Тільки поговорили про поїздку в гори, а за годину бачите рекламу готелів у стрічці. Здається, смартфон підслуховує. Як це працює та як комп'ютерні технології обчислюють наші інтереси — пояснює IT-фахівець Нестор Думанський.

«123456», перші літери на клавіатурі або дата народження. Якщо такий код стоїть у вашому банку чи пошті — ключі від ваших даних уже у сторонніх рук. Чому прості паролі досі популярні та як вигадати надійний код — пояснює фахівчиня з медіабезпеки Наталія Павлишин

Ви зайшли у соцмережу на дві хвилини, а провели там дві години. Знайомо? Ви бездумно гортаєте короткі відео і не можете зупинитися. Мозок вимагає ще більше швидких емоцій. Чому короткі відео формують залежність — пояснює психологиня Лідія Орищин-Буждиган.

Ви лише раз шукали в інтернеті кросівки, а тепер вони переслідують вас на кожному сайті. У всьому винні файли кукі. Як сайти запам'ятовують кожен ваш крок і формують історію дій — пояснює IT-фахівець Нестор Думанський.

Ви виходите з дому і залишаєте ключі просто під килимком. Саме так виглядає ваш акаунт лише з одним паролем. Зламати його — справа кількох хвилин. Навіщо потрібна двофакторна автентифікація та як налаштувати її за хвилину — пояснює фахівчиня з медіабезпеки Наталія Павлишин.

Феномен української естради: Фантом-2

Феномен української естради: Андрій Миколайчук

Феномен української естради: Раїса Кириченко

Сьогодні відкриємо ще одне майже забуте українське слово — «каркоші».

Якби я зараз сказала: «Не сиди в мене на каркошах!», ви б зрозуміли, про що йдеться?

Або: «Тато посадив дитину на каркоші».

Насправді це не загадка і не діалектне прізвисько.

Каркоші — це давнє українське слово, яке означає плечі. Саме так колись називали плечі або верхню частину спини, коли когось несли на собі.

Тож якщо дитина сидить у тата на каркошах, це означає, що вона сидить на плечах.

Цікаво, що це слово можна знайти і в українській літературі. Ним користувалися, зокрема, Іван Франко та Марко Черемшина. А в словниках воно позначене як діалектне. Такі слова сьогодні рідко почуєш у повсякденному мовленні. Але саме вони нагадують, наскільки багатою є українська мова.

Іноді здається, що ми вже знаємо її вздовж і впоперек. А потім знаходиться одне-єдине слово — і відкривається ще одна сторінка нашої мовної історії.

Тож якщо колись почуєте: «Візьми малого на каркоші», уже точно не розгубитеся.

Бо каркоші — це просто плечі. Гарне, давнє українське слово, яке варто пам’ятати.

Сьогодні відкриємо ще одне майже забуте українське слово. Воно коротке, але дуже цікаве — «сливе».

Уявіть, що ви читаєте книжку, а там написано: «Він сливе впав». Або: «Ми сливе запізнилися». Що ж означає це загадкове слово?

Насправді все дуже просто. Сливе — це давнє українське слово, яке означає «майже», «ледве не», «трохи не». Тобто речення «Ми сливе запізнилися» можна сказати інакше: «Ми майже запізнилися». А «Він сливе впав» означає «Він ледь не впав».

Цікаво, що слово сливе не вигадали сучасні мовознавці. Воно трапляється у творах українських класиків і колись було цілком звичним у мовленні.

Згодом його майже витіснили інші слова, але воно залишилося в словниках і літературі як ще один доказ того, наскільки багатою є українська мова.

Іноді варто зазирнути в старі тексти, щоб знайти слово, яке звучить незвично, але водночас дуже по-українськи.

Тож якщо колись вам трапиться сливе, не поспішайте шукати словник.

Ви вже знаєте: сливе — це майже.