Сьогодні продовжимо говорити про штучні мови в попкультурі — і зазирнемо у світи «Зоряного шляху» та «Аватара».

Якщо після минулого випуску ви подумали, що вигадані мови — це переважно ельфійські співи, то мушу вас розчарувати. Деякі з них звучать так, ніби створені спеціально для космічної битви.

Наприклад, клінґонська — мова раси клінґонів зі світу Star Trek.

Її розробник Марк Окранд мав дуже простий принцип: головне — щоб вона була не схожа на англійську.

Він надихався, зокрема, мовами корінних народів Північної Америки. Клінґонська — аглютинативна мова. Це означає, що до слова можна додавати суфікси, і кожен із них передає певне граматичне значення.

Причому граматика тут серйозна: суфікси можуть виражати вид дії, заперечення, ставлення мовця до сказаного, волю до дії та навіть шанобливість.

А ще клінґони будують речення не так, як ми звикли. Типовий порядок слів — додаток, присудок, підмет.

А тепер перенесімося з космосу на іншу планету — Пандору.

Для фільмів «Аватар» Пол Фроммер створив мову на’ві. За основу він, зокрема, брав полінезійські мови.

І тут є дещо дуже незвичне. Окрім однини та множини, на’ві має двоїну і навіть троїну.

Тобто граматика дозволяє окремо позначити не лише «одного» чи «багатьох», а й рівно двох або рівно трьох.

А ще граматичні значення в дієсловах можуть передаватися за допомогою інтерфіксів — частин, які вставляються всередину слова.

І все це не просто набір красивих звуків для кіно. Обидві мови мають детально розроблену граматику й словник.

А про те, як народилися дотракійська та валірійська і чому до їхнього створення доклав руку «привид Толкіна», поговоримо наступного разу.

Сьогодні завершимо нашу розмову про штучні мови в попкультурі — поговоримо про дотракійську та валірійську.

Пам’ятаєте «Гру престолів»? Дотракійці, коні, пустеля і фраза «Дотракійці не бояться»… Ну, гаразд, не будемо зараз перевіряти мою дотракійську. 😄

Автор «Пісні льоду й полум’я» Джордж Мартін не надто цікавився створенням мов для свого всесвіту. Тож цю роботу доручили мовознавцю Девіду Петерсону.

Кажуть, що його щоночі відвідував привид Джона Толкіна. Жарт, звісно. Але відповідальність була серйозна.

Спочатку Петерсон створив дотракійську мову. Він спирався, зокрема, на арабську та іспанську.

Оскільки дотракійці — кочовий народ, писемності їхня мова не має. Зате граматика цілком реальна: іменники змінюються за п’ятьма відмінками, причому і в однині, і в множині. А дієслова мають три часи та два наказові способи.

А потім сталося щось цікаве.

Перед створенням валірійської мови у Петерсона вже були дві фрази з книг: «valar morghulis» і «valar dohaeris».

Із цих двох фраз він фактично виростив цілу мову — з граматикою, словником та історією.

Валірійська має чотири числа, вісім відмінків і чотири граматичні роди. Дієслова можуть змінюватися за сімома часами.

А ще у світі «Пісні льоду й полум’я» валірійська займає приблизно ту саму культурну нішу, що середньовічна латина в нашому світі. Нею користуються освічені люди, вона має високий статус і навіть поділяється на діалекти.

І знаєте, що найцікавіше?

Усі ці мови — квенья, синдарин, клінґонська, на’ві, дотракійська, валірійська — не просто красиві набори звуків.

Їх можна вивчати. Для них створені граматики, словники, навчальні матеріали. Деякі з них мають цілі спільноти людей, які ними спілкуються.

Тож якщо ви давно мріяли вивчити іноземну мову, але англійська вже трохи набридла, можливо, настав час для валірійської?

Valar morghulis!

Сьогодні поговоримо про штучні мови в попкультурі — і про те, як далеко можна зайти, якщо вигадати не просто кілька слів, а цілу мову.

А ви коли-небудь замислювалися, навіщо вигаданим героям вигадані мови? Здавалося б, навіщо створювати цілу мову для ельфів, якщо можна просто написати: «Вони поговорили ельфійською»?

Але для Джона Толкіна цього було замало.

Саме його вважають одним із головних творців сучасної культури конланґів — від англійського constructed language, тобто сконструйованих, штучних мов.

І тут є цікавий парадокс. Зазвичай письменник спочатку вигадує світ, а вже потім думає, якою мовою там розмовляють. А у Толкіна було майже навпаки: Середзем’я значною мірою створювалося для того, щоб у ньому могли функціонувати його мови.

Толкін розробляв не лише слова, а й граматику, історію мов, їхні зміни з часом. Тобто історія ельфійських мов — це водночас історія самого Середзем’я.

Найвідоміша з них — квенья, мова високих ельфів. Її часто називають золотим стандартом серед штучних мов.

Одним із мовних референсів для Толкіна була фінська. У квенья є десять відмінків, чотири числа, а ще — увага — двоїна.

Тобто теоретично мовою високих ельфів можна сказати щось на кшталт: «дві гімні».

Так, тепер і ви з цим живіть.

А от ельфійська, яку ми найчастіше чуємо у фільмах, — це синдарин, мова сірих ельфів. Наприклад, нею розмовляє Трандуїл. Її мовним референсом для Толкіна була валлійська.

І наостанок — маленька загадка для тих, хто уважно дивився «Володаря перснів».

Пам’ятаєте напис на Персні Всевладдя? Це не просто красиві закарлючки. Це тенґвар — система письма, яку Толкін створив для своїх мов.

Причому тенґвар — це не окрема мова, а саме система письма. Нею можна записувати різні мови. І так, її можна адаптувати навіть для української.

От вам і відповідь на запитання, навіщо вигадувати мову для вигаданого світу.

Бо для Толкіна мова була не декорацією. Вона була способом створити сам світ.

Цифровий слід^ by https://radiopershe.com

Відновлюємо шкіру після літнього сезону. Готуємося до осіннього з Анастасією Куценко by https://radiopershe.com

Вечір понеділка: МАРКІЯН ПРОХАСЬКО, письменник, журналіст, історик, мандрівник, військовослужбовець НГУ

До студії «Радіо Перше» завітала мисткиня Ганна Кисла. Говорили про Поліну Райко — її творчість, особисту історію та мистецьку спадщину, яка сьогодні набуває особливого значення.

Окремо поговорили про спеціальний сорт ірисів, присвячений Поліні Райко, який Ганна створила разом з однодумцями. Це красивий приклад того, як пам’ять про мисткиню може продовжувати жити не лише в книгах, фотографіях та дослідженнях, а й у живій природі.

Якщо ви хочете глибше познайомитися з Поліною Райко, радимо звернути увагу на такі видання:

💙 «Поліна Райко. Дорога до раю» — каталог робіт, виданий у 2005 році Центром культурного розвитку «Тотем». Це одне з перших ґрунтовних видань про художницю, її життя та творчість.

💙 «Поліна Райко. Невидиме» — видання 2024 року, упорядковане Оленою Афанасьєвою. Книга містить нові дослідження, архівні матеріали, фотографії та врятований архів малюнків художниці. 💙 «Насіння Поліни Райко» — мистецько-дослідницький проєкт про продовження та переосмислення спадщини художниці. Одним із його втілень став спеціальний сорт ірису «Поліна Райко».

💙 «Стіни» — мальопис про три важливі пам’ятки культурної спадщини Херсонщини. Через історії людей він розповідає про «кам’яні вишиванки» Нової Каховки, фортецю Тягинь та будинок Поліни Райко.

Дякуємо Ганні Кислій за розмову про мистецтво, пам’ять, спадщину та способи берегти українську культуру.

Гість студії:

Друг «Штангіст», командир батареї колісних САУ Бригадної артилерійської групи 12-ї бригади «Азов».

Говорили про «Вогник» — табір Артилерії бригади «Азов», створений для дітей воїнів Бригадної артилерійської групи 12-ї бригади «Азов», які хочуть вчитися новому, ставати сильнішими, відкривати світ пригод і знаходити справжніх друзів.

Такі табори особливо важливі сьогодні. Вони допомагають дітям воїнів краще зрозуміти своїх батьків, їхню службу, цінності та традиції підрозділу. Водночас це безпечний простір для спілкування, нових знайомств, розвитку, відпочинку та емоційного відновлення.

Дякуємо за щиру розмову та можливість більше розповісти про «Вогник» і людей, які створюють цей простір для нового покоління українців.

У програмі «Інший погляд» гостею стала Альона Мартинішина, психологиня центру «ЯМаріуполь», яка працює з людьми зі статусом ВПО, ветеранами, військовослужбовцями, звільненими з полону та їхніми родинами.

Під час розмови говорили про ментальне здоров’я, психологічну підтримку та важливість відновлення після травматичного досвіду. Особливо важливо пам’ятати: звернення по психологічну допомогу — це не прояв слабкості, а крок до відновлення. Підтримка фахівця може допомогти людині та її близьким краще впоратися з наслідками стресу й травматичних подій та поступово повертатися до життя.

До студії Радіо Перше завітали директорка музею «Територія Терору» Ольга Гончар та керівниця промоції Львівської національної філармонії Марта Більська. Вони розповіли про спільний проєкт «Так звучить Незалежність» та анонсували подію, яка відбудеться 23 серпня 2026 o 17:00 в

музеї «Територія Терору» (просп. Чорновола, 45-Г), напередодні Дня Незалежності України.

Вхід вільний.

Проєкт об’єднав Львівську національну філармонію імені Мирослава Скорика та музей «Територія Терору». Його задум — говорити про незалежність через музику, історичну пам’ять, свободу, державність і культурну спадщину. Перший захід відбудеться 23 серпня, а сам проєкт планують розвивати як довготривалу співпрацю двох інституцій.