Sign up to save your podcasts
Or
Share keeroo
Share to email
Share to Facebook
Share to X
Share to email
Share to Facebook
Share to X
Or
keeroo
By keerooMusic
keeroo episodes
- горщикСлухай трек на інших платформах:fanlink.tv/keeroo-potгорщику, не вари більше слізок і розпачуне веди мене в порожнечуя втомилася бути вже дóсхочувсе частіше планую втечуне вари більше бесід і зустрічейя сама собі стану спільницяне топитимусь в різних сумішахі не віритиму нісенітницямне вари горщик більш на вимогуі не треба з собою за знижкоюбо не влізе в кишені тривогаа безсоння з'їда мене ложкоюнавіть нишком або примусовоне вари, відпочинь, побий байдиківгорщик, досить кидати варевов голові без контролю й наставниківці ночі я залишу наостанок деревам, що тут стоятьнічого колишнього, лише те, що відчує той смакнічого застиглого, занурення в ворох пітьмипам'ятаєш приспів про юність, коли мали побути дітьмине зрозуміє ні літери, нічого, що буде строфоюі та ніби електрична постать між тобою і мноюяка дивовижно зіткнулася з реквіємом надійдерев, що залишуться тут на згадку розстріляних мрійя хочу доробити, не забути, зварити все, що залишилося зранкуя хочу дістати назовні шляхи, які крізь мене без останкуякі існують, бавляться, вмирають, щоб залишитися в пам'яті іншихти можеш вживати все те, що не стане колишнімя це шукав, народжував, не з ходу висцявдивись, ця пісня, тупо, на своєму місцібілими літерами викладена в переписцізнаходить місце в цих подій низція знову відчуваю, як накатує безодняатакує зсередини, рветься назовнінапрочуд важко зосередитись і дати відсічнатомість, пиушться слова, що підуть у вічністьне маскуються сльози більше дощемвже ніби перебор, а я витягну карту щедодам зверху, грусним голосом Йоркаце не еротика більше, а банальна поркаі як не намагаюсь я, завжди в програшів літню спеку, чи осінні дощівін всю дорогу попереду мене на крокне містер Том, мій чавунний казанокта не вари ти вже більше, братикувже те що є, нема куди складати тутвідпочити пора, старий, качумайна разі — пекло, а білети брали в райроздуми о третій, якось не спитьсяпахне приємно, а смак гіркий, як корицяна ранок ці слова зникають стрімковаритиму по новій, поміняв плівку5 min
- Терапія IIСлухай трек на інших платформах:fanlink.tv/keeroo-therapy2на що я трачу життя? а хуй знаєото такий, сам спитав, сам відповідаювсю дорогу так було і буде завждив загашнику у кожного мішок своєї правдимій батискаф поволі пірнає у глибиниякщо ти не готовий, не відчувай провинискіпай просто, переживу, як зуміюа тим, хто хоче, велкам — це моя терапіязакриті курси підвищення кваліфікаціїде руки в кров і без важкої прація не лінуюсь, чесно, втомлений частобуває так, що не можу все до купи скластия ж попередив, йопта, нєхуй тут слухатиякщо не підготував мозок і вуха тиа треба нью скул тобі, чи про Патрона псараптом шо, не держу, слухай Клонексая не просив ніколи і не проситимутягнучи свою ношу за німесил, томуприбери з їбла свою либу натягнутуа то не вибачусь потім, що натяг не тумлосно чути блядські ваші тікток хітиспробуй з усім цим просто в пизду пітиі жодна темрява не зрівняється з тієющо в куті кімнати росте, попри батареюя типу привид, ніби є, але нема менесеред бурхливої води лежачи каменемдесь у підвалах пам’яті загубилось вмінняторчати від життя, без диму і похмілляв мене день за два і ніч бонусомна клавіші швидкого набору стоїть сонраніше, все місто було моє і не їбеа тепер тупо з точки А до точки Бна цьому виробництві нема поняття змінитут не потрібні ніякі бензодіазепінизабирає далеко, повернешся наврядобряд посвяти це, чи небезпечний яд?мені чужого не треба, свого не шкодакому не похуй, питають — ти гониш? куда?не плавив кулі, евер, життя на добропосипав голову попелом, припало зероздебільшого не проти гаманець відкритиале всім байдуже на мої власні кредитидопомагаєш і виручаєш, бо тіпа добрийа потім вигрібаєш за добро лайна по-повнійну та нічо, а шо робити? порішаю всеякщо ця п’ятихатка мого “корєша” спасеаби здоровий був, решта — набувнесебе так заспокоюю, бо і це миненавчити жити намагається другий кожена сам-то як живеш? вивозиш певне тоже?мені ваші уроки жизні ні до чого зовсімрозкажеш, як діла в твоїй сірій коробці?сиджу тихо, слухаю мовчання містачужого й рідного цегляного королівствастає тісно в моменті, вода прісная поринаю у замішування свого тістадля наступного треку, чи для останньогоговорю сам до себе — тільки дістань йоготепер поза зоною, поговоримо потімколи я віднайду себе у своєму болотімене давно не цікавлять студії бабки і туринаїздився, намріявся, аж до кріпатуриважливо те, що всередині блукає мозкузнаходжу вихід цьому тут, на поверхню плоскуодин з методів видобутку золотамоя мета — не стати собі на хвостащоразу біг сповільнюю, а він ростетак і переливатиму з порожнього в пусте(кому ти це читаєш все?)я ж не один такий? ну так же? га?а почуваюсь, ніби не бачу береганавколо океан і хвилі-бурунита присмак крові, їбуче відлуння війнипровокативні закони, одіозні політикиі тільки Лачен знає, де тої правди витокиа нам в очі сцуть, тіпа не час для критикито заказуха все, не ми, то ви самі такітютюн жевріє, пускає блакитний димокспотіфай замовк, двері на замокдавно не реагую на візити без маякане дуже глибока, але логіка такакопаю глибше зараз в музиці помалураніше забивав, тепер це стало ритуаломвідразу мінус, якщо в кредитах русакитакого не було, та час порозкладав крапкикажуть інколи фразу — не проп’єш талантмій небосхил над головою досі, як атлантобох тримаючи, без права на відпочинокзвільнити руки, зрештою, у пошуках причиниіноді крівля тече в цьому циклі whileпрокинувся, попрацював трохи, випив чаюрука до пачки тягнеться, МОЗ розлюченів моменті забуваю, вже покурив, чи ні?моє кохання, вже купу часу напівмертвея в намаганнях реанімувати, а не стертиєдина вона така і остання 100 пудівне так багато було, але зрозуміти встигпавутина, лампа блимаюча, порохивсе як завжди, і топінг — похмурі думкибетон навколо, я окремо — дихотоміяостанній рядок, це була терапія8 min
- аміньСлухай трек на інших платформах:fanlink.tv/keeroo-amenЗнаєш, а днями я плакав над своїми думкамиВони метаморфували дивно, як є таке словоА його немає, тому, змінились просто. КомаІ трохи стрьомно те, якими стануть потімТак от і я не знаю. Натомість, всередині купа порваних дротівЯкось працює вроді, але з дня на день десь відійде контактНіби майстер з оголошення, лишив — та, най буде такФотки роздивляюсь в альбомах і хочеться назадНіхто не повертається, а там — Едемський садТам все по інших законах. Кожна плата на місцітранзистори цілі, листи в зошиті — біліЦе не погано і не добре. Просто так булоЩось оселилось всередині, увімкнуло свердлоРобить шкоду помалу, тихо, непомітно спочаткуНа зрізі часу дуже чітко видно відбиток перчаткиМаскується під щось, вирішує таскІ звалює тихо. Ментальний спец.наз.Потім лишаюсь наодинці, бачу наслідкиЦе так прозоро, як намальовані крейдою класикиОт і кому про це все розповідати? Психологу? Терапевту?Ну от. А я тобіПовільно опускаюсь в ці глибиниі чітко розумію, що далі — тупо глинаЯкщо не кинути лопату ще кілька хвилинто піде нафта…а потім чистий бензинПробити скважину до істини, прикольно, напевнеАле згоріти можна. Такий шлях — крізь терниМожливо, в когось таких думок нема і це нормальноТа інші речі для мене вже не актуальніДай бог кожному, на себе не тягнути чужеЯ роблю музику, просто не роблю з цього сюжетЗрештою, кожен де хоче, там і вештаєтьсяТому і відхрещуюсь. Проситься ще щосьАле тексти по папкахЩе кілька слів на папір, а звідти у хвиліі намальовуюється крапкаОт так я і поплакав про свої думкиМожливо, краще зробив би навпакиЗакрив шахту, залив водою. Най росте полинь (полин)І забув би навіки. Але пізно. Аміньлітери ховають в пісняхті слова, які не сказавтисячі співпадіньнема шукати змісту, аміньніби закодовані в снахті слова, які не сказавв сотні переплетінья вимикаю світло, амінь4 min
- тамагочі (feat. Proletarskyi)Слухай трек на інших платформах:fanlink.tv/keeroo-tamagochiякщо розтрощити мій фундаментзнищити все, що требатам буде тільки один орнамент —гвозді та стріли з небатак, ракетоносій сумудивись, буває і схоже зновумабуть вертається завжди тещо будує та руйнує основумабуть карається те, що важитьте, що цвісти не зможевсе відклади, мовчки поряд ляжемта будем навіть схожіхтось на нулі, між світлом і смертюні, не в окопі, на енному поверсіі так буває, прикинь, це не стертиа тиснуть не берци і навіть конверсивлада — це опіум, освоїти, значить вкрастиу можновладців зіниці вже давно — в крапкивавилон росте, поміж областеймужнім — намасте, вітання простети знаєш, ні, нічого не здаєтьсяне знаєш, лише спостереженнявраження того що знищено місто силитвої кумири поховані, їх не булокохання, як витвір сивого враженняа, стоп, це все не бажаненіякого ремонту приладу ментального баченняця картинка світу дійсно безумовно страченаінтро що? інтроспекція. сідай, 12.а кому відомо? так точно, нікомуяк захочуть, життя твоє перековбасятьще й должен залишишся, при всьому цьомуя прокинутись хочу, вже багато поспільбігме, відповідаю, на слові апостильсторіз запостив, помилка — розстрілостанній острів — хата, тут граю наосліпгуркіт і незворотній відлік тогощо зараз чутно, людноі ніби звертається до тебе зруйнована брамає лише відчуття тогощо це ніяк не буттяа те, що гортає в омануякийсь дивний гумор, чи як назвати це?хочеться жити? еякуляція на лицеу відповідь — відпочинеш післячого, цікаво знати? а ти, дядь, не смійся!місто вимерло, люди вслід за нимодне бажання — лишатись невидимимпотім ляже дим, нескінченний плина хтось навіки залишився молодимтихо в’януть квіти, весна ж тіпапахне чимось іншим, явно не літомплюс циклон грьобаний, лиє літрикуди діти тіло, на край світу?не помагає ненормативна лексикаа що толку, кричати вже після стрибкабоявся змучитись, змучився боятись, теперне розслаблятись! тільки, не розслаблятись!ти на долоні — кишеньковий тамагочідивись в очі, сука! дивись в очі!моє мовчання, металеве слово точитьдивись в очі, сука! дивись мені в очі!ти на долоні — кишеньковий тамагочідивись в очі, сука! дивись в очі!моє мовчання, металеве слово точитьдивись в очі, сука! дивись мені в очі!ти на долоні — кишеньковий тамагочідивись в очі, сука! дивись в очі!моє мовчання, металеве слово точитьдивись в очі, сука! дивись мені в очі!4 min
- без опіюСлухай трек на інших платформах:fanlink.tv/keeroo-noopiumна повторі слухай цей стаффнічого іншого, лише цю копіюколо за колом, вічно, представі ти став у дурмані, без опіюна повторі слухай цей стаффнічого іншого, лише цю копіюколо за колом, вічно, представі ти став у дурмані, без опіювсе життя по спіралі, на одних рейкахнема прямої, а як є, то під знаком фейкуці ітерації раз за разом, до ретьорнавже забув себе — ідентифікація Борная не репер, хоч і на капюшоніхто запитає знову, продублюю, що німабуть, то дежавю, чи рекурсіяпотрібне підкресли сам, бо не в курсі ягрусний і трохи тривожний — мій описці два рядки, то під моїм кіно синопсисти просто зачиняєш двері, як пішов кур’єря десять раз перепровірю потім — ОКРв мене все — повний пак, до країв бакзуби тільки слабо, в чердаку шлак, а такживий, ніби, здоровий, коло нуля десьпевне, варто поприсідати, понахилятисьгромадський транспорт нарізає колана грані фола, попри стовб світлофораз дороги бруд формує на одязі плямиобличчям перехожих — веснянки на халявуроботизовані касири, так вапщєцими словами вже наситили, як борщем40 копійок будете мати? ось ваш чекбудь ласка. дякую. наступний! заходьте щесміття в пакетах береться буквально нізвідкиламаю голову щовечора, нема де дітидиск лічильника собі, рахує кубометрикрутиться тихо, висмоктує мої монетивідчувати аромат тонкий почавтак буває навесні, коли квітне аличаце теж циклічно, як і все, зрештоюдоки я блукаю колами, своєю стежкоюна повторі слухай цей стаффнічого іншого, лише цю копіюколо за колом, вічно, представі ти став у дурмані, без опіюна повторі слухай цей стаффнічого іншого, лише цю копіюколо за колом, вічно, представі ти став у дурмані, без опіюякось я загубився серед всьогохоча, ніби все та сама, стара дорогатривога жадібно виїдає шматкамиі це по колу, все змішалось — амальгамастрьомні сни приходять постійноперсонажі різні — минулого тініщоночі падають грузом на грудине дають заснути, демонструють етюдиу цій берлозі записую останній трекдо місця, де вже був далі шлях ведезамикається цикл, ще поки не пізноперетворюю емоції на неологізмия тут подумав, що і думки циклічніа інколи здається, там криється вічністья ще навалю трохи літер на цей біт а тине відпускай увагу десь далеко літативід кохання акту до повноліттяа далі по накатаній, як твій дядя Вітязмінити цикл може погляд у дзеркаломи як фіатні гроші, ціни спускають зверхувода тече, потім в небесах літаєа далі наповнює твій стакан з чаємтіла плодові, спочатку квіти простопаузи місяці переходять у фазу ростуісторія циклічна за фактомхто кого нагне раком, в курсі фатумтільки джанкам всратим, нема що втрачатитам “препарати” і це ні разу не БАДипо колу пальцем коло головитіпа, думай нею, не тільки хавай грибитвій lifecycle теж має знак стопграло багато, не виграв ще ніхтона повторі слухай цей стаффнічого іншого, лише цю копіюколо за колом, вічно, представі ти став у дурмані, без опіюна повторі слухай цей стаффнічого іншого, лише цю копіюколо за колом, вічно, представі ти став у дурмані, без опіюна повторі слухай цей стаффнічого іншого, лише цю копіюколо за колом, вічно, представі ти став у дурмані, без опію6 min
- веснаСлухай трек на інших платформах:fanlink.tv/keeroo-vesnaЗа моїми брудними вікнамиВесна розповзається гілкамиПоглинає, квітка за квіткоюКвітка за квіткоюА потім зеленим намистомЗависає над містом навмисноДощем проливаєтьсяРобиться тісноНічого не змінюється, все циклічнеЦе так прозаїчноНаписано все вже давноІ на плівці, в кіноА всередині зовсім нічогоЗовсім, чесне словоНамагався відчути теплоАле холодно все одноНа стінах завмерли картиниВ них немає причиниПродаватися за безцінокЯк і в мене, в принципіВітер з дощем навипередкиА в трубці гудкиАптеки нові і ломбардиХвилюватись не вартоЧастина мозку велика відведенаЩоб проклинатиТо без слів зрозумілоКого, куди слатиКропітка робота у роботаПовторювати за людиноюНіби за вірно-єдиноюЗаповіддю чорним по біломуНадоїло!Закінчились вода і милоМагазин під боком, слава богуМені б іще сили100 ударів на хвилинуМетроном підганяє у спинуІ не страшноЧомусь, я вже не боюсьВсе прокинулось ніби, як малоНа світанку співалоНебо, або птахи у ньомуПовертались додомуВиринає ніщо і запитує —Звідки у тебе ці літери?Я мовчу. Хочу зникнутиІ ніщо йде в нікуди3 min
- okСлухай трек на інших платформах:fanlink.tv/keeroo-okзвучить важко. так, ніби за упокійзнеси башню, тільки заглуши думкижиття — фарш, то розумієш за роки боодин стрибок, позаду море помилокок, важко. так, ніби за упокійзнеси башню, тільки заглуши думкижиття — фарш, то розумієш за роки боодин стрибок, позаду море помилокприйми справжність, як ніколи не приймав щена жаль, ціну розумієш, та тільки впавшираз і ти встав, ще раз і розпавсязаземлення попереду, тим часом тільки хрест папськийперегони з перепонами, все інше — забороненозакладено глибоко в голову переповненупереконаний, що далі дике поле зновколи ти сам собі храм і ніхто не передзвонюєбуквально вчора було В.У.З.В. по тєлєку, школаза мить — сивина, склейка і в землі похованийа де решта-то? прожив, все ж такияк під арештом. тримай решту на білі мештидобиваємо до талого, прокачуємо з малоговсі скіли і навички, зі слиною на наволочкиосідає в голові дещо, зникає, як дим, те щоне прокатило, святий отче, беріть кадило в ділозвучить важко. так, ніби за упокійзнеси башню, тільки заглуши думкижиття — фарш, то розумієш за роки боодин стрибок, позаду море помилокок, важко. так, ніби за упокійзнеси башню, тільки заглуши думкижиття — фарш, то розумієш за роки боодин стрибок, позаду море помилокот і все, власне що. до фінішу прийшовшлях був довгим, тернистим. отримав казна-шоті синці на психіці ще довго нагадуватимутьдивись, не забудь. а вапщє — в добру путьвідчепись ти уже від себе, братанскільки там того життя, щоб накопичувати хлама потім — бам! і тебе нема, все на смітникуякесь інше життя вже починає фазу відлікузмінюється парадигма і це не дивноколи застигну, мій час плине, а хто винен?руки внизу, а так ніби на потилицілицем коло розстрільної стіни, паду без милиць ісам себе розважу, я сам без екіпажупродовжується пряжа, в фіналі тільки сажа ейти чуєш? записуй в книгу красивих метафорсигналізую, підіймаючи “фокстрот” прапорзвучить важко. так, ніби за упокійзнеси башню, тільки заглуши думкижиття — фарш, то розумієш за роки боодин стрибок, позаду море помилокок, важко. так, ніби за упокійзнеси башню, тільки заглуши думкижиття — фарш, то розумієш за роки боодин стрибок, позаду море помилок4 min
- keeroo, Крекер, C23, MURRA - КвітеньСлухай трек на інших платформах:fanlink.tv/keeroo-kvitenКрекертутешні знавці нав’язують розслабитись, та я ніякзавжди є причини щоби харитися, ай-яй-яй!жалітися нама чому, це не в рекомендаціяхтримати зло у собі, так пише моя редакціяпопав під акцію дешевої рекламичи то соціальні пабліки забрали в мене славу?банан для роду мавп, від змі думки на переробкудосить чекати червону кнопкуя уявляв цей світ інакше, який вже зламанийготовий до любого задуму, бо вже пораненийхотів порадити, та самому треба ради датишукаю досі те, що може мене радуватита усе, насправді, простохороші речі завжди в тебе перед носомі нехай катаклізми несе земна корапромені світла дістають до твого вікнаприспів х2на полотні білому малюємо буквикольорові і чорні моменти де був тиі намальований лишаємо відрізок вамсьогодні середа, а на дворі веснаkeerooмене просили свої, зробити на лайтахнема питань, братан, тримай цей стаффвсе починається з насіння, шлях одинз кайфом жити, рости і не бути під нимі ось, я живий, моє коріння теж тутхоча, пересуватись можу, тіпа, незалежнобез шансу обрати, радість, чи сльозице як кінець вічного сяйва чистого розумубагато чорного навколо, а де ж колір?як ми вчили, по віршику веселку в школісвіт може сам, вєрняк! з ним все буде окейпоки не втрачена ще віра в деяких людейа ми, роками, даруємо плодиретельно пережовуй, бо там нема водине здавайся, навіть через касарь причинпам'ятай — дерева помирають стоячиприспів х2на полотні білому малюємо буквикольорові і чорні моменти де був тиі намальований лишаємо відрізок вамсьогодні середа, а на дворі веснаC23у важкі часи, радий простим речамя розпалив вогонь і розігнав печальде світло, там тепло і затишокдавай завʼяжем балачок, давно не бачилисьна дворі грім гримить, пустіє вулицяа я замріяно надіюсь — збудетьсяусе надумане по крихті у наших життяхя обіймаю ці надії, тисну на “газ”і цілий світ летить, постійно крутитьсяважко піймати мить і усміхнутисяуже немає того запалу простих причинпромінь у вікні, дерева помирають стоячиквітень, квітень, квітень, квітеньдерева помирають стоячиприспів х2на полотні білому малюємо буквикольорові і чорні моменти де був тиі намальований лишаємо відрізок вамсьогодні середа, а на дворі весна5 min
- чі (feat. Proletarskyi)Слухай трек на інших платформах:fanlink.tv/keeroo-chiя не наздожену світанок — це мій тягархоч бачив їх, здається, безмежну кількістькрихти мрій, знебарвлених примарвстелили землю, а навколо — вічністьніхто з живих не в праві керувати лезомяке пірнає в плоть не з добротинадавши виправдання, що є просто тезаіз застарілого підручника понтизнайти і більше не губити словонехай єдине, та правдиве наскрізьі поки пошуки тривають, є одна умова —мій час пливе, готує клей на ластиніби й не вкрасти, але руків’я в пальцяхякі вчепились в нього, бо відчувають страхне розуміючи, що коли і вдастьсяця клітка відчиняється, я — птахтам біль глибоко пульсуючийна екран виливаю, нервуючи пролетить незліченно багато чіцей єдиний примірник існуючий?говорив довго, коротко чи убоговже не важливо, все що міг тоді, 2021 рокубуло все не єдиневідчуття смерті виношував біля моряцими схилами з кісток і бетонуя ненавиджу одеські жартисхожі на фейлетониісторичний центр увібрав аналізи мертвихкнига життя це симетрія минулого рокуцю вежу вже зруйнувалиможливо вбили сторожа виродканескінченність це влада над собоюце мастурбація до витоку доказівщо не знайденіпісля спілкування з тобою всередині менеодні утробні рани, що не гоятьсяце безглуздо, але так буває.нічого, що змінюється, нічого, що трапилосялише відлуння пекла бавилося десьпоблизу цього відчуженнясимуляції життєвого досвідузакрий ці вікна всім, чим зможешне бачу ніякого просвіту4 min
- ТерапіяСлухай трек на інших платформах:fanlink.tv/keeroo-therapyце терапія, про все, що коїться в меніможе здаватись, ніби купа маячнікожен рядок міняє напрямок і схему рухумені це важно. а як тобі цікаво — слухайранок з неба, гребе, не віддупляю нічокому шо треба? я полюбе ні при чомутисне тиск, шум шумить, прухи — нульале ж я добрий і по-правді роблю — пуффендуй22 тому, мені теж було 16я дуже заганявся по субординаціїтоді ділили мутки і мутили діладякую музиці, що не вигорів дотлапоки звикав, що мені вже тіпа “за 30”опа, майже “за 40” певне пора женитьсяабо роботу шукати якусь таку “нармальну”на польські трускавки, чи на ремонт в Італіюв таких роздумах цілий день і ніч не частобо це така собі, “середньовічна” пасткавже, якимось дивним чином, проминув екватора ніби вчора мама кликала в школу вставатитепер ось так, прокинувся, навколо нікогоможе б хоч руки в теплі, якби був гінекологхолодні пальці лиш на кнопках миші і на клавішахмій фрак не стрибне на вішак, не дочекаєшсясистематично випадаю на ізмєнуніхто не в курсі, що робити і в чому проблемаконсиліум спеціалістів, кажуть — все чьоткомій мозок не модель, але гарний на фоткахяк не реп, то ембіент, поки не він, то металнавколо сіра маса, а я сірий кардиналприкривши очі розмірковую над текстомщо на загал виносити, а що поза контекстомтако повільно, рухаюсь вперед і вгоруне завжди, ясно що, зелені світлофорикрок вперед, два назад, три стрибкацікаво, як там далі буде, після сорокабро, кажу собі — рілакс, і не гонипро це вже сказані слова старої істинипринаймні, я в надії на усе, що буде потімми всі тупо з плоті, не сци поворотівбро, кажу собі — рілакс, і не гонипро це вже сказані слова старої істинипринаймні, я в надії на усе, що буде потімми всі тупо з плоті, не сци поворотів броей, ти ще тут? ну то подякувавтобі — ван лав, і велкам ту май батискафта я б і сам вже на поверхню виплив залюбкипогнали далі, поки не розгубив думкине довіряю нікому, життя навчило, томутримаю гроші вдома, не лізу у пітльмускільки би ти не дав мені, перерахую, хулі?не фраєр, і в магазині я не маю куліні люди ні квіти мені, якось, не милівже давно не відрізняю сантиметри то чи миліпозаду стіна — те, що пройдено, попереду —вже маю запис до дантиста, на наступну середупро мрії — мало слів, багато кіпішуякий вже маю мозок, я про такий пишуу вихідні, чи будні — це тупо зайвий шум“повір і збудеться”, ага, не парь мені лапшуцей діалог мене зі мною триватиме вічнотонометр, таблетки, краплі, повний наплічникце він шепоче свої проповіді, коли темномій власний, не кіношний, дрімаючий демонЧак прокричав: “прихід сюди — початок кінця”все духовенство на рахунок цього казитьсястраждай тихо, там замість тебе гедоністипоглянь на плоть і “силу”, яку вона міститьмеморіальні дошки множаться, а люди нікому подякувати? звісно ж, блять, руснігуде сирена по колу в кінці робочого дняодна лиш думка виникає — йобана русняа ще, навколо шмон, цар нагорі — Соломоннаближені їбали в гланди конституцію і законєдиний вибір — молодого бійця курсти більше не людина, блять, тупо людський ресурся далі непокоюсь, думаю, все по-старомураптово завмираю на півкроці. дика втома8 годин поспіль, з монітором в розфокусіна стільці і ноті сі під бітло висівцей стаф досі — питання, що без відповідіне відомо коли, не ясно, де світло і дімкатування дуже вичурне, отруйний шіта чи колись попустить, я не їбу в душіце була терапія, можливо тільки першахз, чи буде інша. в любому, я завершуюнапевне варто інколи відкривати світупобачити життя, інакше можна пропустити6 min
About keeroo
From the publisher's feed
Стіни не кричать...
Укр кфз, йопта!
0342
🇺🇦