keeroo

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-dijsno

іноді мене бісить якась музика

в неї немає дійсно ніякого сенсу

є форма, присутність чиєїсь сутності

але все це безглуздо, як речення політика Венса

або якогось інакшого, що пристосувався

ти чуєш сповідь літа, що минає?

звук поглинається морем, не огортає

цвітіння стисле, лиш плоди залишає

іноді музика, як заповідь часу

те, що руйнується тут і зараз

я бачу навкруги, все і одразу

це як колір червоний, кіно про екстази

позбутися звичок, що звуться легіон

жити в кредит, останній вагон

потягу, що захований десь на Пер-Лашез

зачиняють кладовище, лягаю я десь

працевлаштування у системі координат, що гниє

само собою тихо вбиває та все псує

безперечно закатовує тих, що не з ним

та, звісно, назавжди буде тільки брудним

мене особисто й кисень, час від часу бісить

аж надто, якщо це приспів, затюнений в соплі висер

не мій прикол, скажу стило, свиням кидати бісер

якось життя зависло. просиджую, тупо, крісло

іноді здається різко, що рухатись немає змісту

руки помити й поїсти, просто звалити з міста?

чи глянути муві сісти, з улюбленим протагоністом?

святкую водою, не Cristal. такий загадковий містер

в моїй голові тісно. усі прийомі їжі — тісто

палю забагато, звісно, не впишуся в адвентисти

звук стане корисним, коли світ тазом накрився

з іншого боку — убивця. під жарти про тракториста

моїх гріхів намисто, розірветься з гучним тріском

індульгенцію, бистро, жени мені, дядя єпископ!

а потім, тим же писком, із помиями в миску

під політичним тиском, провалюватись навмисно

трек записав, крутим став. найми собі юриста

по документах — 300 боргу, каже судовий пристав

ліпше швидко здрисну. не пишу з-під палки пісню

музло без сенсів і “смислів”, лайном буває, дійсно

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-weakness

в мене є місце слабкості —

там, де я не повинен стримувати сльози

і через тисячі років, в комети на хвості

я повернусь туди...може

це не просто каміння, тут буквально моя душа

я тут був і з грішми, і без гроша

тут народились і абортовані були сотні слів

звуків, думок і дій. відбитків на склі

я відриваюсь сам від себе поступово

спочатку було місце, а потім виникло слово

дайте точку опори і я переверну світ, вєрняк

так казав Архімед, чи якось не так?

в мене не заберуть ніколи місце те

де пахне спокоєм, білим алича цвіте

там заховатись можна від друзів, ворогів і навіть неба

але ніде не сховаєшся від самого себе

там були знайдені і загублені різноманітні сенси

пройдені шляхи, які хтось для мене накреслив

коли зійдеться в останню сингулярність мій всесвіт

я повернусь, щоб ніколи більше не померти

хтось тікає, ломиться, від всякої напасті

у тебе є місце сили, а в мене є місце слабкості

я розганяюсь, падаю і собі кажу — стій

у тебе є сили місце, а в мене — слабкості

не виливаю злобу на зовні, вона вже на листі

у тебе є місце сили, а в мене є місце слабкості

і через тисячі років, в комети на хвості

я повертатимусь у своє місце слабкості

Прекрасний день промайнув сягнув за обрій

Вкотре натякнув що я не обраний

Хочеться писати про добро в часи поганські

Але реальність не залишає шансів

Музика мій притулок, моя слабкість

Дякую keeroo що підтримує і ні разу не сумнівався

Прокидаюсь як персонаж з романів Олдоса Хакслі

Дякую Блокада База за базу за часи прекрасні

Респект ЧК, Чаклун, Сідок за біти і не одну атракцію

Памʼятатиму Кріс, Шенборн і фестиваль Провокація

Дякую Львів який приймав і відштовхував

За підтримку вуйку POLAMAV

Дякую Рижуні за Клекіт за отриманий досвід

Дякую реп юа що хоч інколи мене постять

Лесик Шахід дякую за спільний ейпі

Dj Hed що запросив зачитати на не один біт

Респект гурту Нумо за їх фанкову музику

Дякую Келавра за спільні треки хоч ми і не є друзями

Дякую Двір який постійно відмовляв у виступах

Міша Правильний дякую за віру, за підтримку за альбом в принципі

Дякую Афріка Рекорадз та Yaski за розуміння

Дякую Соніку за розмови і за трек Сумління

Без кожного мого слухача якого не відялякує

Моє базікання на музику кожному дякую

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-nestrashno

давав собі слово, не бути слабким

напевне ціна така — гріш йому

губив помилково, щоб стати ніким

свою голову. міг би по-іншому

але так не складається

думав сильний, а сльози такі, як у всіх

робиш крок і кільце замикається

зараз плач, а спочатку був сміх

всесвіт тепер поглинає

енергію мною випиту

ніякого пекла і раю

квіти у кращому випадку

хочеться тихо щоб

без метушні і без зайвого кіпішу

він мовчазний прийшов

скинув свій капюшон…так і що?

це тобі не дісі і не марвел

ніхто не повертається потім вже

спокій буде вічно примарним

допоки його нема, зафіксовані у туше

душу в матерію, з ніг і на голову

з голови і на спину

в мене є два шляхи, як у кожного:

на Голгофу, чи гільйотину

миті зникають,

новими заміщене листя у дерева

це далеко до краю, в нікуди питаю

чи близько від берега?

нізвідки лунає ніщо і нічого нового

як було, стабільно все

чому, не питаю у нього більше

минуле цей біль несе

більше не страшно, най падає сніг на мокрі крила

інше не важно, немає вже сили, яка б зігріла

я не боюсь тепер, ліворуч від мене випита пляшка

хочу повірити в те, що більше не страшно, але важко

доля малює для нас кути

мапа поділена в лоскути

визначив чітко я свій мотив

ліпше згоріти, ніж згаснути

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-silence

тиша

мова відчаю не заважає тобі писати ці історії минулим

це ніби звичка, яка шукає зв'язок з тим, що було

з тим, що залишається засинати в темряві файлу

серед того, що вмирало наодинці, але так і не настало

тиша — це нойз твоєї пам'яті, який пірнає в безодню зневіри

тиша — це нойз незворотності, який руйнує вівтар стадних кумирів

тиша — це стимул не бути, забути все те, що застигло

тиша — це знову і знову все те, що загострює ігри

я можу підняти назовні всі ті вчинки двадцятилітньої давнини

я все це можу, іноді я навіть бачу їх уві сні

нічого особистого, спалах того, що не дає задоволення

лише однотипна та навмисна дія відтворення

так працює мистецтво — з бажанням дійсно померти

воно бере та витягує назовні, напевно, щось вперте

що тримається і тягне у колись здійснені речі

все відбувається так, але це лише втеча

повільно розплющую очі, дихаю спокоєм, після глибокого

день вже почався, якось не вчасно все, ну та і похую

світ їбанувся і котиться, можете змити грим з лиця

залишу слід свій в тих місцях, де і обіцяв. на розсуд творця

казати собі — закрийся. ти вже не патрон, а гільза

з надривом не вийде більше. давай на притон, не бійся

отару цікавить, насправді, що там в сусіда? скільки за стінкою?

десятиліття з екрану нас шліфували однією платівкою

я так і бачу, як в оченятах блактиний вогник іскриться

це для гімна вентилятор вічний, не для здорового українця

суто для тебе, щоб не розбити на друзки тендітну мрію

скажу, що все буде заєбісь, навіть якщо сам в це не вірю

вичавлений і розмазаний по девайсах, тече допоки струм

живий, та секунди крізь пальці, на шляху в депо, ще не прибув

приймаю за своє життя оцифроване палтежі на приват

чи то музичний філософ, чи музи вагіна? я музикант

спостереження беззмістовні, місяць у повні, нутро на зовні

кожен колись проїбав не помітивши, переписав клятви кровні

немає думок і почуттів, всі до весни застигли. тиша

птахи летять по-діагоналі, відносно цієї будівлі

тиша — це сповідь

тиша — це пауза

тиша — це ліки

тиша жива, вона тримає собою мокрі повіки

тиша — це крапка

тиша — це правда

тиша — це жертва

тиша жива, вона говорить, коли музика мертва

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-nul

відраховую демками кількість прожитого

старими теками, текстами, досі ще не закритими

проєктами дивними, простими ритмами

римами, роками битими, почутими криками

у своЇх квадратних метрах, кубічні метри повітря

перетворюю на паузи, звуки, ноти і літери

понуро перекурюю, хоч мені порадіти би

якби не був таким, уже були і діти би

нікому не всрався, по факту, то чиста правда

крім мами і тата, хіба що, Люди і Андрюхи — брата

думав, ким стати? не мусором, не депутатом...

за карати крадені карати, чи ґрат уникати?

не хапав і не хапає. це він про зорі і бохи

наче і не тупий, у чомусь може трохи

в кімнаті, як у карцері. в піжамі, ніби в робі

занотовує слова про себе, в третій особі

чотири на термометрі, на карті — майже нуль

повільно помираючи нікуди не жену

відлуннями з минулого літери на листі

все по-красоті, так, як я хотів

Під цей трек помер Муфаса. У жлобів — по три паспорти

Репер підлизує владі — лизав би вже краще Марині

Країні потрібні герої. Хлопці, давайте гратись з ЙоЙо

Хочу фіт із Дантесіком — буде мʼяско

Від мене штин стоїть москальського репу

Енекін, я — поганий ментор у розфокусі

Серйозна дитина. Однією ногою в могилі, іншою — в кроксі

Римую галімо: квадратиками і кружечками

Панчі — що вертушечка Жан-Клода Ван Дама

Реп-гурт ТЦК балує нас своїми хітами

Не обіцяй, коли пʼяний. Славік, це більше про тебе

Життя вибиває з мене всю довбану романтичність

Ти не зможеш тут бути, щоб когось не образити

Цей R’n’B за смаком нагадує сухий стаут

Знаю ціну копійці. Сонце випалює маківку

Ховаюсь у затінку

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-asho

а що, якщо зранку не омлет, а пашот?

а шо, єслі депутати були би чесні?

а що, якщо кофта не худак, а світшот?

а шо, єслі, не пісні, а пєсні?

в останньому рядку є зайве слово

прибери його і отримай нормальний рядок

ламає переписувати все це знову

не хочу я в ті срані чарти, трек і так паталок

дядя, не віриш? в сусіда аж виросли крила

він чув його вже 376 разів

приблизно стільки, йому ж бо пощастило

бути свідком народження цих мудрих слів

мене цікавить таке, наприклад —

коли репери деякі повиймають з ротів хуї?

чи нашо питати, вам пакетик потрібно?

якщо я вже пів року ходжу в магаз зі своїм

в залежності від контексту і вимови

ми відрізняємо емоційне наповнення слова

є велика різниця, між голова і галава

так шо, пильнуй базар, дядя і фільтруй слова

на районах, здебільшого, так буває

замість солі і перцю, випий ліпше чаю

баян, то більше не музичний інструмент

а також, далеко не протермінований мем

емка, то ніхуя не розмір одягу

якщо ти в тємі, то наспівуй собі цю мелодію

але не розмучуйся на брудну абетку цю

бо прийде кумар і йобне больно по лицю

чого ми комунікуємо так погано?

сказано одне, понято інше — сіль на рану

та і самі ми чуємо те, що хочем чути

бо кожному своє, кожен мозок своє мутить

звідки беруться різного роду дегенерати?

нахєр слати, тупо не виходячии з хати

їх так багато, вафлі, просто нема ради

пора міняти стіни цієї палати

а що, якщо за косяк — хедшот?

а шо, єслі не накидався би Преслі?

а що, якщо вимкнути автопілот?

а шо, єслі підійдуть мєсні?

кому потрібні, скажи, пігулки і мазі

на тлі добровільно-примусової евтаназії?

проте, аптек багато, певне рентабельно

притарити приватно можна любе кіно

все життя мене сильно дивувало

як красти лями кешу, при тому, тупо налом

трмати вдома і не прилипнути ні разу

іншим — термін за стафчіка чєк, блять? маразм

певним речам не сказати “до побачення”

надаючи їм якогось сакрального значення

або, оці мої, “маленькі ритуали”

чуть що не так пішло, відразу — все пропало

а як же бути із ностальгії смаком?

вона, ніби, солодка, і виходить на поклон

така, вся, з купою спогадів мішури

от і балансую, між “тепер” і 2к+3

чому час така дивна штука, в цілому?

як зрозуміти, він є, чи його нема?

я зависаю, думаю, а потім обломно

життя тікає в цей момент задарма

такі припущення і питання дурні

в моїй голові, запитую: “поняв, чи ні?”

важливі також є, і після коми — “якщо”

підігрійте, ліпше, ефками, mr. Joe?

а що, якщо співбесідник задрот?

а шо, єслі не навеснІ, а навЕсні?

а що, якщо за 60 в поворот?

а шо, єслі просто дожити до пенсії?

а що, якщо батя за хлібом пішов?

а шо єслі, не в смислі, а в сенсі?

а що, якщо після бухла харашо?

а шо, єслі війни були би словесні?

а що, якщо я тобі свідомо брешу?

а шо, єслі в ліхтар на новенькій Теслі?

а що, якщо капелюх, а не капюшон?

а шо, єслі рогалик, а не біг тейсті?

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-determined

важке повітря в кімнаті, не міняється нічого

в добровільному целібаті, батя не оцінив такого

перевіряю пошту 13 разів поспіль

холодна постіль, спам, решта пусто, тупо простір

є, ніби, якийсь план на час прийдешній

або нема його, хуй знає, з мене ніхто ніби і не вимагає

шмотки 10 років як кричать — пора на покій, паря

а я в музлі весь, не чую тіпа, відвертаю харю

всяка уригана дичина наповнює голови плавно

не перепрошую, поїбать мені, дякую хоч державною

але, з іншого боку, і тут якось нема за що

вся ця шляпа лізе в чарти і затички під капюшон

танці на кістках, біль, судоми, фінальні титри

все як завжди, в принципі, рахуються тільки цифри

оріентири міняються, бо хочеться з маслом

тільки не забудь про базове — піраміда Маслоу

я і далі про своє і про себе, піздєц егоцентричний

вроді норм, а інколи плющить, ну тіпа як обично

заїбало паритись сраними грішми всю дорогу

ліпше би довкіллям запарився, блять, ну чесне слово

вхід сюди один і вихід теж — в андеграунд, на разі

рай і пекло, то просто чиясь волога фантазія

кожен на своїй тємі, заковтує мовчки гачок

може і проти був би, але звук на мінус. ну а чьо?

палю тютюн, дописую куплет, думаю про теплий чай

за вікном десатурована зима, а я тупо не помічаю

я міг би, але не буду, не хочеться і не колеться

мої слова разом з вітром, десь на репу околицях

бабки, лаве, капуня, два є п’ять в умі

вважай під ноги, братюня, слизько в цьому тераріумі

ми в ілюзії, тіпа попереду щось добре приховане

а фізики кажуть, що все це тупо детерміновано

все це тупо детерміновано

все це тупо детерміновано

все це тупо детерміновано

перестань паритись,

бо все це тупо детерміновано

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-pomalu

пів на третю ночі, я ж спати хотів, бро

почув бітло, як на зло і keeroo понесло

про що пишу, без дупля і яке число не знаю

спочатку стрибаю в байдарку, потім шукаю весло

сіра хрущовка нависає наді мною шифером

в житті облом, музика не працює, як ергоферон

війна, нема де стати, кругом дегенерати

діряві дороги, морок і борги за хату. нате

не думав оперувати речима саме цими

інфляція, комуналка, злітаючі в космос ціни

зате я в курсі, що темрява пахне бензином

яке покращення? шо ти городиш? не труси нам!

візьми собі цієї розкоші. мені насрати

на ваші грати. окрім мовчання маю мати

сюжет мультика, як і в дитинстві — охуєнний

та не за я левів, тепер імпонують гієни

їдеш помалу? порадій, що не трясе

серед шосе, де летить “за двісті” все

обійми, кого любиш. решта — суєта

набери кента, спитай, як він там?

ці ночі неспокійні, ніби альбоми Slipknot

де кожен день — стабільний пошук банкнот

і тут тобі не Бангкок, тут цілий блок гасить порошок

забив Moon Rock, видув смок, виловив шок

роблю стрибок в невідомість. в боксі цвіте не Адоніс

і це не завжди на користь, модифікує свідомість. чуєш, аміго?

як виють сирени — та це не сім сурм

це Україна-мама, син. тут кожен день, як абсурд

ловлю сигнали з горища, і нас чимало, тих, хто під Всевишнім

похуй на топи — ми топимо тільки за ближніх

та крок за кроком робим свій стиль вічним

цей реп, як ноотропи у твій мозок, без побічних

ми не публічні, не на допах — свіжа голова

хоча не раз ходив по краю — блять, зривало дах

задача вижити — номер один. у цій рутині все циклічно

ніби в пустелі без води, їду по малу, по бездоріжжям

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-crowding

знову ці двоє. хайпу не буде тут. проходимо мимо…

накопичену слину, їдким коментом харкаємо в спину

якось почуємось, ще. через життя, наступного разу

коли ми опинимось в тисняві і там задихнемось від газу

приходь в цю ніч кришталеву

заходь в ці побиті вітрини

в ці печі сталеві навіки

де одноразово поглинем

де вітру не буде, повітря

зникає, сумує і личить

де будуть в кінці лише титри

які вже ніяк не позичать

де станом на зараз некрополь

сивіє, горить, де кордони

і сірою зоною знову

завжди перетне заборону

в цю ніч впало небо,

не тільки побиті вітрини плакали назовні кістками

ні біблії, ні тестамента

ніякого бога, який нахуй не потрібен тут і зараз

тільки знищення момента

який здійснився одразу, ні тридцятих, ні нульових

ні десятих - двадцятих

шовінізм завжди шукає правду у знищенні

не смійся в теперішньому

нічого позаду, лише кров

генетична рідина жорсткого існування

я маю подих, отруєний, ще один, кривий та в моменті

але питання — чи залишилось бажання?

як і завжди, пропускаючи тебе вперед

я шукаю рядки, щоб наздогнати і не впасти

у капілярній крові мій, і без того брудний манжет

а стрічка скажена згущує фарби, ніяк не “краскі”

ми не вони, а вони, що логічно — не ми

але не існує, просто так, паралельних прямих

все пересікається в тій, чи іншій площині

шість рукостискань приведуть нас на інший край землі

заради видовища страта — площами полахали

час минув, а Давиди й досі б'ються з Голіафами

обіцяна земля десь там, не моя і навряд чи полечу

храм вщент зруйновано, залишилась Стіна Плачу

не сперечатимусь, не говоритиму, мовчки кивну

не так і складно, ніби, мало хто подолає цю глибину

плюс-мінус по коліна — це максимум, і те після дощу

а в головах зайнято, там вже дохлий, червоний щур

друже, я стараюсь з усіх сил, голова пуста

рахував до десяти уже і рахував до ста

нам всім пизда, кожному з його хреста

по собі ми залишимо сірі, пусті міста

молитви в нікуди і шкіра до крові зношена

в мене немає вибору, лиш до кінця протягнути б не з ношами

і не зробив нічого. індиферентно інсую у часі я

тільки чую тривогу і кілька новин бентежних про Часів Яр

справедливості нема і не буде, змиритись вже пора

хто не бачив темряви, толком, ті кричать звідусіль — ура!

я і сам сліпий, виходить. хочеш, пригощу?

каша ця з сокири точно, смак — тупо ні про що

в твоїх руках і томагавк не стане віслюка щелепою

а ті поради всі — не варто. певне, краще знехтую

слів багато, на тобі, давно свій зміст втратили

на штик лопати, як пустий ріжок, бери, брате мій

все ще пробую здибати істину, в неіснуючих спогадах

секунди горять, зникають іскрами, блискуча промова!

дах тече помаленьку, чорним по білому береться пліснява

як і минулі, повз ваші голови, зникнуть і ці слова

Слухай трек на інших платформах:

fanlink.tv/keeroo-genocide

в мене все під контролем

пил збираю під килим

потім сяду на нього

здіймусь до небосхилу

де летіть невідомо

та в цю мить не всі вдома

тож відмий небо хлором

і вдихни непокору

твоя перша свідомість

як остання вагітність

сенс притягує тролів

незрівнянна магнітність

я в повітрі як голий

хмари зʼїли палітру

підійми мене Отче

вище братських калібрів

ця робота не вовча

хоч і роба овеча

тож залишу на вічність

шо планУвав на вечір

замість ікол провалля

щоб дивитись сторіччя

на моїх рідних клонів

зі змарнілим обличчям

от якби ми всі разом

але кожен за себе

тож записую в базу

й відправляю на сервер

де ви зуби молочні

не вернетесь та й годі

засмальцюй мені очі

кинь у карцер, я злодій

розламай мої кістки

викликай швидко скору

бо хто сіє недолю

пожина непокору

тут сліпці ведуть сліпців

і відстрілюють співців

випрасуйте чистий цинк

за саксонський убер сплін

слухай пастку, цьомни мʼяско

пали чистий пестицид

поки в бульбашці тепленько

за віконцем геноцид

Kelavra вже насипав тут дуже мудрих речей

перекладу, щоб не почувались, як біля меріна Chery

це, тіпа, про воду, яка під камінь не потече

або про віник, що не ламається, бо зв'язаний вапщє-то

правильно, коли ти в полі один, то якщо ти і воїн, то дуже сумнівно що

станеш ти на заваді тій навалі, для ворога, що у твій дім прийшов

піднявши погляд на небо, не викидай лижі, побачивши ластівку

почекай, допоки не прилетять її друзі, інакше у пастці ти

красно говорять із моніторів нам різні тіпи

сам ти, мол, маленький, навіть не думай до пана піти

пробаблі, базарити так, йому помагають продажні мєнти

вони на зарплаті, а ти? тут відповідь легко знайти

принцип "око за око", невідворотно зробить світ сліпим

проте, з іншого боку, я б одну націю точно осліпив

аби не бачили більше, куди і ще запхати граблі

я помолюсь увечері і ці слова туди відправлю