УП. Вголос

Щоб потрапити на етикетку ямайського рому Captain Morgan, англійцю Генрі Моргану довелося стати піратом.

Щоб опинитися на вивісках ресторанів KFC, американець Гарланд "Полковник" Сандерс винайшов секретний рецепт смажених курчат з Кентуккі.

Хлопчику з етикетки на банці згущеного молока Олександру Бабичу слава дісталася за красиві очі.

Для багатьох поколінь він став символом dolce vita – солодкого життя, на яке ми заслужили. Та іконою харчопрому, яка пережила перебудову, розвал Союзу і три десятиліття незалежності України. Весь цей час нестаріючий, наче Доріан Грей, хлопчик на етикетці міцно тримав у руці ложку з "незбираним згущеним".

Розповідаємо історію одесита Олександра Бабича – вантажника на цукровому заводі, пожежника, міліціонера, історика, письменника, екскурсовода, активіста і волонтера.

Цей матеріал УП - про наймолодший рід військ, що був створений перед повномасштабним вторгненням, зіграв одну з ключових ролей у тому, що бліцкриг росіян на Київ не вдався, а тепер боронить країну на найгарячіших ділянках фронту. 

Про те, який шлях здолали добровольці Сил ТрО за 15 місяців: з цивільних, які не вміли тримати в руках зброю, до бійців, що воюють на рівні з професійними військовими. 

Але здається, уваги суспільства до цих сил значно менше, ніж вони на те заслуговують, а сталого розуміння, яку роль в системі ЗСУ гратиме тероборона завтра – досі немає.

Недільного ранку 6 травня 1945-го глава корпункту AP в Парижі Ед Кеннеді отримав запрошення від ставки командування союзницьких військ взяти участь в історичній події. Що це буде за подія, йому не повідомили.

Ед прибув на аеродром під Парижем і побачив там ще 16 кореспондентів найбільших світових видань та інформаційних агентств.

Коли літак відірвався від землі й узяв курс на північний схід, головний комунікаційник ставки Ейзенхауера, бригадний генерал Френк Аллен, сказав, що поїздка пов'язана з майбутньою капітуляцією німців.

Friendly fire, "дружній вогонь", фратрицид – різні назви одного явища, яке супроводжує всі війни в історії людства. Це відбувається, коли військові починають бити по своїх через погану координацію, відсутність зв'язку, брак досвіду, інформаційні вкиди ворога і загальний "туман війни".

"Дружній вогонь" – одне з облич війни, від якого зазвичай відводять очі. Занадто безглузде, занадто незручне, занадто потворне.

"Надто вже чутлива тема. Суспільство не готове сприймати правду про "дружній вогонь"", – багато разів чули ми від співрозмовників, поки готували цей текст. Навіть ті, хто погоджувався говорити на цю тему, робили це винятково за умов анонімності.

Насправді ж про "френдлі фаєр" знають всі, хто воює – і з 2014-го, і з 24 лютого 2022-го. І навіть ті, хто воює в котлах соцмереж, теж знають – із фільмів про інші війни.

На самому початку каденції Зеленський проголосив рух до тотальної заміни старих еліт на "нові обличчя".

Але замість бажаного притоку нової крові в політику, в момент найбільшої загрози інфантилізм і неготовність цілого пласту народних обранців призвели лише до остаточного обнулення ваги і ролі Ради як інституції. 

І коли уже владна верхівка готова була махнути на парламент рукою, сталося щось таке, що зазвичай відбувається у недорогих американських екшенах, а не в українській політиці. 

Герой, якого всі списали з рахунку, після остаточного падіння отримав свій шанс на переродження. 

Як Верховна Рада за рік повномасштабної війни пройшла трагічний шлях від повного обнулення впливу до тихого бунту здорових сил, які поступово відвойовують для парламенту належне йому місце, розбиралась "Українська правда". 

Липень 2022. Околиці Кропивницького. Незадовго до сходу сонця починає завивати повітряна тривога. З десяток російських ракет влучають в один із військових аеродромів неподалік обласного центра. На фоні яскраво-помаранчевого горизонту стоїть густий дим.

Пізніше стало відомо, що так росіяни відповіли на українську воєнну операцію. Вона не призвела до бажаного успіху, але від того була не менш зухвалою і затятою. 

Українські військові та правоохоронці кілька місяців виманювали з Росії військовий літак. Ворожий пілот, який погодився на співпрацю, зрештою не прилетів. Кремль паралельно вів власну гру, намагаючись вивідати секретні дані для себе.

"Українська правда" відтворила події карколомної операції з літаком, що розгорталась 2022 року, поспілкувавшись з її учасниками на умовах анонімності.

Розповідаємо, як невелика група українських військових намагалась обманути ФСБ, а зрештою опинилась під загрозою переслідування в Україні.

Авторка тексту: Соня Лукашова;

Текст читає: Дмитро Волковинський

Наприкінці 19-го – початку 20-го століття українські землі Донбасу були символом неймовірного багатства. Тут здобували капітали, і цілі вулиці з заводами, житловими будинками, крамницями та лікарнями виростали, немов за помахом чарівної палички.

Це були часи "залізної гарячки" – саме так називали ту добу і порівнювали її з каліфорнійською золотою лихоманкою.

І саме цю історію бурхливого становлення промисловості на Донбасі потім намагалася стерти радянська влада. Бо інакше виходило б, що промисловий гігант, яким ми його знали дотепер, насправді виник не тільки завдяки радянській індустріалізації. Він сягав корінням у 19-е століття й будувався руками відчайдушних мрійників і розважливих прагматиків, які саме на українській землі побачили для себе нові можливості.

Та історія Донбасу, яку щодня намагаються стерти – тепер вже російськими мінами і ракетами, має неабияке відношення і до Європи. Деякі країни намагалися про неї забути – спогади занадто травмуючі, а деякі підтримують пам'ять про ті десятиліття досі.

Реконструювали цю історію ми на основі матеріалів завідувачки відділу наукових досліджень історії України ХІV – початку ХХ століття Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Валентини Лазебник та інтерв'ю з нею і з істориком, учасником ініціативи "ДЕ НЕ ДЕ" Леонідом Марущаком.

Автор - Рустем Халілов

Читає Дмитро Волковінський

У січні в інтернеті широко поширювалося відео, на якому в Банному провулку в Одесі співробітники територіального центру комплектування (раніше це називали військкоматами, тепер — ТЦК) затримували чоловіка під час вручення повістки. Відеоролик набув популярності та викликав скандал. В Одеському обласному ТЦК заявили, що чоловік ображав співробітників центру і фіксував на телефон своє затримання.

Але з військовими однаково провели роз’яснювальну роботу.

Це не єдиний випадок, коли представники ТЦК потрапляють у новини під час вручення повісток. Подібні новини лише народжують чи поглиблюють страхи частини суспільства та його недовіру до центрів комплектування. Разючий контраст на тлі абсолютної довіри до ЗСУ, частиною яких і є ТЦК. Це розуміють і самі співробітники вчорашних військкоматів.

З якими проблемами стикаються мобілізовані? Як їх можна вирішити? Про це — в нашому матеріалі УП.

Вугледарський журналіст Євген Лелюх, який жив та працював у Донецьку, але після окупації у 2014 році був змушений повернутися в підконтрольний Україні Вугледар, називає рідне місто "квінтесенцією Донбасу".

І річ не лише в тому, що життя Вугледара повністю зав'язане на роботі шахт. Серед шахтарів багато тих, хто пішов воювати в лавах ЗСУ та загинув за Україну.

Навесні 2022 року Євген провів декілька тижнів у бомбосховищі Вугледара, поки не покинув місто. 

Цей матеріал – його пряма мова. Про те, яким був Вугледар до війни, що там відбувалося після повномасштабного вторгнення, та чи має він майбутнє.

Автор - Євген Руденко

Текст читав Дмитро Волковінський

Публікація: https://www.pravda.com.ua/articles/2023/03/24/7394312/

"Українська правда" розповідає, як воєнні ігри допомагають вигравати справжні битви, як чверть століття тому командно-штабні ігри у США моделювали майбутню війну в Україні, і як Захід сьогодні будує стратегію, взявши на озброєння керування ескалацією з теорії ігор.

А також про те, чому Путіна можна вважати "раціональним гравцем", який приймає хибні рішення на основі спотвореної інформації.

Автор: Михайло Кригель;

Текст читає: Дмитро Волковінський

Публікація: https://www.pravda.com.ua/articles/2023/03/17/7393793/