Бувають ситуації, коли дитина вимушена виконувати роль дорослого. І не просто виконувати, але й брати відповідальність на рівні з дорослим. Це явище дістало специфічну назву: парентифікація. І сьогодні йтиметься саме про неї.

Уявіть: вам двадцять років — нібито все життя попереду, але почуваєтеся ви досвідченою, мудрою та трохи втомленою людиною, яку навряд можна легко здивувати... Або навпаки — ваш дідусь напрочуд активно опановує нові гаджети, цікавиться молодіжною модою та багато подорожує... Тож у чому секрет?

Токсична позитивність — це віра в те, що незалежно від об’єктивної важкості та проблемності ситуації люди мають зберігати позитивне налаштування: завжди й у всьому тільки гарні думки, позитивні емоції та приємні відчуття. Складні міркування та негативні почуття — це заборонена територія.

В одному з минулих випусків ми говорили про посттравматичний стресовий розлад. ПТСР та інші негативні наслідки впливу війни на психіку відомі й детально вивчені. Сьогодні поговоримо про явище, коли катастрофічні травми, зокрема війна, впливають на психіку принципово по-іншому. Мова піде про посттравматичне зростання.

У наші буремні часи знаходити можливості для усвідомлення та проживання реальності не так просто. Багато що маємо встигнути протягом дня, іще більше інформації вимушені споживати протягом щогодини, тож досягнути усвідомлення вкрай важко навіть на лічені хвилини.

Як залишатися в контакті з власними потребами, реальністю й мати змогу чути свій внутрішній голос? У цьому допоможуть практики mindfulness, які ще називають практиками самоусвідомлення або практиками щоденної уважності.

Поганих новин, страшних картинок і відверто приголомшливих відео так багато навколо, що іноді здається, ніби вони проходять повз. Бачимо, чуємо, читаємо й нічого не відчуваємо. До певної міри це знайомо багатьом українцям. «Я нічого не відчуваю...», «не реагую на сигнали повітряної тривоги...», «читаю новини й починаю думати про стороні речі...»

Осінь — неоднозначна пора року. Яскравість барв, затишок домашніх вечорів і відпочинок від літньої спеки поєднуються зі зменшенням тривалості дня, холодом, дощем і поступовим переміщенням життя в будинки та квартири. Результат: відсутність або значне зниження фізичної активності, нестача сонячного світла та складність перемикання на новий температурний режим негативно впливають на наше самопочуття. Додайте сюди збільшення робочих годин і (часто) рівня відповідальності. Як це впливає на наше самопочуття? Саме про це й будемо говорити сьогодні.