BiblioBooks

У «Суєті» Карпенко-Карий гостро і дотепно висміює мораль буржуазної інтелігенції, що, потрапивши в полон кар’єристських прагнень, втратила «натуральність» своєї поведінки, відірвалась від народу.

В такому плані розкриваються образи вчителя гімназії Михайла Барильченка і його брата, кандидата прав, Петра.

Читає П. ПАНЧУК

Сатирично-гумористична п’єса на соціально-побутову тематику. Боруля — заможний селянин, який з усіх сил прагне входити до дворянських кіл.

Своїй дочці Марисі він забороняє займатися важкою працею і водитися з простим людом — тепер вона має бути панянкою. Та чи принесуть панські примхи щастя дівчині, яка щиро кохає простого юнака?

З історії написання твору

В основу сюжету п’єси «Мартин Боруля» Карпенко-Карий поклав факт із життя родини Тобілевичів. Батько письменника тривалий час був управителем поміщицьких маєтків і домагався визнання свого роду дворянським. Його зусилля й сподівання були марними, оскільки в документи вкралася помилка: у старих значилось прізвище Тубілевич, а в нових – Тобілевич. Він, як і герой драми, настільки близько сприйняв відмову в дворянському статусі, що довго хворів і мало не помер.

Читає П. ПАНЧУК

Сюжет комедії автор будує на основі життєвих конфліктів, породжених законами життя.

Багатий землевласник прагне досягти максимальних прибутків шляхом експлуатації робітників, розорення бідняцьких господарств.

Заради наживи він іде навіть на шахрайство. Мільйонер Пузир домовляється з Маюфесом про участь у шахрайстві і дає вказівки своїм управителям посилити експлуатацію строкових робітників, позбавити їх землі.

Ці плани Пузиря становлять зав'язку комедії. Під час здійснення хижацьких планів виникають різні ускладнення, конфлікти.

Стався бунт робітників і селян, розкрито шахрайство, Пузир тяжко захворів. Загострення цих конфліктів становить кульмінацію комедії.

Фінал п'єси водночас гротескний і трагічний — «пузир» лопнув — Терентій Пузир помирає від розриву нирки.

Читає П. ПАНЧУК

П’єса класика української драматургії Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» є психологічною трагікомедією, у якій розкриваються такі людські вади, як жадоба наживи та споживацький спосіб життя.

Для головного героя твору — сільського багатія Герасима Калитки, сенс життя зводиться до того, аби купувати все більше і більше землі, ставати все багатшим і перевершити найзаможнішого чоловіка на селі — Жолудя.

Прагнучи з усього отримати вигоду, Калитка позичає гроші кумові під заставу та прагне одружити свого сина з донькою багатія Пузиря.

Засліплений власною жадібністю, він стає жертвою інтриг єврея Невідомого, який продає йому фальшивих сто тисяч карбованців. Але навіть перед смертю Калитка думає лише про гроші.

Насиченість подіями, промовистість імен та динамічність сюжету підтримують читацьку увагу та зацікавленість, спонукають до роздумів над життєвими цінностями.

Читає П. ПАНЧУК

Відеоверсія на каналі Books and Life

Аудіоверсія: Влогерка Людмили Понкратова ділиться враженнями від прочитаного у лютому, зокрема, це книги Артема Чеха (Точка нуль; Хто ти такий), Сосуке Нацукава (Кіт, який рятував книжки), Джона Ірвінга (Правила будинку сидру)

Дія відбувається в провінційному маєтку, де підпоручик у відставці Іван Федорович Шпонька веде ліниве існування зі своєю тіткою. І лише її нездоланне бажання одружити племінника здатне змінити життя Шпоньки ...

Сатирична повість "Іван Федорович Шпонька і його тітонька" за реалістичністю характеру стоїть осібно серед інших повістей "Вечорів на хуторі біля Диканьки".

Переклад О. Вишні

Читає засл. артист України Б. ЛОБОДА

Повість "Зачароване місце" є чудовим прикладом поєднання двох регістрів літератури.

Головний герой - дід Максим, добродушна і весела людина, яка любить танці, горілку й жарти з онуками. Несподівано під час танців дід Максим знайшов зачароване місце та скраб. І з цього моменту в житті діда починають відбуватися дивні речі.

Дивні істоти, що жили в зачарованому місці, не дали забрати той скарб. З тих пір і на баштані щось несусвітнє родило.

Леся Українка тут вкотре продемонструвала свій талант перекладача. Її український переклад Миколи Гоголя чудово передає тональності стилю великого автора всім знайомих оповідок.

Читає засл. артист України Б. ЛОБОДА

«Страшна помста» — повість Миколи Васильовича Гоголя, що входить до збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки». У першому виданні «Вечорів» «Страшна помста» доповнена підзаголовком, прибраним у наступних перевиданнях: «Старовинна бувальщина».

Крім думи, складеної Гоголем, про голосіння, про пісні, написані в наслідування українських народних пісень, у повісті багато фольклорних образів, порівнянь, епітетів, у тому числі відомий опис Дніпра: «Чудний Дніпро за тихої погоди, коли вільно і плавно мчить крізь ліс і гори повні води свої... Рідкісний птах долетить до середини Дніпра. Пишний!»

В українській Диканьці ніким не помічені, в небі кружляють двоє: відьма на мітлі, яка набирає в рукав зірки, і чорт, який ховає місяць в кишеню, думаючи, що темрява, яка настала, утримає вдома багатого козака Корнія Чуба, запрошеного до дяка Осипа Никифоровича на кутю, і ненависний бісу коваль Вакула (який намалював на церковній стіні картину Страшного суду) не наважиться прийти до дочки Чуба — Оксани....

Переклад українською – М.Рильський

Повість з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Оповідач Фома Григорович розповідає «...страховинну казочку» - історію, що трапилася з його дідом, якого гетьман послав з грамотою до цариці.

Писар, прізвища якого оповідач не може згадати, покликав діда й передав йому грамоту. Дід уже вранці був у Конотопі, де проходив ярмарок. З зашитою в шапку грамотою він пішов пошукати собі кресала й тютюну і познайомився з гультіпакою-запорожцем. До них пристав ще один гультіпака і вони вирушили далі разом.

Увечері дідові стало страшно від чутих від товаришів оповідок. Тоді запорожець зізнався, що продав душу дияволу і цією ночі настає термін відплати...

Читає засл. артист України Б. ЛОБОДА