BiblioBooks

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Замок у Клевані – одна з найстаріших пам’яток архітектури Рівненщини. Його над річкою Стублою звели у 1475 році для князів Чорторийських, діячів Великого князівства Литовського, які були засновниками селища.

Це була справжня фортеця на узвишші, з міцними стінами товщиною до 4 м, бійницями, п’ятикутними вежами, оточена ровами. Всередині був власний арсенал і 30 гармат для оборони.

Дослідники припускають, що будівничим Клеванського замку може бути Ян Ліс, автор львівського арсеналу та співавтор реконструкції львівської ратуші. В’їзд до неприступної фортеці через рови був спершу через підвісний міст, що опускався на ланцюгах, а вже в XVII ст. його замінив кам’яний віадук. Дорога до замку досі мощена ламаним каменем.

Замок зазнавав частих нападів ворогів впродовж XVI-XVII ст. Відомо, що 1640 року оборонці замку витримали тривалу облогу татар.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Золочівській замок збудований у першій половині XVII століття. Замок представляє неоголандський тип оборонних споруд і належить до пам'яток типу "palazzo in fortezzo", тобто поєднує функції оборони і житла.

Оборонні споруди Золочівського замку - це вали, бастіони, надбрамна вежа, міст і равелін.

З часів заснування збереглися вали, бастіони, частково надбрамний корпус, а равелін і міст - це реконструкція.

Замок Якуба Собєського побудований за проектом невідомого архітектора. У 1686 р. на замовлення короля Яна ІІІ Собєського був відновлений і оздоблений творами мистецтва. Від багатого спадку у 1801 році залишилось небагато – лише невеликі землі з замком. Відтоді кілька разів змінювались власники, поки замок не став власністю держави. У замковому дворі збереглися донині лише Китайський палац, великий житловий палац і значно перебудована у кінці XIX століття надбрамна вежа.

Китайський палац у Золочівськомй замку збудовано в кінці XVII століття. Спочатку це була так звана галерея - ротонда з вісьмома колонами зі сторони головного фасаду і балконом довкола. На другий поверх вхід був через міст з валу. У XVIII столітті добудовують бічні прибудови і називають будівлю Китайським палацом. рельєфи над дверима і вікнами другого поверху ротонди збережені. Вдалося відтворити і внутрішню забудову. У відреставрованому Китайському палаці Золочівського замку 21 травня 2004 року відкрито Музей східних культур. У центральній двоповерховій частині Китайського палацу - ротонді - інтер'єрна частина і чайний зал.

Одним з найцікавіших експонатів у Золочівському замку є камені з зашифрованими написами. Написи датові кінцем XIV - поч. XV століття, не мають аналогів, поки що не відчитані. Камені привезли з околиці Золочева - села Новосілки.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Перший Збаразький замок звів у 1393 році князь Дмитро-Корибут на Княжій горі в нинішньому приміському селі Старий Збараж. Однак цей замок кілька разів відбудовували й перебудовували через набіги татар, особливо нищівної руйнації фортеця зазнала в 1474 та 1598 роках.

Щоб мати змогу захистити свої населення, у 1626 році князі спольщеного руського (українського) князівського роду Христофор і Юрій Збаразькі розпочали будівництво нового, більш міцного кам'яного замку. Для проєктування було запрошено відомих італійських архітекторів Вінченцо Скамоцці та Андреа дель Аква.

У 1649 році замок опинився в епіцентрі однієї з найвідоміших битв під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького – Зборівської битви. Облога Збаража тривала понад шість тижнів. Українські козаки та їхні союзники, татари, намагалися захопити замок, де перебувала польська армія. Попри значну перевагу в кількості, козаки не змогли здолати міцні стіни замку, а основні сили Хмельницького, так і не розгромили армію короля Речі Посполитого, який поспішно підписав мирову з кримським ханом і таким чином козаки не мали можливості повністю розбити поляків. Та в будь-якому разі, це призвело до підписання Зборівського мирного договору, який офіційно засвідчив про появу на карті нової самоврядної політичної одиниці у своїх окреслених кордонах – Гетьманщини.

Цікаві факти про Збаразький замок

В Збаразькому замку був підземний хід, який зв'язував його з монастирем отців Бернардинів, що знаходився в Збаражі.

На північному сході внутрішнього двору Збаразького замку знаходиться колодязь глибиною 70 метрів.

У початку 18 століття відбулось два візити дуже важливих історичних постатей на Збаразький замок - Івана Мазепи та Петра І. Вони прибули туди як частина своєї дипломатичної місії до короля Польщі Августа II.

Роман Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем» та фільм Єжи Гоффмана (1999) розповідають про облогу Збаразького замку, що є однією з головних тем.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Замок в Чорткові (Тернопільська обл.)

Існують версії, що ще до розбудови у 1610 р. кам'яної регулярної у плані твердині воєводою подільським і руським Станіславом Гольським (помер у 1612 р.) на місці фортеці могли існувати прото-укріплення XV-XVI ст.

Ймовірно, дерев'яно-земляні: рів, вал, все як треба. Чортків тільки-тільки отримав міські привілеї, разом з замком в поселенні зводився домініканський кляштор з костелом, почалися ярмарки - життя пішло веселіше. Та не надовго.

Гольський, здається, був не надто добрим стратегом. Гроші на замок з двометровими завтовшки стінами в нього були, а здогадатися вибрати зручне та безпечне місце не вийшло.

Фортеця - в низині біля Серету, над замком нависає горб, з якого весь форпост як на долоні - дотепер. Тому замок і брали (і Кривоніс, і татари), і руйнували неодноразово, скажімо, в 1640 р. місто і замок спустишив турецько-татарський наїзд. Замок в той час був магнатською резиденцією кам'янецького старости Павла Потоцького (помер в 1674 р.). В 1655 р., на присмерку Хмельниччини, Павлу довелося тримати у замку облогу козацько-московського війська під керівництвом Бутурліна та самого Хмельницького. Оборонці трималися мужньо, та твердиня підкорилася, а Потоцький потрапив у полон на довгі 13 років.

Не дивно, що до наших часів з чотирьох башт дійшло лише дві. Житлова забудова замкового двору теж не збереглася (ренесансний палац не рахуємо).

Турки в Чорткові хазяйнували не так довго, як у Кам'янці: 1672-1683 рр. В замку в той час була резиденція намісника турецького пашалика. У 1683 р. господарем міста і замку став Андрій Потоцький, майбутній польний коронний гетьман (помер у 1691 р.). У 1687 р. він приймав у замку-резиденції польського короля Яна ІІІ Собеського.

З XVIII ст., коли замок став власністю родини Садовських, стару твердиню намагаються підлаштувати під нові реалії: перебудовують палац, перетворюючи дві башти у палацові ризаліти, а інші частини використовують як склади або господарські приміщення. Напевно, мешкати там все одно було не дуже зручно - з 1779 р. Садовські взагалі здали фортецю в оренду австрійському уряду. В замку розмістилися склади і часом в'язні.

В 1809-1815 рр. Чортків і околиці потрапляють у межі Російської імперії. Поблизу замку будуються великі казарми для солдатів. Росіяни збудували - росіяни й зруйнували: комплекс було підірвано у липні 1917 р., коли російські війська відступали з Чорткова.

Вже в середині ХІХ ст. Садовські збудували великий палац на правому березі річки. Фортеця в якості резиденції вже не підходила. У 1863 р. в замку були ув'язнені інтерновані до Австрійської імперії польські повстанці з підвладних Росії теренів.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенді, таємниці

Історія Теребовлянського замку бере свій початок ще в ІХ ст., тож він є одним із найдавніших замків України.

У період між 1066 - 1125 рр. його збудував князь Василько Ростиславович. У 1360 році галицькі землі були захоплені Польщею і тоді на місці замка князя Василька було збудовано інший замок із житловими приміщеннями.

Будівля неодноразово зазнавала татарських нападів, тому через 170 років вона стала непридатною для оборони міста. У 1534-му році замок було відновлено, однак численні напади татар знову зруйнували його. У 1630-х роках теребовлянський староста Олександр Балабан почав будівництво більш могутньої фортеці. Зовнішні риси саме цього періоду й збереглися в наш час. В 1648 році українські козаки звільнили Теребовлю від польських військ, і замок став важливим прикордонним пунктом. Однак фортеця знову й знову зазнавала нападів. Протягом XVIII—XIX ст. замок залишався без нагляду й майже повністю був зруйнований — від будівлі залишилися лише нижні частини мурів. В 1930-х роках з ініціативи польської влади в замку були проведені реконструкційні роботи. Після Другої світової війни Теребовлянський замок тривалий час був у запустінні.

Нова історія фортеці почалася у 2008 році, коли Кабінет Міністрів України вніс її до до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля». Зараз Теребовлянський замок — символ міста й одна із головних історичних пам’яток, що так вабить туристів.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Скалатський замок є рідкісним зразком оборонного комплексу Пізнього Середньовіччя та раннього Нового часу на території України, що має правильні геометричні форми.

Перші згадки про укріплення Скалата відносяться до 1503 року. Ймовірно, тоді це була дерев'яна фортеця з земляними валами. Нинішній кам'яний замок у Скалаті заклав у 1630 році галицький мечник Кшиштоф Віхровський. Замок він звів регулярний, майже квадратний у плані, оточений оборонним ровом. По його кутах розташовані п'ятигранні чотириярусні вежі з бійницями у формі замкових щілин. У підвали веж можна потрапити через тунелі.

Скалатський замок постраждав під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького та під час польсько-турецької війни 1672-1675 років, у наслідок чого втратив оборонне значення. Лише наприкінці ХVІІІ століття його відбудувала нова господарка Марія Шиніонова з роду Водзіцьких. Вона розпорядилася прибудувати до східної стіни двоповерховий палацовий корпус та пишно оформити в'їзну браму (не збереглися).

Наприкінці ХІХ століття коштом графа Моріца Розенштока (Ростоцького) архітектор Теодор Маріан Тальовський зі Львова реконструював у неоготичному стилі башти та замковий костел. Споруди сильно постраждали під час двох світових воєн. У 1960 році було проведено консервацію руїн. Лише після того, як Скалатський замок увійшов до складу Національного заповідника "Замки Тернопілля", розпочалася його реставрація.

Зараз територія та збережені споруди замку розчищені, над вежами зведено шатрові перекриття, через оборонний рів перекинутий дерев'яний міст, центральна частина подвір'я замощена бруківкою. У двох вежах відкрито картинну галерею і та історичну експозицію, де можна побачити вогнепальну фортечну зброю XV-XVII століть.

У підвалах облаштовано експозицію замкової в'язниці. На оборонних мурах прокладено пішохідні обхідні доріжки для огляду панорами замку та містечка.

Проводяться тематичні фестивалі з лицарськими боями.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Його історія бере початок у другій половині XV століття. Замок Свірж будувався як оборонна фортеця впливовим родом Свірзьких.

У 1578 році Свірж з трьома ланами землі належав Христофору Свірзькому. Від тоді збереглися лише частина фундаменту та нижніх мурів, що говорить про його героїчне минуле. Пізніше жила й опікувалися замком родина Цетнерів (друга половина XVII століття – початок XIX століття). Над брамою встановлені їхні герби. Тоді замок був оточений непрохідними болотами й ставками, а біля мурів ровами й звідним мостом (тепер він постійний). Фортеця знаходиться на північному сході від села Свірж на підвищенні, яке називають Белз. Будівля має форму неправильного чотирикутника, двоповерхові будинки розміщені близько двох майданчиків.

Свірзький замок є гарним зразком палацової архітектури. Саме під час перебудови та укріплення замку у Львові будувалися два арсенали: Королівський і Синявський.

Є підстави вважати що і Свірзький замок побудований автором львівських арсеналів – генералом артилерії та спеціалістом з бойових укріплень Павлом Гродзіцьким. Після родини Цетнерів, які занедбали замок Свірж, сюди перебрався граф Роберт Лямезан Салянс (1907). Він відновив та оздобив будівлю. Проте, під час Першої світової війни замок Свірж потрапив у центр активних бойових дій, внаслідок чого простояв в руїнах більше 30 років. І тільки в 1975 році почалася реставрація замку. Грифон на фасаді споруди має химерний вигляд, однак всередині все куди цікавіше: в замку вціліли оздоблений камін, бійниці та велетенська криниця в центрі двору. В парку, розташованому не далеко від замку, зберігся костел Святої Трійці та Успіння Пресвятої Богородиці. Від замку Свірж до костелу колись вів підземний хід, який зараз завалений. Цю частину ходу можна побачити з рову, який оточує замок.

Свірзький замок часто використовували як локацію для знімання фільмів. Прикладом є екранізація роману Олександра Дюма “Три мушкетери”

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Язловецький палац – пам'ятка архітектури XVII-XVIII століття в селі Язловець Бучацького району Тернопільської області.

Збудований Олександром Конєцпольським у 1644-1659 роках як казематний будинок Нижнього замку в Язлівці. Він являв собою двоповерхове прямокутне приміщення з арочним проїздом посередині і воротами. Споруду укріпляли два наріжні триярусні бастіони з довгими мурами і бійницями. До воріт вів звідний міст, перекинутий через рів. Казематний будинок становив частину оборонного фортифікаційного кільця Язловецького замку, що оточувало Верхній замок.

У XVIII столітті Язловецький замок втратив своє оборонне значення. В цей час фортеця належала родині Любомирських, а у 1746 році її купив краківський каштелян Станіслав Понятовський, батько майбутнього короля Станіслава ІІ Августа Понятовського. У 1747 році він провів реконструкцію Нижнього замку і перебудував його на П-подібний палац. Для цього було використано оборонні мури фортеці, які перетворилася на бокові двоповерхові крила палацу.

Головний корпус з арочним проїздом зробили триповерховим. Наріжні вежі колишнього казематного будинку перетворили на ризаліти палацу. Навколо розбили великий парк, який зберігся до наших днів.

У 1777 році Язловецький замок стає власністю родини Потоцьких, у 1800 році Кшиштофа Грудницького, а у 1816 році - Віктора Блажовського. Нових власників не цікавила доля колись могутньої фортеці. У 1841 році Кшиштоф Блажовський, син Віктора, відремонтував палац Нижнього замку.

У 1863 році з благословення Папи Пія ІХ він передає палац Марцеліні Даровській, черниці із Згромадження Сестер Непорочного Зачаття, яка перетворює його на монастир і школу для юних дівчат.

Марцеліна Даровська з роду Котовичів народилася в Шуляках (тепер Жашківського району Черкаської області) і змалечку мріяла стати черницею. Однак батьки видали її заміж за Кароля Даровського. Через 3 роки Марцеліна овдовіла і в Ченстохові вона поклялася жити для Бога і заради Бога. У 1857 році в Римі Марцеліна заснувала Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Метою діяльності згромадження була праця над відродженням сім'ї, належного виховання молодих дівчат.

У 1863 році вона переїхала до Язлівця, де стала засновницею і першою настоятельною монастиря. Школа-інтернат була першою християнською школою для дівчат з шляхетських католицьких родин. Згодом такі школи почали діяти в інших містах на території України, Польщі і Білорусії. У 1911 році мати Марцеліна померла і похована в гробниці, що частково вкопана в скелясту гору. Тепер в цій усипальниці поховані й інші черниці, котрі жили, діяли і померли в цьому монастирі.

Під час Першої світової війни велика частина палацу використовувалась як військовий шпиталь, згодом як воєнний штаб. У 1946 році радянська влада закрила монастир і школу-інтернат, а в приміщеннях влаштувала санаторій для хворих на туберкульоз.

У 1996 році відновив свою діяльність монастир Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Їм повернуто каплицю, частину кімнат, усипальницю.

6 жовтня 1996 року в Римі Папа Іоан Павло ІІ, проголосив Марцеліну Даровську – Блаженною, а 1 вересня 1999 року Львівський митрополит Мар'ян Яворський проголосив каплицю Сестер в Язлівці Санктуарієм Блаженної Марцеліни Даровської. На другому поверсі черниці влаштували музей Марцеліни Даровської. В каплиці знаходиться невеличний орган.

В колишньому палаці тепер проводяться реколекції для священників, монахів і мирян різних конфесій. Оскільки палац постійно використовувався, він зберігся у доброму стані.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Кремене́цький за́мок — фортифікаційна оборонна споруда в м. Кременець Тернопільської області. Побудований на стрімкій горі Бона (397 м над рівнем моря) з каменю-вапняку. Кременецький замок — одне з найпотужніших природних укріплень України всіх часів.

Так, згідно з польськими джерелами Кременець, як укріплене місто існував вже у 1064 році. Кременецький замок був одним з небагатьох, які у 1241 і 1255 роках вистояли перед навалою Золотої Орди на галицько-волинські землі Лише проти рук своїх захисників не міг встояти Кременець – в 1261 році за наказом темника хана Бурундая фортеця була розібрана волинським князем Васильком Романовичем (1203−1269).

Відроджувати до життя замок на горі почали лише через двадцять років (на початку 90-х років XIII століття) з ініціативи тодішнього правителя Волині – князя Мстислава Даниловича. Нелегка доля випала твердині на граничній території в XIV столітті, коли при занепаді влади Галицько-Волинського князівства за володіння нею змагалися на політичній сцені одні з наймогутніших східноєвропейських держав: Польща, Угорщина і Литва. Змінюючи одне за одним підданство, Кременецький замок до кінця століття стає руїною.

Опинившись в кінці століття (1396 рік) в руках Великого князя литовського Вітовта (1350 – 1430), замок у Кременці нарешті відновлюють, приводячи в бойову готовність, а в його стінах розміщують військовий гарнізон. З посиленням татарської агресії на півтора століття (остання чверть XV – початок XVII) твердиня над Іквою вже в підданстві Речі Посполитої стає постійною ареною бойових дій, що було пов’язано з прикордонним розташуванням міста. Однак в цій ситуації були і позитивні моменти: щедрі субвенції на оснащення, відновлення і зміцнення фортеці, фінансування на збільшений військовий гарнізон дало поштовх до розвитку міста.

Згодом розбудований та відновлений Кременецький замок із прилеглими до нього селами король Сигізмунд І подарував своїй дружині Боні Сфорца, на честь якої названа замкова гора. Королева Бона, яка володіла замком у 1536−1556 рр., істотно укріпила його. На горі були споруджені князівські палати, приміщення для гарнізону, гауптвахта, продовольчі та порохові склади, арсенал. До замку вели два заїзди, над якими височіли вежі. На території фортеці викопали колодязь. На мурах стояли численні гармати.

Протягом кількох століть ніхто не міг здобути камʼяну твердиню. Але восени 1648 року це вдалося козакам Максима Кривоноса Шість тижнів тривала облога замку, яким тоді володів польський гарнізон. За допомогою місцевого ополчення 10-тисячний загін М. Кривоноса штурмом здобув твердиню. Відтоді замок більше не відбудовували.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці

Середньовічний замок Кам'янця-Подільського (Хмельницька область), стоїть на скелястому півострові в каньйоні річки Смотрич.

Замок імовірно існував ще за часів Київської Русі (як дитинець давньоруського граду), проте кам'яний замок побудували литовські князі Коріатовичі в кінці XIV століття.

Спочатку це була давньоруська дерев'яна оборонна фортеця. У 15 столітті Кам'янець-Подільський був захоплений польською шляхтою і стає важливим оборонним пунктом Речі Посполитої.

А дерев'яну фортецю замінили на кам'яну. У 1672 році місто Кам'янець-Подільський захопила турецька армія. З тих пір замковий міст почали називати «турецьким».

В кінці XVII століття замок повернувся Польщі, а трохи пізніше під час розподілу Речі Посполитої – відійшов до Російської імперії.

У Кам'янець-Подільській фортеці відбував ув'язненення ватажок селянського руху Устим Кармелюк.