Сьогодні поговоримо про слова-паразити. Але не звичайні, а журналістські.
Так-так, у журналістів вони теж є.
Наприклад, слова «насправді», «відтак», «власне», «варто зазначити», «слід зауважити».
Самі по собі вони цілком правильні. Проблема виникає тоді, коли ми починаємо використовувати їх у кожному другому реченні.
Іноді автор настільки звикає до певного слова, що перестає його помічати. А от читач, глядач чи слухач помічає. У результаті текст стає одноманітним і передбачуваним.
До речі, у радіоефірі такі слова чути ще краще. Тому ведучі часто перечитують свої тексти вголос, щоб почути зайві повтори. Я теж так роблю, зізнаюся.
І є простий спосіб перевірити себе. Після написання тексту знайдіть слово, яке повторюється найчастіше. І спробуйте замінити половину повторів або взагалі прибрати їх. Дуже часто текст від цього лише виграє. Бо хороше мовлення — це не кількість слів, а їхня доречність.
А це був «Мовний патруль» на Радіо ПЕРШЕ. Мене звати Лілія Криницька. Нехай кожне слово працює на зміст, а не просто займає місце в реченні.