Онлайн-терапія

Під час спілкування можуть ставатися певні незручності. Ми можемо неправильно зрозуміти нашого співбесідника, а він - нас, через що часом виникають конфлікти, хоча ніхто нікого не хотів образити. Відповідно, ми ображаємося та поводимося обережніше у наступних спілкування.

Подібні ситуації пов?язані із таким захисним механізмом психіки, як проєкція. Його суть полягає у тому, що наша психіка перекладає наш пережитий досвід, емоції або почуття на іншу людину. Найчастіше перекладається саме негатив, адже таким способом ми наче підсвідомо намагаємося захистити себе від потенційної небезпеки. Таким чином ми можемо бачити зло у використанні окремих слів, у певних жестах або інтонаціях.

“Такого не було”, “Я такого не казав”, “Ти цього не розумієш” - напевно, знайомі слова, які залишали по собі неприємний осад.

Їх використовують з ціллю підриву чужої самооцінки та компенсації своєї. Вони змушують людину відчувати провину та сумніватися у власній правоті, боятися висловлювати думку чи навіть просто вступати в діалог

Онлайн-терапія пропонує розглянути вправу "Трамвай". Її суть полягає у тому, щоб позбавитися нав'язливих думок та переживань, які негативно впливають на вашу життєдіяльність, не дають спокійно спати та змушують відчувати тривогу.

Онлайн-терапія пропонує розглянути вправу "Трамвай". Її суть полягає у тому, щоб позбавитися нав'язливих думок та переживань, які негативно впливають на вашу життєдіяльність, не дають спокійно спати та змушують відчувати тривогу.

Через війну у багатьох українців з'явився страх майбутнього; ми буваємо не певні, чи варто нам щось планувати наперед чи починати щось нове, адже невідомо, що може статися завтра.

У цьому страху немає нічого дивного, проте він дуже гальмує. У міру гострого попереднього досвіду, коли початок війни повністю зруйнував наші плани, нам стало страшно думати про майбутнє, адже подібний перелом може повторитися.

Нам не хочеться вставати, коли за вікном темно; здається, що ще ніч, і можна ще трішки відпочити. Бажання поспати трішки довше саме по собі є доволі спокусливим. Взимку воно тільки посилюється.

Напевно, ви помічали, що влітку прокидатися рано та починати працювати було набагато легше, адже за вікном було світло. Ви відчували куди більшу бадьорість, аніж восени та взимку.

Ваша продуктивність змінилась, але кількість завдань - ні.

У нашому житті бувають ситуації, коли хтось поводиться з нами так, як нам не подобається. У них ми добре відчуваємо, що нам неприємно і ми хочемо, аби все швидше завершилось, але не знаємо, як це зробити самотужки. Те саме стосується і конфліктів, коли важко сформулювати свою думку, яка для вас є важливим аргументом.

Нам може бути складно щось попросити: здається, наче ми надто багато хочемо, через що з'являється бажання виправдовуватися. Через подібне відчуття ми можемо замовчувати власні думки, боячись того, що про нас подумають. Ми можемо навіть жертвувати власними інтересами, про що пізніше шкодуємо.

"Онлайн терапія" підкаже вам, що з цим можна зробити, аби почуватися спокійніше та навчитися відстоювати себе.

Іноді навіть найпростіші питання можуть здаватися складними. Ми буваємо не певні, який вибір буде правильним, через що нервуємо. Відповідно, з часом у нас може з?явитися страх перед рішеннями, який весь час тільки гальмуватиме.

Ми хочемо підтримувати близьких для нас людей, коли їм погано. Часто ми хвилюємось, як би випадково не зробити гірше. Через це ми можемо боятися зробити перший крок на допомогу та лишаємось спостерігачами, сумуючи, що не знаємо, як правильно зарадити.

У цій програмі ми розберемось, що ви можете зробити для людини, яка переживає горе. Під час війни вміння співпереживати та підтримувати є фактично необхідним.

Зима завжди була багата на свята. Усі ми, незалежно від віку та статі, дуже тішилися вечорам, коли випадала змога зібратися за одним столом цілою родиною, обмінятися подарунками та поговорити про все у максимально приємній атмосфері. Ми любили прикрашати ялинку та декорувати дім, аби святковий настрій тримався якнайдовше.

Зараз багато з нас задається питанням, чи правильно буде готуватися до свят, коли за вікном триває війна? Адже це може виглядати як неповага по відношенню до тих, кому зараз складно, та тих, у кого немає такої змоги. Та чи дійсно це так?