«Української мови ніколи не існувало, не існує і бути не може, тому що це тільки говірка російської мови!» – ключова теза російської пропаганди, яку активно використовувала Московія впродовж сторіч задля заперечення природного права українців на власну культуру й освіту. «Є хороші пісні українською мовою, але вона аж ніяк не придатна для високої літератури й науки!» – ще одна теза, котру підкріплювали численними постановами та указами, які обмежували та забороняли розвиток української мови в 19 сторіччі. Відповіддю української інтелігенції на цей наратив стала марудна й клопітка праця, що була покликана документально довести багатство української мови. Протягом декількох десятиріч науковці та мовознавці на чолі із Борисом Грінченком збирали слова, аби укласти щонайповніший словник української мови й показати її придатність для творення національних літератури й культури. У 25-ому епізоді проєкту «Батьки-засновники» ведучі Наталя Соколенко й Сергій Стуканов поспілкувалися із істориком Ігорем Стамболом, аби розповісти про геніального словникаря Бориса Грінченка. За що мовознавець критикував своїх сучасників? Чому чотиритомний словник Бориса Грінченка став епохальною подією в науковому світі? Як його праця вплинула на процес націєтворення українців? Слухайте у новому епізоді «Батьків-засновників».