Це було вже

Лютий 1945-го, Лівадійський палац у Криму. Рузвельт, Черчилль і Сталін за тиждень поділили світ на сфери впливу. Для одних Ялта стала дипломатичним компромісом, для інших — зрадою, після якої пів Європи на десятиліття опинилося за залізною завісою. Але Ялта не залишалася у минулому. Щоразу, коли великі держави сідають говорити про Україну без України, з’являються розмови про «Ялту 2.0». Наскільки точна ця аналогія? Чого коштував мир 1945 року і хто за нього заплатив? І чи можна домовитися про мир сьогодні так, щоб не повторити помилок 1945-го? І що нам робити, якщо наддержави вирішать долю України? Про те, як закінчуються війни і якою ціна миру говорили історик Віталій Ляска та Сергій Плохій, професор Гарвардського університету

Людство веде організовані війни щонайменше три з половиною тисячі років, а може, й довше. І всі війни минулого рано чи пізно завершувалися: капітуляцією, виснаженням сторін, перемир'ям чи угодою, яку одна зі сторін порушувала за кілька місяців. Часто кажуть, що держави ретельно планують, як почати війну, і майже ніколи не думають, як її закінчити. Схоже, у 2022 році Кремль теж не мав плану на випадок, якщо «Київ за три дні» не вийде. Чи має Кремль  тепер уявлення кінець війни? Чому мир із Росією не вартий паперу, на якому укладений? І чому одні перемир'я тримаються десятиліттями, а інші розвалюються за місяць? Про те, як закінчуються війни говорили історик Віталій Ляска та Андрій Козицький, кандидат історичних наук, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка

Нащо Путіну скіфи? – Оксана Ліфантій, Віталій Ляска

Двуликий Грушевський Історик, який відірвав Україну від Росії У нашій свідомості чітко закріпився образ Михайла Грушевського як видатного історика, але нездарного політика? Чи була альтернатива Грушевському-політику під час Української революції? Як Грушевський відірвав українську історію від російської і об’єднав розірвану імперіями Україну? Чому народ, а не держава, був для нього осердям національного конструювання? Чому Грушевський повернувся до радянської України і чи справді Москва його вбила? Чи не заважає сьогодні культ Грушевського критично читати його тексти? Що з його концепції історикам уже варто полишити в минулому? Про Михайла Грушевського як політика та вченого говорили історик Віталій Ляска  Ігор Гирич, доктор історичних наук, завідувач відділу Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАНУ

Останні вибори в різних країнах Європи дедалі виразніше показують: партії правого спектра стають помітнішою силою, а подекуди серйозно змінюють звичний політичний ландшафт. Але коли ми говоримо про «правих» у Європі, про кого саме йдеться?  Наскільки цей табір однорідний? Яку роль відіграє християнські цінності в ідеології правих? Чи можна шукати родовід нинішніх європейських правих у міжвоєнних фашистських рухах? Чому і коли на Заході «націоналізм» став дискредитованим терміном?. Чи справді успіх правих залежить від грошей Москви? І як далеко може зайти нинішній правий поворот Європи? Про правих, які захоплюють Європу, говорили історик Віталій Ляска та  Іван Гомза, кандидат політичних наук, професор факультету гуманітарних магістерських студій Київської школи економіки

23 серпня 1939 року в Москві Молотов і Ріббентроп підписали радянсько-німецький договір про ненапад із таємним протоколом, яким Сталін і Гітлер поділили Східну Європу на сфери впливу, — за тиждень почалася Друга світова війна. Чим був пакт  для кожної зі сторін: тактичним перемир'ям, поділом Європи чи чимось більшим? Що Сталін і Гітлер реально виторгували один в одного? Чи справді для Москви пакт був вимушеним кроком? Як комуністи пояснювали вторгнення до Польщі? Що пакт означав для українців Галичини та Західної Волині? Чи можна юридично кваліфікувати СРСР як співагресора Другої світової? Що про це говорить міжнародне право і чому Нюрнберг обійшов це питання? Чому Захід й донині тримається спрощеного наративу «СРСР виграв війну», у якому для пакту Молотова-Ріббентропа немає місця?

Слово «колабораціонізм» народилося 1940 року, коли маршал Петен після капітуляції Франції публічно закликав до співпраці з Німеччиною. Нейтральне слово швидко стало тавром: у кожній окупованій країні були свої петени і квіслінги — і свої суперечки, хто зрадив, а хто рятував людей. Через вісімдесят років воно повернулося в Україну вже не як історія, а як стаття Кримінального кодексу. Де межа між зрадою і спробою вижити? Чому саме в роки Другої світової співпраця з окупантом стала тавром? Хто має право виносити вирок колаборантам: суд, суспільство, історики, наступні покоління? Чому співпрацю з нацистською окупацією ми називаємо колабораціонізмом, а співпрацю з радянською — просто життям? Що робити з цим після деокупації Криму й Донбасу — судити людей, які щиро вважають себе невинними? І чи готове до цього українське суспільство? Про колабораціонізм минулого і сьогодення говорили історик Віталій Ляска та Віталій Михайловський, доктор історичних наук, професор Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Ярослав Грицак, доктор історичних наук, професор Українського католицького університету, на Radio NV про 24 серпня 1991 року та наслідки проголошення незалежності України. Обговорили, чому Україна запізнилась із незалежністю порівняно з Литвою та Грузією, яку роль відіграли донецькі шахтарі, що змусило компартійну більшість голосувати за незалежність, чи змирилась Росія з існуванням України, як олігархія і гнилі компроміси утримували країну від розпаду та що означають 35 років державності з точки зору історії.

Ведучий – Віталій Ляска

Євген Коновалець у нашому сприйнятті здебільшого залишається в тіні Степана Бандери. Чому так склалося? Що сформувало раннього Коновальця і як на нього вплинув російський полон? Яку роль він відіграв у часі Української революції, чому виступив проти Скоропадського і чому пізніше розчарувався в Петлюрі? Чому УВО, організація Коновальця, обрала шлях терактів? І як йому — через компроміси та за кошти діаспори — вдалося розвинути ОУН? Про постать Євгена Коновальця, якого нещодавно перепоховали в Україні, говорили історик Віталій Ляска та Іван Хома, доктор історичних наук зі Львівської політехніки.

У серпні 2026 року минає 65 років відтоді, як у Берліні звели мур — символ найглибшої фази Холодної війни, а згодом, після падіння в листопаді 1989-го, символ її завершення. Тоді здавалося, що ліберальна демократія остаточно перемогла тоталітаризм, і навіть заговорили про "кінець історії". Але чому мур посеред Берліна набув такого значення в суспільній пам'яті? Наскільки самі східні німці прагнули зникнення НДР і чи справді розуміли, яким буде для них нове життя в демократичній країні? Чи були помилки в процесі об'єднання Німеччини? Наскільки болісним і нерівним виявився для східних німців перехід до ринкової економіки і чи справдилися обіцянки західнонімецьких політиків? Чому у Східній Німеччині дедалі сильнішими стають популісти й праворадикали, зокрема партія "Альтернатива для Німеччини", яка виступає проти демократичного устрою ФРН і активно грає на ностальгічних почуттях східних німців. Наскільки "остальгія" — туга за НДР — досі формує політичну свідомість сучасних східних німців? І як це може вплинути на Україну? Про мур у головах східних німців і його вплив на майбутнє говорили історик Віталій Ляска та Сергій Стельмах, доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту  всесвітньої історії НАН України.