keeroo

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-muzika

Скільки би часу не пройшло, а я повернусь знов,

Туди, звідки прийшов, де віднайшов любов.

Так ніжно музики звуки мене до себе кличуть,

І розливаються тілом, підштовхуючи ближче.

Цей світ роблю я сам. Хочу? Глибина.

А можу прямо в пустелю, там де води нема.

Я розгортаю тут баталії, силою думки,

Любої складності подумки створюю малюнки.

Це моя доля. Точно. Полюбому. Так.

Не стрибай поперек тут, бо не зтягнеш ніяк.

На цьому полі я один і однозначно воїн.

Якщо тебе качає теж, то поділюсь з тобою.

Кєнт мій сказав, що не женеться за новою школою.

Та я й звичайну, блять, закінчив з третього разу.

Я це не кину, навіть якщо залишусь голим,

Та маю віру в те, що можу втримати цю базу.

Музика я, музика ти, музика всі ми.

Музика то життя. Музика до їди.

Спочатку музика. І музика перед кінцем.

Без неї нікуди. Та. Музика, то моє все.

Музика там, музика тут, музика скрізь.

Музика, то любов. І я у ній далеко не гість.

Музика після та музика перед початком.

Далі музика. І все має бути гладко.

Крізь простір і час, цей трек долітає до вас.

Бочка, робочий і бас. Все як було — без прикрас.

Кожна секунда цього звуку, мала і велика,

Які б не були інтервали, продумані дико.

Немає жодного бажання доводити щось,

Не на того натрапив. Тобі напевне здалось.

Поплутав береги. Не твоя категорія ваги.

Думай, що хочеш. Думки, то твої вороги.

Можу, без сумніву тіні, заплутати сліди.

Звідки прийшов сюди? Куди далі іти?

Мій шлях бере початок так далеко, не побачити.

І так давно, що дехто не повірив. Так це ти?

Моєю зброєю навряд чи когось можна вбити,

Та я продовжую писати, писати, щоб жити.

Мені дано фізичне тіло. Душі оболонка.

Залиште при собі цю популярності гонку.

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-minute/

Чотири стіни, тепле світло десь між них

Ледве чутно тихий плач, або сміх

На амбразуру грудьми? Нема дурних!

Я намагався, але не зміг

Очі затуляю рукою. Нікого навколо

Вбита порожнеча, а по шкірі спускається холод

Через потилицю, на плечі, до кінчиків пальців

Повільно так, ніби в слоумо розтікається

В кімнаті напівтемно, фоном не грає нічого

Секундоміра цифри перетворились на Бога

Морок цей рятує і лякає нестерпно водночас

Думки заплутались. Навіть дихати не хочу

Я бачу сотні номерів і навряд допоможе

Бодай один із них. На ефект плацебо схоже

Німий падає сніг, на дворі біла перина

А хулі ти хотів? Шо замовив, те отримав!

Регламентований напад, усе по правилах моїх

Чекати ранку, вимірювати швидкість рукою

Ударів серця, від страху не побачити світло

Статичні стіни — це те, що мені потрібно

У звичний розклад додаєтся їбуча причина —

Не спати допізна, і заснути вже під чимось

Хотів, як краще? Стабільно — не получилось

Серотонін — мінус + грузний мінус

Десь глибоко, під натиском старих програм

Загубиться момент, залишаю його там

Таких записів сотні вже. Скільки ще

Під кожним номер, дата, підпис, моє прізвище

Підводні камені цієї темної водойми

Лише помножуються. Я б це назвав непристойно

Планомірно їх накидую поперед себе

Щоб ноги зберегти, перестрибувати треба

Години, дні, тижні, місяці, роки

Проходять повз, у войдах зникають зірки

І я далеко, з останніх сил тримаю спину

Годинник підказав, то була лише хвилина

Прикро. Я вивертаю назовні нутро

Готовий впасти, лапайте мене семеро

Куди себе несу? Знають лиш карти таро

На пункт прийому, а не в знахідок бюро

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-baza/

Я би може кудись пішов,

(ай)

Та мене, сука, страх не пускає

(ніяк блять)

Видряпав пальцем кривим в голові директиву, яку опікаю.

Я дивним здаюсь незнайомцям?

(напевне)

Ще дивніше, з середини бачити

Ти ж на хвилину повис коло мене

Мені в цьому тілі до скону батрачити

Та, розумію цей погляд

(а хулі)

Я б сам так дивився, якби не знав себе

Лад, чи розлад, брат, чи розбрат

(хуй знає)

Зрештою, кожного з нас щось забере

Те, що тобі за пів пива

(по кайфу)

Для мене — три цистерни, блять, шариш?

Тут сам по собі, не закличуть на сайфер,

Зі мною ок все, я вам не товариш.

Сухі долоні, затьмарений погляд,

Як на виконання кари кроки.

Мені тут крізь землю пропасти, чи шо, блять?

(без бе) — це мій істиний профіль.

Нє, браза, не скаржусь ні разу,

В кожного є свої плутані шляхи.

Просто нагадую собі цю базу —

Пиши програму ти, а не навпаки.

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-bud/

реверберація пошуку, як довга дорога в безодню,

навпроти цієї пам'ятки, яка згоріла сьогодні.

це межа, зайди за неї, не бійся,

дожени цей блекаут, все поглине, не смійся.

я говорю напівшепотом, важко ковтаючи сенси,

все нібито співпало, існує, але мені не цікаво те,

що завжди препарує.

сльозами невдовзі все не скінчиться,

є щось глибше ніж затерті лиця.

рука оминає цю загнану обитель,

є це поневолення, опалене миттю.

нескінченна сповідь нічного хмарного світу,

нічого безглуздого, тінь моря і вже поховали евіту.

напівфабрикати обурення, симуляції дивної статі,

все це примирення не було де більше ховати.

Я не помітив, зненацька так,

Мене захопили темні фобії.

Може десь попередження знак був?

Я не помітив зовсім, сорі.

Ні це не реп, звичайний вірш.

Просто слова під біт потоками.

Дай мені знак мовчанням, що віриш.

Подивись очима глибокими.

Сірості смуток зібрано там,

До чорноти всі фарби змішані.

Часу прожитого я не віддам,

Як і, зрештою, те, що залишилось.

В цьому просторі звук народжується,

Набуває важливості, глибини.

Переконливо дуже проситься,

Його відпустити і не шкода мені.

Хай летить, крізь метал і повітря,

Най знаходить потрібні йому вуха.

Новонародженого не спинити,

Я для нього лише повитуха.

Інколи кажуть, то Боже слово,

Кірзь голови смертних нас,

Рветься і немає там святого нічого,

Порожній іконостас.

Хочу бути вільним. Будь!

Відповідь очікувано швидка.

В моєму тілі прихована суть.

Але я не знайшов. Правда гірка.

Знов не помітив, кінець наблизився.

Кірзь дивні, дисонантні мелодії.

Може десь попередження знак був?

Я не помітив знову, сорі.

Хочеш бути вільним? Будь!

Відповідь очікувано швидка.

В твоєму тілі прихована суть.

Але ти не знайшов, як не шукав.

Знов не помітив, кінець наблизився.

Кірзь дивні, дисонантні мелодії.

Може десь попередження знак був?

Ти не помітив знову, сорі.

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-drazhe

мистецтво то не праця

культура частіше є нічим

вірші то є твоя кров, а не праця

існуй, страждай або йди нахуй

просити це коли стукає дно

читач завжди споглядач

більше ніхто

піт, нескінченність, підлога та забуття

вночі виходь і знову незвично

лірика знати і не чекати кінця

твій фоторобот вже без обличчя

мовчання без форми об лід

і епілога не вистачить надвечір

може вранці ніхто не помре?

давай помовчимо, вже догоріли свічи

метафізичний збір навмання

репліка занотована на плівку

все піднімається з самого дна

і існує руйнуючи сітківку

не можу залишатися стриманим

ріби землю з під ніг в мене вибили

моя фінансова діра вже сягнула краю

навіть якщо продам талант, не залатаю

а я мовчу більше, ніж інші

на те свої причини. В пошуках тиші

я можу не виходити з кімнати днями

заради чого це? Розведу руками

кілька днів по прогнозу дубак

далі знову тепло, ніштяк

це ж як любов, коли ти любиш дійсно

кожна думка реінкарнується в пісню

залишаю за собою виключне право

стрибати в безодню, злітати в небо з вітрами

я не бажаю чути голоси

зрадників брудних піднятих на списи

мені глибоко байдуже

як сильно тобі не подобається трек

ніби драже розсипаються краплі крові

підлогами тисяч аптек

мені глибоко байдуже

як сильно тобі не подобається трек

ніби драже розсипаються краплі крові

підлогами тисяч аптек

мені глибоко байдуже

як сильно тобі не подобається трек

ніби драже розсипаються краплі крові

підлогами тисяч аптек

існуй, страждай або йди нахуй

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-noluck/

На хаті срач, на думці — розпач

Слухай, не плач. Зараз не час, пробач

Наповнити себе варто чимось корисним

А голова пуста, як і тіло. Не пощастило

Окрім кредиту і вороху спогадів

На столі пачка сіг, з колонок мотив

Я вже намутив. Достатньо на це коло

Колесо крутиться, пора додому

Скоро закінчаться дмуки і сили

Комусь щось робити. Хоч і не просили

Не пощастило. Ніхто не винен

Крила не виростуть. Бережи спину

і мовчи. Такий стимул. Не пощастило

Хтось дуже париться стилем

Аби модний саунд і картинка, шкода, без посилу

В мене є відповідь — зміст і логіка

По дефолту, у кожному складі рядка

Роблю, що мене качає. Майже на іксах

Не подобається? То вирубай, паца!

На вуха твої не претендую, своя тєма тут

Кому треба, той знайде це. Не проблема

Коли слова пусті, в них зеро впливу

Нема чим думати? Ну то не пощастило

Лабло для мене, як для сталі мастило

Якщо в тебе інакше — не пощастило

Виграшний білет — один на мільйон, кажуть

Шоб здоровим бути, хавай спаржу

Замість круглих різних. Бо мама сива

Розпакувався знизу? Не пощастило

Буває так, що в людей, як на диво —

Обкладинка свіжа, а з нутром гнило

Витягнув цей номер? Морозь красиво —

Сорян, бро. Adios! Не пощастило

Помив тачку тільки, на дворі злива, вили!

Така погода, просто не пощастило

Дав таблу, а голову не попустило

Якась галіма хімія. Не пощастило

Для телепорту в пекло, ні шнурка ні мила

Іншим разом, певне. Не пощастило

З таким фартом, назад виплюне могила

Живи спокійно, не кожному пощастило

Помив тачку тільки, на дворі злива, вили!

Така погода, просто не пощастило

Дав таблу, а голову не попустило

Якась галіма хімія. Не пощастило

Для телепорту в пекло, ні шнурка ні мила

Іншим разом, певне. Не пощастило

З таким фартом, назад виплюне могила

Живи спокійно, не кожному пощастило

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-honest-murra-sudini/

Якщо хтось очікує зізнання

Його не буде, ніколи

Єдине, в чому я можу зізнатись —

Це в тому, що кожен бракований

Може зі сторони не помітно

Але всередині я відчуваю все

Ніби дощ глибоко замкнений

Гримить, вилитись намагається

Не треба роздавати поради

Тебе привели куди вони?

Нехай навіть із синцями

Та кожен сам повинен знайти

Своє призначення і шлях

А ще, кашу їсти як

В цілому розуміння —

Місток хиткий через страх

Думки не контрольовані

Між мною і світом пуповина

Секунд кров невидима

Протікає через наші судини

Перші і останні години

Напевне, найважчі були і попереду

Спустошені від крові судини

Не побачать іншого берега

38 років птахів співу

І я вичавлений, розбитий

Хтось пропсиав цю директиву

А я виконую. Нема чим крити

Мовчазне — “До непобачення.”

Не дасть вибору нікому

Більше це не матиме значення

Коли все повернеться додому

Я засинаю, не дай мені

Зникнути в темній глибині

Цифри течуть і те, що було єдине

Лишає спраглі судини

Я засинаю, не дай мені

Зникнути в темній глибині

Цифри течуть і те, що було єдине

Лишає спраглі судини

я відволікся моя вісь змістиласся

перестав бути щирим перестав не дивлюся

чорна тінь падає на місто петлею-намистом

навмисно тут вбивство до смерті скорочує відстань

лезом по горлу забрали свою нагороду

у гору йдуть справи і дим із котельні гукає примари

хтось учить уроки не спиться чатують уроди

під вікнами темно похилий ліхтар соромиться тіні даремно

розлита горілка розбещена дівка

з бруківки останні краплини злизує

так солодко й гірко

нарешті до купи збігаються краплі

це дощ наточує шаблі наповнює кубки

смачна лихоманка вічна загадка

кого ти врятуєш матір чи батька?

прокляття по місту гуляє із свистом

впускає холеру вона ненажера

з кишені виймає все до копійки

без бійки...

Я засинаю, не дай мені

Зникнути в темній глибині

Цифри течуть і те, що було єдине

Лишає спраглі судини

Я засинаю, не дай мені

Зникнути в темній глибині

Цифри течуть і те, що було єдине

Лишає спраглі судини

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-lito/

0 3 4 2

Літо 23

keeroo

Чуєш?

Франик, вечір, літо. Дуже подобається.

Тонкою змійкою димок в небо підіймається.

На клумбах квіти. Немає вітру. Тиша.

І місяць так сором’язливо світить. Пишу.

Це не про мене і не для тебе. Сорі.

Я зачарований моментом, споглядаю зорі.

Дуже повільно крокую. Не маю керунку.

Кілька цигарок у пачці, круасан в пакунку.

Жовтіють ліхтарі стрункі обабіч вулиці,

На тлі холодного неба між зелені туляться.

Людей нема навколо. І добре від того.

Неподалік цвіркун співає, бо має змогу.

В легкого джазу дусі. Я не на вашій тусі.

Радію тихо всередині. Медитую у русі.

Здається, Хронос завтикав. З усіма буває.

Пірнаю в літню ніч. Коли вернусь — не знаю.

Уууу. Літо, чуєш? Забери мене до себе.

Уууу. Солодко-сумний, розслаблений, веселий.

Уууу. Ніяк напитися тебе вдосталь не можу.

Уууу. Ей, не тікай так швидко, прошу!

Нема машин. Дерева мовчать загадково.

Світлофори підморгують, ніби вказують дорогу.

Теплий вітерець пролітає дуже зрідка.

Рукотворне павутиння наді мною — дротів сітка.

Земля заледве встигла оговтатись від спеки,

Асфальт не плавиться під сонцем. Відлуння далекі.

Все ідеально. Баланс, приємні відчуття.

Немає сенсу грати ролі. Я — це просто я.

На телефоні 90 відсотків заряду.

Музики вистачить до ранку. Так а що ще надо?

Я буду йти кудись, не рахуючи кроки.

Під кросами дорога пролягла між спальних блоків.

Допоки небо темне і яскраві зорі в ньому,

У мене є ще трохи часу, побути самому.

Як тільки запалає десь далеко промінь перший,

Закінчується зміна. Відпрацював належно.

Уууу. Літо, чуєш? Забери мене до себе.

Уууу. Солодко-сумний, розслаблений, веселий.

Уууу. Ніяк напитися тебе вдосталь не можу.

Уууу. Ей, не тікай так швидко, прошу!

Уууу. Літо, чуєш? Забери мене до себе.

Уууу. Солодко-сумний, розслаблений, веселий.

Уууу. Ніяк напитися тебе вдосталь не можу.

Уууу. Ей, не тікай так швидко, прошу!

Франик, вечір, літо. Дуже подобається.

Тонкою змійкою димок в небо підіймається.

На клумбах квіти. Немає вітру. Тиша.

І місяць так сором’язливо світить.

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-podorozh/

Ото інколи слухаєш біт і він наштовхує мозок

На якісь дурниці, вгамуватись не можу

Вирішив записати одну з таких дурниць

Ну а хулі? Для творчості ж немає границь

Якось я змив таргана в каналізацію

Не шкода, але подумалось — а що він там побачить?

І пішло-поїхало, сорі, не зупинився вчасно

Тепер записую цей куплет, легко, як по маслу

Спочатку велика вода, немов цунамі збиває з лап

Він потрапляє в шаленої сили водоспад

Падає вниз, у невідомість і темряву

Що далі? Молиться комашиному богові напевне

Крутий поворот, ще один, вниз і вгору

Несеться темрявою мокрою, без жодної опори

Маленькими лапками намагається протистояти

Але марно. Вирішує просто потоку піддатись

Припинивши супротив, покірно пливе за водою

Починає бачити коротке життя, перед собою

Аж раптом, як на диво, вщухає буря

Ковток повітря, ще один, оговтався тіпуля

Дрейфує і думає, крізь тишу і темряву —

Скільки триватиме це? Коли відчую землю?

Я не сказав тарганисі, як сильно її люблю

Не поцілував тарганят на ніч. Сам ніби сплю

І вдруге вирішує все відпустити геть

Сам видихає, розслабляється, пливе куди пливеться

Минають години, а може й років сотні

А він у тарганячій нірвані безтурботній

Зненацька, світло біле пробуджує самість

Поділяється на спектр і золото

Замість безглуздої смерті в каналізації

Комашиним богом став він. Завіса, овації

Ось вам трохи дурної мудрості під біток

Семпли підігнали ютюб і тікток

Може це смішно, але й тут є істина

А далі буде те, що я читаю замість приспіва

Вода в стакані, стає стаканом

Немає сумніву в цьому. Все за планом

Віддайся потоку, якщо навколо дурдом

Бери приклад, дядь, будь тарганом

Вода у пляшці, не стане кувшином

І тут все зрозуміло — не бреши нам

Коли почуваєшся, ніби рибка за склом

Відпусти думки. Просто будь тарганом

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-tesho/

Попіл

Попіл, пісок, мокрий тлін

Ніякого міста сонця

Нескінченне тремтіння колін

Тринога минулої весни

Літо німе, німі сни

Все через непомітність

Через сліпий порив

Травневе спотворення

Старий німий нарив

Не розтопи покаянням

Не відійшла вода

Немає ноги

З відчаєм виросла борода

Яблука сліплять свята

Я спотворю межу

Більше не буде радості

Меншого не зможу

Сита, зла, стара

Рукоприкладство зла

Витягла, знущається

З трупами забрала

Ця ширма,

Як споротий живіт полоненого,

Який не загоїться,

Весни, закривавленої в яснах,

Спотворюй та мовчи,

Внутрішній космос.

Буття

Нема ніякого сприйняття

Тільки те, що існує

Що ніколи більше не спрацює

В мене є щось, те, що тобі не підвладне все ще

Світ гнеться. Перекидається з ніг на голову

Після холоду зими, чи після зимового холоду

Якби хтось дізнався, про що ці слова

Зникла би потреба промовляти їх вголос

Тільки звикнеш до літа і ось вона

Знебарвлена, після ін’єкції золотого

Нема ніяких ситуацій безвихідних

Поки ти їбашиш чесно, без вихідних

Світом рулить нагорі хтось, напевне

Все житті вирішує — енергія темна

Улюблених релізів дати починають лякати

Тут нема що казати. Замінаєм дебати

Повітря пахне так само, як років 20 тому

Все передбачив наперед я кроків 20 тому

Я вже чую, як пищать серпокрильці

Над покрівлями танцюють зграйками

Скоро яблука, а потім гостинці

Серпень 38й. Мене привітаєте

Поки ці рядки набувають форми, плоті

Скроні в лещатах болю, слова трьохсоті

Голова не думає, руки роблять самі

Дають життя чомусь, на самому дні

Все те, що не вилилось чорною нафтою

Помре у моїй голові, поміж іншого

А можливо, саме воно було варте

Бути сказаним. Стати почутим більше

Якщо ти не відловлюєш, про що я

Краще не слухай це. Не відчувай краще

Все вже оплачено, навіть годити простою

Ніхто не поспішає. Не все втрачено

В мене є щось, те, що

Тільки те, що існує

Що ніколи більше не спрацює