(не)Безпечна Країна

"Не можна недооцінювати тих аспектів російського інформаційного впливу, агентів впливу, які зараз присутні в Туреччині, всюди, на всіх рівнях – від експертного, журналістів, ЗМІ, і закінчуючи капіталом, олігархами, просто напівтіньовими групами впливу, які мають свої проксі в Туреччині – і перетином інтересів Туреччини і росії по Лівії, Сирії й інших моментах. Це все в комплексі (тоді як Туреччина залежить від російського газу, російської атомної енергетики і всього, що з цим пов’язано) робить, на жаль, Туреччину дуже нестійкою та вразливою до російських впливів.

Що може зробити Україна в цьому сенсі? Коло можливостей обмежене, тому що є дуже такі фундаментальні залежності Туреччини від росії. Але те, що може зробити Україна, – це своїм досвідом, вже своїми напрацюваннями у протидії гібридному впливу росії допомагати Туреччині, акцентувати увагу на тих загрозах, які є для Туреччини, і там, де можливо, стримувати вплив росії. Тому сила Туреччини, як би це зараз не звучало дивно, великою мірою залежить від успіхів ЗСУ і України в принципі як моделі держави, стійкої до російських впливів".

Чому не варто переоцінювати силу Туреччини та які фактори всередині самої країни роблять її вразливою до зовнішніх впливів?

У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Євгенією Габер, старшою дослідницею Atlantic Council і Центру досліджень сучасної Туреччини Карлтонського університету, кандидаткою політичних наук – про політичне життя Туреччини після виборів, вплив росії, про міжнародні відносини та зони впливу Туреччини, а також про Україну, Крим та Чорне море.

"Якщо росія на початку великої війни експортувала через Чорне море приблизно 3 млн. тонн сирої нафти на місяць, то зараз вона транспортує, був максимум три місяці тому, – 5 млн. тонн. Крім того, в них на початок великої війни було 2,5 млн. тонн на місяць дизельного палива. Це постійно зростає, і зараз 4 мільйонів, і навіть трохи більше, ніж сирої нафти. Чому це важливо? Бо нафтопродукти коштують удвічі дорожче, ніж сира нафта. Тобто ембарго спрацювало, але не повністю, тому що досі ми маємо ситуацію прямих заходів танкерів з порту Новоросійськ до портів Європейського Союзу".

Як працюють санкції, як змінюється ситуація в Чорному морі та чого чекати вже в найближчі тижні та місяці?

У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Андрієм Клименком, українським журналістом, економістом, громадським діячем, головним редактором порталу Black Sea News, керівником моніторингової групи із санкцій та свободи судноплавства Інституту стратегічних досліджень – про Чорне море, рішення щодо безпеки, санкції проти росії, Туреччину та Крим.

"Я завжди показую своїм колегам статистику, яка стосується глобальної вогневої потужності. Дуже цікава статистика. Враховується шістдесят різних факторів. Вона об'єктивізує загальну картину позицій країни. І ця картина показує, що Україна посідає 15-те місце у світі за військовою силою. Польща – 20-та. Німеччина, сюрприз–сюрприз – на 25-му місці. Отже, якби Україна вступила до НАТО зараз, то ви б поступилися лише США, Великій Британії, Франції, ядерним державам НАТО, Туреччині та Італії. Україна була б на шостому місці. Ми були б позаду вас. Подивіться на статистику. Вона також включає деякі економічні фактори, такі як валовий внутрішній продукт, населення, можливість відновлення економіки і так далі, і так далі. Шістдесят різних факторів, і ви на 15-му місці".

Яку роль відіграє досвід та військовий потенціал України у питанні вступу в НАТО? Та що має зробити Україна, щоб нарешті подолати весь скептицизм чи сумніви щодо вступу в НАТО?

У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Анджеєм Фальковським, доктором економічних наук, генерал-лейтенантом запасу Збройних сил Республіки Польща, стратегічним радником Міністерства оборони у 2018 році – про реформи в Україні, рішення у Вільнюсі, ефективність і спроможність українських збройних сил, вибори у США та підтримку України.

"I always show my colleagues statistics related to global firepower. It is a very interesting statistic. It takes into account sixty different factors. It objectifies the overall picture of the country's position. And this picture shows that Ukraine ranks 15th in the world in terms of military power. Poland is 20th. Germany, surprise surprise, is in 25th place. So, if Ukraine were to join NATO now, you would be behind only the United States, the United Kingdom, France, the NATO nuclear powers, Turkey and Italy. Ukraine would be in sixth place. We would be behind you. Look at the statistics. It also includes some economic factors, such as gross domestic product, population, possibility of economic recovery, and so on and so forth. Sixty different factors, and you're in 15th place."

What role does Ukraine's experience and military capabilities play in NATO membership? And what should Ukraine do to finally overcome any scepticism or doubts about joining NATO?

In the new episode of the "(Un)Safe Country" podcast, its permanent host Alina Frolova talks to Andrzej Falkowski, PhD in Economics, Lieutenant General of the Reserve Armed Forces of the Republic of Poland, Strategic Advisor to the Ministry of Defence in 2018, about reforms in Ukraine, the Vilnius decision, the effectiveness and capability of the Ukrainian armed forces, the US elections, and support for Ukraine.

«Для нас це екзистенційна війна, для Путіна – це війна на виживання його режиму і його самого фізично теж. І це підштовхує до того, що навіть, якщо інтенсивність бойових дій зменшується, то ця політична основа не зникає. Як наслідок, імовірність рецидиву війни, незалежно від того, як закінчиться ця війна, вона зростає, вона залишається такою значною».

Якими є фактори та сценарії подальшого розвитку подій в питанні війни, яку розв’язала росія на території України?

У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Миколою Бєлєсковим, магістром міжнародних відносин, аналітиком Інституту світової політики у 2016-2019 роках, аналітиком Національного інституту стратегічних досліджень, старшим аналітиком у «Повернись живим» – про війну як предмет дослідження, про прогнози, сценарії, аналіз, політичні аспекти та про те, що відрізняє цю війну від інших.

«Я, можна сказати, вже 30 років пропагую тезу, що Україна єдина країна Європи, що не повторила європейську модель однієї церкви в одній державі, де є одна національна церква, а тоді якісь меншості, що є толеровані або не толеровані. Дійсно, Україна провадить модель, де кожна релігія має свою деномінацію, своє ім’я. І власне кожна з них є інакшою, але водночас вони рівні. Це було чітко видно під час Майдану, де всі релігії, всі християнські релігії, греко-католики, римо-католики, і євреї, і мусульмани – всі брали участь, і всі молилися разом. І ця модель показує, що ці всі релігії можуть разом не тільки допомагати одна одній, а й молитися разом. Певною мірою це доказ, що Україна мультирелігійна».

На скільки важливо відокремити національну та релігійну ідентичність та яку роль релігія відіграє у війні?

У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Хосе Казанова, іспанським та американським соціологом релігії, професором соціології Джорджтаунського університету, автором праць з питань релігії і глобалізації, чия книга «Публічні релігії в сучасному світі» визнана сучасною класикою соціології релігії.

Розмова про вірування українців та про ту роль, яку релігія відіграє в цій війні, про московський патріархат, про використання релігії в якості зброї, про концепцію «руского міру» в контексті релігії, про питання єпархій української церкви за кордоном, про Папу Римського та про те чи шанс на розбудову більш справедливого світу після перемоги України.

"Що стосується різних намірів біженців і внутрішньо переміщених осіб, то я думаю, що вони досить схожі. 76% біженців і 82% внутрішньо переміщених українців мають намір повернутися додому. І близько 15% як біженців, так і внутрішньо переміщених українців кажуть, що хочуть повернутися додому протягом наступних трьох місяців. І цей відсоток залишається відносно стабільним протягом 2022 і 2023 років".

Яким є вирішальний фактор для повернення біженців додому та яких дій вживає УВКБ ООН, аби підтримати уряд у створенні умов для повернення українських громадян?

У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Карен Вайтінг, заступницею Представниці Агентства ООН у справах біженців в Україні. Розмова про біженців та внутрішньо переміщених осіб, про їхнє життя, адаптацію, плани на майбутнє, а також про те, що має зробити Україна і світ для того, щоб ці люди повернулися.

"As for the different intentions of refugees and internally displaced persons, I think they are quite similar. 76% of refugees and 82% of internally displaced Ukrainians intend to return home. And about 15% of both refugees and internally displaced Ukrainians say they want to return home within the next three months. This percentage remains relatively stable throughout 2022 and 2023."

What is the decisive factor for refugees to return home and what actions is UNHCR taking to support the government in creating conditions for the return of Ukrainian citizens?

In the new episode of the podcast "(Un)Safe Country", its permanent host Alina Frolova talks to Karen Whiting, Deputy Representative of the UN Refugee Agency in Ukraine. The conversation is about refugees and internally displaced persons, their lives, adaptation, plans for the future, and what Ukraine and the world should do to make sure these people return.

«Якщо ми вже створюємо трибунал, який буде розслідувати злочин агресії, він же буде по відношенню до всіх. Це складна ситуація, яка врешті йде до тієї політичної волі, якої, як мені здається, просто немає. Мені здається, що вона має з’явитися. Як тільки реально з’явиться політична воля для того, щоб був мир – він буде. Але зараз її немає. І наша задача, тут, в Україні, боротися з російською дезінформацією, поширювати інформацію про те, що відбувається в Україні. І мені здається, що зараз у нас унікальний шанс, все ще він є, доносити до людей в усьому світі про те, що відбувається в нас, чому це погано і закликати їх до дій».

Чи готовий світ зупинити всі війни? Якими є можливості Міжнародного Червоного Хреста чи є перспективи реформи ООН та як боротьба українців може вплинути на те, щоб зробити світ безпечнішим?

У новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його ведуча Аліна Фролова говорить з Оксаною Покальчук, юристкою, правозахисницею, громадською діячкою, виконувачкою обов’язків директора українського відділення Amnesty Inernational у 2017-2022 рр., яка активно займається питаннями прав людини, в тому числі правами представників ЛГБТ та жінок, а також протоколюванням воєнних злочинів сексуального характеру.

Розмова про міжнародні організації, про їх роль під час війни, особливо після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, наскільки вони залучені і наскільки вони ефективні у своїй роботі, про документацію злочинів сексуалізованого насилля, вчиненого російськими військовими в Україні, а також про декомунізацію та протидію дезінформації.

"Росія в лютому в ході повномасштабного вторгнення хотіла захопити Україну, хотіла усунути український уряд та ліквідувати її незалежність, хотіла реколонізувати її назад в Російську Федерацію. Це і було справжньою стратегічною метою, на відміну від заявленої. А стратегічною метою України було вижити як незалежній демократичній самовизначеній нації. Так що це головна битва, хоча всі битви мають значення. Тобто битва за Чернігів, битва за Суми, битва за Маріуполь – всі вони мали значення, але вирішальною битвою була битва за Київ. Тому, щойно Росія програла й відступила третього квітня, це був кінець. Війну за Україну було виграно, хоча бойові дії триватимуть, тому що вся територія – це Україна, але боротьба за Україну як демократичну націю, як самостійну націю в її ідентичності... Росія програла цю війну".

Що саме потрібно змінити українцям в обороні міст та що потрібно знати цивільному населенню, щоб якомога ефективніше протистояти ворогу в умовах бойових дій в місті?

У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" з його незмінною ведучою Аліною Фроловою говоримо про військову стратегію, бої в містах і селищах та що потрібно змінити Україні для кращої їх оборони, а також про битву за Київ, контрнаступ, Крим, ядерну зброю. Про все це з Джоном Спенсером – професором, письменником, ветераном бойових дій, міжнародно визнаним експертом з питань ведення війни у міських умовах.