Після 1919 року та проголошення соборністі України, виникає питання про те, як так трапилось, українці впродовж сторіч були розділені між двома імперіями – Російською та Австро-Угорською. Українців впродовж років пригноблювали і росіяни, і поляки. У наших предків забирали права на елементарну освіту, культуру й релігію рідною мовою. Але як українці все ж спромоглись усвідомити свою спільність, а також зберегти пам’ять про спільну історію та поставили на меті формування єдиної нації та держави? Одним з тих, хто був рушієм змін в цих питаннях був священник, учитель та літератор Маркіян Шашкевич. Він у юному віці разом з однодумцями – Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким – заснував невеличкий, але надзвичайно потужний гурток – Руську трійцю (терміном «руський» на Галичині іменували тоді аж ніяк не росіян, а – українців, підкреслюючи їхній тисячолітній зв’язок з Давньою Руссю). Літературна й просвітницька місія Руської трійці, хоч була нетривалою в часі, але запалила на Галичині потужне вогнище, що його підхопили й піднесли нащадки першопрохідців. У новому епізоді подкасту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов та Наталя Соколенко поспілкувалися з краєзнавцем Миколою Процівом, аби зазирнути за лаштунки тодішньої підавстрійської України. Які ідеї гуртківці заклали до першої друкованої збірки українською мовою – «Русалки Дністрової»? Як вони усвідомили свою єдність із українцями під Росією й як вбачали шлях до возз’єднання? Шукайте відповіді у черговому випуску подкасту «Батьки-засновники».

19 сторіччя в історії України стало періодом надзвичайно потужного національного відродження. Це був час коли десятки письменників, істориків та інтелектуалів готували ідейне підґрунтя української держави. Програму, яку вже у 20 сторіччі заходилися втілювати, в тому числі й засобами збройної боротьби, їхні нащадки. Й ця інтелектуальна копітка праця кипіла не тільки у Києві, Харкові або Львові. Осторонь не стояла й Одеса, де в останній чверті 19 сторіччя постала потужна українська громада, яка завдячує своїм піднесенням передусім правникові Михайлові Комарову.

У черговому епізоді подкасту «Батьки-засновники» ведучі Наталя Соколенко й Сергій Стуканов поспілкувалися з істориком Ігорем Стамболом про громадського діяча, бібліографа, укладача російсько-українського словника Михайла Комарова. Яким був його внесок в українську справу? Якою була українська Одеса на рубежі 19-20 сторіч? Що таке бібліографія й словникарство, й чому від цих інтелектуальних занять критично залежала доля української справи? Відповіді знайдете у подкасті Українського Радіо «Батьки-засновники».

Впродовж десятиріч вона перебувала в тіні своєї геніальної доньки-письменниці – якщо про Олену Пчілку і згадували, то здебільшого як про маму Лесі Українки. Втім, настав час навести різкість й змінити оптику. Невипадково Оксана Забужко назвала її матір’ю українського націоналізму. Непримиренність і принциповість Олени Пчілки у справі відстоювання української мови та ідентичності дотепер залишається найкращим прикладом для наслідування. Вона редагувала літературні й громадсько-політичні журнали, перекладала українською мовою, писала твори для дітей і дорослих. Ваговим внеском у розвиток української етнографії стало дослідження українського орнаменту. Пристрасть Олени Пчілки до народних узорів не була тільки теоретичною – вона стала потужною амбасадоркою вишиванок, запровадивши моду на вишиті українські сорочки у тогочасному Києві.

У черговому випуску подкасту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов і Наталя Соколенко поспілкувалися з літературною критикинею Богданою Романцовою, задля того, аби дізнатися більше про життя, діяльність і творчість Олени Пчілки – матері-засновниці України. Які були її ключові ідеї? В чому вона була згідна, а в чому розходилася зі своїм знаменитим братом Михайлом Драгомановим і своєю славетною донькою – Лесею Українкою? Слухайте у подкасті «Батьки-засновники».

У новому епізоді проєкту «Батьки-засновники» Сергій Стуканов та Наталія Соколенко говорять про вчителя Михайла Грушевського і «першого українського націоналіста» – Володимира Антоновича. Поляк за походженням, Влодзімєж Антоновіч (Володимир Антонович) міг спокійнісінько користатися з того привілейованого становища, яке мала в середині 19 ст. в Україні польська шляхта. Міг успадкувати зверхнє ставлення до українців. Проте він пішов геть інакшим шляхом, логіку якого пояснив у «Моїй сповіді» 1862 року. За його твердим переконанням, польська шляхта повинна повернутися до народу, серед якого живе; шанувати його культуру й мову; спокутувати працею свої історичні гріхи. Праця, якій присвятив своє життя Антонович, – це громадська робота в Старій Громаді та історичні дослідження. Історичні дослідження, які заклали фундамент української історіософії (українського бачення історії) й по суті проклали шлях до монументальної 10-томної праці Михайла Грушевського «Історія України-Русі». В гостях подкасту «Батьки-засновники» літературознавиця Ольга Петренко-Цеунова, яка розповідає, чому Антонович обрав українську ідентичність? Що таке хлопоманство і чому він став хлопоманом? Як Антонович обґрунтував неперервну тяглість українського історичного буття? Слухайте у проєкті «Батьки-засновники».

«Ще не вмерла Україна, і слава, і воля». Ці рядки, написані восени 1862 року Павлом Чубинським, покладені на музику Михайлом Вербицьким, швидко набули шаленої популярності. За умов, коли Україна не мала своєї державності й була розірвана поміж двома імперіями, заклик покласти душу й тіло «за нашу свободу» відіграв визначальну роль, надихнувши українців на боротьбу за свободу. Що ж такого приховано у національному гімні? Яку ідею закладено до його тексту, що він уже понад 160 років відгукується у серцях кількох поколінь українців і кличе до зброї?В черговому випуску подкасту «Батьки-засновники» ведучі Наталя Соколенко і Сергій Стуканов запросили до розмови письменника та автора YouTube-каналу «імені Т.Г. Шевченка» ‪@imtgsh‬ Віталія Капранова, аби поговорити про авторів державного гімну України – Павла Чубинського й Михайла Вербицького.

Михайла Драгоманова вважають найбільшим та найоригінальнішим українським мислителем другої половини 19 сторіччя. Його праці обговорювали не тільки на підросійській та підавстрійській частинах роз’єднаної України, але й у цілій Європі. В другій половині 19 століття мислителі в Європі намагались розвʼязати два питання – національне та соціальне. Українці теж не стояли осторонь, адже національне визволення, а також соціальна несправедливість – були найголовнішими тодішніми проблеми. На цьому тлі Драгоманов став тим, хто розвинув у формі чіткої концепції декілька революційних ідей. По-перше, імперія має померти, а на її місці з’явитись мережа (асоціація) вільних громад. По-друге, консолідація української нації має відбутися не на етнічному, а на політичному ґрунті, що означало би перехід до концепції політичної нації. У новому випуску подкасту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов і Наталя Соколенко спільно з Анатолієм Дністровим поговорили про праці Михайла Драгоманова, аби дати відповіді на ключові запитання: який суспільний лад пропонував мислитель для українців? Яким він бачив майбутнє України в контексті майбутнього Європи та світу? Й чому далеко не всі сучасники були ладні сприйняти його ідеї?

Олександра Кониського історики вважають одним з провідних діячів українського національно-визвольного руху другої половини 19 століття. Він перший на той час серед української інтелігенції заявив, що українцям варто відкинути російську культуру та концентруватись на творенні власної. Проте сам Кониський зараз маловідомий.

Автор «Чорної ради» Пантелеймон Куліш за життя постановив собі дуже амбітну мету: піднести українську мову, котра в Російській імперії зазнавала десятків прямих заборон. Довести, що вона не є ні «нарєчієм», ані «ґовором», а є багатою мовою повносилої та окремої нації. Перетворити її на літературну мову, присутню в усіх сферах суспільства – освіті, науці, культурі, публічному спілкуванні.

Тараса Шевченка називають батьком-засновником України, пророком та геніальним поетом, який створив міф модерної України. Й хай би як пафосно це виглядало, та все перелічене – це сута правда.

В умовах, коли нащадки гетьманської старшини щиро ностальгували за колишньою славою Війська Запорозького, але водночас активно інкорпорувалися в державні структури Російської імперії й більше не бачили для своєї Малої Росії окремішнього майбутнього, на арені історії з’явився він.

Поет-міфотворець, який цілковито змінив парадигму – запропонував модерну концепцію української нації, котра об’єднує «й мертвих, й живих, й ненарожденних», котра об’єднує «й пана, й хлопа», себто усіх українців, хай би якого походження вони були.

В одинадцятому випуску проєкту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов й Наталя Соколенко поспілкувалися із найпроникливішою дослідницею та письменницею сучасності, авторкою монографії «Шевченків міф України» – Оксаною Забужко.

Чому саме поет став творцем українського міфу? Який код України він запрограмував – так, що вже майже впродовж двох сторіч українці змагаються за реалізацію цього коду? Відповіді на ці й чимало інших питань – у глибокій й вдумливій бесіді, що відкриває другий сезон проєкту «Батьки-засновники».

Учасник гуртка харківських романтиків. Співзасновник та ідеолог Кирило-Мефодіївського товариства. Автор одного з найоригінальніших філософського-релігійних трактатів 19 сторіччя – «Закону Божого», або «Книг буття українського народу». Блискучий історик та викладач, чиї лекції неодмінно завершувалися оваціями.