УП. Вголос

Якби ми розмовляли з ним два роки тому, він міг би стати нашим провідником у світі кіно. Член Міжнародної федерації кінопреси та Української кіноакадемії – хто впорався б краще? 

Але відтоді замість відряджень на фестивалі в Канни, Берлін та Венецію, він встиг повоювати в районі Лисичанська, познайомитися з ландшафтами Соледара, Бахмута, Слов'янська. І тому зараз ми просимо Філатова стати нашим провідником у світі війни – розповісти про життя, побут і віру солдата крізь призму його ставлення до першооснов буття.

Деякі філософи додавали до чотирьох стихій п'яту – ефір. Але кінематограф навчив нас, що п'ятий елемент – це людина. Той, хто намагається вижити в місцях, де немає життя.

Тож колишній кінокритик, а наразі солдат української армії Антон Філатов – про п'ять стихій, що сплелися сьогодні ще з однією – стихією війни.

Останній рік каденції дев'ятого скликання Верховної Ради почне свій зворотній відлік 29-го серпня. 

Саме цього дня в далекому і майже мирному 2019 році відбулося перше засідання новообраного парламенту. Тож, згідно з Конституцією, в останню неділю жовтня 2023 року мали б відбутися чергові вибори Ради. 

Однак, за підсумками чотирьох років роботи, можна стверджувати, що "монобільшість" – синонім не так до слів "зміни" і "реформи", але ж до таких понять як постійні скандали, взаємозаперечні інтереси всередині фракції та пасування перед Банковою. У широкому сенсі монобільшість показала себе явищем одноразовим. 

Але, судячи з усього, чинне скликання не просто залишиться у парламенті до 29 жовтня, коли мали б відбутися перевибори Ради, а й має всі шанси стати найтривалішим за всю історію України. 

"Українська правда" вирішила розібратися, чи можливо провести будь-які вибори під час воєнного стану, чи насправді є в них потреба та які наслідки для української демократії це матиме.

Про роботи Марії Оксентіївни Примаченко на її малій батьківщині кажуть різне. "Що в них такого?". "Кому що подобається". "Такий в баби був вкус, таке щось специфічєскоє рісовала". "Якщо рекламу дати хорошу, то воно йде!".

Багато хто з місцевих досі не розуміє, чому про їхню землячку знов говорить світ. Цього року твори Примаченко вже виставляли в італійському Тренто, а зараз – у Saatchi Gallery в Лондоні та "Українському домі" в Києві.

Одну з її робіт на благодійному аукціоні для потреб ЗСУ продали за 500 тисяч доларів. 

Якою була справжня, а не міфічна Марія Примаченко? Та як пережила російську окупацію її мала батьківщина? Про це репортаж УП з Болотні та Іванкова.

Масуд Горейші опинився в Україні наприкінці 80-х маленьким хлопчиком, коли його тато був змушений рятуватися від режиму аятоли Хомейні. 

Масуд вирішив продовжувати справу батька, котрий займався правами біженців в Україні. Він відкрив громадську організацію, щоб об'єднати українських іранців, які мешкають тут і працюють у різних сферах: медицині, будівельному бізнесі, торгівлі, IT.

Торік Масуд Горейші вийшов на пікети до посольства Ірану в Києві та на Майдан. Зі своїми земляками він протестував проти передачі РФ "Шахедів".

В інтерв'ю УП Масуд розповів про ставлення простих іранців до України та РФ. Згадав, як катували його батька. І запропонував замість покупки "Байрактарів" наймати борців проти ІДІЛ для війни з росіянами на фронті.

У Краматорську, як і скрізь на війні, з нами відбуваються найгірші речі й найкращі люди – про них цей текст.

Як і де військові проживають години і дні квазімирного життя після тижнів і місяців боїв.

Чим живе місто, яке стало прикордонням між безумовним фронтом і умовним тилом.

Що спільного між легендарним кафе "У Ріка" з фільму "Касабланка" і зруйнованим російською ракетою рестораном "Ria Pizza", до якого в Краматорську вели всі шляхи – у репортажі "Української правди".

FPV-квадрокоптери почали використовувати в українській армії не так давно, але вони набувають все більшого значення у війні з Росією. Недарма її називають наймасштабнішою в історії війною дронів.

FPV – це абревіатура від First Person View (в перекладі з англійської: від першої особи). Така назва обумовлена принципом керування квадрокоптером. Пілот отримує відеопотік з дрона на окуляри, завдяки чому керує безпілотником набагато ефективніше.

Для чого потрібні FPV-дрони і в чому їхня відмінність від квадрокоптерів іншого типу? Чому їх вважають одним із небагатьох засобів ураження, в яких Україна не залежить кардинально від союзників? І чому FPV-безпілотники – це не тільки допомога на полі бою, але й велика загроза для української армії? Про це – в матеріалі УП.

В сучасній історії Ізраїля було все: війни, теракти, вуличні протести, парламентські кризи, позачергові вибори як національний вид спорту. Але ніколи так близько, як на початку 1950-х, країна не підходила до межі, за якою суспільні дискусії перетворюються на революції.

Сталося це через найболючіше питання. Чи має моральне право країна, яка з'явилася на попелі шести мільйонів загиблих, підтримувати будь-які контакти з убивцями, мовчазними свідками вбивств і їхніми нащадками?

70 років тому Західна Німеччина зобов'язалася виплатити Ізраїлю понад три мільярди марок як відшкодування збитків і повернення вартості майна євреїв, які постраждали за часів правління нацистів.

У світовій історії репарацій цей випадок унікальний. І тому що їх отримала країна, яка на момент скоєння воєнних злочинів не існувала на карті світу. І тому, що ця угода була першою в історії, коли переможена країна погодилася на компенсації для окремої групи жертв. І тому, що багато людей, які пережили Голокост, або їхніх нащадків, відмовлялися від "кривавих грошей".

За майже три роки на Банковій Олег Татаров зумів вибудувати під президента забуту ще з часів, мабуть, пізнього Кучми силову вертикаль, де під єдиним центром контролю опинились майже всі правоохоронні відомства одразу. 

Рівень впливу і масштаб знань Татарова за цей час виріс настільки, що інколи люди у владі починають сумніватися, хто насправді є другою людиною в країні після президента.

Як Татаров зумів перетворитися з політичного вигнанця епохи Януковича на супервпливового чиновника Офісу Зеленського, як він знайшов протиотруту від конфліктів із Андрієм Єрмаком та чи не стане концентрація влади в його руках загрозою для демократії в Україні, намагалась з'ясувати УП. 

Автори: Роман Романюк, Роман Кравець

Текст читає: Роман Романюк

Посилання на текст: https://www.pravda.com.ua/articles/2023/06/29/7409005/

Число тих, хто доклав зусиль, щоб гідний, на їхню думку, військовий отримав звання Героя України, йде не на сотні – на тисячі. Лише за травень на сайті президента зареєстрували понад 320 петицій із проханням розглянути ту чи іншу кандидатуру на звання Героя. Здебільшого – загиблих бійців.

Цей список – згусток любові та болю. Петиції створюють матері й дружини, побратими та просто небайдужі люди.

Після повномасштабного російського вторгнення система державних нагород зіткнулася з нечуваним викликом.  Про те, чи вона з ним впоралася – в цьому матеріалі Української Правди.

Оголосивши розвал Радянського Союзу "найбільшою геополітичною катастрофою століття", Путін зробив все для того, щоб реанімувати небіжчика. Через що до "геополітичної катастрофи" для Росії додалася ще одна – антропологічна.

Замість нацистських свастик, сліди яких суспільство 1930-х параноїдально шукало в маслобійках, фонтанах і на обкладинках учнівських зошитів, в наші дні триває переслідування синьо-жовтих кольорів.

Замість колорадських жуків біологічну загрозу становлять бойові комарі-вбивці та підступна сарана американського виробника.

Замість отруєної жувальної гумки на мирних громадян чигають заражені туберкульозом купюри.

І, звісно, не втрачають актуальності пошуки ворогів народу і доноси.

Тим з нас, кому все ще заважає спати питання "що в головах убивць, ґвалтівників і мародерів?", варто перегорнути кілька сторінок історії та згадати радянське минуле, яке мало чим відрізняється від російського сьогодення.