BiblioBooks

Скала́-Поді́льський за́мок — оборонна споруда в смт Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області. Пам'ятка архітектури національного значення.

Замок розташований на високому скелястому урвищі, на правому березі річки Збруч. Має витягнуту форму, що зумовлено рельєфом місцевості. З трьох боків природний захист забезпечує річка Збруч та її стрімкі скелясті береги. З єдиного доступного південного боку — глибокий рів, кам'яний мур із виступаючою напівкруглою пороховою вежею. Поряд із нею — в'їзна брама, дістатися до якої можна було лише через підйомний міст.

Упоперек замкової території розташований двоповерховий палац прямокутної форми, що поділяв внутрішнє подвір'я на господарське і парадне.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Підгоре́цький за́мок (або Палац у Підгірцях) — пам'ятка архітектури епохи пізнього ренесансу і бароко. Розташований у селі Підгірці Золочівського району Львівської області.

Замок було збудовано на місці попередньої садиби Підгорецьких упродовж 1635–1640 років за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Сучасного вигляду замок набув після реконструкції 1720-х років за Жевуських, коли було добудовано третій поверх, демонтовано надбрамну вежу тощ

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Пала́ц Ше́нборнів — колишня резиденція та мисливський будинок графів Шенборнів, а з 1946 року — санаторій «Карпати», пам'ятка архітектури національного значення (№ 1128).

Розташований у селі Карпати (Мукачівський район, Закарпатська область).

Цей палац був побудований графом Ервіном Фрідріхом Шенборн-Бухгаймом у 1890—1895 роках. Коло палацу був розбитий чудовий сад-дендрарій (нині Парк санаторію «Карпати») із декоративним озером у центрі. Висаджені рідкісні породи дерев — самшит, катальпа, сосна Веймута, канадська ялина, японська вишня (сакура), рожевий бук, італійська глиниця; чагарників — дойція, гортензія тощо. Сам мисливський замок побудований у неоромантичному стилі, що поєднує романські та готичні мотиви. Цікаво відзначити, що початково палацової каплиці не було і замість неї був прохід, а каплиця з'явилася на початку ХХ століття, а також найближчий до озера корпус став двоповерховим.

Існує легенда (не підтверджена фактами), що палац має 366 вікон (кількість днів у році, але 366 вікно замуроване та розмуровувалось раз на 4 роки), 52 кімнати (як у році тижнів) та 12 входів (як у році місяців).

Замок прикрашений багатим декором (барельєфи, флюгери, вітражі) на тему родової геральдики графів Шенборнів; функціонує баштовий годинник з курантами. У палацовому парку встановлені закладний пам'ятний знак (з написом угорською мовою) і дві скульптурні композиції — «Олень» і «Ведмедиця з ведмежатком». Обриси викопаного наприкінці XIX століття ставка (за задумом власника парку) умовно відтворюють карту Австро-Угорської імперії.

Тут свого часу знімалися відомі фільми «Снігова королева» та «17 миттєвостей весни».

Наприкінці XIX століття зображення замку-палацу виступало на громадській печатці сусіднього містечка Чинадійово (Сент-Міклош). 1945 року земля та маєтки були націоналізовані, а мисливський замок Шенборнів став санаторієм «Карпати». Частина інтер'єру палацу (меблі, інші коштовні речі) передана до фондів Ужгородського краєзнавчого музею.

ЗАМКИ УКРАЇНИ:

Острозький замок — розташовано на вершині 20-метрового пагорба над долиною річки Вілії, у районному центрі Острог, Рівненської області. Замок було побудовано на місці дерев'яного укріплення зруйнованого монголо-татарами 1241 року.

Спочатку це була башта-донжон, яка тепер носить назву «Вежа Мурована». Замок був резиденцією князів Острозьких. Зараз на території Острозького замку розташовано Острозький краєзнавчий музей.

Замок був оточений глибоким ровом, наповненим водою. Башти служили оборонною системою для замку: Мурована вежа, Кругла Вежа, Богоявленська церква-фортеця та Надбрамна башта (з 1905 року— дзвіниця)

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Олицький замок Радзивілів - це замок у Волинській області з більш ніж 500-річною історією. Засновником замку вважається князь Микола Радзивілл Чорний.

Олицький замок був заснований в 1558 р. Миколою Радзивіллом Чорним – одним із найвидатніших представників роду, який отримав титул «князя на Олиці». Замок був одним із перших укріплень бастіонного типу на Волині. У плані він представляв чотирикутник з бастіонами по кутах та був додатково оточений водоймами.

Майже на сто років замок став резиденцією роду Радзивіллів. Довершив його будівництво у першій половині XVII ст. Альбрехт Станіслав Радзивілл, за панування якого Олика досягнула піку свого розквіту. А після його смерті Олика перейшла до несвізької гілки роду та втратила статус постійної резиденції Радзивіллів.

З часом замок втратив свою оборонну здатність і у XVIII ст. був перебудований у палацовий комплекс та набув сучасного вигляду.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Оле́ський за́мок — пам'ятка архітектури та історії XIII—XVIII століть, розташований у смт Олесько, Золочівського району Львівської області. Один із найдавніших в Україні замків, імовірно, побудований одним із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича на плато пагорба, який височить серед заплави річки Ліберція.

Уперше згаданий в історичних джерелах 1327 року: замок перейшов у володіння князя Юрія II — сина мазовецького князя Тройдена і його дружини руської княжни Марії (дочки Юрія І), запрошеного боярами на галицько-волинський королівський (князівський) престол після згасання роду Романовичів. Дата дозволяє припустити, як одну із версій, що замок побудований одним із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича — Андрієм або Левом.

Первинно він був низькою оборонною спорудою овальної форми, що відповідала рельєфу горба. Широкий двір, оточений кам'яною стіною, мав один в'їзд з брамою і вежею. Ці мури частково збереглися як нижній ярус сучасного замку.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Микулинецький замок — кам'яний замок знаходиться в смт Микулинці, Тернопільської області, на відстані 23 км від Тернополя.

Замок має вигляд квадрата з довжиною стін 75 метрів і товщиною оборонних мурів — 2 метри. На 3-х кутках замку височать круглі вежі, які мали 3 яруси з бійницями для гармат.

Із західного боку, де оборонні мури додатково захищені глибоким ровом, замок мав в'їзну браму із звідним мостом. Ще один в'їзд у замок зі східного боку.

Всередині фортеці були житлові будинки, а під ними льохи і підземні ходи

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Меджибі́зький замок — пам'ятка фортифікаційної архітектури XVI століття.

Стилістика пам'ятки змішана — від мурованого будівництва литовської доби до східноєвропейського ренесансу та псевдоготики XIX ст.

Розташований у селищі Меджибіж Хмельницької області, у верхів'ях Південного Бугу, при впаданні в нього річки Бужок, за 30 км на схід від міста Хмельницький і за 1,6 км на північ від автошляху.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

З X ст. розпочалась його славетна історія.

Луцький замок неодноразово був в облозі та часто змінював своїх власників. Історія цієї споруди насичена різноманітними перипетіями та неочікуваними поворотами, тому тут розповімо тільки найбільш значимі етапи.

Кам’яний замок у XIV столітті починає активно забудовувати литовський князь Любарт, завдяки чому споруда отримала свою другу назву – замок Любарта.

У 1366 році Луцьк стає столицею Галицько-Волинського князівства.

В середині ж XV ст. Луцький замок майже 2 місяці був місцем для конференції монархів Центральної Європи з питання відсічі Турецькій експансії.

Після укладання між Польщею та Литвою Люблінської унії в 1569 році та втрати замком статусу княжої резиденції, головною спорудою двору став будинок єпископа, а сам Луцький замок з середини XVI століття набуває славу центру духовної та судової влади Волині.

А після остаточного розділу Речі Посполитої (1795 р.), Луцький замок стали використовуватися в якості канцелярії, архіву та казенного житла. В XX ст. Луцький замок спочатку належав Польщі, а з 1945 р. – УРСР.

Сьогодні ж це частина історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таєммниці

У 1386 році князь Федір Острозький розпочав будівництво фортеці та її укріплень над річкою Корчик. За іншою версією, яку пропагують деякі історики, першим будівничим замку був Дмитро Ольгердович.

Проте це твердження є помилковим, адже у більшості історичних джерел зазначається, що засновником фортеці був князь Острозький, згаданий вище. З трьох сторін замок був оточений глибоким ровом, який надійно захищав фортецю від нападу. Із заходу вона була надійно прикрита річкою. До замку Острозьких можна було дістатися лише через міст, який з'єднував його з навколишнім світом.

А в XVI ст. новим власником замку, князем Богданом (Богушем) Корецьким, до фортеці були добудовані нові укріплення[3].

Пізніше, протягом XVII—XVIII століть, Корецький замок був перебудований на зразок палацу. Востаннє, 1780 року, його перебудував князь Юзеф Клеменс Чарторийський.[4] 1832 року палац-замок згорів і відтоді в ньому не проводилося жодної суттєвої реконструкції. Щоправда, в 1920-х роках власник руїн Корецької фортеці Бнінський намагався провести ремонт, але через деякий час роботи були припинені.

Цікаво, що на сучасному гербі міста Корець (див. мал. зліва) зображено надбрамну вежу замку Корецьких.

У 1386 році князь Федір Острозький розпочав будівництво фортеці та її укріплень над річкою Корчик. За іншою версією, яку пропагують деякі історики, першим будівничим замку був Дмитро Ольгердович.

Проте це твердження є помилковим, адже у більшості історичних джерел зазначається, що засновником фортеці був князь Острозький, згаданий вище. З трьох сторін замок був оточений глибоким ровом, який надійно захищав фортецю від нападу. Із заходу вона була надійно прикрита річкою. До замку Острозьких можна було дістатися лише через міст, який з'єднував його з навколишнім світом.

А в XVI ст. новим власником замку, князем Богданом (Богушем) Корецьким, до фортеці були добудовані нові укріплення[3].

Пізніше, протягом XVII—XVIII століть, Корецький замок був перебудований на зразок палацу. Востаннє, 1780 року, його перебудував князь Юзеф Клеменс Чарторийський.[4] 1832 року палац-замок згорів і відтоді в ньому не проводилося жодної суттєвої реконструкції. Щоправда, в 1920-х роках власник руїн Корецької фортеці Бнінський намагався провести ремонт, але через деякий час роботи були припинені.

Цікаво, що на сучасному гербі міста Корець зображено надбрамну вежу замку Корецьких.