Курщина відрізняється від інших напрямків фронту, як на хід тамтешніх бойових дій вплинула участь північнокорейських солдатів, навіщо Україні Курська область Росії, а також ключове: що стало причиною того не надто вигідного становища, в якому нині опинилася українська армія.