Слухай трек на інших платформах:
https://fanlink.tv/keeroo-pryazha/
В пошуках балансу. 23й рік.
Нема що сказати? Помовчи, послухай.
Повільно, без напрягу пливе думок потік
Два тіпа падають тобі на вуха.
Як за розкладом, сука — в скроню цвяха!
Голова бідолаха. На холодну плаху кладу невдаху.
Якого дідька це відбувається знову і знову?
Проблеми всі від голови і нервів, полюбому.
Люди так кажуть. А я й не заперечу нічим.
Сиджу мовчки, один по-вовчи, вдихаючи дим.
Музика виручає дуже. Якби не вона,
Не знаю, ким би і де би я був і чия тому вина?
Ніяк не можу в’їхати, то я стою, чи світ навколо?
Дуже повільно стікають цифри світлофора.
Я ніби замкнений між двох навушників своїх —
Замок для чужих. Нервовий сміх закутий в гріх.
Є кілька людей, заради яких готовий гребти,
Через високі хребти, щоб ліки для ран знайти.
Якщо і ти маєш таких, то я радий за тебе!
Вони на связі всю дорогу, а більше й не треба.
Отак ідеш по вулиці, тане сніг на обличчі,
І здається, що ось-ось тебе хтось покличе.
А насправді, всім похуй. Хто б ти не був і де.
То твоя уява малює, пряжу з думок пряде.
Голову не опускаю. На серці лід. Як Кай я і камінь.
Сліди зима замітає. Я каюсь.
До Бога звертаюсь щоночі, як раниить бодай хтось (на похуях),
світ за очі туманні.
Не рай тут. Не сам і сам — дві сторони медалі, знай це (знаю).
Недбало в ломбарди. Матерії мало.
Набрався невдаха! І ще одне "завтра".
До чортиків, як же дістало!
Куди ви пропали? Ви всі як знали!
Кляті виродки! Знову до долу. І На папір лаюсь.
Він більше знає. Божевільний кажуть, поза очі в'яжуть,
Як терези до плазми екрану,
Чорнил кольором тануть.
Пропаганда. Ті самі канали.
Знову самому. Бетонні коробки.
В Холодну і мокру. Погода — ні до чого.
Від думок в голові тону. Голодний і морок.
Ідіот Оскар дістав. Ваші вірші з лікарень.
Я часто марив і про Почуття.
Буревій на душі і шквали. А чого ви чекали?
З дурки літературу просувають роками.
Я в душі змиваю все те, чим так давно марю —
далеко не Авель.
Отак ідеш по вулиці, тане сніг на обличчі,
І здається, що ось-ось тебе хтось покличе.
А насправді, всім похуй. Хто б ти не був і де.
То твоя уява малює, пряжу з думок пряде.
Як почалось, так і закінчилось, йопта!
Keeroo, svov — Франик.
