Непрочитане

Примари минулого — це такі злодюжки, які можуть здибати вас навіть у нескінченно великому мегаполісі. Цю нехитру науку добре збагнув наш бідолаха Степан. Скільки натерпілося все його єство від цієї стриженої білявої бестії Зоськи! Скільки принижень чести й гідности парубоцької зазнав він, невпинно прогулюючись із цією капризулею то до кіна, то до театру.

І приємно ось так прогулюватись із міською панянкою — годі й казати. Але ніяких нервів на це не стане! Й ось знову: тільки-но вигадав воістину геніяльну ідею — повечеряти в окремому кабінеті, з вином, канапою й картинами котиків на стінах — аж ні! Спершу сморід жахливий увесь настрій перепаскудив, а потім іще й Максим своєю появою всю жагу відбив. Так, той самий Максим — син мусіньки, памʼятаєте? 

Якою буде ця зустріч — слухайте в подкасті.

Наш дорогий друг (зовсім він нам і не друг, таких друзів оминати варто) Степан Радченко блукає нетрями міської жіночої душі. Так-так, саме міської, бо він, бачте, відчуває глибоку різницю між сільською та городською панянками. Мовляв, у місті вони крихкі, маленькі й страшенно капризні. Геть не той типаж, що стрічався йому раніше.

Але завдання підкорити місто мрякне на тлі набагато складнішого: підкорити містянку! Або хоча б не загубити її, кинувши раптом недоречне слово чи погляд. Тут уже замало впертості й хитрості. Тут потрібні чуття та щирість, чого нашому героєві, мʼяко кажучи, бракне. 

То що ж робитиме наш Стефано-Степан? Він і сам не знає: емоційний стан розхитується, як дитяча гойдалка. Сьогодні він її ненавидить і боїться, завтра — зізнається у пристрасному коханні й палко стискає маленьку ручку у своїх лапах. 

Тим-то й цікаво спостерігати за персонажем, тож досліджуймо разом душу парубка в девʼятому епізоді «Непрочитаного»!  

У черговому епізоді «Непрочитаного» наш красномовний лектор Степан несподівано для громади й себе самого виявиться видатним українським письменником.

Хай як комусь б не хотілося, але головному персонажеві твору таланить. Доля взагалі прихильна до нього, але чому — не знаємо. Можливо, вищі сили симпатизують антигероям, бо саме вони й утворюють сюжети. Нам залишається тільки вигинати в подивуванні брови й констатувати: Степан просунувся карʼєрною драбиною.

Відтепер він — поважний лектор, і йому обіцяно кімнату в гуртожитку. Що про це думає Мусінька — ми не коментуватимемо. Але зазначимо, що Степан має дедалі менше натхнення на особисте життя, бо ж навколо стільки всього незвіданого, місто ще не лежить біля його ніг! Яка там любов? Це вже ні.

Гарний костюмчик для Степанка набагато більше важить, ніж якась там любов!

Степан і далі дивує масштабами власних амбіцій. З огляду на ту кількість слухацьких повідомлень, які ми отримали після попередніх епізодів, головний герой добряче розлютив переважну більшість авдиторії. Це свідчить тільки про те, що Валерʼян Підмогильний — тонкий психолог!

Скільки таких степанів вам доводилося зустрічати в житті? Переконані, що чимало. Зізнайтеся: ну хочеться інколи схопити хлопця за барки, як це зробив один із персонажів книги? Тож хай цей епізод буде для вас цікавим, смішним і з легким відгомоном сатисфакції!

Уля-ля-ля, шановні слухачі! Хай там не клекочуть адепти совєцького союзу, що в ссср «сексу не було». В українців був! І в літературі зокрема. Ми з вами підійшли до одного з найеротичніших моментів твору. Точніше, ми нікуди не підійшли, Степан упорався із цим самостійно. Не без допомоги своєї партнерки, звичайно, але ми тут точно ні до чого.

Ось так жага до наукових знань перекривається природними, можна сказати, банальними людськими потребами. Най навіть людини освіченої, навченої й мотивованої на підкорення цілого міста! І не просто міста, а столиці!Утім, у Степанка все за розкладом: спершу серце дами підкорити, а потім уже й місто підтягнеться. 

Чи ні? 

У четвертому епізоді «Непрочитаного» наша поневірена душа, що легким помахом авторського пера перетворилася зі Степана на Сте́фана (наголос, не забуваймо, на першому складі, бо в цьому вся велич!), крокує зі своїм свіжоствореним романом у саму гущавину літературних подій. А саме — до видатного й ускіпливого критика Михайла Світозарова. 

Не те щоб ми дуже хотіли смітити спойлерами, але зустріч буде не такою, якою новоспечений автор хотів би її бачити. І ця гірка особиста поразка боляче відгукнеться людині, яка любить Степанчика найбільше. Деякі сторінки цього твору читати неприємно, а героїв хочеться відправити до психотерапевта, адже головний герой фактично ґвалтує кохану й залишає її на самотині. 

Ми поговорили із психотерапевткою про те, як у сучасному світі розпізнавати людей із таким нездоровим его й не натрапляти на них. Бо хай скільки років творові, а люди й події все одно навдивовижу сучасні. І проблеми й болі їхні зрозумілі, що захоплює, але й лякає.

Скільки пристрастей спалахує й розпалюється в душі нашого ще не студента, але такого амбітного абітурієнта Степана! Маятник почуттів до міста розхитується з незнаною до цього швидкістю. Адже воно — таке неосяжне, вабливе й чуже. А мешканці столиці — маленькі й жалюгідні, але й недосяжні, бо ж мають власні квадратні метри!  

Перші київські знайомства нашого героя залишають по собі дивний посмак, уселяють надію на те, що місто таки впаде до ніг сільського парубка. Але стільки всього ще треба подолати, не зламатися під його натиском, не стати порожнім споживачем його краси й веселощів, триматися наміченого курсу... І все це із червінцем у кишені й свіжоспеченими почуттями до дівчини. 

Непоганий набір, еге ж?

Це невимовне щастя сталося з нами знову! У новий сезон «Непрочитаного» входимо разом із безсмертною класикою (у випадку історії української літератури — справді безсмертною, хай як її намагалися знищити). Ви проголосували за «Місто» Валер’яна Підмогильного, а нас двічі просити не потрібно! Перший епізод уже начитаний і чекає вашої уваги.

Якщо хтось вам скаже, що краще за булгакова ніхто Київ не описував, то, перш ніж дати йому смачного копняка, порадьте цей твір! Тут місто постає хижим левом, якого нестямно хочеться приборкати. Таким красивим, ласкавим і відчуженим одночасно. Як його не любити?