Вечір понеділка: Ірина Старовойт, поетка, науковиця, викладачка УКУ, культурна дипломатка, журналістка

Чи знали ви, що авторство лексеми «мистецтво» належить матері Леси Українки – Олені Пчілці, а слово «мрія» придумав Михайло Старицький?

Так, Михайло Старицький створив такі слова, як «мрія», «майбутнє», «байдужість», «завзяття», «темрява», «пестливий», «привабливий». До речі, слово «мрія» походить від «мріти», що означає «ледь виднітися, бовваніти».

А Леся Українка є авторкою таких на той час неологізмів, як «провесна» та «промінь», а з легкої руки Олени Пчілки в українські мові прижилися слова «мистецтво», «переможець», «променистий», «палкий» і «нестяма».

Перу Івана Франка належать такі лексеми, як «отвір», «привид» і «чинник». А Тарас Шевченко створив слова «високочолий», «вогняний», «мордуватися», «почимчикувати», «фортеця».

І обіцяю, що наступного разу ще більше розповім вам про походження слів, які ми щодня вживаємо.

Мене звати Лілія Криницька і ви, бігме, це вже знаєте за майже 6 років існування цієї чудової радіостанції і не менш чудової програми - Мовний патруль. І либонь ви вже й здогадалися про що йтиме мова далі.

Отож, питомі, себто – рідні, українські слова, які чомусь (а чому, до речі?) майже зникли з ужитку. Кажуть, що вони – застарілі, то змінімо це, у чому проблема?

Бігме́. Цим словом ми запевняємо когось у чомусь; синонім до «чесне слово», «їй-богу» (буквально «Бог має»). «То та наука дитину з’їсть, бігме!», «Бо, бігме, більше вам гостинців не принесу!», «То не моє, бігме, не моє!»

Галина Пагутяк, сучасна українська письменниця, залюбки вживає це слово за будь-якої зручної нагоди.

Та й Леся Українка — не лише в художніх творах, а й у листуванні — теж його використовувала. Бігме, воно того варте.

Да́ле́бі́. Так-так, тут наголос може бути на будь-якому складі. Одне з найстаріших вставних слів, зафіксованих на письмі: воно є в документах XV ст. у варіантах далибог, далибу, далибѣгъ. А означає воно «справді, слово честі, правду кажучи», буквально — «дасть Бог». Далебі, дуже хотілося б частіше чути це слово в живій сучасній мові.

Либо́нь. Це слово відрізняється від багатьох інших тим, що воно нелогічно поводиться з комами. Здавалося б, воно означає непевність, сумнів: Либонь співали і про Січ (як в «Енеїді» Івана Котляревського), але коми при ньому немає. Немає у тому випадку, коли «либонь» можна замінити невставними словами нібито, буцімто; кажуть, що. Але якщо либонь ліпше замінити словами можливо або гадаю, що, тоді кома потрібна: «Либонь, уже десяте літо, як людям дав я «Кобзаря»(Тарас Шевченко). А походить це слово від либо нh, що ще у давньокиївських та староукраїнських означало «або ні».

То ж не оминайте цих слів, беріть їх у вжиток і нумо розмовляти крааасиииво!

Вже саме час Мовного патруля. Та час раз і назавжди поставити крапку в дискусії довкола визначення “люди похилого віку”. Загляньмо у Довідник безбар’єрності. Отож, неправильно:

Люди у віці, Старі, Бабусі та дідусі, Люди пенсійного віку / пенсіонери, Люди поважного віку, Люди похилого віку

Правильно: Люди старшого віку, Люди третього віку, Люди у віці 60+ / 75+ / Літні люди (не завжди)

Прикметником «старі» можна зачепити ту групу людей, яка себе так не ідентифікує, хоча цей варіант може часто траплятися в медіа та українському законодавстві. Крім того, з урахуванням загальносвітової тенденції подовження життя, стає неочевидним, людей якого віку зараховувати до цієї категорії. До речі, згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, старшим вважається вік 60-75 років, а старечим — 75-90 років. Тих, хто досягли 90 років і більше, прийнято називати довгожителями.

«Бабуся», «дідусь» вживаємо лише, коли треба вказати на родинні зв’язки.

Термін «пенсіонери» також бажано використовувати лише стосовно людей, що отримують пенсію безвідносно до віку. Бо пенсія може бути також призначена, наприклад, дитині або іншій особі по втраті годувальника тощо.

Вживати словосполучення «Люди у віці 60+ / 75+» може бути не завжди коректно, оскільки вказівка на вік може бути ейджизмом та стигматизувати людину. Якщо нам все ж таки потрібно позначити різницю у віці, можна говорити «старше покоління», «люди старшого віку», «старші люди». Важливо пам’ятати, що вік у паспорті не завжди відображає справжній стан людини. Багато людей старшого віку не відчувають себе старими, вік не «похилив» їх і не обмежив, а отже називати їх «людьми похилого віку» недоречно. То ж будьмо мудрими і розмовляймо коректно. Та до зустрічі у Мовному патрулі на Радіо ПЕРШЕ.

Сьогодні поговорімо про те, що часто ми зловживаємо словом «відкривати», хоча українська має точніші дієслова для різних ситуацій. І варто добирати їх за змістом: тому…

• Вікно, двері — відчиняємо та зачиняємо.

• Пляшку — можна відкоркувати та закоркувати (банку ж просто відкриваємо, бо немає окремого дієслова, адже там не корок).

• Рот — розтулити та затулити, роззявити та стулити. • Стрільбу — почати.

• Завісу — можемо відтулити та затулити. • Дужки — розкривати.

• Заслін — відслонити та заслонити. • Істину — виявити.• Тайну - викрити.

• Очі — розплющити та заплющити. • Книжку — розгорнути та згорнути.

• Винахід — винайти. • Поклади — віднайти. • Груди — розхристати.

• Замок — відмикати та замикати. • Збори — розпочати та завершити.

• Континенти, нові території — відшукувати, віднаходити.

• Курси — заснувати.• Душу — розкрити, розгорнути.

• Люк — підняти або відтулити та зачинити або затулити.

• Вуха — затуляти та відтуляти.

То ж відтуляйте вуха і слухайте Мовний патруль. До зустрічі в ефірі вже незабаром.

Сьогодні пропоную нагадати собі цікаві факти про українську мову.

Як от, до прикладу, той, що українська мова відрізняється від споріднених слов’янських мов тим, що в ній є сьомий – кличний – відмінок. Ольго! Мамо! Весно! Саме так потрібно звертатися.

В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П». Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф». Серед слів найчастіше використовують іменник — «рука», прикметник — «великий», дієслово — «бути» і серед займенників — «він».

У «Короткому словнику синонімів української мови», де зібрано 4279 синонімічних рядів, найбільше синонімів має слово «бити» — аж 45.

До багатьох мов світу увійшли українські слова «гопак», «козак», «степ», «бандура», «борщ».

Українську мову намагалися заборонити багато разів — найчастіше називається число в 134 спроби заборони. Наша мова пережила 4 століття репресій і лінгвоциду. Найвідомішим документом про заборону української мови вважається Валуївський циркуляр, який мав русифікувати українців.

Дуже важливою частиною української мови є її діалекти — унікальні для кожного регіону. Разом з вивченням літературної норми української мови важливо також пам’ятати і зберігати особливості свого діалекту.

Серед творів українською мовою найбільше перекладів має «Заповіт» Тараса Шевченка. Вірш переклали на 147 мов світу.

Найпопулярнішою у світі піснею українського походження можна назвати різдвяну пісню «Щедрик». Іноземцям вона відома як «Carol of the bells».

Гадаю, цього на сьогодні досить. Ненадовго з вами прощаюся і почуємося звично у Мовному патрулі на Радіо ПЕРШЕ.

Код род: походження прізвища ЛАБАЙ

Код роду: походження прізвища НЕБОРАК

Код роду: походження прізвища ЗВАРИЧ

Код роду: походження прізвища ЛЕВИЦЬКИЙ